Душа. Що таке душа і чи вона існує?

Тема у розділі 'Філософія та мораль', створена користувачем Василь, 28 гру 2009.

  1. D.M.

    D.M. Well-Known Member

    3. ІДЕНТИЧНІСТЬ ДУШІ В ЧАСІ

    У попередньому розділі йшлося про те, що у світі існують різні душі, чітко відокремлені одна від одної. Кожні два реальні відчуття або належать одній і тій самій душі, або належать різним душам; але по суті досі ми вивчали це питання лише для випадку, коли згадані два реальні відчуття відбуваються в один і той самий момент часу. А зараз я стверджую, що про неодночасні два реальні відчуття можна сказати те саме. Це означає, що душа протягом часу свого існування зберігає свою ідентичність; якщо розглянути дві душі у два різні моменти часу, то ці душі є або різними душами, або однією й тією ж душею. При цьому не має значення, наскільки сильно душа змінилася з часом: її ідентичність є окремим фундаментальним поняттям, причому відноситься до таких понять, які неможливо чітко виразити словами (як і поняття "реальне відчуття"). Отже, почну намагатися пояснити, що це означає.

    На перший погляд це дуже просто. Будемо вважати, що якщо душа належить одній і тій самій істоті, то це одна й та сама душа; а ідентичність істоти в часі начебто є цілком визначеним поняттям принаймні для істот, які мають мозок або головний нервовий вузол. Але це твердження не є означенням ідентичності душі; це просто одне з припущень, подібно до припущення про те, що кожна людина має душу.

    Щоб спробувати виразити справжній зміст поняття про ідентичність душі в часі, скажу так. Я відчуваю своє існування і продовжую його відчувати. Наскільки б суттєво я не змінювався протягом свого життя, по всьому моєму життю проходить моя душа - субстанція, яка послідовно відчуває все, що відбувається зі мною, і це одна й та сама субстанція, вона не здає вахту іншим душам.

    Може виникнути думка, що ідентичність душі в часі може бути означена за допомогою пам'яті. Справді, саме за допомогою пам'яті я відчуваю те, що написав у попередньому абзаці. Пам'ять є найкращим інструментом для дослідження питання про ідентичність душі в часі.

    Але все-таки цей інструмент не гарантує безпомилкового з'ясування цих питань і не може бути покладений в основу означення ідентичності душі в часі. Пам'ять просто відтворює в даний момент події з минулих моментів (причому іноді з помилками), а ідентичність душі реально існує, проходячи крізь час разом з душею. Якщо я не пам'ятаю себе у віці до 2 років, то чи означає це, що в тому віці я мав іншу душу? Чи свідчить амнезія про зміну душі? На ці питання я відповідаю негативно і продовжую підтримувати гіпотезу, що одна й та сама істота має одну й ту саму душу протягом усього життя.

    Зараз корисно буде розглянути такий уявний експеримент. Припустимо, що з якихось дивних причин сталося так, що двоє людей помінялися душами. Для конкретності уявіть, що Ви помінялися душами з Бараком Обамою. Тобто в якийсь момент часу читач цих рядків раптом, скажімо, прокидається вранці, вже будучи Бараком Обамою. Але разом з тим душа, яка недавно була зв'язана з тілом читача, тепер стає повноцінно зв'язаною з тілом Барака Обами: вона відчуває все, що відчуває Обама, має всі знання Обами й усі спогади Обами, відповідно до стану його мозку. Тому, прокинувшись Обамою, Ви не помічаєте, що відбулося щось незвичайне; Ви думаєте, що Ви весь час були Обамою. Тим часом Барак Обама опиняється у Вашому тілі і теж нічого особливого не помічає; його душа користується Вашим мозком і не підозрює, що колись вона належала Президентові США. Ніхто не помічає, що відбулося щось особливе, а на рівні душ воно відбулося, хоча душі й самі цього не відчувають, бо спотворено пам'ятають своє минуле. Ситуація, звісно, дуже дивна; але якщо Ви зуміли її уявити, значить Ви, мабуть, зрозуміли, що означає ідентичність душі в часі. А тим читачам, які продовжують наполягати, що ця ситуація повністю рівносильна ситуації, коли нічого особливого не відбулося, раджу ще раз уважно замислитися: прикиньте, Ви стали Обамою! Невже те, що Ви забули, ким були, робить нереальним сам факт перевтілення?

