Екскурсії у Львові та області

Відповідь: Потребую допомоги

тобто?
я от екскурсовод..і для знайомих я завжди роблю екскурсії безкоштовно...

 

Відповідь: Потребую допомоги

А чому б вам не допомогти хлопцям з Запоріжжя, і не проходитись з ними місцями слави міста, цим самим ви заощадити їхній кошт, і це дасть можливість хлопцям купити більше всякої всячини на базарі, який так і буяє різними, чисто місцевими, прикрасами.

 

Дуже пошу про допомогу тих ,хто знає. Скільки у Львові коштує екскурсовод, розповідь про старе місто на польській мові. І де його можна замовити? Дуже прошу про допомогу!!!

 

Відповідь: Вопрос туриста!

Экскурсия на русском есть?
За отдельную плату, естественно.

 

Відповідь: Вопрос туриста!

Та ні, за ту ж саму Просто попередьте екскурсовода, що бажаєте послухати екскурсію російською і все. Коли ми були там з Маюнкою та іншими людьми, він питав нас звідки кожен з нас, щоб знати якими мовами розповідати і про що. Так як люди були зі Львова, Києва, Одеси, Росії, він вів екскурсію українською та російською в перемішку.

 

Відповідь: Подорож по історичних місцях Західної України

«Нас кличе у мандри дорога,
Нам грає чарівна струна.
Я за тобою піду,
Я буду вітром летіти,
Я буду сонцем горіти,
Для тебе.» (Гурт «Мандри»)

Після «зимової сплячки», травневі свята є найкращою нагодою забути про усі земні клопоти та вирушити у чергову подорож. Не винятком став і цей 2008 рік. Отож 30 квітня, вчотирьох збираємо набір туриста, пакуємо в автомобіль та рушаємо у світ нових вражень та пригод…
День 1: з самого ранку виїжджаємо із славного підльвівського міста Городка та рушаємо в напрямку Калуша Івано-Франківської області, звідкіля звертаємо в село Старий Угринів, де розташовано історико-меморіальний музей Степана Бандери . Музейний комплекс включає в себе пам'ятник С.Бандері, уцілілу кімнату священичої резиденції, в якій проживала родина Бандерів з 1906 по 1933р. (решта будинку була знищена внаслідок кількох підривів пам’ятника С.Бандері) та власне сама сучасна споруда музею, відкритого в 2000р.. Заплативши за вхідний квиток - 1 грн. (5 грн. екскурсія) оглядаємо експозицію музею та ознайомлюємось із життям та революційною діяльністю Великого Українця. Окрім того в селі можна оглянути дерев'яну церкву «В'їзду Господа в Єрусалим», де був парохом батько Степана. Загалом екскурсія видалась пізнавальною та цікавою, а на наше жартівливе зауваження, що замала експозиція зброї (відсутні кулемети та автомати, які має мабуть кожен місцевий житель закопаними на городі), екскурсовод відповіла, що наше побажання передасть директору музею.

Далі рушаємо в напрямку Надвірної, неподалік якої розташовано руїни Пнівського замку(16 ст.). Ця споруда свого часу мала доволі складну та продуману структуру; була основою польських феодалів у боротьбі із опришківським рухом і саме опришкaм в 1621р. вдaлося зaxопити, здaвaлося б, неприступну Пнiвську твердиню. Місцева влада робить спроби частково відбудувати пам'ятку архітектури, але через недостатнє фінансування відбудовані фрагменти робились явно не професіонально іроботи тут надзвичайно багато.

Наступною та кінцевою точкою призначення дня став Космач, власне в якому цього дня відбулось відкриття етнофестивалю «Великдень у Космачі». Подолавши кількадесятків кілометрів «тернистої» дороги, на під'їзді в село дізнаємось, що на фестивалі присутній Ющенко, а отже можливі затруднення з пересуванням. Проте без особливих проблем заїжджаємо в село та за скеруванням даїшника ставимо авто на так-звану стоянку - подвір'я чиєїсь хати і вирушаємо на оглядини. Оскільки президент покинув дану територію, вільно проходимо торговими рядами, які завалені різноманітним крамом місцевих умільців, основну з яких займають вишивані сорочки, як то кажуть «до вибору, до кольору». Оскільки більшість з нас уже мають цей атрибут українця, тому гуртом вибираємо та купуємо одному із учасників білу лляну сорочку з червоно-чорним узором за 180 грн. В кількох місцях зупиняємось послухати вуличних музик; один із таких спонтанних колективів утворених із доволі «колоритних» і «піддатих» осіб, зі слів одного учасника збирали гроші «на лєчєніє», що мабуть їм пізніше пригодилось… Центральна сцена пустує, оскільки усі виступи перенесено на 1-2 травня, а тому вирушаємо у пошуках наметового містечка де плануємо ночувати. Біля річки майорять різнокольорові намети та видно дим вогнищ, тому направляємось туди. Вибравши місце під палатку проводимо поселення та приготування вечері. Контингент містечка різноманітний: неформали, панки, пластуни і просто любителі «зеленого» відпочинку; атмосфера доволі весела та розкута: з різних куточків містечка чути спів та звуки гітар, сопілок, скрипки та барабанів, які лунали фактично усю ніч.

