Фаріон в дит.садочку - Лізи повинні лизати ?

Невстранец,

Купишься тут, как же. Форма-то не главное, это еще Кока-Кола объяснила

--------
Со стороны неясно одно: почему именно детский сад? Похоже, дети постарше уже могут себя защитить. Детям постарше такое рассказывать бесполезно. Следующим шагом неплохо понизить возрасной ценз избирателей для очень патриотичных политиков. Детей, конечно, жалко. Но по-другому, видимо, нельзя

 

- даже не знаю. Может тем, что у детей в садике паспортов ещё нет? Или тем, что русские дети тоже имеют право на уменьшительно-ласкательное имя, а не "в точном соответствии с аусвайсом"? Да ну, ерунда... Чай, не дома, перебьются! Жаль, что даже такое "решение" из Вас приходится силой выдавливать. Извините, что побеспокоил...

 

Маленькое уточнение: У детей есть документ: Свидетельство о рождении, а при пересечении границы - загранпаспорт или запись в загранпаспорте.

Можно еще называть детей Автандилами и Патрициями, чтоб уже наверняка Хотя тенденция называть Кириллами, Глебами Алинами среди русскоязычных уже прослеживается.

 

От між іншим, з таких "дрібниць" і складаються недоліки еміграції.. уяляєте, як то жити в Америці зі своїм слав'янським ім'ям дитині, яку там в дитсадочку американські виховательки не називатимуть "уменьшительно-ласкательно" її рідною мовою, а тільки ламаним англійським і після окремого прохання батьків..
До речі, якщо дитина має "в аусвайсі" російське ім'я і батьки позиціонують себе як росіяни (і в переписах населення вказують себе росіянами) - то які проблеми можуть бути? виховательку українського дитсадка цілком можна попросити називати дитину росіян зменшувальним "рідним" її іменем, так само як і інших дітей інших національностей (татарські, грузинські і ін. імена).
ще раз повторюю: я категорично засуджую слова Фаріон про "їхати в Росію".

Але я також і прости "середньої" культури мови: або вже грамотна українська, або грамотна російська мова, і звертання та імена в тому числі.

 

- а если не указывают в переписи? Или не принесли справку от переписчиков? Нельзя попросить?

- а нет никаких правил в языках касательно имён, Фрезiя, только склонение. Есть традиции, которые тоже не каменные. Насаждение своих традиций носит определённое название...

 

Так насадження своїх традицій - це не лише українська проблема, а всесвітня інтернаціональна. Багатьом доводиться пристосовуватися до країни, у якій ім'я "не звучить" з точки зору автохонних мешканців.
***
Всем привет! Я живу в Литве,а муж азиат с красивым именем Айтемир(даже у него на родине не часто встречается)Так вот, когда родился сынуля, муж вознамерился назвать его как нибудь "по своему" что бы имя редким было...как только он над бедным ребёнком не извращался! Например Анчи или Адучи, Эркимен или Кара... я уж всё и не упомню.Это при том,что есть у них имена оччень даже красивые, мама моя плакала, умоляла хоть так же как папу назвать :D :D В результате через МЕСЯЦ назвали... Вовчиком! Тоже папка придумал, я побыстрее согласилась , мама мухой слетала записала... уфф... повезло!! Правда литовцам уменьшительное ВОВА очень не нравится sad.gif зачем, говорят так некрасиво назывете, надо Владимира уменьшать во Влад или Владас! Но я сына учу наываться Володя - так его и зовут почти все !
***
А мою любимую девочку зовут Юсти"на ( древнее русское имя и именно через Ю .т.к. Устина совсем другое имя).В США, где мы пока живем, она Джастина.Дома она Юстиша,Тишуля,Тишуня,Тиша, Кисуля.рыбка и т.д
http://forum.nanya.ru/lofiversion/index.php/t45597.html

 

- ну да, наверное, только примеры не очень удачные. В литовском ей говорят" про "красоту", а не придумывают "правила имён" и не заставляют показывать документы, а в штатах с "Юстиной" вообще речь скорее всего о транслитерации (надо было другими буквами записывать имя дочки, чтобы не путали) или банальной привычке (никто ж ей ИСТОРИКО-ГРАММАТИЧЕСКИЕ претензии не предъявляет, по крайней мере, в примере про это нет). Всё это (и представления о "красоте" и привычка) имеет непосредственное отношение к традициям, но никакого - к их насаждению.

