Двомовність. 3-й раунд

Стаття 6 частина 5 закону К.К. "Про засади.."
Жодне положення цього закону не може тлумачитися як таке, що спрямоване на звуження сфери використання державної мови.
Стаття 7 частина 9
Жодне з положень цього закону про заходи щодо розвитку, використання і захисту регіональних мов або мов меншин не повинне тлумачитись як таке, що створює перешкоди для використання державної мови...
Тобто на практиці і в громадській вбиральні і в приміщенні адміністрації президента, якщо один заговорив державною, відповідай йому тією ж монетою, інакше порушення закону Ківалова-Колісніченка і ст.10 Конституції.

 

Я найбільший брехун? Бо я себе позиціоную тим кого ви називаєте крикуни про багатовіковий гніт.
Чи в такому разі ваша фраза часом не стає брехнею?

 

В США немає і не було американської мови.Про це ми з Вами широко дискутували, там державна англійська мова. Корінне населення індіанці мешкали в резерваціях (хто вижив). Зараз в них життя покращилось. Може загонемо українців в резерваціі? Хоча до 91-го вони були в гіршому становищи ніж американські індіанці. Гніту багатовікового не було, було узаконене кріпосне право(рабство) як при цараті так і безпаспортне українське селянство при комуністах.Тож приєднуйтесь та спростовуйте 24 нормативних документи царату та СрСР про примусову русифікацію українців..

 

Почему, собственно - не персонифицируем? Не оттого-ли, что легко и непринужденно можем рассуждать лишь во всемирно-мировом масштабе, а как только просишь что-нибудь конкретнее - о себе - сразу - сказать нечего? :flag_of_truce:
А что до Австрии и "мови сусiдньої держави" - то, на мой взгляд, прекрасный пример абсурдности утверждений отдельных сограждан о русском языке - как лишь о языке "соседнего государства".

Напишу еще раз - и помедленнее - какое это имеет отношение ко мне? Какими Законами мне предписывается использовать какой-либо язык? Перестаньте крутить слвами "Закон" "Конституция" як циган сонцем

А вы знаете обо мне - что я слушаю\покупаю?!? Откуда?

Второй циган i сонце.
Вы уж если приводите статью Конституции - то потрудитесь привести её полностью.
Ведь тогда будет несколько другой результат.

Пан вам скажет, что язык - это инструмент общения. И никих сакральных черт в нем - нет. А то, что понапридумывали для себя профессиональные украинцы - всего-лишь оправдание их "деятельности". Поскольку для продвижения экономики надо - как минимум - работать, то избран путь, позволяющий исключительно болтать. Нет никаких оснований полагать, что заговори все граждане Украины исключительно по-украински - и все сразу станет европейским. И экономика подниметься, и правосудие станет честным...
Как пример первого - наш "гарант" - бойко говорящий по-украински, как пример второго - судья-колядник - тоже совершенно не москаль...

 

В США немає державної мови взагалі!

 

Що Ви погоджуєтесь з тим що царська Росія та СРСР здійснювали по відношенню до українців жорсторку, примусову політику русифікації. І Ви і я мусимо це визнати. бути об"єктивними і не робити якісь поступки.

 

Жорстоку - ні, але звісно політика русіфікації в Імперії була, але не лише до Українців, то до всіх народів було! В СРСР теж всі "мовні закони" стосувались не лише УССР, а всіх республік.

 

Нам від цього не легше.

 

По-перше:Ми про Австрію вже дискутували й доволі широко. Не існувало ніколи австрійської і не існує. Як не існує там і проблеми двомовності. Бо мова там німецька-97-98% населення(австрійці)-так історично склалося.. Решта хорвати. Про що Ви пане? По-друге:Уважно прочитайте Закон України в авторстві Ківалова та Колісніченка "Про засади державної мовної політики" , а саме статті 6 та 7.
Хоч ці вже не нацюки?

---------- Додано в 17:27 ---------- Попередній допис був написаний в 17:24 ----------

Розмиваєте.Почерк знайомий. Русіфікація стосовно всіх народів, голодомор(вибачте) теж стосувався всіх народів-наприклад в Кампучії? Як називається гілка? Але найбільш послідовно в цьому сенсі тоталітарні режими поводились стосовно України.Всі репресії інших народів це їхне суверенне право визнавати це таким чи ні, причому без втручань старшого брату.

 

То не державна, а регіональна офіційна мова. Трохи різні речі!

 

Якщо Ви почнете доказувати щос за допомогою матеріалів неіснуючих пленумів чи постанов, то і ви будете брехуном.
Все просто, як борщ...

Невже? А американці про це знають?
От заливає... І не червоніє...

