ДВОМОВНІСТЬ

Давайте краще спитаємо у пана Дальнєвосточника, ОК?

Чесно кажучи мені дивна ця дискусія. Я вже писав вище: така двомовність давно існує у Центрі України.

 

Простите - почему вы делаете ТАКой вывод? Я никого не призываю "не знать", однако - надо признавать, что многие - не знают. И именно в этом контексте мне не понятен ваш посыл "принципиально не перехожу" на русский. Соответственно - если меня не понимают по-русски - я должен "принципиально" не переходить на украинский? Ну - и кому будет от этого хорошо - если человек, владеющий двумя языками "принципиальничает" перед менее образованными согражданами?

 

Хорошо будет менее образованным согражданам.
Ну, мы тут знаем таких.
Не?

 

та не для кого це не секрет, що двомовність на сході та півночі існує де-факто. Чому не зробити це де-юро? Чому лишати людей поза законом? Навіщо ці ігри в страусів?
Відповіть теж очевидна - щоб розділяти та панувати. От і все. А за людей ніхто не дбає, як і за державу.

 

Наразі - тому, що мені і за де-юре одномовності хочуть розповісти таке:

Тобто вказують, що на догоду нібито менш освіченим громадянам я маю поступитися своїми правами. Хоча для мене справа не в політиці. Я відчуваю суттєвий дискомфорт, коли мені треба переходити на іншу мову. На це можна налаштуватися, якщо ти їдеш у Москву і переходиш на російську, чи їдеш у Польщу і переходиш на польську. Але чому я маю відчувати цей дискомфорт, перебуваючи у своїй країні? До того ж, я переконаний, що випадки "неосвіченості" - це винятки. Переважно йдеться якраз про небажання спілкуватися з україномовним співрозмовником, що в Україні є банально хамством. Я маю терпіти хамство?

Питання: якщо і за чинного законодавства ситуація двомовності реально існує, то до чого всі розмови про зміну закону? Не для того, власне, щоб:

 

А я в России почему, если поеду в Казань, например?
Татарский я не знаю.
И от ВСЕХ татар знания русского не требую.
Уверен, что в Казане найдутся татары, которые смогут ответить мне на языке МЕЖНАЦИОНАЛЬНОГО общения (а он остался русским - для всех, кто был в СССР).

 

Много экспрессии. В результате выходит - как в анекдоте - далеко от истины, но зато - самоутвердительно.

— Дорогая, ты не права.
— Не права? Значит я вру? Если вру, то брешу, как собака? Мама, он меня сукой назвал!

 

Я, чесно кажучі, гублюся у різнонаправленості Ваших думок. Ви висловили чудовий варіант компромісу, то було би логічним його прагнути. Як раз це було би , на мій погляд, поштовхом для розриву порочного кола взаємних образ.

На мій погляд навести лад в країні з законами, які не відповідають інтересам населення набагато важче, ніж з законами, що відповідають.

 

А чому має відчувати дискомфорт російськомовний громадянин України, який усе життя прожив у російськомовному середовищі і до якого Ви приїхали? Колись давно я викладав на ЛФ історію, свідком якої у 1988 році був у Донецьку, коли "принциповий" україномовний дядько років 40-45 до сліз довів російськомовну дівчинку-практикантку у їдальні своєю "принциповістю".

Да? Послухайте Азарова. І таких "азарових" в Україні греблю гати.

Я двомовний з дитинства. Але так сталося у житті, що спочатку армія, потім інститут, потім у сім"ї, на роботі спілкувався виключно російською, мовну практику втратив. І коли вперше після довгої перерви потрібно було прочитати невеличкий текст українською, у мене був такий жахливий акцент, що стало дуже соромно. До речі, сам здивувався. Адже думав українською без акценту, і тут такий сором. Довелося певний час утримуватись від української, тренуватися, відновлювати мовну практику.

 

Здається мені, Ви таки За двомовність ОСІБ, ЩО ПРАЦЮЮТЬ З ЛЮДЯМИ. Тобто У ЛЬВОВІ чиновник або офіціантка не кривлячись відповідатиме російською (насправді тут проблем немає, так?), А В ОДЕСІ І ДОНЕЦЬКУ - українською (і щоби не пропонували йти в гори або ще далі).

Тим більш, що

+100

До інших не звертаюсь, бо

 

Вибачте, не докінця Вас зрозумів. Так. звісно, чиновники забов"язані бути двомовними. Представники сервісу - ну принаймні це має популяризуватися.

Знаєте, я рік тому був у Казахстані. По-перше я здивувався, що Казахстан НАСТІЛЬКИ випередив Україну по всіх критеріях. І взагалі він посів перше місце по темпах економічного розвитку серед пост-радянських країн.
А по-друге, я був здивований наскільки толерантна там мовна атмосфера. І що вже зовсім вразило мене - серед російськомовних є ПОПУЛЯРНИМ знати Казахську!
От для мене і досі є загадкою: що ж було первинним - рішення мовного питання ( російська прописана в Конституції РК як офіційна мова) , чи економічний ріст?

 

Так власне я його не прошу розмовляти українською. Якщо ви про дискомфорт від того, що Я розмовляю українською - ну то вже вибачайте, це моє право навіть за двомовності.
Як бачимо, коли доходить до практики, двомовність знову стає обов'язком лише для україномовних. А для російськомовних вона залишається одномовністю. Навіщо мені така скособочена "двомовність"?

Щодо Азарова - наведіть мені ще хоч один приклад, щоб заперечити мої слова про те, що це винятки.

 

Начебто просто математичну дефиніцію написав. За тих умов, що Ви погодились, звичайній людині нема проблем.

А чого тут дивуватись? Назарбаєву нема потреби невміння керувати державою компенсувати пошуками зовнішнього і внутрішнього ворогів.

 

о! точнісенько в дзюрочку! То ви згідні зі мною, що корінь проблему у наших керовніках?

 

Не тільки в них. А ще й в тому, що ми ведемося на їхню пропаганду і замість того, щоб думати, як їм давати копняків під зад, аби економіку зарухали, сперечаємося щодо мови й історії...

 

то ми ж начебто і думаємо. принаймні тут і в дозволеному форматі. тре залучати до процесу думання інших

 

Це нам з вами здається, що ми думаємо. А дехто каже, що то "експресія"

 

Всегда и всюду тот, кто странен,
кто не со всеми наравне,
нелеп и как бы чужестранен
в своей родимой стороне.
И.Губерман

 

Маэте рацiю. Нинi ходив , прислухався , майже cвою рацiю не загубив - таки да - усi одесити як один ходють по Одесi , та розмовляють на украiнськiй мовi , i всi довiдки виписують украiнською

 

Слушайте, а когда уже любимая одесская передача "Голые и смешные" будет на мове?