Фотомандри Україною - 2018

Зійшов в долину...
Перепочив в гостях, де накормили мене борщем та кавунами. Наслухався про їхні біди, але без рюмсання, як на західній Україні - все їм мало і стогнуть, що у сусіда більше )) проблеми насамперед з водою. Більше пересохло, а решта вся гидотна, картопля від спеки печеться в землі...
Видерся на гору по дорозі і довго-довго йшов безлюдними землями в очікування моста через Міверський Донець. За лісополосами свердлять і викачують газ

Ото йду собі, балакаю з небом, анекдоти розказую і мрію, як добре буде на землі, коли все закінчиться нашою перемогою...
Спустився по дорозі в Яремівку і біля річки покупався. Таке іоаження, що десь в глубінке Росії опинився

Під саменький вечір увійшов у Студенок. Знайшов по дорозі покинуту хату, перевиту всю плющем та синім виноградом, і на ганку переспав.
За селом починався хвойний ліс і сміттєві купи.

По іншу сторону дороги взагалі... Добре, що машини тепер жінки мають - вивозять сміття в поле і швиденьно втікають.

Закінчуються Студьонок

Починається кордон. З донецькою областю.

Йду на Соснівку по сосновому лісу... так захтілося варення із шишек.... замріявся...))
У лєса на опушке, жила зіма в ізбушке....

 

Біля станції "Святогірськ" повернув на Святогірськ. Тьма баз відпочинку, лагерів дитячих, та й сам монастир був колись санаторієм, загаженим і споганеним до невпізнанності.
Лагер.

База "Шахтер"

Вперше бачу шахтаря-лежебоку. Зазвичай він готовий йти на вирубку з відбійником чи кіркою, чи вже нарубався...

Пам'ятник піонеру- будівнику комунізму

Пройшовши місто швиденько, побачив лавру

 

Спека неймовірна... та й треба привести себе до ладу після пильних доріг...
А чому б і ні? Річка поряд....

На цьому березі мирське.... ресторани, готелі і розважальні заклади, на іншому березі монастир, Артем і туалети.
Так вже виходить, що відпочиваючі мають бігати до туалету в монастир (метрів 300) або в кущі, по дорозі в місто, бо решта територій - чиясь приватна власність (стоянки, мангали з палацами). Але хто ж додому піде з зайвим гаком через монастир?
На горі стоїть щось біле... я ж не знав, що то за один безбашенний)) а через збільшення не зрозумієш...
Артьомка.....

Нещодавно показували головного сепаратюгу по ТБ. Ой, кажу, я там був на горі! А ото - лавра... Аж сльоза вискочила...
Виділили 400 тисяч гривень на ремонт Артьомки.

Спойлер: Прикол для сепаратистів

на одному з сайтів сепаратисти виставили фото в Донецьку біля Артема. І кажуть, ніби стало вільно жити без укропів і їхніх бандюків. Я теж похвалив їх: от кажу, молодці - навіть пам'ятник вже поставили свому започатківцю ДКР-ДНР!
Відповідь була така собі, здивовано-розгубленою, що він там вже давно стоїть... тобто, звірі укробандерівські якось обминули його чомусь і не включили у списки на знесення, як Леніна та Сталіна)))Срачки їм не хватало тільки. Тепер все добре у них. Срачка є.

Наче в порядку був... і комплекс меморіальний теж в нормі. Нема куди гроші подіти - хіба що смітники поставити для туристів, бо всю вершину біля підніжжя Артема закидали сміттям. Туалет на пляжі побудуйте, засранці!
З лайном в річки стрибають, бо жадюги))

 

Влаштувався трудником на тиждень, в самий раз до свята їхнього святого Іоанна затворника, яке святкується 24 серпня. А до того дня... почигаючи з молитов о шостій годині до 22 майже вечора в роботах і молитвах. Кормиди, правда добре, не жаліюся і відпочивати давали. Жив в гуртожитку з усіма вигодами. Працювали в теплицях , на поливі квітів, перед святом взагалі лавру вимили всю ))
Описувати багато, то цілу тему треба відкривати.
А поки що була можливість, то сходив до скіта і до Артема
Пам'ятник артилерісту загиблому при штурмі висоти в 1943?

