ДВОМОВНІСТЬ

Ми не французи. Ми – раби

Богдан Орлик _ Вівторок, 19 жовтня 2010, 16:11

"Як відомо, зранку під Верховною Радою кількасот громадян протестували проти мовного законопроекту Єфремова".
Зі стрічки новин на УП

Якось так співпало, що в той же час, як в Києві проти фактично відміни української мови протестували кілька сотень чоловік - у Франції протестували кілька сотень тисяч. Ба ні - мільйони.

Задумали оточити масою людей нафтопереробні заводи країни - і у французів швидко стали вичерпуватися запаси бензину. Навіть літаки в аеропорту Шарля де Голю почали відчувати нестачу палива.

А це було навіть не питання рідної мови - це були всього-на-всього наміри уряду підвищити на два роки, з 60 до 62, вихід на пенсію.

Не вірю своїм очам. В українців відбирають фактично мову, душу, а вони сидять по хатах! Кілька сотень вийшло для протесту - навіть не тисяч. Курям на сміх. "Бояться люди, - пояснив мені один знайомий. - Вони тебе знімуть на відео, а завтра тебе твій начальник звільнить. Йому подзвонять, звідки треба. А мені дітей годувати".

Це я можу зрозуміти.

Але не можу зрозуміти іншого: а гідність? Де людська гідність? Як жити з відчуттям, що ти боягуз? Без гідності? Рабом?!..

Виявляється, можна.

"Моя хата скраю" - це формула боягузтва й ницості. Один американець, у якого банк вкрав усі збереження, виплативши керівникам банку мільйонні премії, дізнався, де живе директор банку, зустрів його біля будинку й набив йому морду. За це він сів на півроку в тюрму. Нащо він це зробив, скажіть?

А тому, що він інакше не міг жити - рабом і в подобі лоха. Тепер, принаймні, він поважає себе. Він може далі жити.

І поважають його ті мільйони американців, які прочитали про його вчинок у газетах. Чому директор банку має право ограбувати людину, як справжнісінький бандит із підворітні, а жертва не має права навіть набити йому морду? Чому, скажіть? Бо закони захищають бандита?

Народ справді має ту владу, якої заслуговує.

Думаєте, французи виходять на вулицю, бо в них мало проблем? Та ні - вони обурені, тому що французьке відчуття людської гідності настільки сильне, що не витримує, коли політики починають із ним не рахуватися.

Адже у французької держави є резерви грошей - обкласти більшими податками мільйонерів, крупний бізнес, який інколи платить стільки ж процентів, як і звичайний пересічний француз. Та політики служать цьому бізнесу, і хочуть дефіцит пенсійного фонду покрити не за рахунок оподаткування надприбутків, а за рахунок простих людей, заставивши їх довше працювати. Більше того, вони в пору кризи кинули мільярди людських грошей, щоби рятувати товстосумів із приватних банків, які ту кризу й спричинили!

То ж мільйони французів відчувають себе особисто приниженими.

Тому мільйони пішли й оточили десять із дванадцяти нафтопереробних заводів. Тому вся Франція стоїть без бензину. Супермаркети заявляють, що швидко не зможуть завозити товар. Чекає колапс. Уряд має здатися й відмінити реформу. Чи оголосити позачергові вибори.

Солідарність нації - вражаюча. Хто посміє засумніватися після такого, що нації - немає?

Коли ж я говорю з українцями, то бачу перелякані заячі очі й душу боягуза.

Звичка жити з відчуттям, що ти раб, на жаль, глибоко вкоренилася в українському народові. Козаки далеко, а герої УПА - тепер уже знову "бандити"... Помаранчева революція викреслена з підручників. Закопуємося в землю. Кожен у своєму кутку.

Були часи, коли героїзм, самопожертва були найвищою моральною гідністю.

Тебе вели, руки з наручниками за спиною, а ти був гордий. І люди тобі кричали вслід: "Дмитре, тримайся!". Солодке відчуття себе героєм. Який страждає за загал, за свій народ, за всіх. Це воно, оце відчуття, вело козаків, січових стрільців, воїнів УПА на смерть. Культ героїзму - ось що творило й створило українську націю.

Та, видно, удалося фізично за століття понищити героїв. А те, що залишилося - перелякане українське "болото" - сьогодні себе показало у всій красі.

І почало смердіти.

Це воно, кожен у своєму куті, п'є медовуху й закусує сальцем. І радіє рабському своєму стану: "моя хата скраю". Як сказав один мій знайомий українець: "А що? Хай собі вводять російську державну - я й російською можу в райвиконкомі відповісти. А вдома я буду говорити зі своїми дітьми українською". Такий собі, бачте, український патріот. То чого ми хочемо?..

Ми не французи, і не будемо швидко мати ані своєї країни, ані своєї мови.