    Цікаво зазначити, що в принципі можливо, що ситуації, описані в попередньому абзаці, час від часу відбуваються. Просто я вірю, що так не буває, продовжуючи підтримувати гіпотезу, що одна й та сама істота має одну й ту саму душу протягом усього життя. Слід визнати, що питання про минулі стани власної душі (а про майбутні - тим паче) є таким же примарним, як і питання про душі інших істот.

    Тепер замислимося про початок і кінець існування душі. Одна з можливих гіпотез: душа з'являється разом з істотою на якомусь етапі ембріонального розвитку і зникає в момент смерті істоти. Інша не менш розумна гіпотеза - про перевтілення душ: після смерті істоти її душа згодом опиняється в якійсь іншій істоті, яка має народитись. Я не відкидаю жодну з цих двох гіпотез, хоча більше схиляюся до другої.

    Розглянемо ще питання про можливе розщеплення душі на кілька окремих душ. Ми вже трохи згадували про таке, обговорюючи розрізану гідру, але тоді ми вирішили, що гідра не має душі. Однак не виключено, що колись люди навчаться роздвоювати й таких тварин, які, на мою думку, мають душу (може, навіть людей); варто обговорити детальніше, що при цьому відбуватиметься з душею. Насамперед уточнимо, про яке роздвоєння йдеться. Якщо хтось подумав про клонування, то поспішаю зазначити, що воно тут зовсім ні до чого: при клонуванні зароджується і вирощується новий окремий організм, хоч і дуже схожий на донора.

    Ми ж повинні обговорити таку фантастичну ситуацію: скажімо, людина А піддається таким процедурам, у результаті яких замість неї з'являється дві людини Б та В, кожна з яких виглядає так само, як людина А, і володіє тим самим психічним досвідом, який був у людини А на момент процедури. Більш того, людина Б пам'ятає, ніби раніше вона була людиною А; і людина В теж пам'ятає, ніби раніше вона була людиною А. Що ж відбулося з душею людини А? Де тепер її душа - в людині Б чи в людині В? Може спасти на думку просте описання: мовляв, душа розділилася на дві, і обидві ці душі слід ідентифікувати з душею А в розумінні ідентичності душі в часі. Нібито все нормально. Ситуація не здається парадоксальною, якщо розглядати її з точки зору людей Б та В: обидві ці людини відчувають себе продовженням людини А.

    Але погляньте на ситуацію з точки зору людини А. Уявіть собі, що це Ви були людиною А. Ким Ви відчуєте себе після процедури: людиною Б чи людиною В? Тепер Ви зрозуміли, що Ви відчуєте себе лише кимось одним із них? Хтось один - Б або В - успадкує душу А, інший же матиме якусь іншу душу (зовсім нову або втілену від якоїсь померлої істоти). Правда, неможливо буде з'ясувати, в кого чия душа, бо і Б, і В заявлятимуть, що відчувають себе продовженням А. Отже, ще одне фундаментальне твердження про моє розуміння ідентичності душі в часі: душа не може роздвоюватись.

    Що ж до оберненої операції - злиття кількох душ в одну, то тут я вже не відчуваю парадоксальності; таку операцію я в принципі допускаю, хоч на сьогодні науці не відоме таке явище, щоб дві тварини з мозком (чи головним нервовим вузлом) могли об'єднатися в одну тварину З ОДНИМ МОЗКОМ (чи головним нервовим вузлом). Якби таке відбулося, природно було б вважати, що їх душі теж об'єдналися, так що кожна з них продовжила існувати у вигляді цієї об'єднаної душі. Можливі різні варіанти щодо пам'яті цієї об'єднаної істоти, але жоден з цих варіантів не заважає кільком душам продовжувати своє існування в одній і тій самій душі. Уявивши себе в ролі будь-якої з цих тварин, читач легко уявить, як він був однією твариною, а потім став іншою (об'єднаною) твариною.
     
