ДВОМОВНІСТЬ

Останній абзац не цитуватиму, а лише відповім:від російської мови і великої російської культури ніхто і невідмовляється! Як і від великої англійської, французької,італійської ... мов та культур. Розмова іде не про відмову від чогось, а про повагу до великої української мови та культури.

 

- итак, своё самое интимное, откровенное и душевное (в смысле "отражения души автора") литературное произведение в форме дневника Шевченко написал по-русски. Не иначе при этом переводил в уме...

 

Для російськомовних друзів. А саме те, що було б незрозуміло великому загалу писемного населення держави, і йшло від самого серця. Писалося для себе, бо сам Шевченко не вважав себе поетом.
А перекладати кожне слово йому небуло потреби. Багаторічне мовне середовищє. Я, перебуваючи у карпатах навіть декілька днів, ловив себе на тому, що починав мислити українською.

 

Ваш русскоязычный друг Ф.Сушицкий придерживался как раз иного мнения

но Вы как обычно не удосужились заглянуть в начало беседы и пытаясь опровергнуть "русскоязычных друзей"

только подтвердили их тезис о ДВУЯЗЫЧИИ Шевченко

 

Якщо вас цікавить це питання глибше, то ознайомтеся з колом його друзів, зважте на мовно-літературне середовище Шевченка у 1857-1858рр, візьміть до уваги факт, що це "самое интимное" Шевченко подарував своєму другу М. Лазаревському, який його і надрукував пізніше, завантажте за вказаним посиланням дисертацію на цю тему і ознайомтесь з нею. Якщо ж ви хочете лиш побла-бла-блакати під враженням статті якогось журналіста, що робив свої власні висновки лише на основі назви "Журнал" ("Щоденник"), то тут все зрозуміло.

"Двуязычие" може нести в собі різний зміст, а з нього можуть робитися різні висновки. В.Аксьонов також писав російською, а як виїхав до США,відразу приступив писати англійською мовою свою книгу "Жовток яйця". І таких прикладів багато (Й.Бродський та ін.).

 

Та хоч ДЕСЯТИМОВНОСТІ. Але його найбільша заслуга саме у виведенні української мови на якісно новий рівень. Як, доречі, і Пушкіна по відношенню до російської.

 

- что Вы, я вроде "бла-блакал" под впечатлением от приведённых Вами статей. При этом цитируя фразы полностью. Вы вообще читаете то, что постите?

- если меня заинтересует это вопрос глубже, я перейду на профильную ветку.

 

Ми кажемо не про відмову від російської культури, а про відмову досить великої частини населення України (я неможу їх назвати українцями, лише населення) від української мови та культури, про повну зневагу і зведення до рівня російсько-польського суржику, до "...языка, на котором можно только анегдоты рассказывать и песни петь".
Введення російської, як другої державної , є не захистом російської як такої, а можливістю узаконеної відмови від української, якабуде обов"язковою для вивчення лише держслужбовцями.

 

К сожалению - обсуждение неудобных примеров немедленно скатывается именно в область бла-бла-бла - в стиле незабвенного Паниковского - "а ты кто такой?"... Достаточно "пнуть" журналиста

навесить ярылк на недостаточно "умное", с точки зрения отдельных личностей, часть нашего общества

- и вуаля! - враг бежит-бежит-бежит!
Однако факт остается фактом - писал - и много Тарас Григорьевич по-русски. И что с этим теперь поделать - пока, как я вижу - не придумали. То есть - перевод на державну уже есть...Осталось как-то изъять оригинал...Успеха в этом нелегком труде!
А для тех, кто не считает, что Тарас Григорьевич умасливал москалей - а писал по-русски от души, по велению своего великого сердца - поклонимся ему в ноги за эту смелость - русское слово. Он - не боялся его, ему за него - стыдно не было. Действительно - великий Гражданин Украины.

 

Для того,щоб не здогадуватися, я знайшла в Інтернеті 6-ти томник Шевченка , який і підтвердив мої припущення.

Прочитала не тільки твори, а й коментарі:
"Після Шевченкової смерті рукописи повістей і деяких драматичних творів перейшли на збереження до М. М. Лазаревського, який надрукував у журналі «Основа» (1862. — № 3. — С. 142 — 143) таке повідомлення про них:

«Извещение о прозаических сочинениях Т. Гр. Шевченка на великорусском языке.

По смерти украинского поэта, Т. Гр. Шевченка, осталось одиннадцать рукописей, в которых заключаются литературные (довольно слабые) сочинения поэта, писанные на великорусском языке, прозою.

Из этих рукописей девять переписаны рукою Шевченка вполне, — одна — наполовину, а другая ее половина и еще одна рукопись только исправлены автором. Все они переписаны на серой плохой бумаге и большей частью не сшиты в тетради, а только сложены в четверть и поллиста."
Ці твори були написані, як зараз би сказали, з комерційною ціллю і жоден з них не був надрукований з-за життя поета. Ну краще продавались в Росії твори на російській мові.