День 2: прокинувшись зранку помічаємо, що за ніч містечко доволі поповнилось новоприбулими але нас чекали наступні «місця призначення», тому ми складаємось та вирушаємо далі, і як дізнались пізніше забрались ми вчасно, оскільки цього дня увечері в містечку відбулись сутички із місцевим населенням, яке прийшло із битами, штахетами та іншим сільським начинням «привітати» гостей фестивалю та виставити претензії на землю де розмістилось наметове містечко, але як то кажуть – це вже зовсім інша історія…
Отож прямуючи далі через Косів, милуємось із вікна автомобіля чарівними гірськими пейзажами. Проїжджаємо славну Криворівню – етномузей під відкритим небом; село знамените не тільки бурхливим Чорним Черемошом та густими лісами Карпатських вершин – на початку 20-го століття в це село з’їжджались видатні діячі української культури – І. Франко, М.Коцюбинський, М.Грушевський, Л.Українка – тут вони жили та отримуючи натхнення від прекрасної природи писали свої твори. Окрім того саме тут проводились зйомки кіношедеврів «Тіні забутих предків», «Аничка», «Олекса Довбуш», «Час збирати каміння».

Далі прослідувавши через Верховнину та Ясиню робимо зупинку у Рахові – найбільше високогірне місто України, де смачнющим гуляшем та оригінальною місцевою піцою підкріплюємо власні сили. Далі проїхавши 20 кілометрів опиняємось в географічному центрі континентальної Європи – село Ділове, на знак чого тут в 1887 році споруджено стелу. Відчувши себе «пупом землі» фіксуємо даний факт на фото та рушаємо далі.

Слідуючи через Солотвино та Тячево, які знаходяться в безпосередній близькості із Румунією, дивуємось великій кількості «замкоподібних» особняків, якісними дорогами та й достатком місцевих жителів загалом. Біля с.Вишково повертаємо на гірську дорогу в напрямку Тереблі та проїхавши 47 км по дорогоподібній смузі (де втратили два ковпаки із коліс) зупиняємось біля Теребле-Ріцької ГЕС . Бетонна гребля завдовжки 110 метрів та висотою 47 метрів вражає розмірами та величезною кількістю пластикових пляшок внизу споруди. Цікавий факт: будували ГЕС та водосховище фіни з 1949 по 1956р., які змушені були виконувати дані роботи внаслідок ІІ світової війни за законами репарації. Далі на протязі 9 км. внизу дороги серед густого лісу видніється водосховище – так-зване Закарпатське море, яке розташоване на місці двох сіл, які при будівництві були змушені відселити звідсіля. Площа цієї штучно створеної водойми — 80 га, середня глибина - 10 м (є місця до 40м), ширина місцями сягає 1 км. Пробуємо знайти місце для спуску до водосховища, щоб там і переночувати, але так і не знайшовши проїзної дороги виїжджаємо аж до околиць Міжгір’я. Серед сутінків ночі та стіни зливи заледве знаходимо на перевалі підходячу поляну, де швидкоруч розбиваємось, вечеряємо та змученими завалюємось спати.


Читайте далі....