 

А наступний рядок говорить про те, що скиньтеся (або залучіть попів імені гундяєва), орендуйте будівлю/територію і зробіть там російську ЦПШ або культурний клуб. Як зробили, наприклад, татари у Києві. Держава має цьому посприяти на рівні пільг.
Співайте там "Шумел камыш", "Мы жертвою пали", але статут і фінансову звітність будьте ласкаві надати Державною мовою.

Агов! Тут є татари, гагаузи, караїми? Долучайтеся до дискусії! Бо представники певної групи minorities вже за***ли. Вдесяте по натоптаному колу.

Образно кажучи, якщо переважна більшість наших громадян їздить на Ланосах і Шевроле Авео, то навіщо нам слухати про головняк поодиноких власників відстійних раритетів типу Москвич-408? Чи їхні проблеми має вирішувати Верховна Рада і Міністерство машинобудування?

 

може то мало бути ЦПХ?

 

Як важко радянсько-російському менталітету пояснити очевидну річ, що між Австрією та Німеччиною ніколи не було і в апріорі не може бути "мовного конфлікту"?

---------- Додано в 16:15 ---------- Попередній допис був написаний в 15:56 ----------

Відкривати українську зарубіжну літературу — означає рухатися у світ, пізнавати його, врешті, вчитися у нього

Коментар поета Івана Драча​

— Так сталося, що майже півстоліття я причетний до питань, пов’язаних із життям і діяльністю наших зарубіжних співвітчизників, або, як кажуть, українською діаспорою, і як голова товариства «Україна», і як голова Української Всесвітньої Координаційної Ради позаминулого скликання, і як письменник.
І коли читаю газетні повідомлення про те, що, наприклад, сьогодні більше мільйона українців називають Канаду своєю домівкою, чи про те, що офіційно в Російській Федерації нині живуть і працюють кілька мільйонів вихідців з України (хоча всім відомо, що їх там насправді близько 20 мільйонів), думки виникають різні...
За межами України нині живуть понад 30 мільйонів наших співвітчизників та їхніх нащадків. Отже, виходить, що нас половина — ТУТ, половина — ТАМ...
Колись оті «тут» і «там» творили наші недруги, тепер їх,
співвітчизників та їхніх нащадків. Отже, виходить, що нас половина — ТУТ, половина — ТАМ...
Колись оті «тут» і «там» творили наші недруги, тепер їх, олинового щему книжки, написані вихідцями з України, яким випала доля жити далеко від батьківщини.
Я нещодавно побував у Празі — шукав могилу перекладача моїх поезій Ярослава Кабічека (видав чотири збірки моїх творів у прочитанні чеською мовою). А нагода була теж цікава: у чеській столиці відбувалася наукова конференція, присвячена 90-річному ювілеє-
ві Ореста Зілинського (1923—1976) — україніста-письменника.
Отже, чехи читають українську літературу, бо її твори там перекладають.
Висновок із сказаного один: потрібні особисті контакти, потрібні переклади. На жаль, сьогодні Україна мало про це дбає...
Тож важко переоцінити ту роль, яку відіграють зарубіжні співвітчизників та їхніх нащадків. Отже, виходить, що нас половина — ТУТ, половина — ТАМ...
Колись оті «тут» і «там» творили наші недруги, тепер їх, олинового щему книжки, написані вихідцями з України, яким випала доля жити далеко від батьківщини.
Я нещодавно побував у Празі — шукав могилу перекладача моїх поезій Ярослава Кабічека (видав чотири збірки моїх творів у прочитанні чеською мовою). А нагода була теж цікава: у чеській столиці відбувалася наукова конференція, присвячена 90-річному ювілеє-
ві Ореста Зілинського (1923—1976) — україніста-письменника.
Отже, чехи читають українську літературу, бо її твори там перекладають.
Висновок із сказаного один: потрібні особисті контакти, потрібні переклади. На жаль, сьогодні Україна мало про це дбає...
Тож важко переоцінити ту роль, яку відіграють зарубіжні
українські літератори, пишучи про Україну рідною мовою чи мовами європейськими, світовими.
Багато хто з діаспорників, про кого кажу, активний не лише у себе вдома, але й у прагненні бути почутими на землі своїх батьків. Їм є про що говорити, адже відомо, що поза Україною сьогодні виросли нові покоління українців: вони англомовні чи франкомовні, чи російськомовні...
Але багато хто з наших зарубіжних родичів має добру пам’ять. Наприклад, лауреат Нобелевської премії Роалд Гоффманн (народжений у Золочеві на Тернопільщині), який мешкає в Америці, не тільки пам’ятає землю, де прийшов у світ — час від часу відвідує рідні місця й не забув мову свого краю. Відомий актор Голівуду Кірк Дуглас у своїх спогадах «Син лахмітника» зізнається, що ніколи не бував в Україні, не знає її, але серце його тут.
Я сьогодні переконався, що нам треба знати не лише тих, хто приїздить тепер часто в Україну, але й тих, хто цього ще не робить.
А може, вони просто не знають свого походження?
От саме література й повинна нагадати нашим близьким і далеким родичам про нашу спільну Батьківщину.
За двадцять літ незалежності багато чого повідкривалося і по-новому засвітилося. До теми історії української діаспори причетні багато людей. Видають свої книжки В. Сергійчук і
М. Слабошпицький, своїми спостереженнями діляться з читачами
Д. Павличко і Л. Череватенко, М. Горинь і
С. Лазебник, І. Винниченко і О. Шокало.
Ось напохваті лежать дві книжки: Андрій Попик «Українські поселення на Далекому Сході» і «Видатні українці світу» (тридцять інтерв’ю), видана в Ужгороді Віталієм Жугаєм. Скільки в цих книжках цікавинок, які можуть гідно доповнити відомі нам видання!
Справді, нашого цвіту по всьому світу, а той цвіт, що став плодом, має в собі генетичне зерно, повне української пам’яті і української душі. Так ми думаємо, так, ми надіємося завжди на кращі часи, а в тих, які нам Господь послав, давайте все зробимо, щоб українці були успішні, а тоді й Україна буде успішна.
Різниця служіння Батьківщині простежується і колись, і тепер — тисячі вихідців з України на великих світових просторах від Росії до Аляски, від Бразилії до Канади служать хто Богові, хто Мамоні, хто печеться Україною, хто давно вже про неї забув, але вони успішні у своєму служінні.
Згадую північні провінції Аргентини і південні Бразилії і орден Василіян на тих урочищах — яка жертовність і відданість! Там, де є служіння Господу Богу, є і пам’ять про свою ПервоВітчизну — Галичину чи Волинь, Наддніпрянщину чи Слобожанщину...
Фізик Георгій Гамов (жив і працював у США) походив з родини нащадків запорозьких козаків Лебединців, чим пишався, а автобіографію ілюстрував репродукцією відомої картини І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові».
Один з улюблених романів мого дитинства і головний герой цих творів Френк Каупервуд (ідеться про трилогію Теодора Драйзера «Фінансист», «Титан», «Стоїк») мав прототипа. Це був Чарльз Йєркс, відомий фінансист і будівничий Йєркської обсерваторії Чиказького університету. Нещодавно я там був і, може, буватиму не раз, там вчилася моя донька Мар’яна, там мої друзі. Звідки б я знав про такі дивовижні поєднання, якби не література про історію діаспори?!
Нам треба не лише читати твори зарубіжних українських письменників, а й прагнути глибше знати їхні біографії, адже це люди незвичайних доль.
Закінчу симпатичним побажанням вихідця з Чернівців американського біолога Ервіна Чаргаффа, який визначав щасливе майбутнє будь-якого народу ставленням до трьох речей: 1) до дерев; 2) до дітей, 3) до рідної мови!..

