Душа. Що таке душа і чи вона існує?

Звичайно. Шеол - місце де перебувають померлі. А пекло - слово, якого немає в Старому заповіті, і навіть приблизного опису немає. Лише в Новому Заповіті є слова ад і геєнна (що походить від назви міського звалища, на якому спалювали сміття) з яких з часом вигадали вогняне пекло для грішників.

Миху, де ви то відкопали про обмеження і півсвідомість? Слова шеол - могила - гроби у Біблії синоніми.
(Наглядно Буття 44-31 на різних мовах порівняння -
31. то он, увидев, что нет отрока, умрет; и сведут рабы твои седину раба твоего, отца нашего, с печалью во гроб.
УПО: То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу...
KJV: It shall come to pass, when he seeth that the lad is not with us, that he will die: and thy servants shall bring down the gray hairs of thy servant our father with sorrow to the grave (могила)
Хіба в гробі чи могилі людина у стані напівсвідомості?
Ви із зомбі не переплутали

Можливо не ситуація поляризувалвсь, а просто вигадувати тре менше?

 

Фізично і я не бачу... (про духовне і свідомість - окремо. Чого варті в доску п'яні...)
Я казав - Бог (з іншими) створив людей на подобу свою - але як одну з тварин... (без обов'язку відповідальності - див тваринку)
Так і описано, хіба ні?

 

І першим, хто видумав був Ісус (ад і пекло - одне і теж):

20. Був і вбогий один, на ім'я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий,
21. і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому...
22. Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали.
23. І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його.
24. І він закричав та сказав: Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цім!...
25. Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся.
26. А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас.
27. А він відказав: Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого,
28. бо п'ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання!
29. Авраам же сказав: Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх!
30. А він відказав: Ні ж бо, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються.
31. Йому ж він відказав: Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри!


Як кажуть СЄ, аду нема, то все вигадки католиків. Ну-ну. Коли сліпий веде сліпого, обидва в яму впадуть.

 

Та в людини фантазія - "дай дорогу". Лиш би вірили...
Дехто навіть вірить в битву екстрасенсі, дехто в Кумаран, дехто в лєніна...
Як кажуть - кожен сходить з розуму по своєму.

 

Ех... матеріалісти, матеріалісти...

Як можна так буквально розуміти шеол - то могила, гріб(ше ліпше). Примітивщина!!!!
Шеол - то місце перебування всіх померлих, їхніх душ. Коли Ісус помер на хресті, куди він пішов? У свій гріб? Тіло в - гріб, душа - в шеол. Ісус пішов в шеол до померших.
А в шеолі нема розуму, нема памяті, але є існування. То ж цікаво знати, який стан тих душ? Без памяті, розуму, мудрості? Вони лиш знають, що існують і більше нічого.

---------- Додано в 00:12 ---------- Попередній допис був написаний в 00:01 ----------

А Ви Новий Завіт читаєте?

Пропоную ще раз уважненько:

