ДВОМОВНІСТЬ

А чем плоха эта , так называемая "двомовнiсть" ? Почему бы не дать возможность на западной Украине учиться , вести документацию и т.д. на их любимом украинском языке , а в северных , восточных и южных районах Украины - на их родном - русском языке ?

 

Ви справди з Одеси? Побувайте в Одесі, прислухайтесь, якою мовою там розмовляють і виписують довідки. :empathy:

 

Гммм... А як її можна бачити по-іншому?

 

Наприклад, як часом проскакує і в форумчан з ваших країв - "чому ми маємо вчити українську". Що зрештою передбачає: приїжджаєш в Донецьк (Луганськ, Одесу, Сімферополь) - переходь на російську. При чому це не лише забаганка, але й реальна ситуація. Свого часу в Симферополі для мене було дуже великою проблемою здати квитки на потяг - касирки просто не хотіли мене розуміти, аж доки не підійшла молоденька дівчинка з розумними очима, а не "благородним пламєнєм" в погляді. У Бердянську офіціантка заявила моєму колезі, який намагався зробити замовлення українською (що найсмішніше - киянину в надцятому поколінні) - єзжай в сваі гори... Таких випадків можу ще перелічувати і перелічувати.
Я особисто не маю бажання ані переходити на російську, перебуваючи на території України, ані обмежувати свої поїздки Західною й Центральною Україною. І формувати замість однієї двомовності дві одномовності, які додатково розріжуть країну географічно - я проти...

 

Странный у вас взгляд на двуязычие - я сам переходить на другой язык не имею желания, но имею желание, чтобы на другой язык переходили все вокруг меня...
Собственно говоря - приведенные вами примеры подтверждают, что подобные желания есть и у других - они не хотят переходить на ваш язык - а хотят, чтобы вы перешли на их...
Рекбус. Кроссворд. (с) А.Райкин

 

Ви читати вмієте?
Я когось просив ПЕРЕХОДИТИ?
Як мене харять люди, які починають заперечувати, навіть не спробувавши прочитати...
Для тих, кому треба повторювати двічі, процитую себе ще раз:

 

Це не до мене. Я усе життя живу у Центрі України. У нас двомовність, як Ви її описали, абсолютна реальність.

 

А хіба я вам шо кажу?

 

Прочтите тогда вот это - может поймете, что я написал...

т.е. - как надо понимать - я не имею желания переходить на русский - если вас не понимают? Только единственным образом - пусть учат украинский! А вы - как насчет использовать русский?

 

Дальнєвосточнік, ви далі не можете зрозуміти, що для того, аби я не переходив на російську, вам переходити на українську зовсім не обов'язково? Що ви можете говорити собі спокійно російською, поки я говорю до вас українською?
Чи ви просто троллите?

 

В нас тепер цікавий варіант двомовності...був в тещі і через відсутність інтернету змушений був дивитись інтер передачі всі виключно російською (субота вечір неділя ранок) а реклама вся українською)...Геніально)...так українську можуть зненавидіти навіть україномовні))

 

Москали изгаляются?

 

Нє...свої доморощені)

 

На місті господара цього "завєдєнія" я би вигнав цю "працівницю" геть з вовчим квитком, щоб вона не страшила кліентів та не позбавляла його прибутку. А взагалі, напевно, треба прийняти закон, в якому забов'язати працівників усіх закладів відповідати на українській, якщо до них звертаються на український. Як це робиться в усіх цивіллізованих державах. В Ізраїлю, навіть араби на роботі мають відповідати на івриті, незважаючи на те, що арабська це друга державна мова. Доречі вони це роблять охоче та не скрізь зуби.

 

спробую висловити свою точку зору:
Особисто я народився, виріс, та скорше за все й помру на західній Україні.
Так у нас що за совєтів не бачили людей за ідеологічними гаслами, що зараз. Ми вже 20 років незалежні, але робимо все заради якоїсь великої віртуальної ідеї, або ж заради бабла в кишені олігархам. Все. На більше ми не спроможні. Навіть зрозуміти даність незалежної України, освідомити її та використовувати заради розвитку нам не під силу. Ідейні бірці з червоних помінялися на поморанчових, а люди як жили у сірісті, так і понині жиють. І продовжуватися це буде до тих пір, доки ми ставимо ідею ( наразі ідею українізованої України) вище за людей, тобто вічно.
А особисто я за все, що робило би життя людей в Україні комфортнішим, тобто ЗА двомовність.
Багнюкою кидатися не в моїх правилах, я знаю достойних росіян не менше ніж українців, та й покідьків у нас однаково. Важливо відрізняти одних від інших.

 

А двомовності не буде.....двомовність буде в нас на заході а на сході буде одномовність..російська)

 

Слава Йсу - вы не хозяин той работницы.
А что до Израиля - наслышаны об идеях "клятвы верности" сионистскому государству, которую потребуют от арабов. Очень мило и демократично.

 

У мене на вашу репліку виникає купа запитань:
- заради чого ви хочете не дозволити громадянам України на сході розмовляти на тій мові, на якій вони хочуть/ їм зручно ?
- чи стане особисто Вам у Червонограді жити менш комфортно, якщо люди на сході у всіх сферах життєдіяльності будуть використовувати російську?
- чи точно Ви знаєте які саме дивіденти пренесе Україні чергове нахиляння людей через коліно?
ну і т.д., але поки що зупинюсь.

 

У мене є запитання. Я пропоную нормальний цивілізований варіант. За якої кожен розмовляє тією мовою, якою хоче. Але при цьому зобовязаний знати державні мови (якщо їх дві - хай буде дві). Для чого? Для того, щоб мені ніхто в Україні не міг сказати "Я вас нє панімаю". Тому що коли мені треба буде переходити на російську в Донецьку, Луганську чи Одесі - це є ущемлення мого права говорити українською. Чи не так?
Але ж пан Дальнєвосточнік такої двомовності не хоче. Він хоче двомовність, за якої він зможе взагалі не знати української. Він хоче, щоб приїжджаючи в Донецьк, я переходив на російську. То хто пропонує ущемляти чужі права - я, говорячи, що він може спілкуватися його рідною мовою на всій території України, чи він, кажучи, що я на Сході маю переходити на нерідну мову?
Така "двомовність" - до одного місця. І доки питання будуть ставити так - я буду проти.

 

На мій погляд це дійсно цивілізований підхід, зважений і парітетний. Повністю підтримую!

Ну це ж не привід не наводити лад в країні. Якщо ми з Вами, незалежно один від одного і далеко не проросійські загострені, можемо прийти до бачення компромісу, то й решта людей зможуть. Бо цей компроміс настільки очевидний, що не бачити його можуть хіба що наші можновладці, тобто заціквлені люди. Цей порочне коло вже час розривати.