Скіт на горі

Сепаратіст Артьом ззаду. Порівняйте його з людиною...

Краєвид і Святогірська лавра

 

Нема більше красоти, ніж дивиться з висоти...



Улюблене місце екстремалів і молодят

Ніхто не забороняв знімати, то чом би й собі не залишити на згадку?

Вирішив не ризикувати...)

Меморіал



Афоризм Артема:" Зрелище неорганизованньіх масс для меня невьіносимо". Я потім пару раз монахам натякав, щоб читали, як молитву, бо шукають потім винних, що не так все зробили)) Організовувати треба правильно і ставити тих, хто щось розуміє. А то якось в одному монастирі поставили монаха начальником на городи, а той всіх муштрує, а потім у баби питає, а як цибулю саджати?


Потім дам посилання на сайт Святогірська, де є більш кращі фото і відео свят , монастиря та гори з Артьомкою))

 

24 серпня 2018 року...
Стільки свят! Запланував побути у Святогірську на преподобного Іоана затворника і на концерт до Слов'янська попасти, а то по ТБ наче добре все, ось і захтілося подивитися своїми очами.
Підготовка до свята в лаврі тривала декілька днів. Для мене - це миття плитки, яка заляпана чимось, потім розвезенням, рознесенням та розвішенням вазонів, заготівля листя дикого винограду тощо. Інші теж щось робили - заготовляли квіти, прибирали, готували, молилися і не тільки.
Наступного дня я вже був вільний - став звичайним поломником.
Трудники (ті ж послушники) та трудниці викладали зранку доріжку із усього, що назбирали за пару день, для священників навколо храму. Честно кажучи - не знаю, чи варто так робити для одного дня, але гарно і так там прийнято.



Камера перетворила зелений колір на синій))) може з-за того, що дуже похолодало? То я відчув, що треба втікати на південь, кудись до моря, поки ще можна застати оксамитовий сезон - там і вирішив йти до Азовського моря.
Безперечно: стара камера, ще й перезнімання на смартфон не покращить фото, тому вибачаюся і будемо розглядати це як інформаційне поле.
Краще подивитися фото і відео з того свята 2018 тут

Хрещення води

Потім хода по доріжках з квітів навколо храму і до статуї Богоматері, де теж служили службу.
І я там був, пригощався і радів, що скоро у похід.
Цікаві каналізаційні кришки там. Одному сказав, що на них сатанинські зірки і якось недоречні вони на території Монастиря - була історія. Краще нічого нікому не казати, навіть з гумором.

А ця ще сталінська))

 

На тому мій похід можна було вважати закінченим. Помолився і поставив свічки за всіх, хто допомогав мені і не заважав, хто просив і кому обіцяв.
Тепер шлях вів додому, але не короткою доріжкою.
Під'їхав до Богородичного.
Там капличка з водою та монастир-скіт жіночий.



Капличка

Інструкція для відвідувачів святині

У мене були легкі китайські штани - швидко перевдягався до храмів.

Храми скіта після реставрації





В лаврі роздавали календарі безкоштовно про Богородницький скіт, то взяв трішки, щоб потім дарувати. Останній календар залишив в Асканії Нова у когось в будці на садовому участку. Пару китяхів винограду поїв - то залишив 10 гривень і календар. Може вони іноверці? Там багато турків-месхетинців живе... жутко було, але куди діватися, тим паче перший дощ за місяць накрапав і міг змочити мене добряче.
Далі пішки до траси Ізюм- Слов'янськ.

Шукав через камеру якесь село - Долина, де теж монастир в честь загиблих воїнів.