Івана 8: 31 І казав Ісус до тих юдеїв, які увірували в нього: «Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми 32 і спізнаєте правду, і правда визволить вас.» 33 Ті йому й відказали: «Потомки ми Авраамові й не були ми ніколи невольниками ні в кого. Чого ж говориш: Визволитеся, мовляв?» 34 Ісус же їм: «Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто гріх чинить - гріха невольник! 35 Невольник не перебуває в домі повсякчас - повсякчас перебуває син. 36 Тож коли Син вас визволить, то справді станете вільні. 37 Знаю, що Авраамові ви по-томки. Бажаєте, однак, мене вбити, слово бо моє не має місця у вашому серці. 38 Переказую я те, що бачив в Отця мого, а ви те робите, що чули у вашого батька.» 39 Ті йому мовили у відповідь: «Авраам наш батько.» Каже ж їм Ісус: «Були б ви дітьми Авраамовими - чинили б ви діла Авраамові. 40 Та ось тепер бажаєте вбити мене, чоловіка, який вам правду сказав, ту, що її від Бога вчув. Не робив так Авраам. 41 Ви чините діла вашого батька.» «Ми не з розпусти вродились, - кажуть йому ті; один лише Отець у нас: Бог.» 42 А Ісус їм: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви мене, бо я вийшов від Бога і прийшов: не від себе самого прийшов, а він послав мене. 43 Чого ж не розумієте, що я кажу? Бо слова мого ви слухати неспроможні. 44 Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити. А був він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько лжі. 45 Мені ж, що правду вам каже, ви не вірите. 46 Хто з вас може довести гріх мені? То чого, коли я правду кажу, ви мені не вірите? 47 Хто від Бога, той слухає слова Божі. Ви ж тому й не слухаєте, бо ви не від Бога.» 48 Озвались юдеї, і сказали йому: «Чи неправильно ми кажемо, що самарянин єси ще й навіжений?» 49 Відповів Ісус: «Не навіжений я, а шаную Отця мого; ви ж - зневажаєте мене. 50 Слави для себе я не шукаю. Є - хто шукає і судить. 51 Істинно, істинно говорю вам: Хто моє слово берегтиме, повіки не побачить смерти.» 52 А юдеї йому: «Аж тепер ми збагнули, що ти таки навіжений. Авраам помер, і пророки, а ти твердиш: Хто берегтиме моє слово, той смерти не зазнає повіки. 53 Невже більший ти, ніж Авраам, наш батько, який помер? А й пророки померли. Кого ти з себе робиш?» 54 Ісус відрік: «Якщо я самого себе прославляю, слава моя - ніщо. Отець же мій, про якого кажете: Він Бог наш, - той мене прославляє. 55 Та ви його не спізнали, я ж знаю його. І коли сказав би я, що не знаю його, був би і я такий, як ви, неправдомовець. Та я його знаю і бережу його слово. 56 Авраам, ваш батько, сповнений був радощів звидіти день мій - і звидів, і втішився.» 57 Юдеї ж йому: «Ще й п'ятдесят років нема тобі, а ти Авраама бачив?» 58 І сказав їм Ісус: «Істинно, істинно кажу вам: Перше, ніж був Авраам, Я є.» 59 І вхопили каміння, щоб кинути на нього, - та Ісус перейшов посеред них і полишив храм.

А тепер просте, як двері, запитання:

Як Авраам, якого, по-вашому, просто не існувало, бо був у гробі, могилі, шеолі бачив(минул. час, доконана дія) прихід Ісуса і радів?

--------------------------------------------------------------

Знаєте у чому проблема? Шкода, що більшість людей з дописуючих не відвідувала катехизм. Тут оперують поняттями, які мають зміст і смисл, а самі оператори не розуміють про що говорять. От Даяна напише всього один допис. Там перекручено допустимо з 18 понять, і вона на підставі того всього задає ще питання. А бідний Мих не знає з якої сторони взятися за той пиріг. Тут до самого питання, щоб дійти, тре все переорати. Давайте візьмем щось вужче і простіше. А то ми розпилюємося.

---------- Додано в 00:44 ---------- Попередній допис був написаний в 00:12 ----------

Гарна цитата:

4:6 На те бо й мертвим проповідувано благовість, щоб, суджені за людською волею в тілі, вони жили у Бозі духом.

Мертвим проповідують благовість...... цікаво, нє?

 

Миху, ви та інші католики вже визначіться - так є вогняні муки в пеклі, чи ні? Недавно пан Аквінас мені з піною у рота доводив, що пекло - це стан відірваності від Бога, і у церкви нема офіційної версії про вогняні муки. То чого ви постійно приводите притчу про багача і Лазаря, якщо навіть офіційна церква вважає її алегорією?

Знову не розумію - яке відношення невіра в пекло має до матеріалізму? Ви мене з Василем не переплутали?

З яких це пір в Ісуса душа як в простих людей? Ісус - духовна Особа в тимчасовому тіл, самі знаєте

А з чого у цій фразі випливає те, що Авраам після смерті бачив Ісуса?
Просто Ісус існував в часі Авраама - " І сказав їм Ісус: «Істинно, істинно кажу вам: Перше, ніж був Авраам, Я є."

А як на мене - проблема якраз у протилежному...

---------- Додано в 16:53 ---------- Попередній допис був написаний в 16:49 ----------

ще краща цитата -
"А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!"

 

А хіба прості люди не створені за образом і подобою бога?
Ми всі в тимчасовому тілі!

 

Звичайно.
Але все ж таки ми з Ісусом різної природи

 

Уточніть будь-ласка!