КОНТРАКТ Т. Г. ШЕВЧЕНКА З КНИГАРЕМ I. Т. ЛИСЕНКОВИМ ПРО ПРОДАЖ ЙОМУ ПРАВА НА ВИДАННЯ «КОБЗАРЯ» І «ГАЙДАМАКІВ»
8 лютого 1843. С.-Петербург
С.-Петербург,
1843 года февраля 8 дня.

Я, нижеподписавшийся, продал в вечное и потомственное владение мои собственные сочинения с.-петербургскому книгопродавцу Ивану Тимофеевичу Лисенкову, стихотворения на малороссийском языке: 1) «Кобзарь» и 2) «Гайдамаки», и сим обязываюсь, что кроме книгопродавца Лисенкова, ни я сам, Шевченко, ни даже никто из моих наследников сего сочинения печатать права не имеет. Следуемые за это деньги сполна получил; ежели же оные сочинения без ведома его, Лисенкова, напечатаю, то обязан заплатить ему, Лисенкову, тысячу пятьсот рублей серебром неустойки, в чем и свидетельствую собственноручною подписью. Т. Шевченко. Свидетелем был В. Семененко-Крамаревский. /256/
Ну не вдається зробити з Шевченка "русского писателя". Про його вірші ніхто не скаже "(довольно слабые)", бо вони геніальні, написані душею, зболілою українською душею.
Про щоденник Вам вже відповіла Даяна.
http://izbornyk.org.ua/shevchenko/shev1.htm

 

Саме про це іде мова. А з"ясовувати,якою мовою він мислив, то дурна справа.

 

Теперь уже никто не скажет - как было на самом деле, Вы правы. Однако - топик - двомовнiсть. И как пример этой самой двомовностi - творчество Тараса Григорьевича - неисчерпаемый пример для следования.

Это сам Шевченко ТАК написал? Или - идеологически верные "товарищи" ТАК решили? Отчегож не продавал? Ах да, по словам "товарищей" - слабые....
Это было бы смешно, если бы не было ТАК печально....

Почему? Обычный договор с книгоиздателем... При чем тут творчество???

 

Ми ведемо розмову про сучасність.А реалії сучасності такі: та частина електорату, що виступає за одну державну - ДВОМОВНА, а та, що за дві, у більшості своїй, ОДНОМОВНА...

 

Именно! Сколько гневных постов о "неуважающих нашу историю" москалях-5-иколонниках.... Вот - наша история - дающая правильные ориентиры в языковом вопросе. Почему-же ее не желают воспринимать? Тут уже - и "слабые" произведения, и "коммерческие"... Это как понимать - продажность Шевченко?
Неудобен Тарас Григорьевич никому. Ни руссофилам - ни украинофилам. Талант - не уложить в прокрустово ложе одной теории, увы!

 

- и наоборот, введение второго государственного не приведёт к обязательности его использования всеми украиноязычными (за исключением госслужащих). Что до изучения, то обязательность изучения тех или иных языков (как и объем) регулируется отдельным законодательством. Раз украинский один из государственных, учить его, разумеется, пришлось бы всем (в школах), как и сейчас.

 

Англійська мова була обов"язковою для вивчення майже в усіх школах країни рад...

 

ТАК его и учили - в "украиножерские" времена москальской империи....
Скажем - та-же мадам Фарион (не к ночи будь помянута!) - украинский язык учила не в канадской дияспоре...
З другої спроби вступила до Львівського державного університету ім. Івана Франка на філологічний факультет (українська філологія), де навчалась до 1987 року.. (из биографии Ирины Фарион).

Вот клятi руссификаторы - учили в университетах студентов украинской филологии.... Ганьба!

У нас пол-класса учили немецкий - пол - английский. А в параллельном классе - французский был... Но вот украинский был - У ВСЕХ.

 

- принципиальных не заставишь знать. Снятие остроты вопроса (имхо - только это) приведёт к уменьшению числа "принципиальных". Причем, как правило на форуме пишут, что никакой остроты "не было, нет и быть не может". Хорошо, коли так.

 

А для чого тут комусь щось придумувати? Писав, і добре.У цьому немає нічого поганого. Я наводила приклади, коли письменник (поет), опинившись в іншій країні, писав мовою тієї країни. Так само Шевченко, перебуваючи у Росії, писав по-російськи. Так само футболіст А.Шевченко (чи брати Клички), перебуваючи в інших країнах, згодом вільно володіли мовою тієї держави (на сором собі не володіючи мовою свого народу). Якби Тарас Шевченко, переїхавши до Франції, збагатив її літературу французькомовними творами (залишаючись при цьому справжнім українцем) - це теж було б непогано. Шевченко вів себе порядно, поважаючи мову і культуру народу, серед якого опинився. З нього повинні брати приклад сьогоднішні москалі і хохли, що живуть в Україні.

 

Вы.В самом начале.

Хочу ТАКой-же. С обязательным изучением во ВСЕХ школах Украины русского языка - и литературы.