Кажуть, що великий мемориал військовий - десь на трасі. Але то не по дорозі на Слов'янськ.
Через поле трикутником міг зрізати шлях, та дійшов до траси і вже почало смеркатися.
Думаю, якщо за 15 хвилин буде маршрутка, то поїду на празднік, а ні - то переночую в полі і зайду на меморіал.
Через 10 хвилин під'їхала маршрутка і я поїхав на Слов'янськ.

 

Їхав до Слов'янська і подумав, як добре що не йшов. Наче і близько, а так далеко... Не знаю, де гора Карачун та де були бойові дії, бо доїхав до центру міста, та пішов на майдан, де мав відбутися концерт.
Весело. Безтурботно. Наче нічого і не сталося чотири роки тому.

Тут найменше буде фото. Але нічний перехід до залізничного був довгий. Одна широка вулиця, обабіч якої то житлові будинки, то якіть допотопні чи дореволюційні (1917 року) руїни .
По дорозі гасають чумні авто без глушників та скажені мотоцикли. Якщо честно, то думка вітала, що декілька десятків чоловік не могли обороняти таке довжелезне місто без підказок когось, аби своєчасно не перекривати прохід. Та нехай самі розбираються, що кому до душі.
Вночі виїхав у напрямку Лозової, але до половини, бо думав добиратися півдня через Красноармейськ, який вже перейменувпли... І взагалі, там все змінилося і тому вирішив їхати на південь через Запоріжжя.
Вранці , як виспався, вийшов на станцію, де була розмова з дежурною - типа, де я тут взявся. І я сказав, що на парашюті скинули...))

 

Коротче, дрібними переїздами добрався до Павлограду. Сів в Лозовій, маючи квитка вартістю 7.50 грн. Йдуть контролери і кажуть одному чоловікові, що квиток до Павлограда коштує 7.50, а проїзд без квитка 5.00 грн. Сидить чоловік і ніяк не впетрає, як то так... Нарешті розжували йому, що за 5 гривень буде їхати без квитка)))
Поїхав за 5 гривень.
То вже не вперше таке бачив. І не таке ще було і буде. А потім жаліються, що ручку до туалету ненащо відремонтувати(
В Павлограді грошей вистачило в самий раз до Запоріжжя з пересадкою в Синельникове - дешевше, ніж окремо.
Там різниця десь в 20 хвилин.
Питаю, а якщо спізниться???
- Залізниця не спізднюється!
Ну ладно...
До електрички дві години. Дай, думаю зганяю в місто, бо поблизу немає банкоматів...
Ото перейшов міст, якусь дику лісосмугу... Не міг уявити, як тут інваліди та старі люди добираються до залізничного? Таксі дорого, а своїм ходом пл грязюці (якщо дощ) та ямах... не уявляю...
Ну добре. Сказали, що треба на маршрутку номер 1 і там до центру 5-7 хвилин. Побачив тільки його хвоста наліво. Але справа під'їзджає номер 6 (точно не пам'ятаю) та вговарював сідати до нього і їхати в місто.
Відмовився. І той поїхав напоаво, а іншу сторону, ніж номер 1.
Згадав, як колись їхав давно і вперше на Рівне з Гощі. Там теж сказали, що їдуть на Рівне, та забули сказати, що через Тучин. І то дві години їздив околицями)).
Але доїхали до Запоріжжя-2 і прийшлося пішки йти до Запоріжжя-1 заночувати.
Нічого страшного. Години дав пішака. Цікаве місто, особливо нічне. Зняв гроші, наївся, прогулявся вздовж заводу АвтоЗАЗ і вдягнувшись у теплі речі, заснув.

 

Погода чудова, ранок теж. Перевдягнувся в похідне

Вийшов на привокзальну

А повздовж... кіоски " з косами стоять...."

Страшні, як опудала.

Проїхався тролейбусом через Запоріжжя аж на правий берег через ДніпроГЕС, до напівкільця, а звідти пройшовся на о.Хортиця.

ДніпроГЕС... Нічо так...

