ДВОМОВНІСТЬ

Фрезія, бачу вам не сподобався чи то мій допис чи то думка Андруховича.
Це добре. Але яким чином, крім ідеї Андруховича, ви збираєтесь запобігти перетворення України чи то на Малоросійську губернію чи то на клон Росії?
Радив би почитати статтю, поміщену в УП. І подумати чи вже не пізно пояснити 60% населенню України, що вони не хахли?

Чому окупанти України боялися мови її народу?

Микола Твердохліб _ Середа, 20 жовтня 2010, 13:57

На протязі ось уже чотирьох століть різні загарбники поневолювали Україну. При цьому всі вони свідомо, цілеспрямовано докладалися до знищення української мови, як передумови ліквідації української нації. Різними засобами вони витруювали в українцях національну історичну пам'ять, національну самоідентичність, аби в кінці поглинути українську націю.

Поневолювачі добре розуміли, що без батьківської мови український народ не зможе об'єднатися й дати їм відсіч.

На деякий час їм вдавалося піддати утискам та обмежити вживання української мови. Однак на протязі десятиліть українська мова, зусиллями та мужністю українських патріотів, знову й знову відроджувалась й міцніла. І тому окупанти змушені були час від часу застосовувати репресії проти її захисників.

Нищення української мови розпочалося вже в перші роки загарбання України Московським царством.

Московський патріархат в 1680-му році заборонив усе українське письменство. У тому ж році на підкореній українській території були знищені церковні книги, надруковані українською мовою, а українцям було заборонено молитися своєю рідною мовою.

Петро Перший в 1709 і 1720 роках видавав укази про заборону української мови.

В 1740 році російська імператриця Анна Іванівна запровадила російську мову в діловодстві на території України.

Російська імператриця Катерина Друга, за походженням німкеня, у роки свого правління, видала наказ не допускати викладання в школах українською мовою. В 1862 році в Україну надійшов наказ із Петербургу про закриття недільних шкіл.

Міністр внутрішніх справ Росії Валуєв в 1863 році видав указ, у якому було сказано:

"никакого малороссийского языка не было, нет и быть не
может".
http://www.pravda.com.ua/columns/2010/10/20/5494003/

 

Ні, вони вважають що вони Україна, хоч ти вбийся. Просто ТАКА Україна.
По-друге Росії вони нафіг не потрібні, раз дивився російське ток-шоу, Вітренко там була і почала заливати як вона любить. То росіяни дивились на неї як на дурну і її взагалі там ніхто не знає і перший раз бачать. А російський депутат каже: "Я думал украинские политики должны интересы Украины защищать".

 

.. і що, нащадки українських колонізаторів степів починаючи з 17го століття, слобідського українського козацтва, розігнаного Катериною, селян Катеринославської губернії, 20 тисяч депортованих лемків- всіх їх відцуратися.. і відрізати шмат країни (чи де у світі таке було щоб "розкидатися" державними землями?), покинути там тих 30% україномовних, чи таких що українську вважають за рідну, "пожертвуваши" ними?..

"У національному складі населення українців 60,7 %, росіян 34,7 %. Етнічні українці складають більшість в усіх районах області крім Станично-Луганського, де історично переважають дінські козаки, яких враховували на переписі як росіян, які в сумі склали 85,1 % мешканців району.

На червень 2008 року серед 2344,2 тис. мешканців на той час 2029,1 тис. міських, 315,1 тис. — сільських, себто у містах і селищах міського типу проживало 87 % населення, у селах — 13 %. Середня щільність населення 87,9 осіб на 1 кв. км.

Мовна ситуація в Луганській області характеризується жорсткою русифікацією. Лише в проміжку між двома переписами населення (1989 і 2001 років) відсоток тих, хто вважає українську мову рідною, зменшився на 4,9 %, а російську — відповідно збільшився на 4,9 %. Тож на 2001 рік українську мову вважали рідною лише 30 % населення Луганської області. Українська мова рідна для 63,8 % селян і 25,5 % містян.
http://uk.wikipedia.org/wiki/Луганська_область
Пізно чи ні - покаже лише час. Думаю (з огляду на виділене шрифтом) - що ні.

 

може й ні. навіть більше хочеться мати надію що ні. і ця надіє ще є. вона помирає останньою, очевидно після любові і віри....але є ще одне дуже цікаве явище, яке я не можу не помічати, яке для мене незрозуміле і прикре: люди довкола мене, українці, без будь-якого тиску чи інших дій з боку тих таємничих "русифікаторів" вперто бажають спілкуватись російською, і не тільки коли, як вони часто говорять "з поваги переходять на мову співрозмовника" а навіть тоді коли спілкуються між собою, поміж інших українців. При цьому вони не зважають на свій преяскравовиражений український акцент і незнання мало не половини російських слів які хочуть вимовити....Ось де вороги....поміж нас....в середині нас....

...а з іншого боку: нічого дивного, зважаючи на телепростір, який знову ж таки сформований попитом....люди хочуть бачити руских бандитів, вояків і т.п.

...так шо пропаща то справа ....

