Двомовність. 3-й раунд

Чого ж щирі і свідомі піднімають такий лемент про небезпеку українській мові? Очевидно ж, що українська домінує. Можна зробити один висновок - пошуки чергового ворога, ескалація протистояння...

 

Ви часом замполітом в армії не були? Та картина намальована згідно закону про державну мову.

 

Власне - мову меншини пхають нормальним людям. Чого вони її пхають? Хай собі там в Сєвєродонєцку на місцевому ТВ говорять.

 

У Стрию - очевидно. У ВР - не очевидно.

 

Нет.
Он замполитом не был.
Он спец.
А вот я замполитом работал года 3.

 

Значить замполіт у нього був серйозний, бо дотепер попустити не може.

 

Так то вопрос к kjk ? Он же её разместил

 

Так він нічого не писав, а хто його знає, що думав.

 

Во как ? Если бы был не согласен , то прокомментировал бы. А когда без коммента , то насчёт замполита это к нему

 

Тому що він сам прекрасно знає, що одне думав, а інше написав... . На що і отримав відповідь.

 

Как пример
http://i-news.kz/news/2011/01/14/3993088-kazahskie_imena.html

В последние пятнадцать лет (особенно!) языковая буря в Казахстане не утихает. Страсти бушуют повсеместно. Ищут виновных в бедственном положении языка. В печати теребят косноязычных мажилисменов и безъ¬языкое правительство. Ударяются в крайности. Раз¬облачают мнимых врагов и друг друга. Хватаются за палицу, которую поднять не в силах. Увесистые тумаки достаются нера-дивым. От «манкуртов» летят клочья. В пылу спора незаслуженно достается и русскому языку - выразителю «имперского» зла. Случается, щипают и неведомых, но якобы вездесущих «масонов». Косяками рождаются беспомощные концепции и беззубые про¬граммы развития государственного языка. Пишутся серьезные и не очень статьи в защиту его (от кого? от чего?).
Все понятно. Все логично. Все объяснимо.
Сказать, что воз и ныне там, что реальных сдвигов нет, было бы неправильно. Несомненно, есть позитивные результаты. Свидетельствую: аура казахского языка заметно расширилась именно в последние годы. Все больше говорят на казахском языке. Все более конкретно заботятся о нем. Рас-тет его востребованность.
И хотя все понимают: возрождение языка никак не произойдет в одночасье, нужны терпение, старание, условия, постоянные усилия, общественная, государ¬ственная, индивидуальная воля, нужна непроходящая, повседневная, взыскующая любовь к главному богатству народной души, все же сплошь и рядом, печатно и устно слышны нарекания, недовольства, ропот и отчаяние по поводу мед-ленного, слишком медленного восстановления и развития родной речи. Казахи, на мой взгляд, вообще максималисты, им выдай сразу все и в полной мере: и независимость, и свободу, и достаток, и расцвет по всем параметрам. Казах предпочитает хотя бы один день быть бурой (верблюдом-самцом), чем тридцать дней атаном (кастрированным рабочим верблюдом).
Увы, так не бывает.
Казахскому языку лишь сравнительно недавно придан государственный статус, и, понятно, государ-ственным в полном, желаемом смысле и объеме он пока не стал. Однако, если народ захочет, если народ, от мала до велика, в том заинтересован - станет.
Поэтесса и депутат Мажилиса Фариза Онгарсынова назвала его с болью «государственным си-ротой». Она, может, и недалека от истины, и пафос ее заявления, полагаю, разделяет большинство ее сограждан, однако, главную вину сиротства следует, убежден, искать прежде всего в самих носителях этого языка или, точнее, среди тех, кто по этническому происхождению должен бы быть носителем. Российских немцев, развеянных по городам и весям империи в недобрые времена, сурово преследовали за то, что они «шпрехали» на родных диалектах. Казахов же на их земле, в их независимой стране, слава Аллаху, за стремление к родному языку не преследует никто. И об этом следовало бы помнить везде и всюду. «Империя», конечно, большое зло, но в национальной нерадивости она виновата лишь отчасти.

 

Посмотрел совершенно случайно сегодня конкурс лучших учеников гимназий Казахстана. Вопросы по физикн, истории, географии, литературе были ИМХО очень элементарные, но отвечали очень плохо. Нет простых элементарных знаний. И это были лучшие ученики. Что тогда говорить о других учениках?