  2. D.M.

    D.M. Well-Known Member

    4. ЯК ДУША СПІВВІДНОСИТЬСЯ З ФІЗИЧНИМ ПРОСТОРОМ І ФІЗИЧНИМ ЧАСОМ

    Очевидно, душу неможливо описувати в рамках фізики, оскільки вона не є матеріальним об'єктом. Однак вона певним чином взаємодіє з матеріальним світом. Уявляється цікавим питання про те, як душа співвідноситься з такими фізичними поняттями, як простір і час.

    Спочатку поговоримо про простір. У якомусь розумінні можна вважати, що душа знаходиться там, де знаходиться та істота, яка має цю душу. Це досить доречне описання, тим паче, що відчуття душі включають враження, пов'язані саме з даним місцем у просторі (наприклад, за наявності зору душа бачить обстановку навколо місця, в якому знаходиться її носій). Але все-таки на це правильніше дивитися не як на місце душі у просорі, а як на залежність відчуттів душі від місцезнаходження її носія. Фактично фізичний простір не відноситься до понять, потрібних для описання стану душі.

    Стан душі описується сукупністю реальних відчуттів: яку саме картину вона бачить, які звуки чує, що відчуває, про що думає тощо. Звісно, важливим чинником для душі є її носій: якій саме істоті вона належить. Стан душі по суті повністю залежить від стану мозку цієї істоти. Само собою, що мозок у свою чергу за допомогою органів чуттів отримує інформацію про навколишнє середовище, і саме це призводить до опосередкованого зв'язку душі з якимось місцем у просторі.

    Цікаво також звернути увагу на те, що коли істота спить і бачить сновидіння, то стан душі описується сюжетом цього сновидіння. Цей приклад робить іще зрозумілішою думку про те, що на душу не варто дивитися в такому плані, що вона займає якесь місце у просторі.

    На цьому етапі варто ще раз обдумати гіпотези про те, що може відбуватися з душею після смерті істоти, якій належала ця душа. У попередньому розділі вже йшлося про дві з таких гіпотез. Тепер звернемо увагу на третю, яка полягає в тому, що душа потрапляє в деякий потойбічний світ. Внаслідок щойно роз'ясненої непотрібності використовувати простір для описання стану душі, відпадає потреба пояснювати, де знаходиться цей світ. Просто душа набуває певного стану, який можна трактувати як потрапляння в потойбічний світ. Це відбувається згідно з деякими законами природи, які навряд чи можуть бути пізнані людиною протягом її життя.

    Інша гіпотеза - про перевтілення душ - теж виграє від розуміння думок, пояснених вище в цьому розділі. Деякі люди, чуючи гіпотезу про перевтілення душ, починають питати: а який, мовляв, механізм перелітання душі зі старого тіла в нове? Звісно, детально описати цей механізм ми не можемо, бо не знаємо відповідних законів природи. Але ми можемо сказати, що для перевтілення в іншу істоту душі зовсім не обов'язково летіти по фізичному простору між цими істотами і ця дорога зовсім не повинна описуватися на основі відомих фізичних законів.

    Тепер перейдемо до питання про час. Читач може здивуватись: адже про душу в контексті часу ми вже багато говорили в розділі 3. Але чи про фізичний час там ішлось? У розділі 3 я не загострював увагу на тому факті, що насправді для душі існує свій власний час, який часто можна ототожнювати з фізичним часом. Зараз поговоримо про це детальніше.

    Отже, однією з фундаментальних властивостей душі є той факт, що душа послідовно відчуває неперервну множину різних своїх станів, ніби рухається вздовж цієї множини. Протягом життя істоти, що має душу, цей рух душі, як правило, повністю відповідає плину часу. Душа спочатку відчуває те, що відбувається з її носієм раніше, а потім те, що відбувається з ним пізніше.

    Але нема ніяких гарантій, що відповідність між часом душі та фізичним часом зберігається і при порівнянні таких двох станів душі, в яких душа мала різних носіїв. Припустимо, наприклад, що справджується гіпотеза про перевтілення душ. Тоді найприродніше припускати, що після закінчення життя істоти А її душа переселяється в таку істоту Б, яка народилася пізніше, ніж А померла.