 

Відповідь: Подорож по історичних місцях Західної України

Продовження:

День 3: наступний день розпочинаємо із відвідин Національного парку Синевір. Заплативши по 2 грн. з особи та 2 грн. за автомобіль проїжджаємо перепускний пункт парку та по вузькій гірській дорозі в’ємось до наступного КПП, проте тут залишаємо автомобіль (хоча можна було під’їхати під саме озеро заплативши 10 грн. за автомобіль) та знову заплативши мито в розмірі 2 грн. з чоловіка, вислуховуємо хамство «постового», якому не сподобалось, що ми фотографуємо КПП та з його слів «знімаємо кіно і потім будемо показувати, які тут всі олігархи». Небо затягується хмарами та під шум дощу прямуємо 1 км. в напрямку власне найбільшого гірського озера Синевір де робимо півгодинну екскурсію довкола блакитного плеса. Цікава інформація: озеро утворене 10 тис. років тому, розміщене на висоті 989м та займає площу 7 га, найбільша глибина 27м. Місцями натрапляємо на сніг, який ще тут не розтанув повністю. Озеро просто кишить мальком риби та жабами, які свідчать про надзвичайну чистоту озера. Кругом зустрічаємо різні заборонні знаки типу «Ловити рибу заборонено», «Розводити багаття заборонено», «Розкладати намети заборонено», «Купатись заборонено» (хоча і зустріли одного купальника, який стверджував, що вода гаряча, як борщ). Далі за традицією кинувши по монетці, повертаємось до висхідної точки.

На зворотній дорозі зупинившись біля водоспаду на території парку, знимкуємось та рушаємо далі через Міжгір’я в напрямку Хуста. В районі села Лоза, яке є центром лозоплетіння, обабіч дороги спостерігаємо за величезною кількістю торговців виробами із лози; купити тут можна все починаючи від кухонної дрібнички до меблів із цього природного матеріалу. В районі міста Хуста, згідно вказівників повертаємо в напрямку відомої «Долини нарцисів», на під’їзді якої нас зустрічають ватаги дітей, пропонуючи купити букетик цих унікальних гірських нарцисів, які не збереглись ніде більше у Європі всього за 5 гривень. Заплативши за вхід по 5 грн. вливаємось у величезний потік туристів, які ідучи вздовж маршруту намагаються побачити ці квіти. Оглянувши дану територію, ми зробили висновок, що дану територію варто перейменувати на «Поле дурнів», адже уявляли собі, що це буде дійсно долина, густо вкрита нарцисами, а насправді спостерігали за жалюгідною кількістю екземплярів, цієї квітки занесеної в червону книгу. Можливими причинами цього розчарування було початок сезону цвітіння, окрім того бажання матеріальної наживи «місцевих браконьєрів» в найближчому часі призведе, до зникнення цього унікального місця з маршрутів туристів.

Заїхавши в Хуст, робимо спробу знайти заклад харчування, щоб пообідати, але так і не знайшовши такого, беремо напрям до Хустського замку, точніше його руїн. Залишивши авто біля підніжжя замкової гори, долаємо доволі затяжний підйом встелений камінням, і опинившись на верхівці спостерігаємо мальовничий пейзаж міста з висоти. Щодо замку, то від неприступного та величного комплексу (перша згадка 1191р.), внаслідок влучання блискавки у 1709р. в порохову вежу та знищення значної частини фортифікацій, до сьогоднішніх днів залишились тільки мізерні залишки стін, які густо заросли зеленню.

Наступне на шляху місто – Виноградів, край виноградників які тягнуться довгою лентою вздовж узбіч доріг. Повечерявши в кафе-ресторані із совдепівською назвою «Кооператор» та доволі «буржуазними» цінами, пробуємо зрозуміти фрази сказані закарпатською мовою молоденькими офіціантками. Але так і не зрозумівши до кінця їхню балачку вирушаємо в пошуках місця ночівлі в напрямку Берегово. По дорозі відчуваємо ніби потрапили в Угорщину, адже навкруги написи угорською мовою, окрім того місцеве населення спілкується переважно цією мовою. Заїхавши в попутнє село, в місцевому магазинчику пробуємо купити домашнього вина, але провівши дегустацію розуміємо, що нам хочуть підсунути «бовтанку». В районі села Дідово, біля кар’єру, вже затемна розкладаємо палатку, готуємо на вогнищі шашлик та ситими і задоволеними лягаємо спати.
День 4: зранку направляємось у місто Берегово в пошуках термального басейну «Закарпаття». Без складнощів знаходимо величезний спорткомплекс «Закарпаття», де заплативши по 15 грн. потрапляємо в роздягальню басейну. Оскільки умови сервісу з радянських часів тут мабуть не змінилися (незважаючи на доволі високу ціну та велику кількість відвідувачів), тому змушені із цінними особистими речами іти в душ, потім через водяний тунель потрапляємо і в сам басейн. Не дивлячись на прохолодну погоду та відкритість басейну, температури води сягає 30°С. Звичайно основною метою відвідувачів є лікування, адже водойма наповнена термальною кремнисто азотно-вуглекислою хлоридно-натрієвою водою, з допомогою якої можна лікувати багато захворювань, зокрема: серцево-судинні захворювання, гіпертонію, захворювання органів руху та ін. Колись тут проводились тренування з фрістайлу, а тому тут зберігся величезний трамплін (по якому спортсмени на лижах стрибали у воду ).


