ДВОМОВНІСТЬ

Это - простите - КАК?!?
Мне на ум приходит только один пример - из Чуковского:
Замяукали котята:
"Надоело нам мяукать!
Мы хотим, как поросята,
Хрюкать!"

А за ними и утята:
"Не желаем больше крякать!
Мы хотим, как лягушата,
Квакать!"

Свинки замяукали:
Мяу, мяу!

Кошечки захрюкали:
Хрю, хрю, хрю!

Уточки заквакали:
Ква, ква, ква!

Курочки закрякали:
Кря, кря, кря!

Воробышек прискакал
И коровой замычал:
Му-у-у!

Прибежал медведь
И давай реветь:
Ку-ка-ре-ку!

Детский сад, одним словом.

 

Ви Росію з Японією не спутали?
Хочете сказати, що Росія - мононаціональна? Одна мова? Один народ? Одні звичаї? - Які? Пити фодку? І все???

 

Нажаль, це було б смішно, якби небуло сумно...Кращий приклад першого представника - я сам. Я народився у російськомовнійродині, зростав у російськомовному середовищі де більшість моїх однолітків розмовляло або російською, або на суржику. Лише влітку, в селі, на протязі 2-х чи 3-х місяців я опинявся в україно(чи майже)мовному середовищі.Було б дивно,якби я за таких умов виріс неросійськомовним.Але українську, недивлячись на зневажливе відношення до неї на той час у Києві, я знав, бо всередені родини ніколи не пропагувалася ця зневажливість. Коли в країні з"явився інтернет і можливість доступу до нього я перечитав багато книжок, про які навіть і нечув, українських авторів українською мовою і тепер я такий, який я є.
Інший приклад: дитина зростає в російськомовній сімї, де, як і на вулиці, україномовність вважається і пропагується як "селюківство", а "мы городские!". Тим більше, що пропаганда поширює зразок нової людини - "советского человека",який, звичайно, розмовляє російською. Про російську мову сама пропаганда мовчить, але більшість шкіл - викладання російською, вся вища і середня-технічна освіта - російською, всі фільми у кінотеатрах - російською і найголовніше - вся робітнича діяльність пов"язяна лише з російською мовою (техдокументація і т.і.). А українська - то щось хіба що дуже давнє і непевне (козаки...) і ближче і певне - буржуазний націоналізм (бо він може бути лише буржуазним). "Щє не вмерла Україна" співають у фільмах зрадники-поліцаї... Людина віткидає українську мову, як непотріб. 91 рік. Україна стає самостійною державою. Є можливість вивчити (чи згадати) мову, читати нові книжки, але навіщо? Є добре накатані рейки, а небажання зійти з них завжди можна пояснити чим завгодно. починаючи з "традиционно русскоязычные регионы" і закінчуючи "такого языка вообще нет. Его придумали на основе малороссийского диалекти, чтобы расколоть Россию, Австро-Венгрия". Ці люди називають себе українцями, але на мою думку, вони лише жителі україни. І змінюватися вони нехочуть, бо живуть соціумом,який сприймає зміну як зраду.

 

Крім судів і нотарусів нічого більше нема? А РАГСи? ВВіРи? Податкова? Та навіть школи і вузи.
Зараз у Вас особисто є якісь проблеми з тим, що в Україні лише українська мова є державною? Було б цікаво послухати.
Багато іноземців в Україні якось живуть з тим, що тут їхня мова не є державною. І яка різниця чи тут пару міліонів рос. мовних чи один африканець з племені Тумба-Юмба, їх мови - іноземні для мене. І той африканець не може дивитись фільми в кінотеатрах своєю рідною мовою, і Ви. І яка різниця чи він один такий в країні, чи ще було б кілька міліонів?

 

Себе Юлія Тимошенко ідентифікує українкою з рідною українською мовою. Дивно було би самоідентифікуватись латишкою, якщо все життя людина прожила в Україні у відриві до латиської культури.

