Так... але не для того, щоб Левка "зловити" і не для суперечки. Просто самому собі дуже добре ставити такі прості запитання і давати на них чесні відповіді... і мені б хотілось, щоб п. Левко це зробив. Повернемось ще раз до Марка 5. 6.Побачивши здалека Ісуса, він прибіг, уклонився йому 7.і закричав великим голосом: "Що мені, та й Тобі, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом: Не муч мене!" 8.Бо Він сказав до нього: "Вийди, нечистий душе, з цього чоловіка!" (Євангеліє від Марка 5:6-8) Між словами "сказав" і "закричав великим голосом" є суттєва різниця...
Та можуть, якщо вони шарлатани, а вони ВСІ шарлатани. Я сподіваюся, ви не вірите в чорну магію, алхімію, астрологію? ---------- Додано в 01:20 ---------- Попередній допис був написаний в 01:19 ---------- Хотєть нє врєдно...
О! Це уже інша справа. Таке я розумію... Думаю ви погодитеся з тим, що вірити найперше потрібно тому, що написано в Божому Слові! В Слові Божому написано, що віруючим дана влада наступати на всяку силу ворожу і ніщо їм не зашкодить. Сказати можна і гучним голосом... Я особисто знаю людей, котрі виганяють духів, кричачи, як ви кажете і також знаю людей, котрі виганяють таким голосом, що ледве чути, але демони слухають як одних так і других і виходять. Тому, справа аж ніяк не в інтонації голосу, а в силі духа... Демони- це духовний світ і вони бачать духовні речі. Людина коли народжується згори вона стає світлом в духовному світі і демони це бачать, навіть коли людина нічого не говорить. Розкажу вам один випадок зі свого життя на цю тему, може уже і писав колись це на форумі... Я якось , ще коли був студентом йшов разом з кількома хлопцями зранку на пари з гуртожитку. Це був період в моєму житті, коли я тільки увірував в Ісуса, коли тільки почав жити з Богом. І от йдемо ми через парк і тут одна одержима жінка, котра часто гуляла в тому парку, побачила нас, почала бігати навколо нас і кричати, показуючи пальцем на мене- "він Божа дитина, він Божа дитина!" Ми знали, що вона несповна розуму і з переляку швидко побігли звідти. Я потім забув про цей випадок, аж через кілька років Бог мені нагадав про це. Я зрозумів, що демон , котрий був в тій жінці бачив те, що фізичними очима людям не видно...
Можна. Але це переважно одне слово чи речення... і в цьому випадку не написано, що Ісус сказав гучним голосом, а просто сказав. Погоджуюсь. То тим більше не потрібно, звертаючись до демона, довго і голосно кричати... В Писанні сказано, що деякі демони виганяються постом і молитвою. В молитві людина звертається до Бога про допомогу. Кожне ж слово нечистого - це спокуса, п. Левку. Тому з ним і не ведуться розлогі діалоги.
Взагалі в Біблії це зазвичай дуже чітко прописано: гучно сказав чи тихо, чи з якоюсь специфічною інтонацією. Тому, радше за все, якщо нема епітету, то був звичайний собі голос.
Спокуса для кого? Я чесно не зрозумів. Поясніть, якщо можете, чому і для кого такі діалоги є спокусою? То до чого тоді було ваші доводи про те, що голос проповідника не такий як в Ісуса, якщо ви згідні з тим, що сила не в інтонації голосу, а в дусі?
Та до того, що проповідник навіщось волає, хоча це зовсім НЕ ПОТРІБНО для виганяння. Що складного це зрозуміти? ---------- Додано в 17:55 ---------- Попередній допис був написаний в 17:55 ---------- А що, перед тим у ваших дописах все було нечесно, що ви так наголошуєте?
Оце і є спокуса. В кінцевому результаті ви повірили тому, кому не повинні в жодному разі вірити. Випадок із Євою вас нічому не навчив? А якби ця жінка вас обізвала різними поганими словами, ви б їй теж повірили?
Саме так. Як може лікар сифілітік лікувати хворого на сіфіліс. Так само як може гордий цілитель вигнати духа гордині.
Олена була би не Олена, якби в черговий раз не перекрутила і не використала проти Левка По-перше, я цей приклад навів до того, що демони бачать те, ким є людина, а не те, що вона говорить. По-друге, я тоді зовсім не повірив тому, що говорив мені демон через ту жінку, як ви пишете, а, навпаки, злякався і втік звідти, а потім на довгий час і забув про ту пригоду. По-третє, демон сказав правду. Сказав те, що бачив. Я в той час щойно увірував і прийняв Ісуса. А в Писанні написано, що кожен, хто приймає Ісуса і вірить у Ймення Його, стає Божою дитиною : Iван.1:12 А всім, що Його(Ісуса) прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його Я тоді ще й сам добре не усвідомлював того, що сталося зі мною, тим більше не знав, що я став дитиною Божою в Ісусі. Але слава Богу, що є Його записане Слово, яким легко можна протистояти всяким диявольським спокусам! Так робив Ісус в пустелі, на кожен закид диявола Він говорив- НАПИСАНО!
Для того, хто слухає. Ви самі ж відповіли: "що сила не в інтонації голосу, а в дусі". Там де є справжня присутність і сила Духу, рідко є потреба вживати силу голосу. Я впевнена у силі Слова Божого. Але те, що людина думає, що завжди легко може протистояти всяким диявольським спокусам, також може бути спокусою. Прикоськає лукавий вашу чуйність, потішить гординю... і тоді йому насправді легко буде справитись з вами.
Як не потрібно? А визнання? А слава? А чергові оплески цікавої публіки? ---------- Додано в 19:51 ---------- Попередній допис був написаний в 19:49 ---------- а він не бореться з шоуменом...
А то нічого, що лише Бог бачить серце (читай душу) людини. ---------- Додано в 20:01 ---------- Попередній допис був написаний в 20:00 ---------- Точно, якщо взяти до уваги що він обманщик. ---------- Додано в 20:04 ---------- Попередній допис був написаний в 20:01 ---------- А чому Він так говорив? Можливо тому, що сатана бачив перед собою людину, а не Бога, і спокушав Христа для того щоб переконатися що він людина, а не БОГ. Для чого ж це було потрібно Спасителю питання виникає. А для того щоб здійснити спасіння, впасти в обійми смерті і перемогти її. То як же сатана не зміг розгледіти в Христі Бога, а демон зміг розгледіти у вас дитя Боже?
Але часом приходиться і вживати гучний голос: Iван.11:43 І, промовивши це, Він(Ісус) скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди! Якщо сила в дусі, а не в інтонації голосу то яка вам різниця яким голосом, проповідник виганяв демонів? Головне, що вони корилися йому в Ісусове Ім"я. В чому спокуса?