колись мені потрапив у руки один вірш... і коли мій знайомий помер від раку, я його згадала... і навіть опублікувала на одному сайті... Рак так слаб, он ничего не может... Он любви не может угасить, Веры погубить не может тоже, И надежды раку не убить. И покоя не лишит он душу, Твердости ему не пошатнуть, Дружбы низачто он не разрушит, Памяти ему не зачеркнуть. В рабство никого не уведет он, Против вечной жизни слаб и хил, Ужасом и болью не убьет он - Тех, кого Гсподь Сам воскресил. йому було ДУЖЕ надзвичайно боляче... але навіть його сім'я не знала що стан настільки поганий... він просто не показував свій біль потім лікарі казали, що його біль був просто захмарним... але наркотиків він не приймав
Грубо і гидко. Тримай себе в руках. Яка різниця між самогубством і евтаназією? Звикле перекидання брудної роботи на чужі руки. І на чуже сумління. Вмирати також треба достойно. Моя бабуся також мала рак і вмирала вдома, на наших очах. Достойно і гідно, так, як жила.
Мій батько мав рак. 4 операції. Жахливі болі. Я діставав йому морфій. В лікарню він не хотів лягати. І я знаю,про що говорю. Я виправдовую ефтаназію,коли вже нема шансів. І вважаю витонченою жорстокістю прирікати людину на БІЛЬ. От такий я виродок. Вважаю ЖОРСТОКИМ будь-якою ціною продовжити людині БІЛЬ.
"Слова-слова опять слова одни слова..." Це означає, що Ви не знаєте що таке біль... Ви хоч уявляєте як це?????? Я знаю що то таке, але рятувало те, що я знав, що то пройде все-одно... та і порівняно з тим, що відчувають люди, яким вже наркотики не допомагають, то були комарині укуси... А мучитись від постійного болю і знати, що так буде до кінця... тоді той кінець стає однією надією і мрією... Я вже писав, що не дай Боже вам то відчути, але якби Ви то відчули, то по-іншому заспівали б....
Мені довелось відчути...всього лиш два місяці... Коли не відключитись без морфіну..коли одні кості і немає сили...ні ворухнутись...ні навіть думати... коли дійсно чекаєш...коли кінець... А роки...це понад уяву.... Краще кінець...
От не треба тут того "пафосу". А ви народжували принаймні раз? А я двічі. Поговоримо про біль? А ти думаєш, що евтаназію приміняють, коли болі? Ні. Людину вбивають, коли її хвороба у термінальній стадії і вона буде роками залежа від апаратури та інших людей. І то не є так - захотів, штрикнули укольчик і немає людини. Не все так просто. А в Українських реаліях дозволяти евтаназію, то додати ще один пункт заробляння грубих грошей непорядними лікарями. Як на мене, то є псевдомилосердя.
у них и без того с этим все в порядке, и при желании или по неаккуратности могут эфтанировать кого угодно ...
Псевдомилосердя це якраз оте бажання продовжити муки..продовжити біль... Ще й виправдовуючи це християнською мораллю... Хоча я вважаю милосердям вчинок римського центуріона,котрой припинив муки Ісуса на хресті.
Трошка не так, Ромку... "милосердний вчинок" відбувсь вже по смерті : Івана 19:33 Та коли підступили до Ісуса й побачили, що він уже мертвий, то голінок не перебивали йому, 34 лиш один з вояків проколов йому списом бік. І потекла негайно ж кров - і вода. 35 І той, який бачив, свідчить те, і правдиве свідчення його; і він знає, що говорить правду - щоб ви теж увірували. 36 Бо сталося те, щоб Писання здійснилось: «Кістка його не буде поламана.» 37 А й інше Писання каже: «Споглядатимуть на того, кого прокололи.»
значить і там милосердя нема... А по темі... Так,переконаний.що,якщо нема надії на одужання.коли біль,коли людина бажає вмерти...відмовляти в ефтаназії - н е м и л о с е р д н о.
коли я ше був малий, взяв мене тато на футбол, Карпати гралиі от ситуація один з футболістів впав на траву, злапався за коліно і качавсі по полю від болю і тут якийсь вуйко, шо сидів поряд голосно крикнув: добийте, хай сі не мучить!!!! Я того ніяк не міг зрозуміти, а от дупіру зрозумів, коли прочитав тебе, Ромку.
Звичайно я не знаю як то... І скільки той біль тривав??? Ну, якщо це дуже боляче, то уявіть, що роди тривають постійно. Захочете ви так жити??? Для мене життя без руху, прикутим до ліжка, то є нестерпний біль... не фізичний, ні, але не менш сильний. І, якби я знав, що це назавжди, то благав би звільнити мене від того...
не порівнюй І блюзнірствуй. Коли повна нерухомість.. Коли без уколу неможливо відключитись...біль проник вже всюди... Коли по тілі пролежні.бо вчасно не перевернули... Але тоді я боявся смерті... Мені було всього 25 років... Тепер все по іншому
Якби зміг її простягнути, то, думаю, так би й зробив... Не випендрююсь і не вважаю себе людиною з супер-пупер силою волі... Як і всі люди я хочу жити.... але, думаю, кілька місяців в стані "бур'яну" додали б рішучості.
Мене тримає лиш обовязок... Коли людина хоче жити - ефтаназія - це вбивство. Навіть...коли нема надії... Але,коли нема надії...сил терпіти біль...це благо...