 

Мене росіяни цікавлять менше. По-перше, коли вони зрозуміють, що вони не є вже панівною нацією, вони вивчать українську.
По-друге, з мого досвіду, в Львові і росіяни і російськомовні євреї могли розмовляти по-українськи.
А ось добродій на призвіще Голопупенко зі сходу міг прожити десятки років і не промовити ні слова по-українськи. Чи то такі стидалися, чи думали, що розмовляючи по-російськи вони зловили Бога за бороду. Не знаю, але таких випадків було безліч. І це в Львові. А як їм пояснити, що їхня мова аж ніяк не гірша за російську?

 

Звідки дані?
Я бачу інакші цифри:




Називається країна, в якій 150 національностей. Без перекладу тестів ніяк не обійтися.

 

-

разве в указах в такой форме запреты либо предписания бывают? А ведь если целиком предложение привести, смысл окажется совсем другим... Но ещё НИ ОДИН свидомит не процитировал это предложение из указа целиком. И при этом сами себя уважают как публицистов, оппонентов и т.д.,..

 

Так, це наслідки почуття меншовартості, малоросійськості, вважання української - мовою винятково села і "для села" і т.і. З часів Голохвастова чимало українців мову намагалися пошвидше змінити на престижнішу ще на самому вході у місто, ну просто як кпп де "здають зброю", причому добровільно.. а почалося зі страху що "засміють", ібо "в приличном обществе" "малороссийский язык" сприймався за мову винятково плебсу, селян. Навіть за часів СРСР суть не змінилася. Тому і цуралися і цураються - бо дуже здавна в'їлося оте все в суспільство, принаймні, центральної, південної, східної частини країни.
Між іншим, статус єдиної державної мови якраз і підвищує той престиж - для кожного по-своєму. Бо це перевертає ситуацію: НЕ володіти українською, не знати мови є моветоном (хоча б де-юре якщо не насправді). Престиж і повагу формують також (недержавними заходами) актори, митці, поети, письменники, співаки.. великий внесок у це зробили ВВ, Океан Ельзи і ще багато-багато інших наших сучасників.

Мова йшла про Луганську область, і я наводила офіційні дані саме про неї.

 

Єдине хочеться сказати - "харош трындеть"

“Украинский вопрос” в политике властей и русском общественном мнении
(вторая половина XIХ века)

Приложение 1. Циркуляр министра внутренних дел П. А. Валуева
Киевскому, Московскому и Петербургскому цензурным комитетам от 18 июля 1863 г.

...никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может, и что наречие их, употребляемое простонародием, есть тот же русский язык, только испорченный влиянием на него Польши; что общерусский язык так же понятен для малороссов, как и для великороссиян, и даже гораздо понятнее, чем теперь сочиняемый для них некоторыми малороссами, и в особенности поляками, так называемый украинский язык. Лиц того кружка, который усиливается доказывать противное, большинство самих малороссов упрекает в сепаратистских замыслах, враждебных к России и гибельных для Малороссии.

Принимая во внимание, с одной стороны, настоящее тревожное положение общества, волнуемого политическими событиями, а с другой стороны, имея в виду, что вопрос об обучении грамотности на местных наречиях не получил еще окончательного разрешения в законодательном порядке, министр внутренних дел признал необходимым, впредь до соглашения с министром народного просвещения, обер-прокурором Св. Синода и шефом жандармов относительно печатания книг на малороссийском языке, сделать по цензурному ведомству распоряжение, чтобы к печати дозволялись только такие произведения на этом языке, которые принадлежат к области изящной литературы; пропуск же книг на малороссийском языке как духовного содержания, так учебных и вообще назначаемых для первоначального чтения народа, приостановить. О распоряжении этом было повергаемо на высочайшее государя императора воззрение и Его Величеству благоугодно было удостоить оное монаршего одобрения".

 

-

скажите это своей бабушке.

- а где ж начало предложения? Потерялось?
Ну, тут случай ясный...

Фрезiя, Вы "одобрямс" поставили - Ваш выход. Процитируйте это предложение от первого слова до последнего, чтобы форумчане хотя бы имели о нём представление. Мне-то не поверят, у меня небось, источники не той системы. Заодно, может, САМИ прочитаете...

Указ о том, чтобы в сложной политической ситуации приостановить выпуск любой украиноязычной литературы, кроме художественной. Плохой указ и ситуация - не оправдание? Я тоже так думаю. А вот постоянно приводимая свидомитами формула "указ о том, что малороссийского языка нет, не было и быть не может" - бред и подтасовка, зато поддерживает "историческую страданутость" и некритичность мышления на нужном уровне.

 

Принципово? Вам хоч всі царські укази за 200 років повикладай, все одно виявиться що щось від вас приховали і з контексту вирвали.

