етимологія слова...

Тому лише цитати:

Хороша заявка, як на новачка

 

Згадалося, як колись у фiдошнiй ехоконференцiї RU.SPELLING хтось зауважив, що слово "библиотека" легко могло б прийти у росiйську у виглядi, наприклад, "вивлиофика"

 

Щось таке. Деякі слова взагалі дісталися в російську дуже в кумедний спосіб - наприклад, напишіть слово "renyxa" писаними літерами, а тоді прочитайте так, ніби воно написане кирилицею.

 

Йой!
Добродію! Не чекайте, поки їх "назбируєцця". Відповідайте зразу і "карочє, Скліхасовскій" (с). Оскільки Ви новачок (підозрюю, не лише на Львівському Форумі), зробіть ласку, не пишіть довгих трактатіф для "освітчених" на форум.
Iso тільки вибрані цитати привів, а і там "слішком многа букв".

 

Етимологія лексеми" хам".
Хами - революціонери ніспровергателі традицій.
Перший Хам обсмеял свого батька порушивши звичай.
Традиції в мовознавство закладені князями та баронами.

 

Хам http://ru.wikipedia.org/wiki/Хам

 

І це все з українського "верх", "вершина"

ух, яка наша мова древня

 

І "шина" теж звідти.

 

Дякую за корисні поради.

1) Буду старатися відповідати відразу, але по мірі можливостей, бо не можу весь час тільки те й робити, що сидіти у форумі і чекати на нові коменти.

2) Буду старатись не писати довгих трактатів, хоча для обмеження довжини є ж, здається, "природня" межа - кількість дозволених знаків у одному пості.

3) Iso привів цитати мого посту, але ніхто нічого не каже про такі самі цитати з інших постів з коментарями. Почитайте їх ще раз - по суті теми етимології слова "вірш" відповідей дуже мало. В подальшому я просто їгноруватиму оті сторонні для теми пости - шуми, і тоді мої дописи будуть коротшими.

- це кепкування недоречне... йдеться бо тут не про якусь мову вцілому, як таку, а про слово "вірш"... загальновідомо, що латина в певному розумінні стала основою для ряду сучасних європейських мов, отож, з латини і слово "versus" попало в ці мови. Однак всім прихильникам гіпотези про те, що те чи інше слово має латинське походження, треба мати обгрунтування цього походження. Повинні бути групи споріднених слів, повинна простежуватись еволюція змісту цих слів, або має бути вказаний шлях, яким це слово попало в латину з інших мов, наприклад, із санскриту. Я ж показую, що слово "вірш" має достатньо багато споріднених за змістом і за звучанням слів в межах сучасної української мови. З цього ж пояснення видно еволюційний трек, який привів від слова "верх" до появи слова "вірш", а також інших слів. Як приклад відсутності можливості обгрунтування такого походження слова в межах даної мови, а отже - його запозиченості, я привів російське слово "стіх".

Але поява слова "вірш" і всіх цих споріднених з ним слів може бути значно ранішою, аніж поява понять "українська мова", "русь" чи "латина". Тому йдеться про те, що ті чи інші фрагменти, пласти сучасної української мови можуть бути дуже давніми. І це не є новиною.

 

Есть такая наука - схоластика.
В известном смысле вся схоластика есть философствование в формах интерпретации текста. Истоки схоластики восходят уже к позднеантичной философии, прежде всего к Проклу (установка на вычитывание ответов на все вопросы из текстов Платона, энциклопедическое суммирование разнообразной проблематики, соединение мистических предпосылок с рассудочными выводами).
В современном понимании - переливание из пустого в пороженее.

 

Або: транспортування колоїдних розчинів в посудинах з підвищеною дифузною проникністю дна.

 

Отож, підсумок після розгляду теми про походження слова "вірш" і його змісту такий: спростування того, що слово "вірш" означало "високий мовний стиль", утворилось від слова "вершити" (слово, мову) і є споріднене зі словами "вершити, вершина, верх, верхній, вишній, вищий, високий" - ніхто не привів. Ніхто не спростував того, що працює правило "вершити - вірш, вести - (су)провід, леденіти - лід" і т.д.

Єдиний непрямий контраргумент - латинське versus і його похідні в ряді єропейських мов. Проте ніхто не приводить етимології слова versus в латині. Тому цей контраргумент не є довершеним і вимагає доопрацювання.

