я, взагалі-то, ближче до хімії, ніж до фізики, але завжди за експеримент для швидшого проникання халви в кров?
Картинка. Стоїть Солоха Конотопська на кухні в космічному скафандрі, бадяжить нано халву, а на дверях в кухню плакат висить "ТЕПЛОКРОВНИМ НЕ ЗАХОДИТИ". Від гріха подалі. Нє?
Коли я був студентом, приїхав до мене в гості веселий родич. Пили ми різні напої, нам заважали оси. Наловили ми ос, пінцетом занурювали на різні проміжки часу у вино сухе, у портвейн, у горілку, клали на картон, який розграфили на клітки і вели щоденник спостережень: яка оса, через який проміжок часу ЩО виробляє. Повзає "вісімками", злітає і падає, перекидається догори ногами і тому подібне. Ото нехай знають, що злітатися непроханими і нахаляву - не слід!
А ми з колєґами,колись давно,ше за совітів,взяли си ящик "Струмка",кілька буханок хліба і пішли си в парк,коло аеропорту сі розговляти. А поблизу гонили кури. Ото,ми розмочили буханець в фляшці "Струмка",покришили і пригостили їх. То був концерт...
Штірліц набрав бензину в шприц і вколов миші. Миша пробігла півтора метри і заклякла. -Бензин закінчився, - подумав Штірліц
Коли я вчився у 8-му класі, здається, мама купила живих коропів. Оскільки було вже пізно і мама була втомлена, випустила коропів у ванну, щоби до завтра плавали. А назавтра якось їй було ніяково - різати живих і бадьорих. Причепив я бляшанку на дротині, бляшанку занурив до середини глибини. Інший кінець - у розетку. Спочатку попав на "нуль" - нічого не відбулося. Потім - на фазу. Коропи, як у синхронному плаванні, полізли на стінку. Як риби, що йдуть на нерест догори по водоспаду. Вимкнув - хлопнулися назад. Двоє не ворушишися. На кухню! Потім - "давай наступних!" Знову на фазу - ще двоє готові. Смачні вийшли коропи!
блін, ще дітиська начитаються тут такого. Треба як в американських роликах дописувати "не робіть такого вдома" Та і сусід за стінкою не кричав випадково з душу? З.І. А рукояткою ножа по голові не гуманніше було би? Або принаймі різко смикнути голову. Вона тоді жива але нерухома робиться
Якось на початку 80-х мій друг чекав на гостей-поляків. Купив порося, назвав його Ігорьоша (на честь знайомого). Порося жило в нього тиждень. А потім... як його зарізати? Міський хлопець, та ще наполовину єврей, цього не знав. Пішов до гаражів поспитати людей. Поради були такі: - втопити у ванні; кинути з 9 поверху; переїхати "Запорожцем". Впіймали двох медичок, ті виявилися терапевтами і теж не знали. Видзвонили хлопця з маленького містечка. Він спрацював монтировкою. Порося на смак виявилося "ніяким". А поляки обережно спитали, чи в совку не карається забиття такої маленької свині? В них, після придушення Солідарності, заборонялося різати поросят молодше якоїсь межі. Прирівнювалося до економічного шкідництва. ...Через рік історія повторилася майже 1:1, тільки замість поросятка Ігорьоші був гусь Вася. Вася вийшов смачним.
Якось давно довелося прокладати короби під кабель (широкі такі). Прокладати тре було вздовж стіни. А стіна то не проста а з бетонними балками які б прийшлося оминати. Короче рішили ми кріпити не в стіну, а в паркет бо не було ні дрельки той бетон сверлити н ібажання. А різати то їх треба. Рядом майстри чіпляли плінтус і мали при собі таку машинку яка плінтус під 45 ріже. От я рішив нею короб рівненько відрізати. А там же зуби як коні (правда вони в виключеному положенні за щитком заникані, тому я їх не бачив і чомусь подумав шо вони дрібні). Дерево ними прикольно ріжеться, но не пластмаса. Пластмаса ламається і розлітається дрібними усколками на великій швидкості .
Якось влітку знайомий запропонував проїхатися з ним на Житомирщину. Він там ремонтував комусь дачу і мав забрати інструмент та залишки малярки. Поїхали - на його старенькій ВАЗ-2104. Покидали в машину все його обладнання, позбирали ягоди, викупалися у ставку. Господиня порадила їхати лісовою дорогою - каже, гарні місця. Поїхали. Раптом закінчився бензин (датчик показував погоду на Марсі і лампочка не світилася). Пригода... Ліс, до найближчого хутора більше 6 км, до шосе трохи менше. Подивився, що в нього було з малярки: розчинники 649, 650, сольвент - по півлітра кожного. Кажу - поїдеш! Благо, двигун гарячий - заведеться на "хімії". Тільки не в бензобак лий, а у бачок омивача. Начепили на штуцер бачка омивача бензошланг, обмотавши ізоляційною стрічкою. Ось він завівся, поїхав, смикаючи кожні 15 секунд важілець омивача. Виїхали на трасу, за 2 кілометри - заправка. Заправилися. І тачка просто "полетіла", неначе двигун "прокапіталили"! Я йому пояснив, що він тією хімією добряче промив карбюратор, клапани, і кільця мабуть "відлегли". Порадив змінити оливу (хто зна, як та суміш прореагувала). Водій був задоволений як слон!
Не приходять. В дитинстві я вважав риболовлю на гачок - садизмом, а взагалі рибу не дуже полюбляю (їсти). Жавайте жаліти комарів, тарганів.
