Душа. Що таке душа і чи вона існує?

На мою думку, батьки і діти це якраз і є Божа мудрість. Просто вона настільки, аж до болю проста, що ми часто не можемо прийняти її за Божу...

Можливо...
Але я вірю у Вас це вийде !!

 

перепрошую за прямоту:

Від Матвія 16:18
І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її.

Оту.

 

І Що вона каже - зі скількох років розпочинається духовна відповідальність перед Богом?

 

Як праведно жити, щоб мати вічне життя.

 

думаєте, щоб що можна створити те чого не знаєш?

тобто він виявився грішним з самого початку?
чого тоді не зробити так щоб грішники народжувались мертвими?

---------- Додано в 22:03 ---------- Попередній допис був написаний в 22:03 ----------

вже помалу тримаю той руль...

 

Смерть яблука, смерть риби яка виметала ікру і гине - це не кінець життя. Із зерняток яблука чи ікринок народиться нове, буває смерть-фенікс, переродження, перехід з однієї форми в іншу.

Я розумію це, у кращій частині батьківства це справді подібно: у любові до дитини якою б недосконалою вона не була і що б не вчудила, якою б "престижною" чи "непрестижною" у суспільстві, хворою чи здоровою, коли б вона не прийшла - її приймуть.

Але моя любов до дитини, яка виражається через вчинки, і ставлення інших матерів чи батьків до своїх дітей, буває, різниться дуже сильно у формі виявлення. Ідея та сама: ми любимо і бажаємо добра, але у різний спосіб. Зрозуміло, що Бог - це Божествений батько, не схожий на інших земних батьків, таких різних...
Наприклад, я ніколи обдумано і холоднокровно не карала дитину ні за що, вона не знає такого терміну "покарання" взагалі. Не позбавляла її чогось чи принижувала стояннями по кутках чи на колінах і т.і. - хоч у гніві могла спонтанно, як і кожна людина, виплеснути свої емоції, обуритися, часом труснути, але це суто психологічне неспеціальне "покарання", це лише мої власні емоції, які я частіше опановую ніж не-.
І через те, що вона не знає "обдуманої жорстокості", кари як відплати-розплати за те, що інша людина робить не так, не те "добро" яке вона вважає за добро - таким методом, підростаючи, не користується у стосунках з іншими, вона теж їх не карає, прощає їм їх недосконалості і намагається зрозуміти першопричину, знайти інший підхід до них щоб направити їх на краще, а не відплатити "око за око".
Але ж і ті матері, які карають, теж люблять і вірять що роблять це для добра дитини. І це теж може спрацювати з їх дітьми.
Земна мудрість дуже гнучка.. з кожним "працює" по-своєму.

 

ТАК, люди залишають по собі потомство - дітей, внуків, пра.....

Але людина припиняє своє існування після смерті мозку.

Так якк і гниле яблуко, часом буває яблуко згниває з насінням й недає плоду, як і людина....

Смерть - це кінець будь-якого розумного існування, процес деструкції.

 

100% ! Погоджуюся!
Так само і з Богом!
Ось вам і вся мудрість! Проста як двері...
Реріхівська Агні йогівська мудрість ніщо у порівнянні з цією Божою мудрістю.

 

А як вмирає сніжинка? нагріта крапля води? - це все процес деструкції з одного боку. А з іншого - перехід у іншу форму матерії.

 

Цікава думка прийшла в голову.

Душ не може бути більше, ніж народилося за життя людства. (отже нові ще не живуть, а старі невідомо де)

Під час "тисячолітньої" війни померлі будуть воскрешені. (СЄ)

Скільки ж то люду буде жити на землі під час тієї війни.

Як то повинна піднятися економіка виробництва, щоб стільки народу жило...

Бардак, якийсь виходить...

 

Але вона пояснює зате, що кожна душа має свій рівень розвитку: на найвищих після смерті опиняються душі сподвижників і святих, на найнижчих - найзапекліші грішники, решта - між ними.
Ще раз підкреслюю, що я не є адептом ніяких віровчень (окрім православної церкви, до якої належу і у якій охрещена в дитинстві, будучи "лінивою православною" - оскільки відвідую церкву дуже нерегулярно, за принципом "якість важливіша за кількість"), але зустрічаючи якісь пояснення, логіку справедливості у потойбіччі - не можу не віддати належне прозорості і зрозумілості.

При тому що для Бога всі діти рівні, як може бути душа сподвижника-монаха з гори Афон, витончена і вільна від всього суєтного, на тому ж рівні розвитку як душа митника чи даїшника, що перед самою смертю раптом прозрів і розкаявся, зрозумів свої гріхи, відчув емоційний порив... несправедливим є щоб він опинився у пеклі, він же прийшов до Бога. Але і який з нього рівний святому ченцю... який наблизився до Бога набагато більше за його перший щирий порив.. вони ще не є рівними, імхо.

 

за підрахунками їх буде від 80 до 150 мільярдів - багатенько

 

А ще дехто вважає перенаселенням 10 мільярдів

 

Ну так, є таке в Писанні, бо написано що "кожен отримає свою нагороду" (1Кор.3:8)...