Російське "стіх" від грецького στίχος - версія з багатьма недоопрацюваннями. Чому "стіхом" стало грецьке слово, котре означає "лінійка, рядок", а не грецьке ж слово "поезія"? Адже писати по лінії, "в рядок", можна не лише "стіхі", а й прозу"? Також це означає, що "стіхі" появились після появи "пісьма", отож для них письмова форма первинна? Коли появилось це запозичення вперше, ким занесено, записано?... яка причина появи? і чому в російську попало грецьке "стіх", а в українську латинське "вірш"? ... ці та інші очевидні запитання - без відповідей.

Що до латини. Візьмім слово латинського походження, яке дещо узагальнює поняття "вірш" чи "стіх" - візмім слово "література" (litteratura). Загальновідомо, що воно походить від іншого латинського слова " літера" (littera). В перекладі - буква. Але відомо, що назва "літера" початково стосувалась не букви, як такої, а металевого бруска із зображенням букви на ньому. Літерою його називали тому, що той брусок був "литий", його виготовляли із сплаву. Інше латинське слово, споріднене зі словом "літера" не за змістом, але за звучанням і походженням - слово "літр(а)" (litra). Бачимо, що як поняття, слова "літера" (металевий брусок з буквою, для друкування) та "літра" (одиниця об'єму рідини) не мають нічого спільного. Однак за будовою і звучанням вони майже тотожні. Що ж їх об"єднює? Їх об"єднює поняття і відповідне слово "лити". І "літера" - "литий брусок", і "літра" - ємність посудини для наливання чи виливання рідини (початково - води) - пов"язані з дією лиття. Але в латині слово "лити" перекладається як fundere, наливати - infundere, обливати - perfundere. Латинське litus означає "пляж, узбережжя", тобто поняття, що мають безпосереднє відношення до поняття "вода" і, отже "лити". Але самого слова "лити" в латині нема у жодній, навіть наближеній, формі. Зате є ще й інші слова, котрі споріднені з поняття води і зі словом "лити" - наприклад, illotus (нечистий, брудний), чи слова латинського походження "лотос, лот, флот"... це ще далеко не все, то лише початок, але, можливо, він дасть грунт для роздумів усім "віруючим в первинність латини"...

 

Просто неймовірно! А Ви не плануєте видати книгу?

 

Вираз до Перуна йде від латинської Per Una

"Була" така погана латинська богиня Уна

 

Почнем з того що ви даєте ссилку на "типогравську літеру" яка не має жодного відношення до етимології слова.

Слово, літера-ітл. lettera-лат.litera , література- ітл. litteratura.
http://www.etimo.it/?term=lettera&find=Cerca

1.літера-ітл. lettera-лат.litera походить від litum supir di linere, означає покривати, наносити колір, пачкати,cлово пятно-лат. litura.
2.Мeyer-за ним, littera=lictera походить від корня гре.likh тобто царапати.
В свою чергу латинці по походженню вихідці родом з центральної Азії і могли мати спільний корінь з індоєвропейськими мовами.

Інші слова іноземного походження.
Слова, поет; поєма; поезія; театр; музика; комедія; трагедія; лірика; сатира; і т.д. грецького походження.
Слово, автор-ітл. autore, лат. auctore(m) , культура-ітл.cultura, лат. cultus, проза-лат. prosa.

 

А Перун - батько Уни (Пер Уни). А ще латиняни кичилися своєю древністю

 

- ну, це згаряча сказано... я згоден, що слово "літера", як таке, появилось не з появою типографії, але й "типографська літера" отримала свою назву не зі стелі, а від все тої ж "звичайної літери"...

І от Ви приводите версії про її - літери - "справжню" етимологію:

Почнемо з того, що етимологічне значення слова, тобто значення, яке виявлене через застосування етимологічного аналізу - етимон слова - визначається зв"язком цього слова з іншими словами цієї ж мови, або найближчих, споріднених з нею мов.

То як в світлі такого означення виглядають оті вищецитовані аргументи? Я вже який раз повторюю, що цитування іноземних етимологічних словників не є етимологічним аналізом. Де приведені 5-10 найближчих (до даного) слів цієї ж мови, чи споріднених з нею мов? Де аналіз зв"язку досліджуваного слова з цими словами?

