Фальсификация истории. К чему идём?

А Украина - правильная.

Не видать кремлядям Украины, как своих ушей!

 

все повернулося, любопытный поворот вопроса. Только, как показывает история, ничего само по-себе не происходит. А тем более, территориальные изменения. Что до законных собственников, то в случае Западной Украины не всё так однозначно как вам кажется. Целый ряд стран, могут предъявить такие же законные права.
А потому, только у малообразованных пользователей хватает ума ставить в вину СССР, присоединение Западной Украины.

 

А давайте произведение читать полностью, не вырывая куски? Иначе это вИдение не Блока, а Ромка:

Мильоны - вас. Нас - тьмы, и тьмы, и тьмы.
Попробуйте, сразитесь с нами!
Да, скифы - мы! Да, азиаты - мы,
С раскосыми и жадными очами!

Для вас - века, для нас - единый час.
Мы, как послушные холопы,
Держали щит меж двух враждебных рас
Монголов и Европы!

Века, века ваш старый горн ковал
И заглушал грома, лавины,
И дикой сказкой был для вас провал
И Лиссабона, и Мессины!

Вы сотни лет глядели на Восток
Копя и плавя наши перлы,
И вы, глумясь, считали только срок,
Когда наставить пушек жерла!

Вот - срок настал. Крылами бьет беда,
И каждый день обиды множит,
И день придет - не будет и следа
От ваших Пестумов, быть может!

О, старый мир! Пока ты не погиб,
Пока томишься мукой сладкой,
Остановись, премудрый, как Эдип,
Пред Сфинксом с древнею загадкой!

Россия - Сфинкс. Ликуя и скорбя,
И обливаясь черной кровью,
Она глядит, глядит, глядит в тебя
И с ненавистью, и с любовью!...

Да, так любить, как любит наша кровь,
Никто из вас давно не любит!
Забыли вы, что в мире есть любовь,
Которая и жжет, и губит!

Мы любим все - и жар холодных числ,
И дар божественных видений,
Нам внятно всё - и острый галльский смысл,
И сумрачный германский гений...

Мы помним всё - парижских улиц ад,
И венецьянские прохлады,
Лимонных рощ далекий аромат,
И Кельна дымные громады...

Мы любим плоть - и вкус ее, и цвет,
И душный, смертный плоти запах...
Виновны ль мы, коль хрустнет ваш скелет
В тяжелых, нежных наших лапах?

Привыкли мы, хватая под уздцы
Играющих коней ретивых,
Ломать коням тяжелые крестцы,
И усмирять рабынь строптивых...

Придите к нам! От ужасов войны
Придите в мирные обьятья!
Пока не поздно - старый меч в ножны,
Товарищи! Мы станем - братья!

А если нет - нам нечего терять,
И нам доступно вероломство!
Века, века вас будет проклинать
Больное позднее потомство!

Мы широко по дебрям и лесам
Перед Европою пригожей
Расступимся! Мы обернемся к вам
Своею азиатской рожей!

Идите все, идите на Урал!
Мы очищаем место бою
Стальных машин, где дышит интеграл,
С монгольской дикою ордою!

Но сами мы - отныне вам не щит,
Отныне в бой не вступим сами,
Мы поглядим, как смертный бой кипит,
Своими узкими глазами.

Не сдвинемся, когда свирепый гунн
В карманах трупов будет шарить,
Жечь города, и в церковь гнать табун,
И мясо белых братьев жарить!...

В последний раз - опомнись, старый мир!
На братский пир труда и мира,
В последний раз на светлый братский пир
Сзывает варварская лира!

 

Блок писал о войне 1914 года, когда Германия напала на Россию и это стихотворение - предупреждение.

 

Не совсем так... К сожалению, Николай больше виновен в войне, чем Вильгельм. России - объективно - эта война не была нужна (см. записку Дурново), он полез таскать из огня каштаны для Франции.

 

Опір українського війська російсько-більшовицькій агресії
у січні 1918 року

Сергій ЛИТВИН,
доктор історичних наук, професор

Звернутися до даної теми мене спонукало чергове тиражування у засобах масової інформації різноманіття міфів, неточностей, небилиць та відвертих вигадок з нагоди 90-річчя подій січня 1918 року. Подаю власний погляд на ці події, що грунтується на аналізі історіографічних та архівних джерел.
Прагнення українського народу до самостійного життя пробуджені революційними подіями 1917 року увійшли на початку грудня в гостру суперечність з курсом ленінського Раднаркому. Прикриваючись маріонетковим харківським “українським” урядом та лаштунками переговорів, більшовики вдалися до відкритої агресії проти Української Народної Республіки, розпочавши широкий наступ на Київ з усіх напрямків з метою знищення Центральної Ради і придушення самостійницьких державницьких процесів в Україні. 27 грудня вони захопили Катеринослав, 29 – Маріуполь, 22–26 – Гродно і Сновськ (Тут і далі дати подані за старим стилем).
Тільки 4 січня 1918 р. більшовики офіційно оголосили Центральній Раді війну, хоч вели її фактично вже другий місяць. А для прикриття своєї агресії проти України оголосили війну не від себе, а від імені харківського маріонеткового Народного Секретаріату. Про це є чимало свідчень самих учасників подій. Член Центральної Ради, український історик П. Христюк стверджував, що “наступ російського совєтського війська… мав усі ознаки окупації України й національної боротьби… Раднарком фактично вів війну проти Центральної Ради” [35, Ч. 2. С. 148]. Секретар з військових справ у Народному Секретаріаті В. Шахрай писав, що “власних збройних сил Народний Секретаріат не мав. Штаб В. Антонова-Овсієнка, розквартирований у Харкові, був єдиною опорою Народного Секретаріату” [26, C. 81]. Це саме підтверджує і В. Затонський: “Українського війська у нас було дуже мало. …основну силу становили загони Червоної гвардії, що прийшли з півночі” [10, C. 115]. Наводиться також кількісний склад більшовицьких військ, правда, дані різних джерел – різні. Так, О. Удовиченко пише, що вони налічували близько 30 тис. добре озброєних солдатів колишньої царської гвардії, матросів і російських червоногвардійців. Близько 40 відсотків їх особового складу становив інтернаціональний елемент: китайці, латвійці, мадяри та інші [32, C. 17]. За підрахунками Я. Тинченка у діючих загонах Антонова-Овсієнка було понад 9000 осіб, із них етнічних українців – усього 1150 осіб, що становило 12,5 відсотка [30, C. 148].
http://warhistory.ukrlife.org/1_08_4.html