 

Коли українці українцям нагадують (в нормальній формі! а не наводячи примітивні приклади того, як російське скорочене жіноче ім'я схоже на корінь українського дієслова при написанні назви журналу і т.і. з цим - не згодна) про існування у них власних традицій стосовно імен - кому це заважає?

Звісно, що американцям (чи литовцям) немає потреби щось нагадувати- вони свої традиції і не втрачали. Навпаки, розповсюджують/нав'язують моду на своє, американське, по всьому світу. Імена в тому числі.
Нам би лише у своїй країні, для себе самих.. і то - "зась" виходить.. не можна нам згадати наші традиції, русифіковані і підзабуті..

В тому-то й напевне річ, що коли мова йде за інші держави - ніхто навіть не пояснює чому в тій країні такоб зменшувальною формою не прийнято називати. Не прийнято і все. А коли в Україні - будь-які пояснення чому не прийнято - не влаштують.

 

- потому, что на самом деле - принято. Иначе что та пани в садике вообще забыла?

 

І правильно. Свободу традиціям! От і в новинах українських усе більше вживають Владімір, Кіріл, Міхаіл. Щоб одразу видно було, що традиція інша, особлива. І у паспорті щоб записано, приміром, Пьотр Фьодоровіч (за бажанням, звичайно )

 

Почитав ото все...
Ні, не хочу жити в цій країні. І не хочу щоб мій син жив у такій країні. А іншої України немає... Чи є?
Чому людина, чиї діди і прадіди жили у київській, житомирській, вінницькій областях, - українці, - у Львові має чути себе в гостях? Чому якісь напівєвреї-напівполяки мають мене вчити, як правильно мають називатися мої діти?

 

Власне, у моєму дописі вище мав би чутися сарказм, але судячи з карми пішло за чисту монету Цікаво, чи й справді знайшлися б такі українці, "що позиціонують себе росіянами" охочі зробити своїй дитині в документах такий запис, який би отак вирізняв її серед інших українців? Поділити україну на Петрів і Пьотрів? Це ж рівносильно громадянському розколу.

 

Моя 4-річна дитина якось прийшла з дитсадка і прямо спитала: чому їх у групі двоє україномовних всього? Довелося пояснювати. І вселяти надію, що коли вона збереже свою мову, а потім діти її тьоті-ще поки студентки (моєї двоюрідної сестри) - то нас вже буде більше.
"Добре що є кілька українських зародків, будуть розплоджуватися" - резюмувала вона.
Так що висновок простий: чим більше будемо зберігати самоідентичність і передавати своїм дітям свої традиції - тим більше навколо буде поваги і до нас, і до наших дітей, і до наших традицій.
"Нам, брате, своє робити". І захищати наші інтереси, як національності, яка більш ніде не може сказати "я вдома" окрім як в державі Україна. І підвищувати культуру мови, звертань по імені і взагалі - культуру як таку. І займатися (нормальним, без агресії) просвітництвом "братів українців", які ще ту культуру не підтягнули.
А іншим національностям - своє робити, звісно. Вони теж мають право відстоювати свої права (і щоб у свідоцтвах та паспортах записували їх етнічні імена, і щоб виховательки до їх дітей не застосовували зменшувальних українських відповідників, а тих які у них вдома вживають, і все інше).

От Ви кажете: Вінничина, Житомирщина.. дідів і прадідів пназивали по святцям. Так невже там на початку ХХ ст. дітей кликали "Діма"??
Нав'язувати імена не треба (тут Фаріон не права), треба якраз пам'ятати як саме у сім"ї називали вінницького прадіда.