Читайте далі...

 

Відповідь: Подорож по історичних місцях Західної України

Продовження:

Отримавши величезне задоволення від прийому водних процедур прямуємо в бік Чинадієво, що біля Мукачево. Прибувши в село Карпати, ідемо на оглядини замку-вілли графів Шернборн (19 ст.) та дендропарку біля палацу. Архітектура споруди та атмосфера парку просякнута романтизмом. Невеличке озерце, різноманітні дерева та кущі, спів птахів, цвіт сакури та магнолій зачаровують кругозір. Зараз на даній території функціонує санаторій «Карпати», який спеціалізується на лікуванні хворих з патологією серцево-судинної, нервової систем, обміну речовин, супутньої патології травного тракту.

З жалем покидаємо цю місцину та вирушаємо до Мукачева. Вже з околиць міста здалеку на замковій горі видніється замок «Паланок» (11ст.), що був найпотужнішою фортецею на сході Австрійської імперії. Заплативши по 5грн. за вхід, поринаємо в давнину. Історія замку дуже багата на різноманітні цікаві факти та легенди, окрім того внаслідок відбудови він зараз має чудовий вигляд та стан. За традицією тут проводяться весільні церемонії, одну із яких застали і ми. Доволі цікава і експозиція музею, тому обов’язково відвідайте цю пам’ятку історії. Далі блукаючи вулицями Мукачева відмічаємо індивідуальність та затишність цього міста.

Покидаємо і це місто та по трасі мчимось в село Середнє, яке завдяки теплому клімату та захищеністі пагорбів передгірря Карпат має ідеальні умови для виробництва та зберігання вина. Ще 500 років тому, силами полонених турків тут було видовбано винні підвали протяжністю 4 кілометри. Сьогодні тут розміщено винзавод «Леанка». Бажаючі можуть замовити екскурсію у винне царство із дегустацією різноманітних сортів цього п’янкого напою. Проте через відсутність часу направляємось у магазинчик при заводі, де проводимо закупівлю різних сортів вина. Купувати можна, як пляшкове так і розливне вино. Для прикладу наводжу ціни деяких марок за 1 літру: Ізабелла – 14 грн; Середнянське та Перлина Карпат – по 21 грн; Каберне – 25 грн. Ціни в порівнянні з домашнім, яке місцеві жителі пропонували по 5 грн. за літру звичайно високі, але воно відповідає за якістю і думаю в нас у магазинах ви такого не купите.
Зовсім недалеко він заводу знаходимоСереднянський замок , який у 13 ст. був збудований орденом тамплієрів. До сьогоднішнього дня від споруди залишились лише стіни, біля яких ми зустріли групу студентів-археологів, які проводили розкопки пам’ятки історії.

Цього вечора вирішуємо заночувати в присілку Ужгорода на березі річки Уж. Приготувавши на вогнищі вечерю, за бесідою про життя-буття, до пізньої ночі проводимо дегустування купленого на заводі вина…
День 5: ранок зустрічає нас дощем, який буде супроводжувати нас до кінця дня. Зранку в'їзджаємо в Ужгород. Прогулявшись центральною частиною обласного центру знаходимо основну ціль нашого візиту - Ужгородський замок , в стінах якого розміщено Закарпатський краєзнавчий музей. Заплативши по 8 грн. за вхідний квиток, наша нога ступає в найстарішу з усіх фортець Закарпаття (11ст). З тих часів споруда змінювала свій обрис кілька разів; в 14 ст. для реконструкції замку було запрошено італійських інженерів, справжніх тогочасних знавців фортифікаційного мистецтва, які і надали вигляду споруді, що приблизно зберігся донині. В залах музею оглядаємо експонати відділів археології, історії, природи, народного мистецтва та етнографії Закарпаття.
Ще із оборонних стін ми помітили, що поряд із замком, просто неба розміщено, ще одну перлину міста – Закарпатський музей народної архітектури та побуту. Знову таки заплативши по 8 грн. рушаємо на огляд експозиції музею. Із заходу на схід розміщені житла і садиби українців низовинних районів - долинян, етнографічних груп - бойків та гуцулів, а також по одному житлові угорського та румунського населення краю. Кількість музейних пам'яток народної архітектури - 7 садиб, 6 житлових будівель, церква, дзвіниця, школа, кузня, млин, ступа-сукновальня, корчма.