Образование опустили ниже плинтуса. Не думаю, что на Украине и в Росии лучше. Вот это проблема, а не какой язык главный.

Кто дальше страны поведет?

 

Чудерасія
Не роздивився, хто під час перепису назвав албанську
Може, малася на увазі "олбанська"?

 

А де біле,то море?

 

лучше

 

"На России" треба писати.

 

Хронологія русифікації.

1862 рік. Позакривано українські недільні школи. Припинилось видання українського літературного та науково-політичного журналу «Основа».
1863 рік. Валуєвський циркуляр: «Української мови не було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє — ворог Росії».
1864 рік. Тисячі пудів архівних матеріалів вивезли до Москви після судової реформи. Згідно з обіжником Міністерства юстиції від 3 грудня 1866 року, туди потрапила велика кількість документів ліквідованих установ із Волинської, Київської, Катеринославської, Подільської, Херсонськоїта Чернігівської губерній.
1869 рік. За законом, чиновникам усіх відомств призначалась значна доплата за русифікацію.
1876 рік. Емський указ. Заборона ввозити українські книги з-за кордону, заборона підписувати українські тексти під нотами, заборона українських вистав. Невипадково хор М.Лисенка змусили співати у концерті українську народну пісню «Дощик» французькою мовою.
1881 рік. Закон про дозвіл на друкування словників українською мовою, але за російським правописом, а постановка українських вистав залежить від місцевого начальства.
1887 рік. Рукопис граматики української мови цензор повернув, не читаючи, відписавши авторові, що нема потреби дозволяти до друку граматику тієї мови, яка приречена на небуття.
1888 рік. Указ Олександра ІІІ «Про заборону вживания в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами».
1889 рік. У Києві, на археологічному з'їзді, дозволено читати реферати всіма мовами, крім української.
1892 рік. Російський уряд наказує цензорам суворо стежити за тим, щоб не допустити українських літературних перекладів з російської мови.
1894 рік. Заборона ввезення українських книг з-за кордону.
1895 рік. Заборона української читанки та українських книг для дітей.
1903 рік. На відкритті пам'ятника І.Котляревському у Полтаві не дозволено промови українською мовою.
1905 рік. Кабінет Міністрів Росії відкинув клопотання Київського та Харківського університетів про скасування заборони української мови, визначаючи це несвоєчасним.
1906 і 1907 рік. Закриття «Просвіти» в Одесі та Миколаєві.
1908 рік. Указ сенату про те, що освітня робота в Україні шкідлива й небезпечна для Росії.
1910 рік. Указ Столипіна про зарахування українців до розряду інородців і про заборону будь-яких українських організацій.
1914 рік. Указ Миколи І про заборону української преси.
1922 рік. Ліквідація «Просвіт» на Кубані, в Зеленому Клину та в інших місцях проживання українців.
1933 рік. Телеграма Сталіна про припинення українізації і знищення більшості українських письменників.
1938 рік. Постанова ЦК КП(б) про обов'язкове вивчення в школах республіки російської мови.
1939 рік. Після «визволення» Західної України — закриття частини українських і відкриття російських шкіл.
1958 рік. Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання. 17 вересня 1959 р. Верховна Рада УРСР прийняла відповідну Постанову.
1961 рік. ХХІІ з'їзд КПРС — нова програма партії про «злиття націй» в єдиний радянський народ.
1970 рік. Наказ Міністерства освіти СРСР про написання і захист усіх дисертацій лише російською мовою. Затвердження тільки в Москві.
1978 рік. Колегія Міносвіти УРСР. Директива «Про вдосконалення вивчення російської мови в українських школах».
1979 рік. Ташкентська конференція — «Російська мова — мова дружби народів».
1983 рік. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів Радянського Союзу «Про поліпшення вивчення російської мови у школах республік». Доплата за російську мову викладання 15 % та поділ класів.
2012 рік. Верховна Рада України прийняла Закон про мови Колесніченка-Ківалова. Закон був підписаний президентом України Віктором Януковичем і набув чинності 10 серпня.
http://uk.wikipedia.org/wiki/Русифікація_України

 

Етого нє било,патамушта в кратком курсє історії есересер об етом нє упомінаєцца.

 

О, та, це є найсильніший тиск на Українську мову!