ДВОМОВНІСТЬ

- Поясните, пожалуйста, "особенную" связь между этими понятиями.

Статус устанавливается законодательным актом, культура - предпочтениями тех людей, на которых равняется общество.
Пример: не каждый указ министра культуры является культурным достижением. С другой стороны, этикет никак не прописан законодательно.

Отвечать на языке собеседника если ты его языком владеешь лучше, чем он твоим - практично, способствует пониманию, а стало быть - культурно (не создаёт лишних препятствий). Так ведут себя многие образованные люди, по поведению которых и создаётся культурный код...
Только где тут место статуса?

Для иностранца, приехавшего в страну, выучить заранее её государственный язык - пожалуй, признак и культуры, и дальновидности. Но иностранец ориентируется по официальной информации о стране. Граждане же страны - знают языковую практику изнутри.

 

Ну попробуйте сами себе ответить на простенький такой вопросик: знать государственный язык страны, в которой вы живете, нужно? Правильно? Или можно забить? Иностранец еще ладно, но когда мы говорим о человеке, который постоянно живет в стране...

 

- давайте без детских уходов к "истокам", (нажмите на значок "детальнiше" в моём сообщении, там раскроется довольно много текста, почитайте, плз, там подробнее) если можете - ответьте на поставленный вопрос. В чём Вы видите особенную связь (т.е. как минимум формулируемую) между уровнем культуры человека и статусом языка, на котором говорит его собеседник?
Если произойдёт как Вы когда-то допускали, и будет два государственных языка, но украинский - "первый", а русский - "второй", разница в статусе будет влиять на то, кто должен на какой язык переходить, чтобы слыть "культурным"?

 

Панове, ви кудись побрели вбік.
Я всього лише хотів знати, чи передбачатиме двомовність у баченні тих, хто її насамперед добивається, лише розширення їхніх (російськомовних) прав, чи й закріплення моїх (україномовного) прав і відповідальність за їх порушення.
Я просто хочу знати, якою буде та двомовність. Тому що дуже часто те, про що говорять політики, які пропагують ідею двомовності, у мене з двомовністю аж ніяк не асоціюється.
У моєму баченні цивілізована двомовність (без жодної оцінки - подобається мені вона чи ні - просто аби визначитися з поняттям):
1. У випадку чиновників означає обовязок ПЕРЕХОДИТИ на мову, якою до нього звернулися. Я сподіваюся, хоч тут ніхто не буде заперечувати, що з україномовним чиновник має РОЗМОВЛЯТИ українською навіть за умови двомовності?
2. У випадку нечиновників означає моє право отримати будь-які товари чи послуги в будь-якій точці країни, замовивши їх українською мовою. Наголошую - я не кажу про варіант, коли хтось зобовязаний ПЕРЕХОДИТИ на українську. Я говорю про варіант, коли я маю забезпечене законом ПРАВО, не переходячи на російську, отримати в переважно російськомовному регіоні ті самі послуги чи товари, які отримує російськомовний. Тобто я говорю про обовязок РОЗУМІТИ українську, а не ПЕРЕХОДИТИ на неї для російськомовного.
То чи бачите ви двомовність так само, панове російськомовні?

 

- т.е. не только для чиновников и сотрудников правоохранительных органов, но и для работников торговли, сферы услуг, медицины, и некторых других отраслей.

- хотя моё мнение тут десятое (ибо не громадянин и не предвидится), но я вижу двуязычие именно таким.

-

это случается регулярно, привыкайте. Иной раз так хочется, чтобы все следили за твоей мыслью и ни на шаг вправо-влево так нет же, флудят такие-сякие, растекаются...

 

А розважити без емоцій? Чи мусить кожна бабулька підлаштовуватись під продавця (умовно кажучи кліент до чиновника)? Невже Ваша ненька не спроможна була за пару місяців вивчити як називається казахською булка і цукор, сказати ціну тощо? Гадаю, не вимагали вільно читати/писати на рівні літфака?

 

Я читал то, что вы написали. Возможно, я выразился не совсем удачно, попробую еще раз. Государственный статус языка я здесь рассматриваю как усиливающий фактор, т.е. речь идет не о каком-то отдаленном для данной страны языке, который вы не обязаны и знать, а если знаете, то не обязаны переходить на него. Я в Париже обращался к местным жителям по-французски, т.к. хотя и есть язык международного общения английский, но я прекрасно отдавал себе отчет в том, что парижане вовсе не обязаны на него переходить. В Германии у меня уже не было выхода, т.к. немецкого не знаю, говорил по-английски.

Я понимаю 2 государственных языка таким образом, что все официальные государственные документы издаются в обязательном порядке на двух языках, но для выступлений в СМИ официальные лица государства должны пользоваться предпочтительно украинским, за исключением разве что особых случаев типа Азарова. Использование русского языка пусть будет допустимо временно - если человек пока не знает украинского, но учит его. При общении с гражданами каждый чиновник обязан применять тот язык, на котором к нему обратились. На культуру в бытовом общении все это никак влиять не должно: как украиноязычный должен иметь возможность обслужиться на родном языке в Симферополе, в той же степени и русскоязычный - во Львове.

 

- я и пытаюсь понять, чем этот фактор по-Вашему "усиливающий" при определении культурности собеседника применительно к условиям, существующим в Украине (а Вы сплошь примеры из Ваших поездок по заграницам).