    Але можна припустити і зовсім інше. Скажімо, душа істоти А могла переселитись і в істоту В, яка жила одночасно з А. Це виглядає так: спочатку душа відчувала себе як А, а після смерті А почала проживати життя В з самого початку цього життя. Душа по два рази проходила через одні й ті самі моменти часу. Фізично обидва втілення існували одночасно, а душа прожила спочатку одне втілення, а потім друге. Істоти, що мають одну й ту саму душу, могли спілкуватися між собою, не розуміючи, що одна з них являє собою минулий стан другої з них. В усьому цьому нема логічного протиріччя. Так само, душа істоти А могла після смерті А перевтілитися навіть у таку істоту Г, яка жила за кілька століть до А.

    Думаю, що щойно описане особливо легко сприймуть читачі, знайомі з теорією відносності, в якій навіть фізичний час поводить себе дуже незвично.

    Варто також замислитися над таким питанням: що відбувається з душею, поки її носій спить без сновидінь? З одного боку, можна сказати, що на цей час душа припиняє функціонувати, не відчуває жодних реальних відчуттів. Але, з іншого боку, можна сказати, що питання про стан душі в певний період фізичного часу взагалі не зобов'язане мати відповідь: у душі свій час, і той період, поки істота спить без сновидінь, у цьому часі душі взагалі відсутній; після моменту входження в сон без сновидінь душа одразу потрапляє в момент виходу з такого сну.

    У світлі роз'ясненого в цьому розділі зручно також обговорювати, чи перебуває душа в якомусь проміжному стані, коли перевтілюється з однієї істоти до іншої. Може, перебуває, а може, ні. І ми вже розуміємо, що час, який пройшов між смертю однієї істоти та появою другої, може зовсім не дорівнювати часу, протягом якого душа була в перехідному стані.
     
    • Подобається Подобається x 1
  3. D.M.

    D.M. Well-Known Member

    <Тут починається більш складна інформація.>

    5. ПРОБЛЕМА БАЧИТЕЛЯ

    Цю проблему я почав обдумувати в дошкільному віці. Її неможливо пояснити словами, але, може, вловити її зміст допоможе таке питання: чому я - це саме я? Ще можна сказати так: мені уявлялося, що з усіх реальних відчуттів, притаманних душам, найреальнішими є мої. Саме моя душа ніби є такою вибраною, що на неї, так би мовити, припадає світова свідомість. Для описання цієї властивості я придумав слово, яке в російській мові (якою я тоді найбільше користувався) звучало "видетель"; українською мовою я перекладаю це слово як "бачитель". Отже, я припускав, що я - бачитель. Можна було б також сказати "свідок", "споглядач", але для нового поняття краще взяти нове слово, так що я вважаю за потрібне залишити цей дитячий термін, вважаючи його досить вдалим (хоча, мабуть, ще вдаліше було б "відчувач"). Таким чином, бачитель - той, хто по-справжньому, найбільш реально відчуває (в тому числі бачить) навколишній світ.

    Обдумування цього питання супроводжувалося різними гіпотезами щодо законів природи, які визначають, хто є бачителем. Хоч у ті часи я не вірив у переселення душ, але цілком допускав переселення властивості бути бачителем. Причому я допускав, що заміна бачителя може відбуватися як після смерті чергового бачителя, так і ще за його життя (останнє по суті є різновидом обговореного в розділі 3 гіпотетичного явища, коли люди міняються душами).

    Коли я був десь у 7-му класі чи, можливо, на початку 8-го (за теперішньою системою освіти це відповідає 8-му класу чи початку 9-го), я раптом усвідомив нову лякаючу якість цієї проблеми. Неможливо пояснити словами, ЧОМУ я так вирішив, але можна чітко пояснити, ЩО я тоді вирішив: я вирішив, що різні душі не можуть існувати одночасно (в сенсі часу душі, але тоді я ще не розумів, що час душі може відрізнятися від фізичного часу); може існувати лише одна душа, і це і є душа бачителя. Іншими словами, я вирішив, що інші відчуття, крім моїх, не можуть бути реальними.

