ДВОМОВНІСТЬ

Смешно было бы украинцу из глухого украинского села, который русский слышал несколько раз в жизни. Но поскольку таких украинцев не существует в природе, то это так, абы сказать что-нибудь да анекдот напомнить, весь юмор которого как раз в том, чтобы обратить внимание на то, на что никто никогда не обращал внимания. Самих же украинцев украинское слово пидра(цвірінь) веселит больше, тут на форуме его середину цвиринем даже заменяют. Так что мимо, опять мимо.

 

Краще ГЕПНУТИСЯ до долу , нiж таке ваше порiвнювати.

 

http://www.segodnya.ua/news/14217380.html

Комусь дуже цього хочеться. Не вірю, що тут сказано про весь Донбас

 

Існують та проживають біля міста, аж два випадки були таких.

Зі своїм російськомовним приятелем (у нього батько військовий) пішли у район Хмельницького - Книжківці (яке було українським селом) купувати мопед.

Зустріли бабцю, близько 100 років, як згодом вияснилося, яка говорила кольоритною українською мовою.

Мій приятель звернувся до неї російською, вона нічого не зрозуміла, сказала синку, я московську мову не розумію.

Інший випадок, також купували ходили в розвідку по пригороді Хмельницького, також зустрівся кольоритний дідусь, який спілкувався на діалекті польської та української чи російської не розумів.

А також мої племінники, які проживають в місті Кам*янець-Подільський (також біля міста), то вони до 8 років російську взагалі не розуміли (моя двоєрудна сестра забороняла дивитися телевізор). Я їм тоді подарував географічну енциклопецію російською мовою, довелося купляти все ж таки українською.

І такі випадки не поодинокі, але в основному російською не володіють і її не розуміють діти до 10 років та старше покоління (за 80).

І вони сміються від слова "включіть" (це взагалі матюк), посматрі, мєстоіменія, пажалуста (па жал уста), здрастє тощо.

 

А хіба можна запровадити те, що і так реально існує?

 

ого ..........................

 

Смішний дядько, той Богун

Зате вльот ідентифікувала її серед тисяч інших, невідомих їй мов....

 

На жаль, це так. Але нема нічого неможливого...Он євреї зуміли ж реанімувати іврит. На все потрібен час, а головне - бажання.

Ну й що тут дивного? Я також можу ідентифікувати "вльот" французську, іспанську, китайську, італійську, румунську, німецьку, арабську...Але ж я їх не знаю зовсім. Просто, якщо в людини є слух, то вона легко ідентифікує особливі слова і співзвуччя тої чи іншої мови...А вже про російську і казати нічого.

 

D'accord, c'est vrai!

 

Дякую, але я казав про розмовну мову. Пісьмову ідентифікувати важче, хоча французська, зі своїм особливим написанням з апострофами, все ж ідентифікується доволі легко...

 

Комрад кептен! Зис из вуареники?
О! Йес... Зера іт ду...

 

Ратом батоно тамашобс? Гесмис?

 

пани, я готов заложить свою недвижимость в пользу того что Янукович никогда не сделает русский вторым гос)))
этот факт нужно принять как данность....

---------- Додано в 19:55 ---------- Попередній допис був написаний в 19:51 ----------

куме, мова не про те....некоторый пласт населения Украины беспрестанно вопит о нарушении их прав как русскоязычных, поэтому они хотят что усьо было на русском, типа шоб на бумаге было написано - гос.
ибо как в совке балакали - без бумажки ты.....ну понимаете, да?

 

Треба знати державну мову, щоб не траплялись хоча б такі казуси:
сьогодні натрапила на "максимальний строк гідності", а має бути "максимальний термін придатності" (для тих, хто не знає української, додаткове пояснення - слово "гідність" перекладається російською як "достоинство" в значенні поваги до особистості)

 

Якщо державність російської й можлива, це не повинно скасовувати зобов'язань громадян стосовно знання української. І, як я вже говорив, російська державна - лише №2, ні в якому разі не перша і не основна.

 

Справа в тому що вони добиваються "двомовності" не для того, щоб знати дві мови (україномовні де-факто і так є двомовними) а добиваються права НЕ ЗНАТИ УКРАЇНСЬКОЇ. Ненависть до всього українського в них вже на генному рівні.

 

Це узагальнення. Не всі жадають російську державну з причин ненависті до української. У декого ненависть, звичайно, є, але поступово треба домагатися терпимості, і не тільки російськомовних до україномовних, а й навпаки. Мені чомусь здається, що більш спокійні часи у мовному питанні обов'язково прийдуть - через нове покоління, яке завдяки шкільній освіті вже практично двомовне, незалежно від рідної мови - чи вона українська, чи то російська.

 

ДВОМОВНІСТЬ в действии

Вчера смотрел фильм по Интеру (В лесах...) с титрами на мове.
На русском: "Как дела? Как сажа бела". Титры: "Як голий у крапиву".

В субботу, в больнице при мне медсестра заполняла бланк на мове, а врач ей диктовала. Сестра спрашивает:"Какую букву писать, наше "и" или ихнее "и", (т.е. і)
Врач: "Пиши наше "и", т.е. ихнее "ы"

 

Да все он понимает.
Элементарная ненависть к русскому языку. Хотя - и не понятно - в чем язык провинился?

 

Щодо посилань на Канаду. Я б був не проти двомовності, якби знав, що буде як там: офіційний статус французької не означає, що чиновник може володіти французькою. Означає, що він має володіти ОБОМА мовами. І якби в нас була така двомовність і ми розуміли, що в нас закон будуть виконувати, а не шукати "дишло", я б був не проти.
Тому що україномовні у нас і так переважно російською володіють, це частині російськомовних для державної служби довелося б підівчити українську.
Згрубша це мало б виглядати так: говорить людина до губернатора Донеччини українською - він їй відповідає українською.
Говорить людина до губернатора Львівщини російською - він їй відповідає російською.
Тільки чомусь я думаю, що насправді навіть після зміни закону на "двомовний" так буде зіба в кількох областях Центральної України. Просто закон про мови будуть порушувати не лише чиновники на Сході і Півдні, як зараз, але й на Заході. тому що першочергова проблема - в відсутності поваги до закону, а не в відсутності закону.
Наша нагальна проблема - не в мовах, як хочуть нам довести політики. Наша проблема - в забезпеченні банального права на чесний суд, працю, відпочинок, життя і здоров'я. Відволікаючи нас від цього мовними питаннями, нам заважають побудувати громадянське суспільство. В якому не лише приватні підприємці могли б добиватися кращого для себе податкового кодексу, але й наймані працівники - трудового, пенсійного, про охорону здоров'я, про освіту, про судочинство...