Вдосталь находившись далі їдемо в славнозвісну корчму-музей «Деца у нотаря». Розказувати про цей заклад можна довго і смішно, але це треба бачити… Жартівливі написи та експонати з дуже смішними коментарями, різноманітні цікавинки які зустрічаєш на кожному кроці змушують забути про голод та заставляють хапатись за фотоапарат, щоб зняти ці шедеври. Вдосталь насміявшись та ситно пообідавши (по 25 грн. з першою та другою стравою і пивом). Згодившись із написом на виході ресторану «Не спіши додому, бо ще не знати де ліпше…», змушені залишати це місто.

За 12 км. від Ужгорода в напрямку Перечина, зупиняємось в селі Невицьке , яке відоме руїнами свого замку. Фортеця стоїть на вершині високої гори, яка колись була вулканом. Вперше в документах згадується в 1274 року. Згідно легенди назва походить від трансформованого слова "невістка" (наречена), і саме тут за неприступними стінами переховували молодих наречених з відомих аристократичних родин. Народні перекази розказують, що повеління на його побудову дала місцева володарка "Золота діва". В 17 ст. Замком володіла "Погань діва", кажуть що вона була сестрою Дракули. Зі стін зруйнованої фортеці – Невицького замку відкривається чудесна панорама Ужанської долини. У підніжжі замкової гори р.Уж перегороджена дамбою для живлення каналу, на якому побудовано дві міні ГЕС.

Все - усі заплановані об’єкти відвідано і попереду чекає більше 200км. через Турку і Самбір до домівки. Із максимальною швидкістю стараємось долати відстань, проте на кордоні областей (Ужоцький перевал) Львівщина нас зустрічає просто вражаюче жахливими дорогами, тому не рекомендую їхати цим шляхом (краще їхати трасою Київ-Чоп). Підвечір прибуваємо в рідне місто і трохи змученими але щасливими від побаченого прощаємось до наступної подорожі. Підсумовуючи грошові витрати констатуємо, що витрати склали 350 грн., з яких 125 грн. за витрати на перевезення.
Фотографії можна переглянути тут .

Відпочинок згадували Grek, Дядько Бо, Gora, Мар'ян

 

Відповідь: Подорож по історичних місцях Західної України

Действительно интересно, я об этом никогда не слышал. Будь ласка укажите источник, или это вам в музее ГЭС рассказали

 

Відповідь: Подорож по історичних місцях Західної України

http://www.news.uzhgorod.ua/novosti/24291/

 

Відповідь: Подорож по історичних місцях Західної України

Спасибо,
Кстати в Хусте есть недорогие ресторанчики

 

Відповідь: Екскурсовод???

От i мнеi власне потрiбний би був екскурсовод по Львову але на англiйськiй мовi. Чи хтось знає де можна знайти таких? Я на iнетi бачила деякi сайти з перелiками послуг екскурсовода, але не було про англ. мову. Не буду ж я синхронним перекладом займатись Ще наперекладаюсь на усiх посиденьках з родичами i друзями

 

Відповідь: Екскурсовод???

Галінтур - 72-19-41, Пілігрим - 2970551. Це ті чиїми послугами користувались. А взагалі багато турфірм пропонують такі послуги. Минулого року коштувало 120 грн - за три години. Але як для фіз.особи може зроблять знижку.

 

Відповідь: Екскурсовод???

У мене є контакти жіночки єкскурсовода, досить приємна для спілкування, її наймали через мене знайомі з Москви, то показувала і Львів і замки Львівщини вони були дуже задоволені. Точно знаю що польська, російська, українська мови а на рахунок англійської я її не питала, можу дати тел дом і моб самі взнаєте якщо є потреба.

 

Відповідь: Подорож по історичних місцях Західної України

Греку! Обидві подорожі надзвичайно цікаві і захоплюючі!!!
Море задоволення від прочитанного! Подорожуйте і розповідайте ще!...
А часом не замислювались запросити до мандрів і форумлян? Думаю, обовязково знайшлись би однодумці!

 

Відповідь: Екскурсовод???