    Цей висновок здавався настільки парадоксальним, що деякий час я вважав, що мені краще взагалі не філософствувати, а то виходить якась така муть, що можна з глузду з'їхати. Проте через деякий час я звик до цих думок і перестав вважати їх настільки лякаючими, тим паче що можна сформулювати непогані способи уникнення цієї парадоксальності (вони описані в наступному розділі).

    Слід зазначити, що, мабуть, існують і інші люди, крім мене, яким спадає на думку ця проблема. З тих моїх знайомих, з якими я її намагався обговорювати, принаймні один заявив, що йому знайома ця проблема і що краще про неї не думати, а то стає так страшно, що температура підвищується. Цікаво зауважити, що обдумування проблеми бачителя, мабуть, завжди передбачає, що людина думає, що бачителем є саме вона; мабуть, ніхто не зможе зібрати навколо себе таких учнів, які визнаватимуть, що бачитель - це саме він, їх учитель. :)

    6. ШЛЯХИ УНИКНЕННЯ ПАРАДОКСАЛЬНОСТІ У ПРОБЛЕМІ БАЧИТЕЛЯ

    Я бачу три способи описати світ так, щоб проблема бачителя не здавалася парадоксальною.

    Перший спосіб: просто визнати, що справді лише одна душа існує реально. Така концепція називається соліпсизмом. При бажанні можна також оснащувати соліпсизм різними гіпотезами про перевтілення цієї єдиної душі.

    Другий спосіб: констатувати, що я помиляюся, думаючи, що різні душі не можуть існувати одночасно. Хоч я це певним чином відчуваю (і не можу пояснити словами), але просто це відчуття є хибним. Одночасне існування різних душ можна визнати деякою реальністю, яка є занадто складною для моєї уяви. Людина не може пізнати деяких речей, подібно до того, як мавпа не може освоїти диференціальне числення. З цієї точки зору можна ставити під сумнів навіть логіку. Тим паче легко поставити під сумнів якесь дивне переконання, яке я навіть не можу обґрунтувати мовними засобами.

    Перераховані вище два способи, мабуть, спали мені на думку дуже швидко після усвідомлення парадоксальності проблеми бачителя. А тепер перейдемо до описання дуже дотепного третього способу, який спав мені на думку набагато пізніше: 1 березня 1993 р.

    У цьому третьому способі суттєво використовується той роз'яснений у розділі 4 факт, що час душі може не збігатися з фізичним часом. Отже, пропонується така картина світу. Визнаємо, що існує тільки одна душа, але ця душа втілюється по черзі в УСІ істоти, що повинні мати душу. Ми вже знаємо, що одночасне існування багатьох істот не завадить душі побувати в усіх них. Таким чином, згідно з цією концепцією, мені доведеться поступово прожити життя всіх достаньо розвинених істот, які коли б то не було існували чи існуватимуть у Всесвіті (правда, частину цієї місії вже виконано, але невідомо, яку саме частину). Заморочлива перспективочка! Зате задовольняється як переконання про єдиність душі, так і бажання наділяти душами всіх людей і багатьох інших тварин.

    Крім усього цього, можна також припустити, що до і після подорожі по істотах душа ідентифікується з деяким Богом. Можливо, це Він втілюється по черзі в різні істоти просто для інтересу.

    Зазначу також, що третій спосіб було оспівано в одному моєму вірші. Цей вірш не належить до тих вибраних, які я опублікував в Інтернеті в кількох місцях. Якщо хтось захоче, можу опублікувати його тут.

    ---------- Додано в 23:35 ---------- Попередній допис був написаний в 22:42 ----------

    P.S. У зв'язку з розривом сторінки перед розділом 3, роз'яснюю, що початок мого тексту знаходиться на попередній сторінці.
     
    • Подобається Подобається x 1
  4. vov66

    vov66 Well-Known Member

    Микола Лєвашов називає сутність (душа). Можете ознайомитися з книгою "Сутність і розум". Він дуже добре все описав...
     
