Власне через це жінкам інколи хочеться заплатити за себе самим, щоб пізніше не почуватися зобов'язаною "танцюватися" тільки тому, що за тебе хтось "вже заплатив" і по неписаному етикуту згідно приказки - ти вже чимсь йому зобов'язана. Ну але це ще залежить від того хто саме пригощає, з якими (прихованими) намірами чи без них, з якою ступінню достатку і щирості і т.і. Не знаю як деяким жінкам вистачає нахабства зловживати гаманцем чоловіка, з яким їх поки що ніщо не поєднує, якщо вони можуть здогадатися що він явно не Рокфеллер.. але може то якраз моя помилка і треба вчитися, чи відсутність практики спілкування з фінансово благополучними чоловіками..
- внимательно на присказку взгляните - ничего про обязанности там нет, только тенденция отражена Т.е. статистика (народная) показывает, что "танцует" женщину как правило всё-таки тот, кто "ужинал" её несколько ранее - вот тут да! Если ужинать кавалер приглашает пристально и многозначительно глядя в глаза, да ещё подчёркивает, что ресторан не какой попало, а О какой!.. Выходит, соглашаясь, девушка заранее (неформально) подписывается либо на продолжение знакомства, либо на удовольствие от динамического процесса
Ну як на мене то ідеальний варіант то коли він її вечеряє, а вона не проти танцювати. Зрештою в нормальних людей само собою розуміється шо а) нічо вона йому не винна (ібо коли ідеш на охоту то розумієш шо можеш нікого і не впіймати) б) він без хоть якогось фітбеку може другий раз і не подзвонити навіть ---------- Додано в 18:06 ---------- Попередній допис був написаний в 17:58 ---------- Ну вже зовсім відходячи від теми етикету...... Все залежить як між людьми прийнято. Ті мої коліжанки з якими я маю звичку кілька разів на рік пити чай/каву/пиво не смикаються до гаманця бо знають шо я того не люблю і можу і образитися. З іншого боку якшо ми випадково зустрілися в місті і кудись пішли посидіти і в мене з собою нема багато грошей то я ніколи не кремпуюся прямо їм сказати шо в мене з собою не багато і пропити можу стількито-стількито і чи є в неї при собі гроші якшо моїх не хватить. І не роблю з того жодної проблеми. Точно так само як не роблю проблеми з того шо можу хоть перед офіціантом сказати шо я не потягну оплатити такого дорогого вина чи "кальмара під соусом з максиканських комах" (якшо раптом дамі захотілося чогось едакого) і шо хай розраховує на свої можливості. ---------- Додано в 18:19 ---------- Попередній допис був написаний в 18:06 ---------- Мене радшще дивують молоді люди, які рвуться показати дамам свій достаток і т.п. і пробують смітити перед ними грішми, запрошуючи в дорогі ресторани, розважальні заклади і т.п. В мене мимоволі виникає питання "Шо ж ти далі будеш робити, коли заощадження скінчаться?". Але за такими цікаво спостерігати. Одна моя знайома казала шо коли їй такий попадається то вона особо не кремпується (в межах дозволеного шоб ше не почуватися винною). Каже шо "раз в нього розуму нема і він хоче повипендрюватися то чом би йому не допомогти в тому". Я з нею цілком згоден. Дурних треба вчити.
Коли я плачу сама за себе, я тим самим другу чи колезі нібито мовчазно кажу: "Ти для мене не чоловік, ти як подружка. Подружки платять кожна сама за себе. Тобто ніякого продовження банкету у нас з тобою ніколи в житті не буде. Не мрій і навіть не дивись на мої груди, подружко". А так - мій чоловік, звичайно, платить за мене в ресторані. А як по-іншому?
Народ, а у львові проводяться якісь тренінги по "Етикету", тобто де вчать, що чим їсти, а не хватати в ресторані курку руками ... Є таке? Левандівко, давайте без Вашого тонкого сарказму