Встречаются два гражданина Украины, один русскоязычный, другой украиноязычный, каждый говорит на своём родном, и независимо от того, насколько клеится у них беседа, по-Вашему выходит, что культурнее тот, чей язык имеет статус государственного на данной территории.

- или уже не выходит. Вы бы определились...

 

В общем-то, в Киеве такие ситуации встречаются сплошь и рядом - один на одном языке, другой - на другом. И никто не напрягается. Все друг друга понимают, но на другой язык не переходят. Двуязычие. Это же не безкультурье?

 

Представим, что государственные оба. Тогда культурнее тот, кто перейдет на язык собеседника.

Фактор усиливающий тем, что мы говорим о человеке, который в Украине не гость, не временный, а гражданин.

---------- Додано в 19:41 ---------- Попередній допис був написаний в 19:28 ----------

Як російськомовний згоден майже з усім, крім "РОЗУМІТИ українську". Хіба що на початковому етапі двомовності, але у подальшому потрібно не тільки розуміти, але й ПЕРЕХОДИТИ на неї. Критикуйте, але я так вважаю. Так само й на російську у західниїх регіонах. А те, про що ви написали, і без того здебільшого присутнє - що українську, що російську розуміють усі. Вийнятки, звістно, є, але це вийнятки, а не правила.

Ви, шановний пане Бамбук, наприклад, я бачу, на російську не переходите. Хоча, логічно - ви знаходитесь у своєму контексті пасивного розуміння.

 

Торгівля була державною і вимоги були державними. Булькою-тарелькою не обмежувалось. Обов"язково потрібно було здати іспит з казахської мови. Вимоги: знання мови на побутовому рівні.

 

- по мне так нет. А у пана Sandy выходит, что при этом тот, кто говорит по-украински культурнее, ибо он просто не перешёл на язык собеседника, а зато его собеседник - не перешёл на державную! Значит, проявил бескультурье

(а чего ещё от москалей ожидать?)

Впрочем, пан явно решил пока отложить этот аргумент в сторону, до следующего сеанса

 

І правильно.

Чи вірна була моя оцінка потрібного рівня, що пару місяців на курсах вистачило б?
Додаю через хвилин 10. А може, просто: бакшиш і достатньо "булька-тарелька"? Таки Схід - це справа тонка

 

Звичайно вірна. Але без цього рівня на таку роботу не брали.
Бакшиш не канав. Курси, так... Але після роботи. Тому мама пішла на будівництво. А коли достатньо знала мову, влаштувалась в бухгалтерію СМУ. Знання не знадобились . Між іншим казахську мову навіть в садочку давали... Мало, але давали.
Повернемся до теми в світлі сказаного
Держслужбовці зобов"язані володіти державною мовою. Бюджетники, до яких відносяться МВС, МО тощо не держслужбовці. Тому в контрактах повинно бути це питання врегульоване. Так само як і у приватного роботодавця. Наймаєш наймита (звичайно якщо чесно приймаєш, а не уникаєш оподаткування), узгодь це питання в трудовому договорі. І все, питання відпадають...
Доречі, вчора не дивились Дроздова? Раджу. Обговорювалось питання квотування україномовного продукту в ефірі...

 

ТБ сто літ не дивився. Пошукаю в інеті.

* * *
Щось нема. Сподіваймося, поки що.

 

Даремно... ЗІК толковий канал. Особливо політичні і соціально-політичні програми...
Нате - Прямим текстом Бліц. 7.02.2011

 

Щиро дякую за посилання. Сумно. Той Дроздов, перебиваючи інших, пропхав хибну тезу протиставлення "російське=якісне" і "українське=дворове". Часто буває навпаки, але російські чи то проросійські власники каналів (пані Ірина права!) наполягають на російській мові. Навіть за наявністю тих квот, бо за виконанням нема кому перевірити і спитати за законом. Сучасний якісний продукт можна створити лише у сучасній студії, талановита людина без грошей ПРИРЕЧЕНА! Скоріш український співак запишеться у Франції чи Німеччині ніж у нас.
Власне через російську невартісну попсу і брехливі новини ТБ не дивлюсь.

 

Якщо вже пішли в офтоп, то Дроздов - ганьба професії у Львові. Тому що продажний недоумок - це жалюгідно. А от продажний талант - це біда...
А по темі - є в мене таке враження, що якби люди з обох "боків" - російськомовного та україномовного - розібралися, що ж таке та двомовність по суті, замість сперечатися по дрібницях і спекулювати цифрами - було б менше сварок між звичайними людьми.
Не просто так нам постійно підкидають цю тему. Страшно владі, що ми - всі громадяни України - порозуміємося...

 

А мені здалось, що Дроздов правий.
Я вчора вперше побачив "видатну українську співачку" І.Федишин...
А Вакарчука, Скрипку, Гадюкиних, Ротару, Івасюка, Солов"яненка знають і люблять і в Росії також.
Не зважаючи на мову виконання...

 

Дякую, передивився із задоволенням. Але ж він такі правій, є таке собі тернопільське радіо "Ух-радіо", грає виключно українську музику, десь через п'ять днів слухання кожну наступну пісню пісню можна вгадати з трьох нот. І це триває місяцями, звісно, не гребуючи тз "коломийками" на грани фолу. А шо робити, якщо нема де взяти контент?
До речі, Федишин чув й до цього, є непогані речі
[MP3]http://cs4248.vkontakte.ru/u16335713/audio/115f7d3b6d66.mp3[/MP3]