переважно екскурсоводи беруть 20-30 грн на годину з екскурсії на українській мові,а 40-50 на іноземній.Хоча чим рідкісніша мова - тим дорожче.

 

Відповідь: Екскурсовод???

Дякую за iнфо.

 

Відповідь: Екскурсовод???

Маю найкращу коліжанку. Дуже хороша англійська.
Дівчина дуже мила, відповідальна (заміжня)...
Скинути координати?

Мені провела екскурсію англійською про оперному та по 100-метрівці. Мені дуже сподобалося.

 

Відповідь: Подорож по історичних місцях Західної України

Насправді моїх подорожей трохи більше і прочитати про них можна тут.
До своїх мандрівок завжди запрошуємо, просто можливо не так офіційно, а трохи у вужчих колах.

 

Відповідь: Подорож по історичних місцях Західної України

Оскільки Західну Україну, вже об"їздив майже цілу, цього разу подався на південь:

Турне Бессарабією
(Затока - Бендери- Кишинів-Старий Орхей – Сороки – Ізмаїл - Вилково)​

Ну ось і настала пора відпустки-2008, а тому час вирушати в напрямку моря. Із скупенького вибору морів вибираю рідне - Чорне, проте обмежуватись вилежуванням та випещуванням під сонячним промінням власного тіла я не збирався, а тому звично для себе накидаю приблизний план подорожі Бессарабією.
І так 12 серпня увечері із зібраними туристичними «пожитками» та прекрасним настроєм сідаю у вечірній потяг. В навушниках підбадьорує «Пікардійська терція»:
«Дорога манить, вітер за спиною,
І асфальт, як масло, м'який.
Музика грає, і ніхто не знає,
Чом я веселий такий.
Бо я їду до моря …..», і вже зранку мене вітає перлина біля моря – Одеса. Хоча і неодобрюю всіляких написів на парканах, проте мене як галичанина, не можуть не радувати написи «Бандера – герой» та «Слава УПА», які спостерігаю крізь вікно вагону на під’їздах до матері-Одеси. Але тут не затримуюсь надовго, адже моїм пунктом призначення має стати смт.Затока, до якої за дві години мене доставляє електропоїзд Одеса – Білгород-Дністровський. Надалі Затока буде моїм опорним пунктом, адже тут маю можливість проживати у своєї тітки. Затока представляє собою доволі довжелезне селище, яке розташувалось на узбережжі поміж Чорним морем та Дністровським лиманом. З’єднані ці водойми каналом, через який прокладено автомобільно-залізничний міст, та який кожного вечора «трансформується» задля того аби могли пройти судна, і саме через це увечері утворюється гігантська автомобільна пробка в десяток кілометрів, яка розсмоктується доночі. Житло тут можна знайти від 35 грн. – це мінімум з туалетом та холодним душем на вулиці. Домовитись за харчування можна в санаторній їдальні за 50 грн (сніданок, обід, вечеря). Загалом інфраструктура Затоки доволі скромна і з часів совєтів мабуть мало зазнала змін, але і на такі скромні умови є доволі великий попит адже і ціна відносно невисока. В порівнянні із Кримом дуже мене порадувала кількість україномовних відпочивальників, хоча можна із впевненістю сказати, що ці краї є «Меккою» для молдаван, яких тут просто тьма (головне шо не москалі :p). Отож два дні релаксу в Затоці, проводжу, як і усі курортники – поїв - пішов на пляж і так кілька разів до вечора, у вечері перегляд фільму у відкритому кінотеатрі, для любителів нічні дискотеки…

Проте в такому режимі довго не можу жити, а тому один із днів присвячую відвідинам Білгород-Дністровська (20км від Затоки), який славиться своєю Акерманською фортецею , яка будувалася на залишках грецького міста Тіра в 13-15 столітті. Отож заплативши 5 грн. опиняюсь на території фортеці, де проводжу кількагодинний обхід вздовж-і-поперек. Збереглась пам’ятка історії доволі добре та за красою і величчю можна її поставити в порівняння із Хотинською. Фортеця розташувалась на березі лиману, у водах якого через доволі велику забрудненість води мені так і не довелось скупатись. По завершенні оглядин крокую в напрямку міського базару де купляю фрукти – диня (2 грн/грн), кавун (1,5грн/кг), виноград (6 грн./кг).

Повернувшись до Затоки наступний день проводжу в стандартному циклі поїв-пляж, і набираюсь сил для більш тривалішого походу – Молдова –Придністровська Молдовська республіка, на яку відвів 2 дні.