---------- Додано в 23:21 ---------- Попередній допис був написаний в 23:20 ----------

Дерусифікована українка.

---------- Додано в 23:29 ---------- Попередній допис був написаний в 23:21 ----------

Для повноцінності таки повинен.

 

Недумаю. А от немати жодних проблем з використанням - таки повинен.

 

Давайте серьезно рассуждать - без заезженных штампов и бытовых анекдотов (не хватает еще вспомнить - "говори общепонятным!" )

Они ГРАЖДАНЕ Украины. Это - существенная разница. Не надо ТАК уничижительно относиться к желаниям и умонастроениям других людей - даже если они не совпадают с Вашими. Что до нежелания изменяться - я уже не раз писал - в мире выпускают отличную электронику люди (скажем - китайцы) - не понимающие по-украински не слова, другие - делают первоклассные автомобили (скажем - японцы) - и тоже не понимают по-украиски ни слова... Считаете - для подъема нашей страны надо всем заговорить по-украински? И потекут молочные реки в кисельных берегах? Или может надо начать работать - да те-же книги издавать на украинском языке! А не ломать через коленку своих сограждан в угоду "великой" цели... Вспомните - какая "великая" цель была в эсэсэсэрии - и что стали делать с людьми...И чем эта эсэсэсэрия кончила...История учит нас тому, что ничему не учит....

Вот как вы ловко - походя - миллионом туда, миллионом - сюда... Но видимо - Ваши рассуждения неверны. Игнорирование этих миллионов - и привело профФесора в кресло президента.

Ух ты! Тогда вся дияспора - НЕПОЛНОЦЕННЫЕ....

Чиновник - без сомнения. Гражданин - КОМУ ДОЛЖЕН? Государству? Совок, господа...Совок!

 

Якщо ця людина називає себе українцем (маю на увазі національність) - так. Якщо це представник іншої національності - теж, саме як громадянин держави, не відмовляючись від рідної мови (до цього його ніхто не принуждає). Про статус регіональної мови ми вже розмовляли трохи вище. Це вже обов"язок держави перед громадянами. Чому цього несталося ми вже теж розмовляли.

---------- Додано в 10:06 ---------- Попередній допис був написаний в 09:57 ----------

Я про це ніколи не писав. З приводу відродження промисловості можна віткрити нову гілку, а зараз розмова про культурні аспекти державотворення, які дійсно повинні іти паралельно з економічними.

 

Мы снова возвращаемся к началу - каким образом державна стала державною... Даже при совдепии - проводился по Конституции референдум. Мы оказались более тоталитарны, чем коммуняки..Увы!

Тем более - если это культурный аспект. Культура - по определению - не может быть принудительной. Навязанная - даже с благими целями - это не культура - это нечто другое...Благими целями выстлана дорога в ад...

 

Тому що Україна, а не, приміром, малоросія.

Ви чудово розумієте, що якби провести референдум за радянським сценарієм, то за українську проголосували б 100% населення.

То краще вітсутність культури, як такої? 90% тих, хто з піною у рота вітстоює на мітингах "російську культуру", навряд-чи читали в повному обсязі і твори шкільної програми російської літератури.Ніхто зних не є "сознательными"(щоб не плутати зі свідомими)російськомовними. Дай цим людям більшу зарплатню, більшу соціальну захищенність під гаслом саме УКРАЇНСЬКОСТІ, і вони забудуть про свої притензії.Саме тому я і написав про те, що культурне і економічне зростання повинні іти паралельно.

А чим - в рай?

 

Это не дискуссия.

- пОтом, взаимоуважением, компромиссом, гражданской ответственностью и гражданским контролем.

 

Я можу цих людей зрозуміти, пояснити їх дії, але не поважати, бо їх поведінку аж ніяк неможна назвати громадянською позицією.Їх дії - це лише можливість вилити накопичене невдоволення і злість у найпростішому і найзрозумілішому напрямку,який їм вказали розумні політики.

