ГАЛИЧИНА та її душа

“Живець Підлюте”. Стаття з газети “Діло” за 1932 рік

Ще на початку XIX століття греко-католицький митрополит Антоній Ангелович згадував, що в горганському урочищі Підлюте (неподалік села Осмолода на Рожнятівщині) виявили цілющі мінеральні джерела. Будучи власністю митрополії у Львові, до початку XX століття Підлюте із місця відпочинку церковних ієрархів переросло в ще один улюблений живець галичан. Цьому зрештою посприяли й очільники Греко-католицької церкви. Насамперед Сильвестр Сембратович та Андрей Шептицький. У роки Першої світової війни курорт зруйнувала російська армія, але у міжвоєнний час його відбудували зусиллями все того ж владики Андрея.

Оригінальний правопис тексту зберегли. Статтю розшукав Павло Артимишин.

 

Фахверковий млин у Бортниках. Золота галицька провінція

 

“Білою дорогою” від Ганачівки до... Ганачівки. Золота галицька провінція

Так втомився, що увечері навіть не міг нічого писати. Сидів купаний і нагодований на лавиці і дивився в примружене вечірнє небо. Втома тихо гуділа в натруджених колінах, хлюпотіла в горнятку з чаєм, яке тремтливо тримала правиця, кректала у застиглому попереку.

Але жодної покути, жалю чи сумніву в душі. За плечима шість десятків років і 20 км учорашньої мандрівки під пекучим сонцем Опілля. Ганачівка–Білий Потік–Копань–Селиська–Ганачівка

 

Врятована Меретинівська перлина в Берездівцях. Золота галицька провінція

От же ж так буває – не переслідуєш жодної особливої мети, але вона сама в мандрівці народжується і втілюється. Якось зовсім недавно подорожували з побратимами Жидачівщиною, милувалися краєвидами в долині Дністра. Аж опинились в селі Берездівці неподалік Нового Роздолу і побачили ще одне творіння неперевершеного барокового архітектора Бернарда Меретина. Чого варті лиш його пречудові церква святого Юра у Львові і ратуша в Бучачі!

 

Яворівський пиріг і забавку визнали нематеріальною культурною спадщиною

Також до національного переліку внесли різдвяну звізду села Мацьковичі

Новини ZAXID.NET

 

10 незвичайних ратуш

Галицькі міста, які користувалися привілеями магдебурзького права, зазвичай мали ринкову площу і ратушу з магістратом. Іноді головна міська будівля горіла чи руйнувалися, її переносили в іншу споруду чи будували нову. А бувало й таке, що місто втрачало свій статус і будівлі міськради давали інше цільове призначення. Нині в селах і містечках Галичини можна зустріти колишню ратушу, яка тепер слугує аптекою, магазином, школою чи хостелом.

ZAXID.NET зробив підбірку нетипових ратуш міст Львівської області, які дивують своїм декором і архітектурним плануванням. Їх могли переробити з інших приміщень або вони зараз не виконують своїх первісних функцій, хоча мають впізнавану архітектуру.

 

View: https://www.youtube.com/watch?v=AL86ynCUclg
Слава Україні! Підтримайте, будь ласка!

 

https://localhistory.org.ua/texts/k...-davnimi-stolitsiami-galichem-i-zvenigorodom/

Княжий тракт між давніми столицями Галичем і Звенигородом


Перефразовучи Гіппократа, ми є тими, ким себе вважаємо. Це означає, що усвідомлена історія може впливати на самість людини, змінювати її сутність. Незнання чи прийняття викривленої історії за істинну впливає на вчинки особистості, на вибір шляху і чин.

Якимсь таким чином я міркував, спинаючись задиханий давнім княжим трактом, простуючи з Іванівки (до совітів давнє село Янчин) до Дусанова, що на Перемишлянщині. Дорога стелилась поміж полями з пшеницею та соєю і нічим не свідчила про свою історичність. Крім однієї обставини – вершину пагорба вінчав кам’яний хрест, на якому було написано, що це давня дорога, яка поєднувала княжі столиці Галич і Звенигород.

voloshyn.jpg
Богдан Волошин
публіцист

 

https://vidviday.ua/blog/v_korchin/

До Корчина – на літнисько!

У Корчині, що над Стриєм, літают си буськи.
А живут там файні дівки – кличут їх Маруськи.
Їхну вроду і коралі видко аж здалека.
Чужі люди прозивают – корчинські смереки.

 

Якою була різдвяна шопка у Львові останні роки: еволюція святкового вертепу у фото

Як змінювалася різдвяна шопка у Львові за останні роки.

Львів завжди святкував Різдво по-особливому. Людний ярмарок, ковзанка, урочисте встановлення Дідуха, масові колядки та щедрівки, конкурс звіздарів та, звичайно ж, встановлення традиційної Різдвяної шопки. Дотримання вікових традицій перетворювало Львів на справжній осередок української культури та спадщини. Щороку сюди приїжджали туристи з усіх куточків країни, аби стати частиною цього свята.

З початку повномасштабного вторгнення Львів перетворився з культурної у гуманітарну столицю України. Тепер місто Лева стало прихистком для тисяч українських біженців. Попри постійні повітряні тривоги у Львові вирішили не зраджувати традиції та встановили ялинку поблизу Оперного театру і Різдвяну шопку. Таким чином у мерії вирішили показати незламність та нескореність української нації.

2022 - війна та Шопка

Попри війну у Львові таки вирішили зберегти традицію та встановити Різдвяну Шопку. З нагоди її відкриття хористи з Львівського муніципального чоловічого хору "Гомін" та музичної школи №8 заспівали декілька колядок. Шопка підвітлена ілюмінацією та досі залишається інтерактивною.



зі

2012 рік - “Жива” Шопка

У 2012 році у Львові виріши встановили живу Різдвяну Шопку. Тобто замість дерев’яних фігурок у вертепі були живі персонажі різдвяного дійства та справжні тварини.

Така шопка у Львові працювала впродовж 3 днів біля статуї Діани. В ній можна було зустріти Йосипа та Марію, трьох Царів, ангела і пастушків з вівцями, волами та осликом.