Екстримальні види спорту)))

В одеських катакомбах "чисто", особливого бруду немає, там постійна вологість і температура градусів +12+13 приблизно. Там все з вапняку - "стіни", "стеля"... Досить комфортно, але не уявляю, як там кілька років жили партизани. Єдине, шо там так багато штолень-переходів-коридорів-ям, що самому, не маючи мапи, вилізти нереально. А без світла - нема й мови. Довжина всіх катакомб під Одесою - тисячі кілометрів. Є де блукати... Звичайно, без дуже досвіченої і перевіреної людини нема чого навіть і рипатись туди - це майже вірна смерть.

http://www.asinfo.com.ua/odessa/catacomb.php

---------- Додано в 09:47 ---------- Попередній допис був написаний в 09:40 ----------

Клаустрофобія виявить себе вже за 20 метрів від входу в катакомби, бо вже темно і тісно. Ліхтарики на телефоні навряд чи допоможуть, бо лабіринти, а у мене й телефону не було. І не працює мобілка під землею, абсолютно. Та навіть потужний ліхтар не виведе. Один з кількасот коридорів чи поворотів не туди - і все. Хоча під землею досить цікаво, як на мене.

 

Напевно їх все меньше і меньше Не всі спускаються живими напевно. (Чорний гумор)

Я от згадую свою юність, то було чисте бажання адреналіну чи більше подобалось що недалеко стоїть гурт дівчат... а ще якщо серед них є та одна-а-а... Нє?

не смію питати, а в яких печерах були і як глибоко і далеко?

Як там говорять підлітки- уважуха Це одне із перших правил спелеологів. Відстав від групи- сиди на місці поки не знайдуть, тільки не забути підложити щось під дупу щоб не прихопило.

 

Знайомий знайомої заробляє гроші обклеюючи фасади високоповерхівок пінопластом. От він і запросив її спуститися з 9-го поверху по зовнішній стіні. Весело, екстримально і безплатно.

 

швидко.... безболісно...

 

В шахте тоже полно экстрима, правда за это платят и не так весело. Зато элементы спелеологии и горного туризма. И что интересно, шахтеры и для души занимаются экстремальными видами спорта. Мой хороший знакомый, который привлек меня к яхтингу, бывший горный инженер, занимался альпинизмом, дайвингом, горными лыжами, сейчас горные лыжи и яхтинг.

 

Років 15 назад в Києві був випадок: студенти, альпіністи-любителі, підробляли ремонтом висоток (дах, фасад). Мотузки альпіністського спорядженя звисали навпроти вікон під’їзду і якийсь жлоб’яра обрізав їх на рівні 6-7 поверху. Хлопець спускався вниз і упав, розбився насмерть... Хто пам’ятає більше нехай поправить.

---------- Додано в 01:21 ---------- Попередній допис був написаний в 00:47 ----------

Мій колега по заводському туристичному клубу (давно це було), коли прийшлося на початку 90-х класти зуби на полицю, поїхав в Заполяр’я прокладати високовольтні ЛЕП. В бригаді йому, як починаючому альпіністу і самому легенькому 160см/60 кг доручили операції з підготовки опор ЛЕП під монтаж проводу в горах. Це, насправді естремум: мороз, висота і обов’язковий результат роботи!
Після 3-х років такої роботи він виїхав в Італію і донині працює в єдиній в країні фірмі з промислового альпінізму.

 

Я вот пару раз на тиждень отримую екстрім....
На кар'єрі в Ясницьках з баржі у воду...
по самі вуха екстріму хватає

---------- Додано в 00:17 ---------- Попередній допис був написаний в 00:16 ----------

а коли корч за ногу лапає, тоді взагалі, аж захлинаюсь від нього))

 

Для мене це також був супер екстрім! Особливо, коли собі починаєш уявляти, що може і з аквалангом щось статися...
Лижі люблю також страшенно!
А недавно в аквапарку подружка зятянула мене на ту червону гірку - що спочатку з"їзжаєш вниз, а потім знову догори. Я сиділа ззаду. Відчуття в мене були драйвові - руки, ноги трусилися, для мене це був справжній екстрім, не знаю, чи ще раз полізла б на ту гірку! Але відчуття супер!

 

Мені теж від тої гірки адреналін зашкалило!! Прокаталась 1 раз і більше не хочу, бо одного разу вистачило, щоб протерти дірку на п"ятій точці

 

А ми, коли каталися на таких гірках, то з'їжджали на подвійній надувній тубі, тому було не боляче
Зате в перший раз я взагалі навіть не уявляла, що буде на цій гірці: вільне падіння (а потім заносить вгору). Але мені сподобалося, тому ми ще кілька разів каталися на таких гірках. :wacky-girl:

 

А я не наважилась на неї піти :shy:

 

А ми з"їжджали на кругу для двох, і я теж не уявляла, шо то настільки так заносить догори. Зразу такі думки, шо можем перекинутись Та все одно, найбільш сподобалось на тих 4-х трубах!!!

 

Ото я й мала на увазі. Круг для двох = подвійна туба.

 

Аааа! Дякую за пояснення!

От я село без сільради

 

В мене досвід екстріму невеликий... хіба що мої улюблені мотоцикли - дають мені весь потрібний адреналін і замінюють всі інші екстремальні види спорту .
Ну і кілька стрибків з парашютом, але то було так давно...

 

А вот интересно, можно назвать экстремальным видом спорта езду на велосипеде по жаре +37 - 80 километров? Если да, то я эстремал. Послезавтра еду в таких условиях на дачу смотреть метеоритный дождь...

 

А я си нагадав,як раз здуру стрибнув з мосту,що над водоспадом в Яремче. Мені було з .18 літ,і сі хтіло справити враження на женсчін. Справив. Стрибнув "солдатиком",а то вир,потягнуло на глибину,ледво виплив. Але то фігня,решта хлопаків з нашої компанії забз...ли.. .

 

Тепер ні... колись то були стрибки у воду у вигляді професійного спорту, скакала зі скель і всюди де бичила нормальний "брід"... скелі без страховки... а тепер... тепер просто хочеться спокою і безпеки. Навіть їзда за кермом в режимі "40 годин не спала" я шукаю варіанти як обійти, хоча іноді таки доводиться доїхати додому і довезти дорогих мені людей у повній безпеці. Але загалом відповідь однозначна - в моєму житті екстріму більше нема місця, я не хочу.

 

Адреналін як повітря має бути в моєму житті. Коли сиджу спокійно дома стає скучно. Чогось не вистачає. Відчуття межі за якою вже дуже страшно не порівняти ні з чим. А потім приходить свобода душі. Вся суєта світу перестає існувати. Є тільки ти в той момент і в тій точці. Моя мама також дуже переживає за мене, свариться. І я розумію її. Але відмовитись від цих відчуттів вище мене. Думаю адреналін як наркотик. Завжди хочеться ще якщо хоть раз наважився і попробував.