 

- Ради Бога, и не будем заострять на том, что Вы "ими" называете собирательный образ, который додумываете на ходу вместе с мотивами, в любом случае точно так же нельзя назвать ответственным Ваше нежелание считаться с "их" потребностями и склонностями.
То, что взаимоуважения нет - это факт. А надо стремиться, чтобы было. Тот, кто стремится, всегда делает первый шаг. Вы - не обязаны. Ни в коем случае. "Пусть они сначала", не вопрос. Вот и "они" ждут...

 

Бо мене, як російськомовну людину, знову ж таки все влаштовує, а"вони" чомусь весь час діють поза правового поля. Замість оформлення необхідних документів і подачи їх у Верховну Раду - позазаконне самопроголошення,а далі - більше. Зараз лідери проголошують, що надання російській мові статусу регіональної це образливо, єдине,що може їх задовольнити, лише статус другої державної. Те, що цим вони ображають інші іномовні громади, їх анескільки незачіпає.

 

- какой же Вы русскоязычный, если общаться с русскоязычным предпочитаете по-украински? Так и пишите: "бывший русскоязычный, а теперь украиноязычный". Ну, устраивает и замечательно, а что беспокоитесь? Что Вас перестанет устраивать если в Донецке русскоязычный человек сможет подать иск против другого русскоязычного человека в органы, в которых работают русскоязычные люди, на русском языке?

 

Тогда Вы должны знать, что впервые державна появилась при коммуняках и совдепии - в 1989 году. Не находите, что пора отказаться от наследия коммуняцкого режима?

Я прекрасно понимаю, что Конституция - это общественный договор. И если пренебрегаем понятием общественный - а принимаем Конституцию ночью под нажимом кучмы-гэть! - то явно выпадаем за правовое поле - и теряем легитимность Конституции. Что, собственно, и произошло.

Я - не плохо зарабатываю, вполне обеспеченый человек. Много читаю - гораздо больше школьного курса...Собственная библиотека - более 1000 книг. Однако - меня интересует много чего - кроме сала. Обобщение - плохой советчик в ТАКих вопросах.

Любовью. Прежде всего - к ближнему.

 

Тоді правильніше буде сформулювати так: двомовний, але з рідною - російською.

У разі, якщо Донецький регіон отримає статус з регіональною російською, то ці люди (працівники органів) повинні бути, як мінімум, двомовними. У людини, що володієлише ДЕРЖАВНОЮ мовою неповинно виникати непорозумінь у спілкуванні із ДЕРЖАВНИМИ службовцями.

Ми знаходимось у товарисьтві людей, більшість з яких спілкується українською. Нехочу Вас образити, але володіючи мовою спілкування більшості я вважаю нетактовним користуватися іншою мовою. На російських форумах я користувався виключно російською.

 

Точный тезис. Госслужба - не место для языковых забав. Или учи языки - или копай канал.
Пришло время именно ТАКого подхода!

Не совсем адекватно. В России мало людей, понимающих украинский. Пытаться там общаться на нашей державной могут лишь те, кто считает русский и украинский языки похожими. У нас ситуация кардинально иная - при общении выбираем язык, на котором легче всего выразить свои мысли - при этом прекрасно понимая собеседника, пишущего на другом языке (имеется в виду пара русский-украинский)...

 

Такі, як Ви, вкладаються в залишені мною 10%. І одразу питання: Невже Вас у Луганську настільки всюди переслідує українізація, що Ви не в змозі більше того терпіти?

---------- Додано в 14:40 ---------- Попередній допис був написаний в 14:35 ----------

Або випендрюється.

Я використовую українську ще й для того, щоб тренувати свої здібності висловлювати думки, за необхідності, будь-якою з двох мов.

 

- какие ещё обиды? Я уже года три как вообще не замечаю, на русском или украинском пишет собеседник, если он сам не заостряет на этом внимание (например, упорно называя себя русскоязычным и при этом использует украинский).

- само собой, и не только при этом сценарии но и при том, которого Вы (почему-то) боитесь.