 

Ось з того моменту:
26. І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою

---------- Додано в 23:49 ---------- Попередній допис був написаний в 22:48 ----------

Гм... вперше таке чую.



Те, що ви написали ЩО говорив Аквінас не виключає того, що у пеклі є вогняні муки.

"Ідіть від Мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його!"
Матвія 25:41

"І коли рука спокушає тебе, відітни її. Краще тобі ввійти в життя калікою, ніж з двома руками піти у пекло, у вогонь незгасний, де черв’як їхній не вмирає й вогонь не вгасає. І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти в життя кривим, ніж з двома ногами бути кинутим у пекло, де черв’як їхній не вмирає й вогонь не вгасає. І коли око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі ввійти у Царство Боже однооким, ніж з двома очима бути кинутим у пекло, де черв’як їхній не вмирає і вогонь не вгасає" (Мк. 9. 43-48).

"Син Чоловічий пошле Своїх ангелів, які зберуть із Його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів ... Хто має вуха, нехай слухає!" (Мт. 13, 41-43).


Згадаймо св. Павла, який у другому посланні до Солунян (2 Сл. 1,8-9), говорячи їм про Суд Божий, представляє Сина Божого "у вогні полум’яному, що даватиме помсту на тих, хто Бога не знає і не слухає Євангелії Господа нашого Ісуса. Вони зазнають кари, - вічної погибелі від обличчя Господа і від Його слави й могутності".

"Повержено в озеро вогню і сірки … і мучитимуться день і ніч на віки вічні" (Од. 20, 10).

Притча про багача і Лазара
"Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував. Був і вбогий один, на ім'я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий, і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому... Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали. І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його. І він закричав та сказав: Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цім!... Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся. А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас. А він відказав: Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого, бо п'ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання! Авраам же сказав: Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх! А він відказав: Ні ж бо, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються. Йому ж він відказав: Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри!"
(Луки 16:19-31)


Як бачимо з тих Біблійних цитат "пекла нема" і відповідно жодного вогню.

Нє, ну от так чесно, скажіть. Адже Біблію читають всі одинаково і ніби одну і ту ж.
Як можна говорити: нема пекла?

Пекло є, так само, як і пекельний вогонь.


І тут дехто почне говорити, що це алегорія, що це притча і т.д. Не обманюйте самі себе. Пекло, як місце скреготу зубів придумали не католики. Так написано у Біблії.
Бо якщо то притча, або алегорія, то поясніть мені те, що ніхто не зміг мені пояснити.

Що символізує пекло, ад у приведених цитатах? І що символізує вогонь... ну якщо це алегорія....

---------- Додано в 23:54 ---------- Попередній допис був написаний в 23:49 ----------

Хороша цитата, в якій "мерці" і "мертві" є ті, що відкинули Спасителя, бо хто увірував, навіть коли вмре, все одно житиме!

А ви думали, що мерці ховають мертвих - це про зомбі?

 

А це може бути за життя Авраама? (не досконало то пам'ятаю - де бував Авраам...)
І Ще... Як пояснюється "день мій" - день слави, день сходження на землю, день спілкування з Авраамом...?

---------- Додано в 23:57 ---------- Попередній допис був написаний в 23:56 ----------

+5.............

---------- Додано в 00:01 ---------- Попередній допис був написаний Вчора в 23:57 ----------

Може вогонь - те що знищує (завжди і назавжди...) ?

---------- Додано в 00:07 ---------- Попередній допис був написаний в 00:01 ----------

Може душевну біль? (чисто моя думка - завжди так думав...) Невже духовних істот колись цікавила фізична біль? Тай тіло - в землі... навіщо нове створювати (для мук ?) краще забути - раз і навіки.

---------- Додано в 00:08 ---------- Попередній допис був написаний в 00:07 ----------

+5...........

 

Очевидно, що це день сходження на землю. Авраам помер сотні років назад, але бачучи прихід Спасителя - радів.

Це говорить про що?

---------- Додано в 00:31 ---------- Попередній допис був написаний в 00:29 ----------

нищить, та не знищує, звідси вислови: вічні муки, вічний вогонь.

 

Невже людину можна цим налякати?
Це радше тема для роздумів...і то для думаючих, чи уважних

(будучи Богом, я б не хотів утримувати ще й пекло... - воно дійсне лише для тих, хто про нього знає... а на який про нього знати праведникам)

Що він його десь бачив...питання де? а не коли...(для мене) (проте цікавіше інше - де ще сьогодні мав побувати злочинець, якого страчували з Христом...?)