Вид на міст, яким прийшов на Хортицю
З нього джампери стрибають і самогубці теж...

Тільки-но стрибнула і вже знімають.

Байдарочники або ні...

Добре, що є стенди з мапою заповідника Хортиці .

Стежками козацькими....

Вздовж стежки гранітни плити з написами про козацьку волю, над якими нависли десятки високовольтних дротів, які тягнуться з протилежного берега Дніпра.

 

Направо підеш (червона стрілка) - музей побачиш, наліво - місце загибелі князя Святослава на північному березі острова.

Пішов до музею. Там якусь каменюку виставили... то єдине, що можна побачити в самому музеї, бо закрили давно на реставрацію. А може там вже і показувати нічого??







Після тих музеїв поза Україною, які рекламуються на всіх каналах ТБ хто взагалі сюди буде ходити і нащо їх ремонтувати? За народні гроші ремонтують, а потім ще маю платити за це... Не цікаво...
Йдемо далі. Натрапляємо на менгіри та музей козацького поселення.
Для мене дорого було дивитися на те. Не вмовив за меншу плату, наче очами об'їм їх( . Навколо поблукав.











Кришка з написом "Україна". Доречно чи ні таке? Треба в лаврі замінит ті, з зірками))

Здоровенні високовольтні опори. Настроїли...

 

Ну що ж, прогулявся острівцем до лівого рукава Дніпра, а там доїхав до проспекту Соборного.
Біля фонтану помив ноги, перевзувся та залишив чорні шкарпетки на пам'ять запоріжцям. Так приємно було перепочити біля прохолодного танцюючого фонтану))



І далі пішов по проспекту до ЗОДА.

Там примітив любов запорізьку)), коли їхав на Хортицю.




Сів на тролейбус 8 і аж до сімферопольського шосе дістався

Нам направо... по колу.

Але коло - то так собі... поліцяй керує рухом, який в основному йде на Харків-Симферопіль, точніше з Мелітополя.

Треба сказати, що все виглядає мирно. Військових взагалі не бачив від Ізюма - зупинилися оправитися. В Рівному і то більше бачу техніку і боеприпаси, які перевозять з місця консервації. Таке враження, що війни і зовсім немає на Донбасі, а постановочні фільми крутять та телеведучі пригинаються , як хтось десь.... навіть документи не перевіряли ніде. Дивна війна... Але то моє враження.
Але наш шлях на південь...

 

Вийшов за місто. Сонце пече, що аж-аж... бачу банер - за півкілометра автомийка. Так захотілося помитися, аж не знаю як. Кажу, що машинам навіть є мийки, а тут людині нічого. От би помитися, бо із Святогірська ще не купався і так жалібно до неба прошу...
Навколо ліс. Йду в затінку дерев і чую шум... чим далі йду, тим сильніше. Десь із лісу.
Набрався хоробрості і увійшов всередину. За 10 метрів побачив дощ серед лісу і спеки...





Помився, виправ речі і розвісивши навколо себе рушив вперед, не гаючи часу.

Через пару сотню метрів ото мийка була.

Попереду виявилося роздоріжжя з бензоколонкою. У всіх допитувався, чи та це бензоколонка, де знімалася Добрийвечір у фільмі "Королева бензоколонки"? Ніхто не знає...

Там же пам'ятник шоферам ВОВ.


Пішов наліво, обходячи купи сміття на узбіччі дороги. Європа, блін...

 

Проснувся від звуку тріснутої гилячки. Потроху зсунув з голови царату і обережно обдивився. Зі сторони лісу був непролазний чагарник, мабуть з голками терену, зверху нависала гілки дички, по шосе проїхала машина... побачив руду лисицю, яка дивилася на мене... дістав камеру і хотів засняти її, та вона не погодилася і потихеньку зникла серед того голчатого чагарника.
Не хоче - і не треба. Вмився, познімав теплий одяг і почав шукати свої руді туристичні мокасіни. Ото маю... Вірніше вже не маю пару взуття ( добре, що решту речей в сумку поскладав.
Спочатку шкодував, а потім сказав собі, з часом, - що так і треба було, бо з'явилися де-не-де колючки, які пробивали підошву просто так. Називають їх - капкан. То берігся від них аж до Миколаєва, проходячи через Арабатську стрілку та Асканію Нову.
Потім фото виставлю тих капканів.
Добрався до села Григорівка понад річкою Конкою.