 

Вот это и есть свинство: "Цей факт є свідченням кровожерливого, дикого садизму московського окупаційного війська".

Посему аффтар - *****!

 

Обидели Россию Европейцы. Ужас-ужас)))

 

Недопонял. При чём тут "обидели Россию европейцы"? Аффтар пишет о сопротивлении украинцев русским. А не о борьбе большевиков со своими врагами. Разницу улавливаете?

 

Хто зруйнував Хрещатик?

— Ви пам’ятаєте, як вибухав Київ?

— Я запам’ятав не так звуковий ефект, як зоровий. Коли почалися пожежі на Хрещатику, ми одразу пригадали, як з приміщення навпроти Жовтневого палацу (там до війни було НКВС, а під час окупації — гестапо) переносили ящики у восьмиповерховий будинок — найвищу споруду Києва (на його місці нині стоїть готель «Україна»). Тоді казали, що це переховують документи. А коли почалися вибухи, одразу зрозуміли, що то за архіви, і почали тікати. Тікали через Банкову і Бессарабку, бо пів-Хрещатика вже горіло. І в зоровій пам’яті залишилося, як з першого поверху вздовж фасадів здіймається вогонь, а зверху чорна хмара.

Першою вибухнула комендатура на розі Прорізної і Хрещатика. Другий вибух зруйнував готель «Спартак», він стояв навпроти комендатури. І далі один за одним почали вибухати всі готелі на Хрещатику: «Континенталь», «Грандготель»...

— Чому саме готелі?

— Бо німці розміщувалися саме в готелях і в порожніх квартирах на Хрещатику. Там до війни мешкала переважно еліта. На схід вона евакуювалася першою. Так само, як під час Чорнобильської катастрофи, коли першими до вокзалу помчали чорні «волги», так і в 41-му полуторки везли енкаведистів, їхні родини, меблі... Тому природно, що німці зайняли центр. Саме на це й розраховували мінери.

— Як довго гасили пожежу?

— Усю пожежну техніку вивезли на лівий берег у Бровари. Там вона і залишилася, частково тому, що пожежні частини потрапили в оточення, частково, бо закінчилося пальне. Німці наказали їм повернутися. До речі, німці також гасили пожежі. Вони мали свою техніку, качали воду з Дніпра, бо водогін, як я вже казав, не працював. По сходах, де колона Магдебурзького права, в Дніпро спускалися шланги. А підпільники їх... різали. Дивне було відчуття. Київ нищили, ніби він уже нікому не потрібний, ніби сюди вже ніколи не повернеться Червона Армія.

http://www.golos.com.ua/article/1190114888.html

 

Степаныч, сделайте скидку я выпил две банки "Чернігівське міцне", но тем не менее мне показалось что речь шла о прослойке между европой и азиатами. Прослойке на которую Европа плевала.

 

Кертис!
Я тоже не в форме. У друга день рождения. Минимум 200 гр водки и ещё была попытка с пивом, вовремя удрал. Посему до завтра!!!

ЗЫ: міцне не пейте. Дрянь.

 

Ну ладно, до завтра. только не с утра!)))
Дрянь- не дрянь, но меня угостили. На халяву то есть :o

 

1941: ЗРУЙНОВАНИЙ КИЇВ ЯК ЧАСТИНА ТАКТИКИ СПАЛЕНОЇ ЗЕМЛІ

У статті Олександра Гогуна і Анатолія Кентія подано новий погляд на проблему зруйнування центральної частини Києва восени 1941 р. Публікація підготовлена на широкій документальній базі з використанням маловідомих архівних документів.

65 років тому, 3 липня 1941 року, Сталін, отямившись після шоку від німецького нападу, проголосив своє знамените звернення до народу, яке починалося словами: «Дорогі брати і сестри, до Вас звертаюсь я, друзі мої...». Проте головним у цій промові була не напрочуд зворушлива форма звертання, а проголошення початку як вітчизняної війни, так і війни на знищення, проголошення тактики спаленої землі. Одним із моментів цієї програми і стало знищення центру Києва.

Сталін звертався до народу із закликом: «У захоплених ворогом районах треба створювати партизанські загони... для боротьби з частинами ворожої армії... для підривання мостів, шляхів, псування телеграфного і телефонного зв'язку, підпалу лісів, складів і обозів... У разі змушеного відступу частин Червоної армії не залишати ворогові жодного кілограма хліба... Колгоспники повинні виганяти всю худобу, здавати хліб під охорону державним органам для виведення його в тилові райони, хліб і пальне, яке неможливо вивезти, мають бути знищені».

Найбільше дивує вказівка про підпал лісів, що в них, за всіма правилами партизанської війни, і мали б переховуватися партизанські загони.
http://www.ukrajnci.ru/book/1941-zruinovanii-kijiv-yak-chastina-taktiki-spalenoji-zemli