Формування характеру...

Оля колись розказувала про своє дитинство і шкільні роки. Я не дивуюсь. Це молода,жива,привітна дівчина...під захисним панцирем...на чому вона й наголосила в цій темі

 

Проскіпати і забути. А там, гляди, в Рибки думка і зміниться і характер трошка за одно

Бо треба до чогось прив"язати. Точно з таким самим успіхом можна прив"язати до статі, професії чи кольору очей.

---------- Додано в 08:11 ---------- Попередній допис був написаний в 08:07 ----------

Во видите. І Ромко підтвердив шо молодість рулит. А на себе наговорювати то всякий деколи любить

 

я обєднав цю тему з темою Фореста Етап14. Дуже нормально б вийшло.

 

Як каже одно езотерична вчення "позвольте собі бути собою, а іншому бути іншим". В кожного з нас є свій панцир. Тільки не кожен має сміливість то визнати

 

Не зовсім. Видно все. Питання в сприйнятті побаченого. А сприймаємо ми життя так як нам самим зручніше в конкретний момент.
З моїх спостережень - спроби різко змінити людину - справа важка, невдячна і небезпечна. Будь який тиск ззовні викликає внутрішній супротив і часто приводить до протилежного результату. А навіть коли і вдаєтьяс шось поміняти, то наш "піддослідний" виявляється не готовим до нового світобачення і набиває собі болючі шишки на чолі. Людина має змінитися сама і зробить то саме тоді коли воно їй буде потрібно і вона буде до того готова. А тому хто стоїть збоку і має бажання допомогти треба уважно слідкувати і непомітно підставити плече в важкий період самозмін.

 

я б сказала що менталітет у нас такий. Покоління за поколінням йде виховання без врахувань сучасних тенденцій,змін у світі, підходу до виховання дітей. Наші батьки росли при комунізмі. Там були геть інші убежденія так сказати. Це вони намагались, намагаються перенести на свої дітей.
Непривітність в нас я думаю від бідності. Формується зависть, злоба до багатших, кращих. Нас не вчать конкурувати, розвиватись. Нас з дитинства вчать завидувати. Словами" а подивись як у сусіда", "ото люди живуть ,а ми..."вбивають в дитячі голови що треба дивитись як інші живуть, а що робити щоб жити краще зазвичай забувають сказати.
Звідки недовіра...А як в нашій державі можна хоч комусь і в чомусь довіряти.Прозорості немає практично в жодній сфері життя. З дитинства нас вчать бути обережними, обачливими, шукати підводні камені всюди. Бо не може нас бути щось якісне, хороше і дешево чи безплатно. Дальше та недовіра підтверджується при поступанні у ВУЗи (поступає хто хитріший і багатший), дальше працевлаштування (випробувальний термін і слова ви нам не підходите. Попрацювали задурно).

 

Не можу погодитись про метналітет і т.д.

Труднощі роблять замкнутою тільки слабку людину. Сильну людину вони вчать, дають досвід. Більше того, сильна людина знаходить задоволення від боротьби з труднощами. Деякі з них, найсильніші, навіть свідомо шукають ті труднощі, щоб перемогти.

До мене приїхала мама. Хоче піти в гості до тещі (живуть поряд). Я відсилаю півгодини тому п"ятнадцятирічного сина в магазин, щоб купив десяток тістечок, до чаю в гостях. Дружина каже - "Ні! Зараз спека, тістечка зіпсовані!".
Ось вона - недовіра!

Я посміявся і кажу синові - коли купуватимеш, обов"язково скажи продавцю, і обов"язково весело - "дайте мені чек, будь-ласка, щоб ми могли його віддати слідчому прокуратури, якщо раптом отруємося."

Ну, побіг він - магазин недалеко...

За 10 хвилин приніс він тістечка і розповів - коли він попросив їх, продавчиня зважила і дає йому. І тут він сказав про чек саме так, як я навчив - весело і впевнено.

Реакція була смішна! Продавчиня вся затрусилася, миттю хапнула назад ті тістечка, ласкаво сказала - "ой, я зараз свіженькі принесу, ще смачніші" - і побігла кудись. Принесла, дешевші і смачніші. Очевидно і свіжіші, бо холоднючі.

Ото він їх приніс - і зараз ідуть до тещі в гості.

===================
Так, все життя - то боротьба. Але боротися можна по-різному... Можна скиглити і жаліти себе, що обдурили, що відмовили і т.д., чи можна злитися на весь світ, а можна - просто сміятися зі злої частини того світу...

 

Аж ніяк. Я навіть не уявляю скільки Вам років. Не маю звички дивитись інфу про людину. Цікавіше її за дописами розуміти а не прив'язку до віку робити.

 

Які б сучасні не були батьки все одно є ніша де проявляється совок, комунізм, називайте як хочете. Моя мама сучасних поглядів людина. Але інколи як видасть щось то я в шоці. для прикладу: не фарбуйся бо це шкідливо, чи займатись активно спортом може пошкодити.Прикладів можна навести багато. А це все за комунізму вбивали в голову . Та і знання про фізіологію людини, хімію і т.д. були значно слабші

 

Комунізм тут ні при чому. Так було і буде завжди. В любій країні і любій культурі міняються погляди і традиції і батьки завжди будуть підтримувати то шо було раніше.

 

За комуністів якраз навпаки казали - спортом займатися якнайактивніше. А от Ваша мама таки має рацію - спорт, як і все решта, добрий в міру.

Як сказати - гіпотетично це мало б бути непогано. Практично - норми ГТО були заскладними для широких мас. Результатом було те, що оздоровчий спорт - тобто без нормативів, не покликаний виховувати спортсменів для перемог в змаганнях, - загальнодоступним не був. Тренери в секціях підбирали новачків з огляду на їх перспективи у великому спорті, а не з огляду на бажання самих новачків цим спортом займатися.

 

Знали бы Вы, как мне надоедают одинаковые посты одинаковых форумчан.
А шо делать?
Пути только 2:
- или игнор
- или читай.

 

-

удивительнее, что Вам не надоедает то, одинаковое в каждой теме, на что стёб. Да и Полковник нечасто успевает постебаться раньше, чем тема "естественным образом" переходит всё туда же...

- собственные качества (реальные и вымышленные) всегда привязываются к национальности, если человек убеждён, что у его национальности вообще какие-то особые качества. И в этом есть часть правды - зависимость от окружения. Вырос человек весёлым и приветливым - скорее всего, родители его весёлые и приветливые - окружение формирует характер, но и друзья такие же - (характер выбирает окружение). Соответственнно, у такого человека есть все основания считать (может, напрасно) что большая часть его соотечественников такие как он.

Смешнее, когда наоборот. Прочитав, что "украинки красивые/украинцы сметливые-и-зажиточные/русские особо-духовные-умом-непонятные" человек не глядя ни в зеркало, ни в глаза собеседников, начинает себя считать таким же

 

Дык Россия же сама настаивает на том, чтобы чтить своих (исключительно своих) классиков - поэтому-то тютчевское "Умом Россию не понять..." и незабываемо.