Екскурсії у Львові та області

Сервус!
Я сам екскурсовод ). Можете звертатися до мене -веду на пол, укр, рос, нім. Пишіть мені наколи Вам треба екскурсію. До речі таких цін про які тут писали давно нема-інфляція(для іноземців тепер оплата в Євро складає від 50-70 євро , нашим в залежності від годин 180-250 грн.)

 

Пришлю обовязково... навіть із знаменитістю із Польщі.. ))

 

А вот Лем в "Високом замку" пр. Шевченко называет Академической, где ему очень нравилась цукерня Залевского, ныне магазин "Світоч"

 

шось Ви всьо попльонтали... Академічна то проспект Шевченка, аби мені туво з місця не встати)))))

 

Пупер, а вы не знаете, "шо" и "прошу" - это одно и тоже? Просто Курт так написал...

 

Курт Кобейн писал, что после поездки во Львов говорит не "шо", а "прошу". Разве это синонимы?

 

Просто Курт промолчал... А я люблю, чтобы на вопросы отвечали.

 

Прохання здогадатись за що -1.

 

В 1871 году улицу переименовали в Академическую, поскольку она выходила к старому зданию Львовского университета на современной улице Грушевского (университет называли академией).

В 1955 году улицу вновь переименовали в проспект Т. Шевченко, однако некоторые старожилы Львова называют эту улицу по-прежнему Академической.

Дом № 10, на первом этаже которого находится кондитерский магазин «Свиточ», бывшая цукерня Л. Залевского, ностальгически описанная в книге Станислава Лема "Высокий Замок". Здание построено в 1893 году, в 1926 года перестроено: первоначальный вырез на первом этаже перекрыли витриной кондитерским магазином. Во дворе этого здания с 1810 находилась старейшая баня Львова — баня Святой Анны, в советское время — баня № 1. В 1990-е здесь был открыт «Гранд-клуб „София“».
http://ru.wikipedia.org/wiki/Проспект_Шевченко_(Львов)

 

Йой, перепрошую недодивився- помилка на єдин рік.... Може поствити мені палець вгору, або горнятко дасте а я вам текст додам )

У 1853 році, у Львові працівники аптеки Петра Міколяша «Під золотою зіркою», Ігнатій Лукашевич та Ян Зег розробили методику дистиляції й очистки нафти Тепер можна було розпочати виробництво гасу, або «нової камфіни», як називав гас Лукашевич. У грудні 1853 року вчені отримали австрійський патент. У цьому ж році Зег відкрив у Львові перше невелике нафтопереробне підприємство.

Лукашевич продовжив досліди з нафтою. Взявши за основу оливну лампу, він застосував гас, як пальне для освітлення. Перші досліди з гасовими лампами призводили до потужних вибухів у лабораторії.

Залучений до роботи над лампою бляхар Адам Братковський удосконалив винахід пристроєм регулювання ґноту та скляною оболонкою. Лампа стала безпечнішою, та працювала без кіптяви. Перша лампа була схожою на олійну, але мала більший резервуар, виготовлений із товстої бляхи, а верхня частина — зі слюди.

У березні 1853 року така лампа освічувала вітрину аптеки «Під золотою зіркою» (тепер аптека на вул. Коперника, 1). А 31 липня того ж року хірург львівського міського госпіталю Загорський зробив першу термінову нічну операцію завдяки гасовим лампам, які освітлювали операційну. Згодом гасова лампа була представлена на міжнародній виставці в Мюнхені, винахід був відзначений спеціальною грамотою.

Гасова лампа почала широко використовуватись спочатку в Австрії. У Відні гасовими лампами освітили вокзал та шпиталь, після чого за нею закріпилася назва «віденська лампа».

Згодом в Сполучених Штатах на численні пристрої до лампи та її вдосконалення було видано близько 50 патентів. Після цього в дещо зміненому вигляді лампу стали великими тиражами випускати в Америці. Звідтам її почали експортувати в Європу. Саме тоді гасова лампа заповнила міські будинки, сільські садиби та провінційні міста. У той час її називали «американська лампа».

Йой мушу Вас поправити: то не була баня, а купальня, а то дві великі ріжниці. Колись з джерела до басену йшла вода цілюща з джерела й панюсі та панове хотіли собі покращити здоровячкото й приходили і хлюпалися. Тілько як джерело почало пересихати, то власник щоб не втрачати клієнтуру приєднався до звичайного міського водогону і гнав до басену звичайну воду... Но і не львівський батяр, га?


Перепрошаю але згадався добрий львівський анекдот:
Міжвоєнний період: зустрілися дві пані старшого віку і говорять одна до одної: Пані Марисю а чи Ви булисте тамтого тижня на басені, а та відповідає- Ні не булам с Пані Касю, бо хорувалам. Йой то Ви багато чого втратили, бо не знаєте, що Пана Ковальського вигнали з басену....
Йой Пані Касю а то чого, Пан Ковальський такий пурядний фацет!
Ну знаєте П. Марисю його вигнали за то, що він сюсяв до басену.....
Йой П. Касю але ж ви самі знаєте що таке робиться всіма час від часу...
Так п. Марисю Ви маєте рацію, але мусите знати, що П. Ковальський робив сюсю з трамполіни....

 

Не знаю як зараз, але раніше ця вулиця завжди була для нас Академічна. Для мене вона особливо рідна бо я пропрацював там більш як 10 років в стоматологічній поліклініці.
А вулиця Шевченка - то є зовсім в іншій частині міста.

 

Та вже й поставлю Вам палець догори.

А Ви троха батяр...

 

Ага! А в тему "Батяры" не пишет!

 

Есть!!!. Только не в храме, а в картинной галерее. Вот он



Стоит на вертящейся подставке, когда его поворачиваешь

 

Ух ты! а я дяде не верила. Он часто в Каменце бывает, летом во Львов ездил. А я всё не соберусь...