Один раз здивували світ, у помаранчеву пору - але виявилося, що це було не чимсь органічним, як у французів. Це був вибрик споконвічного раба, який тепер клянеться, що "нізащо не піде на Майдан". Бо там, бачте, його знову "продадуть".

А що Україну продадуть злії люди - так на це начхати?!

Так стань вождем - стань сам героєм. Справжнім, а не шароварним. Організуй сам людей. Організуй людей, які будуть організовувати. Які будуть організовувати організаторів.

Де ви, українські герої? Українські лицарі? Українські сагайдачні й коновальці? Стуси й чорноволи? Які не боялися радянської тюрми, а не те що якогось там ризику, що тебе хтось зніме на відео під час мітингу?

Нема, нема...

Є не народ, а багатомільйонна маса рабів. Шароварних патріотів, що жує українське сало й запиває українською медовухою. У той час, як демонтують їхню, кров'ю багатьох поколінь здобуту державу, мову, культуру. Демонтують святе.

Іду й чую, як лящить за вухами, так жують...

Богдан Орлик, політолог, для УП

 

По-перше, дійсно, було б кілька тисяч - можна було б вийти на проїжджу частину не зважаючи на міліцейське оцеплення (щільненько так, на відстані по півметра, з дубинками і все як положено), а так люди були буквально стиснуті як оселедці на тротуарі уздовж комітету і за його рогом, деякі інші джерела оцінюють кількість людей у півтори тисячі - якби були хоча б на відстані у 20см, а не плече до плеча як у годину пік у траспорті - це було б помітно. Хоч, звісно, несуттєво чи було їх 700, 800 чи 1500 - все одно не 5-7 тисяч, ні.
На мітингу у промовах особливо наголошували на тому, що "сюди прийшли ті хто може прийти в робочий час: пенсіонери, студенство, митці.." - але і так наліплять ярлик: "нероби" або "проплачені" всім підряд, хто прийде. І досить "пустити" таку ідею в масмедіа - все, навіть найкращу ідею буде дискредитовано.
Ну, я відпросилася на пару годин зранку (хоч треба було на півдня).. бо моя робота може зачекати. А той хто біля станка - не зупинить же конвеєр, правда? і касир мусить вийти на свою зміну.. а тим часом як люди працюють- комітети ВР теж працюють на своїх "погоджувальних зрадах"..
Тому скрізь і в усі часи рушійною силою було студенство - воно не так прив'язане до роботи чи до пелюшок.. на нього і вся надія, врешті-решт, бо воно - майбутнє громадянське суспільство.

 

- никто. Большевички сами решили. Так вы,

- такие же?
А то, повторять про то, что

можно не два раза за одно сообщение, а четырнадцать, но равняетесь Вы при этом почему-то на большевичков, мол, "а разве мы хуже"? Да не хуже. Точно такие же...

 

"Більшовики" - це політичне об'єднання, яке прагнуло захопити владу і створити правила заради влади - а не заради порятунку більшовицької мови і культури, "більшовик" - це не національність.
Не варто змішувати різні речі: право етносу створити свою окрему не колоніальну державу чи автономну республіку (чечня, ханти-мансійський округ, Дагестан, Індія (а не колонія Великобританії) тощо) і право політичної сили більшовиків насадити свій політичний устрій на територіях де проживають різні етноси.

 

- а при чем тут право этноса? Государство Украина создал многонациональный народ Украины, и её граждане, представляющие любой этнос, имеют на её территории равные права. Вы о таком и не слыхивали?

---------- Додано в 13:43 ---------- Попередній допис був написаний в 13:38 ----------

- какая разница, что это и с какой целью? Декларируемые цели у них даже поблагороднее были: "счастье всего человечества". Вот только методы подкачали. А Вы их методы постоянно приводите как сравнительный эталон. Мол, если им можно было, то почему вам нельзя? Так ведь всё можно, пока позволяют...

 

І сприяти виродженню української за рахунок підминання її під себе численнішою армією "багатонаціональних громадян" (цікаво,а що в донецькій, лунанській, запорізькій, одеській області всі російськомовні громаняни всуціль грузини чи росіяни,чи татари за етнічним корінням? - ні, тоді мабуть "іншомовними громадянами")- теж треба не позволяти.
І як бути, які Ваші пропозиції?

 

Відносно інших національностей в Україні іде банальна підміна понять - якщо людина живе в Україні, значить вона автоматично українець, навіть якщо насправді гагауз, а отже це все рівно що всі французи раптом захотіли в один момент говорити по-німецьки. Хіба хтось би перечив їм? Вони ж остання інстанція самі для себе.

 

- Я полагаю, что всё это следует шить (с).

Как быть? Жить, общаться с родными и близкими, знакомыми и коллегами на своём родном языке, (при этом статус украинского как державного в Украине незыблем и не подвергается сомнению даже коммунистами "антиукраинского" происхождения) писать стихи и прозу, снимать фильмы, общаться с государством, отстаивая при необходимости свои права и никому не позволяя их нарушать. С какой стати при этом что-то выродится?

