Якщо довго не спати, то психіка виснажиться і з"явиться відчуття тривоги. Це стосується й усіх відчуттів, коли напруження перевищить певну межу. Називається це по-іншому сенсибілізацією.
А коли сил нема і як там - сенсибілізація вже не працює, а в грудях ще щось є? Чи виснаження повинно бути кінцевим і неповоротнім?
Мав на увазі, коли духовне перемагає фізичне. Ось розуму вже не хватає піднятися і продовжити жити (ну, не вірить мозок в це...) Але іноді в такому стані приходить почуття і всупереч розуму заставляє рухатися вперед. (це можна пояснити розумом?) Веду до того, що тілом рухає далеко не розум і не якась генетична програма, а щось інше. щось таке, без якого - тіло нічим рід робота (біоробота) не відрізняється... В темі інше хотів спитати - нагадайте чіткіше фразу: Як захочеш зберегти тіло - загубиш і душу, ...щось таке. Як там вона звучить?
Дещо з посиденьок: "...Вона мені ще до 3 років заявила, що жила в животику, їй було темно і страшно, а потім були якісь білі сходи, світло. Зараз час від часу ревить, що не справляється зі злом (вона називає "таке чорне") в собі. Але то в перемішку з такими вибриками і цирками, що ми все списуємо на її фантазію. Але зараз діти інтуїтивно відчувають брехню..." Взяв тут "...мій малий якому майже 6, частенько щось розказуе але починае з того "Коли я був старий" а далі різні історії. А ще якось розговорився і розказав, звичайно по дитячому, що він був на небі, був прозорий, там літав, і тут його заставили летіти на землю працювати, і аж просльозився що не дали йому відпочити! А ще каже що він нас вибрав за батьків, і частенько каже "ну чому ми тата такого не чемного вибрали?" бо наш тато в відрядженнях часто... І нормально відноситься до смерті, каже що ми всі постарієм і помрем, але знов народимось..." Взяв тут
постарієм, помрем, перетворимся в прості органічні речовини, далі в прості неорганічні,,,,, в кінцевому етапі ми отримуєми СО2 Н2О N2 Скажіть що із перерахованого вище являється переродженою людиною?
не}{ай первірить той }{то вірить в те, що смерть це не кінець....... А я передчасно й безслідно зникати не збираюсь.
Фраза дійсно цікава.. але розуміння її дуже залежить від перекладу слова "душа". Переклад Огієнка: А до всіх Він промовив: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде. Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже. Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але занапастить чи згубить себе? Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Своїй, і Отчій, і святих Анголів. Правдиво ж кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого. (Лк 9:23-27) Душа=життя у тій, давній мові, на якій писалися перші Євангелії. Але, можливо, малося на увазі тодішнє "душа"= теперішнє "життя+душа" чи "тіло+душа", чи що саме точно?
Під душею розуміли людину. її теперішнє життя, у Новому завіті додається також значення майбутнього вічного життя. Для поглядів євреїв дихотомія тіло-душа не була характерною.
А хочете я вам наведу приклад з Біблії, тобто цитату, де, якщо слово "душа" замінити на слово "людина", вийде абсурдна нісенітниця?
Виходить, факт існування "душі" як такої неочевидний.., бо є теперішнє фукнціонування організму - життя, "душа", яка живе тут і зараз, а є майбутнє вічне життя - майбутня "душа".. не факт що це одне і те ж.