"В С.-Петербурге даже собираются пожертвования для издания дешевых книг на южнорусском наречии. Многие из этих книг поступили уже на рассмотрение в С.-Петербургский цензурный комитет. Немалое число таких же книг представляется и в Киевский цензурный комитет. Сей последний в особенности затрудняется пропуском упомянутых издании, имея в виду следующие обстоятельства: обучение во всех без изъятия училищах производится на общерусском языке и употребление в училищах малороссийского языка нигде не допущено; самый вопрос о пользе и возможности употребления в школах этого наречия не только не решен, но даже возбуждение этого вопроса принято большинством малороссиян с негодованием, часто высказывающимся в печати. Они весьма основательно доказывают, что никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может, и что наречие их, употребляемое простонародием, есть тот же русский язык, только испорченный влиянием на него Польши; что общерусский язык так же понятен для малороссов, как и для великороссиян, и даже гораздо понятнее, чем теперь сочиняемый для них некоторыми малороссами, и в особенности поляками, так называемый украинский язык. Лиц того кружка, который усиливается доказывать противное, большинство самих малороссов упрекает в сепаратистских замыслах, враждебных к России и гибельных для Малороссии".

 

А що такого там на початку?
"18 июля, 1863 г.

Давно уже идут споры в нашей печати о возможности существования самостоятельной малороссийской литературы. Поводом к этим спорам служили произведения некоторых писателей, отличавшихся более или менее замечательным талантом или своею оригинальностью. В последнее время вопрос о малороссийской литературе получил иной характер, вследствие обстоятельств чисто политических, не имеющих никакого отношения к интересам собственно литературным. Прежние произведения на малороссийском языке имели в виду лишь образованные классы Южной России, ныне же приверженцы малороссийской народности обратили свои виды на массу непросвещенную, и те из них, которые стремятся к осуществлению своих политических замыслов, принялись, под предлогом распространения грамотности и просвещения, за издание книг для первоначального чтения, букварей, грамматик, географий и т. п. В числе подобных деятелей находилось множество лиц, о преступных действиях которых производилось следственное дело в особой комиссии.

В С.-Петербурге даже собираются пожертвования для издания дешевых книг на южно-русском наречии. Многие из этих книг поступили уже на рассмотрение в С.-Петербургский цензурный комитет. Не малое число таких же книг представляется и в киевский цензурный комитет. Сей последний в особенности затрудняется пропуском упомянутых изданий, имея в виду следующие обстоятельства: обучение во всех без изъятия училищах производится на общерусском языке и употребление в училищах малороссийского языка нигде не допущено; самый вопрос о пользе и возможности употребления в школах этого наречия не только не решен, но даже возбуждение этого вопроса принято большинством малороссиян с негодованием, часто высказывающимся в печати. Они весьма основательно доказывают, что никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может, и что наречие их, употребляемое простонародием, есть тот же русский язык, только испорченный влиянием на него Польши"

 

- те несколько слов, которые свидетельствуют о том, что автор указа приводит существующие на тот момент мнения, а не выражает свою волю (и даже своё мнение) в этих словах. Вам разницы нет? Тогда лучше цитировать правильно, чтобы другим (кому есть разница) мозги не пудрить.

 

Шо ти плетеш дідько тебе знає. Заре почне розказувати що Голодомор добровільним був.

 

Опять москалю не понятно!
Какое отношение малороссийский язык имеет к украинской мове?
Полфорума отрицает даже намёк на родство малороссов с украинцами.
Или вы, Педро, сразу два языка защищаете от москальских злыдней?

---------- Додано в 15:08 ---------- Попередній допис був написаний в 15:06 ----------

Это как про важнейшее из искусств у Дедушки Ленина?

 

-

возможно, не в курсе. Лениным мне (по возрасту так вышло) не успели слишком сильно ячейки памяти замусорить. А что, он кино важнейшим из искусств не называл, только мнение приводил?

сброс сознания и переход на хамство при приближении беседы к "базовым" закладкам" - один из "маячков" сработал. Интересно, как им их ставят?..

 

Можу "вдогонку" Емський указ запостити, якщо не було ще.

 

С предыдущим уже разобрались? (прочитали полностью )

 

Це Ви про "возбуждение этого вопроса принято большинством малороссиян с негодованием, часто высказывающимся в печати"? - так хіба позицію "інакомислячих малоросів" колись друкували у популярній пресі тих часів?..
Думка "необразованных классов" взагалі не бралася до уваги - хоч то фактично і була їх жива мова, бо кожний "малорос", який тоді хотів здобути освіту - здобував її лише завдяки переходу на російську або іноземну (якщо освіта була в Європі).
І кожний "образованный клас" мусив розмовляти "в приличном обществе" російською - щоб його сприймали за освічену людину.
То ЧИЯ ж тоді думка була у пресі, і чию думку там могли надрукувати? - якщо не "приверженцев", не "необразованных", - залишається тих, хто перейшов у місті на російську, здобувши освіту і пристосувавшись до існуючих правил мовлення "среди образованных классов".

 

Насправді Станично-Луганський район нарізаний з трьох частин: земель Війська Запорізького, земель Слобідської України, земель Війська Донського, споконвіку там жили українці (козаки, черкаси), тільки із відомих причин донські і кубанські козаки були окацаплені і тепер їх записують москалями.