 

Чим протягом розвитку СРСР ставало більше російських шкіл, наукової і технічної літератури, періодики, телеканалів, реклами тощо - тим все більш поширеним він ставав і ставатиме надалі якщо так і буде продовжуватися - аж до повного витіснення в далекі села, аж до занесення в книгу вимираючих мов (в найгіршому випадку, зараз таких багато є у світі).
Це називається "сприянням розвитку російської мови".
А де тоді буде - сприяння розвитку української? Як можна сприяти і надати простір інакше, як не законодавчо притримуючи навалу іноземної, чи хай буде - "мови сусідньої держави"?
Для того щоб бізнес піднявся і розквітнув, його спочатку якось підтримують законами, обмежують квотують імпорт - і тільки тоді випускають на арену жорстокої боротьби за виживання з "акулами".

 

Я думаю це для того, щоб москалям легше було зрозусіми те, що він мав на увазі...

Не плутайте слово москаль і росіянин.

---------- Додано в 13:24 ---------- Попередній допис був написаний в 13:20 ----------

Так і робимо... (іноді англійською перевіряємо )

 

-

а говорили, что кустик рубить не собирались... Надо быть честнее с собой.

Было бы странно, если бы я начал сейчас перечислять методы поддержки - очевидно, что льготирование, дотирование, популяризацию украиноязычной продукции и прочие "полумеры" Вы за методы не считаете. Остановимся на слове "иноземной" или выражении "мовы соседней державы". Какая же она иноземная, если большое количество (в т.ч. компактно проживающих) жителей Вашей земли (государства) считают её своей родной? И готовы ли они жертвовать своими правами на ту же полноценную защиту в суде (ВЫ-то их правами жертвовать готовы, это ясно) ради того, чтобы Вы чувствовали себя поспокойнее? Решать им. Договариваться о компромиссе - всем заинтересованным сторонам (внутри Украины, разумеется).

 

"Притримувати навалу" чи "давати простір" і "рубить кустик" - це різні речі.
"Кустик" підв'язують з того боку з якого гілки затіняють сусідню рослину - щоб дати її теж стати зеленою і міцною, дати більше сонця. А коли та рослина одужеає і піде в ріст, наздожене по буйності куща сусідній - відв'язують гілки назад: тепер вони обидва отримують достатньо сонячного світла.

Ну так українці в Італії чи у США і Росії, до речі, та і кожен хто вважає мову сусідньої держави своєю рідною, у всіх країнах теж мусять вивчити італійську/англійську/російську щоб мати повноцінний захист у суді. І нічого, у них (часто, людей без вищої освіти) це виходить дуже добре.

 

- замечательная, добрая и доходчивая метафора Действительно, зачем по живому рубить? Сначала подвязать, потом, когда засохнет подвязанное, тогда и убрать сухостой... только Вы не ответили на мой вопрос когда, по каким показателям и кто решит, что "рослина одужала", долго ли ждать и ограничивать себя в правах тем, кому сейчас "большой куст" - родной и доживут ли они при своей жизни до того счастливого момента, когда Вам покажется, что Вы удовлетворены?

 

Порушуючи конституцію, слід добавити...
Ех, Подвійні стандарти в тих москалів, як завжди...

---------- Додано в 13:52 ---------- Попередній допис був написаний в 13:49 ----------

Ой, не всі! Не всі, як видно...

 

По тим же показникам, по яким Ви зауважили що

 

- наша песня хороша... Вы только тогда перестанете приводить в пример эмигрантов, когда Вам русскоязычные граждане Украины ясно и прозрачно дадут понять, что они в своём государстве. А если это не так, то и огород городить не о чем

 

Чому ж, навіть тоді російськомовні зватимуться українцями а не росіянами. А звання "українець" зобов"язує знати українську, чи не так? Дивно було б якби росіянин не знав російської і не володів нею взагалі, швед не знав швецької, а японець -японської.

 

Угу.
Читал, читал.
Почти ничего не понял (москаль-москалём ведь).
Перечитал.
Опять не понятно.
Невстранец, если можно, то очень коротко лично для меня - Шо хотят Пани и Паны?

 

- я просто не спорю с Вами и прочими форумчанами в этом вопросе (других мнений не встречал). Это ж Вы про "навалу" говорите, про вагоны в метро и т.д., вот я и спрашиваю Вас, по каким параметрам Вы собираетесь судить? Когда в вагоне метро будет 20 человек и все одновроменно заговорят, при этом половина на украинском? Достаточно? Когда опросы или иные статисследования покажут... что? Или просто, когда Вам ПОКАЖЕТСЯ, что украинского вокруг Вас точно не меньше, чем русского? Вы вообще об этом думали или потом собирались, на досуге, а "иноземномовным" и знать незачем?