 

- В Вашем сообщении было

...что намного важнее сарказма (куда уж нам его заметить ). Но чтобы Вы не чувствовали дискомфорт от "вражеского" плюса, я свой одобрямс спрячу без вопросов

- Вы сообщения в этой ветке не читали?

 

Проблема - набагато глибша. НАБАГАТО. Це - загальна криза в державі. Криза культури, науки, моралі... Криза родини і побуту. Саме тому, що надто далеко держава і срані політики вмішуються в життя людини, в життя родин. Вони надто багато керують. Якщо при Кучмі владці просто тупо крали гроші, то при Ющенкові захотіли забрати у людей ЖИВУ душу, витягти її з зариганої "зросійщеної" алкогольної калюжі, і прилаштувати її в смердючий, запилений "українізований" музейний куток, де б сам "гарант" вічно ходив екскурсоводом в оточенні "фаріонів"...

Побачимо, як буде тепер. Думаю, багатьом тепер "до фєні"...

 

..ну, кому "музейний", а кому - дуже навіть "живий".
Я ще тримала в руках бабусині рубель і качалку.. правда, не прасувала ними.
І бабу мою двоюрідну звали баба Дарка (скорочене від Одарка), а не "Даріна". А рідну бабусю подільську - бабуся Софія (Зохвія деякі в селі вимовляли) - а не "Сонєчка".

Одна річ, коли нав'язують (умовно) "чужим". А інша річ коли найперше до своїх же звертаються, своїх же кличуть: люди, згадайте! всього два покоління тому - ким були і як українці одне одного кликали? і яка в них була душа.

А те що "шароварщину" часто видають за справжнє, то це і мене бісить.
Але обережніше щоб "не выплеснуть с водой и ребенка", як каже наш братній народ.

 

Російською мовою
- Петька, темно так, как у негра в ж(эне)...
- Эх, Василий Иванович! Везде-то Вы были, все-то Вы видели...

 

Юхим, Калістрат, Омелян... Ви сьогодні так назовете своїх дітей?

Я не про це. Я про те, що то є моя приватна справа, і ніхто мені не може вказувати як і що робити. Ірина - також не українське ім"я. А заяви цієї пані підпадають під ознаки розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Як такі заходи можуть зміцнювати Україну мені не зрозуміло.

І захищати саме таким чином, як це робить п.Фаріон? Краще прийти в дитсадок, просто постріляти всіх "не таких" і цим пишатися.
Останнім часом я починаю розуміти, чому у полікліниці у відділі фізіотерапії з"явився напис: "Прохання на процедури приходити у чистих шкарпетках".

 

Я не про ті імена які поступово вийшли з ужитку, хоч кожен має свободу національного самовираження, і чим "Орися" менш миле ім'я як "Іра" - невідомо. Я тому десь і підкреслила саркастично, що Ірині Фаріон слід би було зватися Яриною або Орисею щоб довести що вона сама живе так як вчить.
Я про те що якщо назву дочку "Марією" - то згадаю як Марій у різних варіаціях (від Марусини до Марічки) кликали мої предки. "Маша" в Україні не було заведено звертатися ні до дітей, ні до дорослих. Саме цю традицію імені і похідних я мала на увазі.

Знаєте.. у мене теж перша реакція, коли тикають у мої мовні побутові помилки: не вказуйте мені, то моя приватна справа, я у своїй хаті і суржикую як хочу. Але якби це було у іншій формі, мені б стало трохи соромно за свій "побутовий рівень".. і десь я б погодилася.

Згодна на всі 100.
Але навіть у ворогів можна чомусь вчитися. Хай вона у всьому неправа, але там є зерно великого ніким ще досі не зачепленого прошарка мовної культури.

 

Коротше кажучи, мені все більше здається, що то банальна провокація.
Крім того, я не впевнений в тому, що люди з "істинно" українськими іменами і прізвищами завжди роблять для України більше, ніж "Міші" і "Альони".