Що ж, давайте поглянемо на ваші цитатки... ну, споріднені за структурою слова я навів, і нехтувати ними - верх неграмонтності... зрозуміло, що наявність одного і того ж кореня у всіх тих словах не є випадковою... тому з наведених вами цитат правдоподібною виглядає вказівка на значчення "літера" як "пляма".

Вказівка на грецьке слово - прооблаз сама по собі виглядає теж вірогідною, хоча вже й має місце зміна корневої приголосної. Але для надійного висновку треба мати не одне, а групу споріднених за смислом і звучанням слів. Робити висновок по подібності одного слова - то всеодно що будувати висновки на статистиці одної точки чи цифри. Смислові кореляції теж не можуть бути доказом: з одного боку, можливо, що перші літери й були чимось нашкрябані (на що натякає ця версія). Але цю тезу так само рішуче можна й заперечувати - шкрябалися ще хіба насакльні рисунки, поява ж письма, усвідомлення його, як способу передачі інформації, усвідомелння його елементів - знаків і літер - підрозумівало вже значно вищий ступінь розвитку як понятійного простору людей, так і технічних засобів для письма, тому слово "літера" ніяк не може походити безпосередньо від слова "шкрябати". Врахування ж групи споріднених латинських слів виключає ту версію повністю.

- це все не має відношення до теми мого попереднього посту.

 

Я вже постив якось анекдот про телефонну розмову сексопатологів:
-Іванови? Жени їх нафік, їм трахатися нема де...

 

О майн готт...
Шановний, а Ви хоч знаєте, коли почалося книгодрукування? Чи для Вас Гутенберг та Скорiна (Iвана Федорова не згадую -- вiн москаль i ренегат ) -- античнi герої, кузени Геракла?

ЗI: я в шоцi... але пишiть ще, фантазiя у Вас -- люксова

Я пiдкажу: спiльне мають слова "лiтера" i "пiвлiтра" (останнє -- то перекручене старослав'янське "двє чєкушкi").

 

Якраз етимологічні словники писали освітчині люди які ним і займалися.

Ніяк не може походити безпосередньо від слова "шкрябати".

http://it.wikipedia.org/wiki/File:Lapis-niger.jpg

Древнейшей известной письменной системой является шумерская письменность, в дальнейшем развившаяся в клинопись. Клинопись — это система письма, при которой знаки выдавливаются тростниковой палочкой (стилом) на табличке из сырой глины. Клинопись распространилась на все Междуречье и стала основной письменностью древних государств Ближнего Востока вплоть до I в. н. э.

Известны лишь 4 языка, которые адаптировали и систематически использовали клинопись для большого корпуса текстов: хеттский, эламский, хурритский и урартский. Кроме того, клинописными по форме, но функционально отличными являются древнеперсидская клинопись и угаритский алфавит.
http://ru.wikipedia.org/wiki/Шумеры


Дополнительным преимуществом финикийского алфавита по сравнению с угаритским алфавитом была его независимость от носителя надписи, в отличие от клинописи, привязанной к глине, финикийская письменность была удобна для записи на любой поверхности — от вощёных дощечек до остраконов (черепков), на которых зачастую делались бытовые записи.
http://ru.wikipedia.org/wiki/Финикийская_письменность

археолог Притчард в 1972 году при раскопках селения Сарепта (между Сидоном и Тиром) обнаружил глиняный кувшин с процарапанной надписью, которая, возможно является самой ранней из выполненных финикийским письмом. Надпись на кувшине датируется началом XIII в. до н. э., то есть выполнена во времена Троянской войны, когда греки уже забыли свою линейную письменность и заимствуют финикийский алфавит только через несколько столетий.

Местом, где впервые были обнаружены берестяные грамоты, стал Великий Новгород. Новгородская археологическая экспедиция, работавшая с 1930-х годов под руководством А. В. Арциховского, неоднократно находила обрезанные листы берёзовой коры, а также писала — заострённые металлические или костяные стержни, известные как инструмент для писания на воске. Уже тогда у Арциховского возникла гипотеза о вероятности существования грамот, процарапанных на бересте. Однако
http://ru.wikipedia.org/wiki/Берестяные_грамоты