  5. Василь

    Василь Well-Known Member

    Точніше, те, про що Ви пишете, називається психікою.

    Носієм реальних відчуттів є психіка. Психіка не є субстанцією, а однією з функціональних систем організму. Такими є, наприклад, функціональна система дихання, кровообігу, харчування, підтримання гомеостазу тощо.

    А це вже про свідомість! Ви описуєте гіпотетичну ситуацію, коли відсутній зв'язок свідомости з психікою. Але насправді, така ситуація є нереальною, бо свідомість є просто одним з рівней чи однією з підсистем функціональної системи психіки.
     
  6. D.M.

    D.M. Well-Known Member

    Ні в якому разі! Психіку можна конкретно вивчати на основі поведінки її носія, а душа відчувається лише зсередини самим носієм.

    Добре, називайте це свідомістю. З фразою, що ця свідомість є підсистемою психіки, може й можна погодитись. Але це дуже специфічна підсистема, вона не відноситься до матеріального світу.
     
    • Подобається Подобається x 1
  7. Василь

    Василь Well-Known Member

    Насправді, психіка включає обидва моменти - вона одночасно і керує поведінкою, і є носієм відчуттів людини. Ці два моменти нерозривно пов'язані в одну функціональну систему психіки. Психіка одна, тому вона є основою єдности особистости.
     
  8. Svjato

    Svjato Well-Known Member



    Дозволю собі кілька коментарів, поки читаю і щоб не забути:



    ---------- Додано в 01:51 ---------- Попередній допис був написаний в 01:19 ----------

    Ще троха коментарів...



    А висновки? До якого висновку Ви прийшли?

    ---------- Додано в 01:56 ---------- Попередній допис був написаний в 01:51 ----------

    Або я заплутався, або ситуація наступна - душа - це творіння, яке постійно слідкує за людиною і лише виказує своє ставлення до того, що зробила людина. Іноді людина робить щось - а лише потім усвідомлює - що це ЩОСЬ виявилося або приємним або противним не тільки комусь, але і самій людині (душі)...
     
  9. L e o

    L e o Well-Known Member

    Незалишається нічого свідомого після смерті.
    Безсмертна душа - видумка Сатани. Він сказав" "Умерти не вмрете!", якщо є безсмертна душа, то формально Сатана правий, а Бог обманював.
     
    • Подобається Подобається x 1
  10. Asmodeus

    Asmodeus Well-Known Member

    Ржу нємогу ))))
    Раз вчені вже довели, що думка є матеріальною на практичних дослідах, значить десь за 10-15 років доведуть реальність душі на практиці :)
     
  11. Мих

    Мих Дуже важлива персона

    А якщо Бог говорив про тілесну смерть, що тоді?
     
    • Подобається Подобається x 1
  12. D.M.

    D.M. Well-Known Member

    Нехай собі буде носієм. Але факт РЕАЛЬНОСТІ відчуттів (у поясненому мною вище розумінні) - це окрема особливість, яка важко піддається вивченню.

    ---------- Додано в 20:30 ---------- Попередній допис був написаний в 20:22 ----------

    Не факт. Реакцію образи можна якось запрограмувати, як і будь-яке інше почуття. І це не гарантуватиме, що відчуття робота будуть реальними.

    Не важливо. Це і без сну може відбутись, одномоментно.

    Це про щось інше, ніж ті мої міркування, які були процитовані перед цим. Я писав про таку фазу сну, під час якої нема сновидінь; ця фаза випадає з часу душі.

    ---------- Додано в 20:37 ---------- Попередній допис був написаний в 20:30 ----------

    Щодо розділів 5-6:



    ---------- Додано в 20:41 ---------- Попередній допис був написаний в 20:37 ----------

     
  13. Huru

    Huru Well-Known Member

    Ніфіга не доведуть. Прогрес у науці можливий лише після зміни концептуально-аналітичного апарату. Сучасні методи досліджень базуються на принципі зруйнував - подивився що всередині, або ще гірше, коли це прості зважування і вимірювання.
    Аргументи в студію. Ви там були?
    Цікавий висновок. Уявіть собі океан. Це одна душа. Тепер від нього в результаті випаровування відділяються краплинки. Тепер це окремі душі, кожна з них володіє тими ж властивостями що і океан. Вони проводять окреме існування, а потім назад зливаються з океаном. І всі вони можуть жити одночасно
     