Ви не заперечуєте?!
Джерело: газета "Голос України" № 111 15 червня 2013р.


---------- Додано в 16:22 ---------- Попередній допис був написаний в 16:15 ----------

Нічого не поробиш.. Зелене і холодне

 

Так само важко нацюково-свiдомому менталiтету пояснити, що у пересiчних громадян не iснує "конфлiкт" мiж росiйською i українською мовами. Вiн iснує лише в макитрах професiйних українцiв.

 

Відсоток абітурієнтів які здавали російську мову на ЗНО-2012.

 

Може все ж "складали"?

Або проходили оцінювання! Але ніяк не "здавали", здають склотару, шановний

 

Ще одне яскраве підтвердження брехливості професійних українців про нищення української мови. Значить не в регіоналах справа і вигаданому вічними плакальщиками вмиранні мови, а в брехливій душонці крикунів, нє kjk?

 

Ех, слідкували б хоч трішки що я пишу - не писали мені б такого. Бо я категорично не поділяю поглядів таких користувачів, як, наприклад, Pedro, що треба відділятися через нібито нищення української мови.
Є факт - інформаційний простір зараз 'наш'. Тому і 'наші' проблеми набувають в сотні разів більшого розголосу чим 'східного' електорату. І безперечно, зі сторони, видається що йде, наприклад, нищення української мови.
Інша справа що певне лоббі серед регіоналів намагається (хоч і дуже кволо) нав'язати ворожу мову чи ворожу культуру.