Тут поспілкувався з цікавим хлопцем, який нагодував мене і взагалі, добре відпочив. Багато озер для розведення риби і десь є таке, що не замерзає і там полюбляють на водохрещення купатися.
Далі був поворот направо до жіночого монастиря 6 км до Приморського.
Дай, думаю, зайду, тим паче наступного дня свято успіння Богородиці.
Увесь шлях із Запоріжжя був такий:

Скажу честно, що серце кожного разу починає битися у передчутті випробувань. Невідомих і неочікуванних. Хозна, як приймуть та як будуть дивитися. І то кожного разу. Наче і звикаєш до своїх прохань та "побирань", але кожного разу все по-новому.







Дещо я вже писав про цей монастир і тому не буду писати зайвого, бо щоб там не коїлося, нехай самі розбираються. Але деякі речі були дивні, бо вночі хтось позривав з кріплення рукомийник і поразливав кругом воду. Я взагалі, заснув, як тільки ліг... ну і там всякі пригоди були, як наприклад, після обіду мені запропонували підвезти аж до... Мелітополя.
Годі й мріяти!

 

Завдяки добрим вірянам я опинився в Мелітополі, десь біля кінотеатру "Победа".

І покотився від кінотеатру Перемоги по проспекту Перемоги до площі Перемоги аж в парк Горького.

Не дивлячись на те, що проспект перерили дуже у зв'язку з благоустрієм доріг, можна сказати, що гарне місто. А Рівне однако краще))


Тут вже почалися місцеві шанувальники і принади)

Занадто по-пурітанськи виглядало

Прийшлося змінити декор)

Горький відмовився від розфарбування

Цих не чіпав



То вже в супермаркеті селфі зробив

На виїзді з міста купив кавуна. Хочу сказати, що кращого за кавуна, який я сам виростив у себе на городі - я ще не їв. Гадав, що спробую справжніх херсонських...
(Мені здається, що місцеві не розбираються, коли кавуни треба вибирати з бахчі))) бо бачив, як один вискочив з буса та натягав з бахчі чотири каввни і втік. Так швидко носив до буса, що довго я ще сміявся... бо бахча зовсім була молода, а кавуни навіть не рожеві)
Та де там, взагалі, тільки порожевіли і вже продають. Поки довезуть на Волинь, то нібито і дозріють. А так в самий сезон і не скоштував справжнього кавуна.
Так, половину ледь проглотив, а решту комахи з'їли до ранку. Ну і жруть, я вам скажу... а зібралося стільки їх, наче зі всього передмістя Мелітополя. На здоров'я!!!

 

Далі мій шлях лежав на південь, в таврийські степи і до Азовського моря)) Спланував пройти пішки до Якимівки і там електричкою дістатися Генічеська (завжди вважав, ГенічеВськ)), щоб не вертатися в Мелітополь та поїхати на Херсон... До моря хочу... Скільки там залишилося...
Шлях виглядав так:

Якісь перепони для водіїв чи дріфтінг?


Далі перший мій канал. Водоканал...
Так, таємниче знімав. Хоч ніхто і не охороняє канали, та все ж стратегічний об'єкт ніби? Мало чого фотографують, егеж?
Вражає, якщо честно.


Потім ще багато бачив їх, і це диво , створене українцями і Ко. Дає життя такому краю, де б нічого не росло.
Біля Фруктового сів в маршрутку. Але набрав купу дрібних гривень і хотів дати шефу і так кажу:" ну, п'ятнадцять, то п'ятнадцять..." шеф не взяв з мене грошей, а ще й ближче до дороги на станцію підвіз.
Там був ринок - я тільки облизувався на дині та видихав повітря потихеньку...
Повернув на Якимівку.
В кущах при дорозі щось жовтіло.