    • Подобається Подобається x 3
  14. ovod

    ovod Well-Known Member

    по своїй суті ця проблема зводиться до питання чи людина машина, тобто наперед можна обчислити що людина буде робити дальше чи людина має вибір і сказати що дальше вона зробить не можна...
    але тут виникає проблема, бо взаємодію всього лише кількох електронів чи атомів прорахувати точно на сучасних компютерах неможливо...

    а якщо в принципі можна було б перевірити?
    тут в мене виникає асоціація нашого життя з грою життя-клітинки там появляються і зникають...
    питання чи можливо там в цій грі прорахувати результат життя якоїсь особи наперед?
    може й можливо, але завжди буде існувати ймовірність того, що результати обчислень для цієї особи переплетуться з самим життям особи - тобто сам факт проведення обчислення вплине на результат...
    не знаю чи правильний я зроблю звідси висновок, але скажу, що розрахунок наперед життя особи
    неможливий в замкнутій системі якою є ця гра...

    Тобто якщо ця гра створена, то її творець(рандом?) не зможе обміркувати наперед її результати...
    але з другої сторони він знає всі можливі варіанти...але "відчути" чи "пережити" не може поки все не перепробує...
     
    • Подобається Подобається x 1
  15. L e o

    L e o Well-Known Member

    Ні, Huru, аж таких аргументів в мене немає. 99% що і в тебе такі аргументи відсутні.
     
  16. Мих

    Мих Дуже важлива персона

    Той факт, що душа існувати може без тіла сказано у Новому Завіті:

    Від Матвія 10:28
    І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні.

    Отже, якщо ви кажете, що тіло вмирає разом з душею, то воно не вяжеться з Святим Письмом.
     
    • Подобається Подобається x 1
  17. Василь

    Василь Well-Known Member

    Я не зрозумів, що тут треба вивчати, Ви ж знаєте, що вони реальні?!
     
    • Подобається Подобається x 1
  18. Pedro

    Pedro Дуже важлива персона

    Не вірите в аргументи? Чи бруклін не дозволяє вірити? Бо аргументів є безліч...

    Scientific Evidence of Survival

    People have NDEs while brain dead
    People see verified events while out-of-body
    People born blind can see during a NDE
    Children have NDEs similar to adults
    People are radically changed by their NDE
    Common aspects can be found in NDEs
    Scientific discoveries come from NDEs
    People having NDEs are absolutely certain
    Groups of people can share the same NDE
    Some people were dead for several days
    NDEs have accurately foreseen the future
    Ancient history is filled with NDE reports
    Scientific studies have validated NDEs
    World religions originated from NDEs
    Science validated out-of-body experiences
    Quantum physics can explain NDEs
    Analytical psychology can explain NDEs
    Hypnotic regression verifies NDE concepts
    Dream research verifies NDE concepts
    After-death visions have been validated
    Synchronicity statistically proves the afterlife
    Hypnosis can induce after-death visions
    Deathbed visions affirm survival after death
    Out-of-body experiences can be induced
    Scientific evidence of reincarnation exists
    Hallucinogens induce out-of-body states
    Credible reports of angelic beings exists
    Apparitions of the dead have been recorded
    Valid psychic contact with the dead exists
    Governments have hired remote viewers
    Some people retain pre-birth memories
    Scientific evidence of the paranormal exists
    NDE symbolism supports sacred geometry
    Science validates the efficacy of prayer
    More...
    http://www.near-death.com/
     
    • Подобається Подобається x 1
  19. L e o

    L e o Well-Known Member

    Адам мав якесь поняття про безсмертя душі?
     
  20. Pedro

    Pedro Дуже важлива персона

    До гріхопадіння чи після? Бо я десь мав записи інтервю з ним в обох випадках. Ось тільки десь не можу знайти тих записів...:)))
     
    • Подобається Подобається x 1
а де твій аватар? :)