Думаю, що душі, котрі спасуться (у нашому випадку душа ченця з гори Афон і душа даїшника, котрий приняв Ісуса перед самою смертю) просто отримають свою нагороду. Але, думаю, ці душі будуть рівними в любові Отця! Тобто Батько їх буде любити однаково! Бо любить Він їх тільки через те, що ці дві душі за життя полюбили і прийняли Його Сина!

п.с.
Сумно те, що ті душі, котрі не прийняли Сина за свого земного життя , взагалі не прийдуть до Отця..., не кажучи уже про якусь там свою нагороду, і є приречені, самі знаєте на що...

 

Хімічна структура сніжинки не змінюється.
Все теж Н2О.

Тільки в одному випадку заморожене, в іншому випадку - рідке, а в ще інщому випадку газоподібне.

І чесно кажучи молекулі ГашДваО всерівно що над нею проводяться такі звірства й маніпуляціїї.

ЩО не можна сказати про живі клітини, білки, фермнети, нуклеїнові кислоти, котрі ГИНУТЬ (розпадаються на прості сполуки) під час дії насприятливих факторів навколишнього середовища, або внаслідок закладеного генетично - процесу старіння.

---------- Додано в 17:15 ---------- Попередній допис був написаний в 17:12 ----------

ВІчне смаження на огні це також нагорода?

І чи вона співрозмірна з нікчемнокоротким людським житієм?

 

Так Ваша любов і радість, благодать що проявляється у Вашому серці - те що, можливо, не передається словами, теж не змінюється по структурі: в одному випадку закуте у скелет, приєднане до "живих клітин, білків, ферментів, нуклеїнових кислот", в іншому - "газоподібне", ще в іншому - "заморожене"..

Тільки от здатність усвідомлювати наявність в собі любові, проявити її, напевне може лише живе тіло людини, а зафіксувати, відчути це може тільки її мозок.. і після смерті не буде чим відчувати чи згадувати щось.. бо все людське (пам"ять в мозку, нервова система, органи чуття) стануть прахом.
Але явлена, вироблена любов і радість, душа - залишиться, нехай і без нас (із нашими емоціями чи спогадами, смаками і вподобаннями). ІМХО.

 

ТОчно так.

---------- Додано в 17:58 ---------- Попередній допис був написаний в 17:52 ----------

проте вже свідомого існування бути не може.
Оскільки життя людини нерозривно пов"язано з життям і функціонуванням тіла.

смерть тіла рівнозначне закінченню життєвого шляху людини.

---------- Додано в 17:58 ---------- Попередній допис був написаний в 17:58 ----------

Як не прикро це казати, але це так...

 

поживемо - побачимо....

 

Якщо Ви не відчуваєте роздільно те, що відчуває Ваша душа (окремо від тіла), її свідомість (окремо) Вам недоступна ще при житті, а лише "всьо на купу" разом - це ще не означає що свідомого існування - для душі- після смерті бути не може. Не для всіх -але можливо, для декого це можливо, хтозна..
Тобто, чим більший, ближчий контакт встановлено ще тут, на землі, із власною душею, відчуття себе через неї - тим, ймовірно, більше залишиться цього відчуття свідомості-через-душу і після смерті.
Важко втиснути у слова своє відчуття - але якось так.
Власне, "зближенню і проникненню у власну душу" і присвячено чимало медитацій, усамітнень, тілесних і духовних трансформацій у різних релігіях, у тому числі, і у християнстві. ІМХО.

І ще.
Хто у тілі є приймачем "надприродньої" інформації?
Що (або хто) підказує матері що з її дитиною трапилася біда, хто контактує з мозком, який бачить віщі сни, вгадує кольори, не бачачи їх або зцілює силою думки?.. хто в нас підказує нам не їхати в цю поїздку - а потім розбивається той літак - прикладів безліч.
теж білки, ферменти і гормони? -ні ж бо.
Отже, якщо ми про щось не знаємо - це не значить що це неможливо. ІМХО.

..з дивною послідовністю в різних народах (і диких-первісних, і цивілізованих) з потойбіччя у час "переходу" (клінічна смерть чи у віщих снах напередодні смерті) до живих приходять образи померлих родичів.. які дуже навіть свідомі і дуже навіть зберігають пам'ять про того до кого прийшли щоб "провести" у потойбіччя.
Нехай це недостовірні відомості - але у різних народів оті "духи предків" присутні.
ну.. хіба що уніфікована психіка і закономірності розвитку психічної організації тотожні..
дійсно, поживемо - побачимо.

Але як наймичка Шевченка любила свою дитину і турбувалася навіть коли та не знала що вона мати - так і у випадку якщо ми вже не будемо "ми", пам'ять наша земна зітреться - це не означає що про наше дитя, нашу "душу" не треба дбати і любити її, берегти - хоч би вона далі жила без нас. ІМХО.

 

Написано, що покарання буде не за власний непослух, а за непослух когось одного:

Рим.5:19 Бо як через непослух одного чоловіка(Адама) багато-хто стали грішними, так і через послух Одного (Ісуса) багато-хто стануть праведними.