Дині!!!! Були гнилі і побиті. Але більшість - цілі.
Ну що робити? Перетаскав їх в інші кущі до дороги трохи далі.
Відібрав стиглі - з запахом у хвостика від твердих. Згадав, як в дитинстві натрусимо зеленої аличі, коли пасли корів малими, а через тиждень мали стиглу жовту аличу.
Дві з'їв, тверді витащив на дорогу, розклав на цараті, ще й ваги дістав електронні. Чогось з Рівного притаскав - а воно он... для чого!

Рахував до 300 гривень отримати , по 3 гривні віддати... І то гроші.
Нічого не продав (( півгодини втратив. Потім їх мені не вистачило на електричку в Якимовці.
Ну то відібрав дві великі та стигліі, бо більше не міг нести і рушив вперед


Сфотографував на останок добро.... стільки ж м'яких динь ще було в канаві
Через 50 метрів обернувся і побачив автівку, яка стояла біля динь і вантажили швиденько в багажник.



Коли проїзджали повз мене, я їм ручкою помахав)) Та повернувся назад, може кинули пару гривень?
Ех... ні... нічого...

Чого шкодувати? Ніскілечки не шкода. Для того і витаскав на дорогу, щоб не пропали
Так, запізнився на півгодини на вокзал. Але через дві години йшов поїзд з Хмельницька. На ньому і дістався Генічеська.

 

29 серпня наближалося до заходу, хоча ще був не вечір. Головне сьогодні дістатися моря. А де воно і куди - дідько його знає... Бо всі посилають не туди і банкоматів немає поряд з вокзалом, а ті туристи, що тільки дісталися - ті автобусами роз'їхалися. І справді, перекантуватися ніде, навіть зупинка не радує.

Перший погляд вдалечінь навіяв тоску...

Без досвіду місцевого і мапи Генічеська трохи поблукав містом, але повернувся назад і рушив прямо до моря. Від залізничного метрів 300 і направо . "В ту степь..."



Мда... пейзаж не дуже радісний, але на пару днів вистачить цікавинки. Незважаючи на відсутність звичної флори, рослинність перебували у наявності і хоч не смарагдового коліру, але всіх кольорів веселки.

Правда, якась не рослинна, а схожа на... корали



Я не чіпав їх, бо щось не дуже хотілося чогось підчепити. Наприклад, отаких... бр- р-- р...

 

Дістався моста першої протоки. На ньому місцеві полюбляють ловити кефаль. Кому що Бог дав)) до того хитрі, що ловлять на пустого сітчастого "паука", але тягати з води туди-сюди того великого сачка глупая робота. Та кажуть, коли кефаль йде косяком у море, то тільки встигай вибирати із сітки.



Перекусив, виправ деякі речі і відпочив.

Ото дві дині з Якимівки. Пару днів жив на них.
Прикольні поселення знавшов нещодавно по Google - Рівне поряд з
Комунарське))

Перед закатом ...

Перший захід сонця на Сиваші...



Дістатися моря не відразу вдалося, бо всю прибережну полосу забудували санаторії і закрили парканами. Тільки в "Чайці-2" пропустили, і то сказали, щоб тут не шлявся, бо відпочиваючим незручно. Почав було бурчати, та краще пройти тут, ніж блукати по дорозі.
А тут і море..
Ночувати немає де, але заліз на купу водоростей, які збирають на березі, вирив яму та обклався сухими водоростями. Добре було, тільки собаки та охоронники насторожували. Вже в темряві, як ховався від охорони, пізнав ті гострі капкани-розлини. Перевзутися не було в щось легке, а одного знайденого шльопанця було недостатньо для захисту від капканів.

 

Це фото екрана дисплея, монітора?

 

Камера JVC