 

а то не лякання. То питання вибору: або-або. Третього не дано.

---------- Додано в 00:51 ---------- Попередній допис був написаний в 00:50 ----------

А нема необхідності утримувати, воно існує згідно відповідних законів і все.

---------- Додано в 00:53 ---------- Попередній допис був написаний в 00:51 ----------

я думаю, що пекло недійсне для легковажних.

---------- Додано в 00:55 ---------- Попередній допис був написаний в 00:53 ----------

З місця перебування Авраама після смерті. Де був Авраам після сметрі?

---------- Додано в 00:56 ---------- Попередній допис був написаний в 00:55 ----------

Там, де обіцяв йому Господь - у раю.

 

Поняття не маю і по правді - мені до сих пір все - єдно...

Той самий райський сад, з якого прогнав Бог Адама? Чи то вища форма існування?

 

так, є суттєві підстави вважати його символом вічного знищення під час Божого Суду
Вікіпедія н-д:

До речі, до роздумів -".....чтобы сожигать сыновей своих и дочерей своих в огне, чего Я не повелевал и что Мне на сердце не приходило."

Ще для роздумів - Ісус казав про себе (ще один різновид вогню?)
Луки 12:49
"Я прийшов огонь кинути на землю, і як Я прагну, щоб він уже запалав!"

нарешті задали це питання

---------- Додано в 20:16 ---------- Попередній допис був написаний в 20:15 ----------

а хіба нє

 

а як мертві можуть ховати мертвих?

 

Миху, та я жартую

 

Що я розумію під душею або свідомістю і що я можу сказати про цей об'єкт

Думаю, що на цьому форумі теж знайдеться принаймні один учасник, якого зацікавлять ось ці міркування:

ЩО Я РОЗУМІЮ ПІД ДУШЕЮ АБО СВІДОМІСТЮ І ЩО Я МОЖУ СКАЗАТИ ПРО ЦЕЙ ОБ'ЄКТ

0. ПОПЕРЕДНІ ЗАУВАЖЕННЯ

Те, про що я тут писатиму, я звик називати душею або свідомістю. Вживатиму слово "душа" (букв менше). Якщо читач вважатиме, що слово "свідомість" більше підходить, він може подумки замінювати слово "душа" словом "свідомість". Якщо ж читач вважатиме, що жодне з цих двох слів не підходить, то він може подумки замінювати слово "душа" будь-яким іншим словом чи словосполученням; пропоную варіанти: "чуттєва чаша", "ментальна точка", "хрюксбабук" (останній варіант має ту перевагу, що його, за свідченням Google'а, ще ніхто не вживав).

Хочу зауважити, що час від часу мені доведеться пояснювати такі речі, які начебто є простими, але не можуть бути чітко висловлені засобами мови. Я намагатимуся пояснювати якомога зрозуміліше. Щоб зрозуміти, рекомендується уважно вдумуватись у пояснення і припускати, що автор хотів сказати щось розумне.

Нарешті хочу зазначити, що з розділу 5 починається більш складна інформація, яка, мабуть, залишиться незрозумілою для значної частини читачів. Цілком доречною манерою читання цього тексту вважаю таку: дочитати до кінця розділу 4 і на цьому зупинитись. Але для бажаючих є ще два розділи, які можна спробувати зрозуміти.

1. ПРОЯВИ ІСНУВАННЯ ДУШІ

Візьмемо для прикладу якесь відчуття. Скажімо, я почув грім. Мабуть, це відчуття в принципі допускає чисто фізичне описання, яке виглядатиме приблизно так: електричний розряд блискавки поворушив повітря, що призвело до виникнення хвиль у повітрі, які досягли мого вуха; рух повітря передався барабанній перетинці мого вуха, після чого певний відомий механізм вуха передав цей рух до того місця, де знаходиться відповідний нерв; по нерву пішли електрохімічні імпульси до мозку, створивши у відповідній зоні мозку таку ситуацію, яка відповідає звуку грому. Подібним чином, у термінах різних фізичних явищ, можна описати і те, як мій мозок зрозумів, що це грім, а також як я повідомив комусь, що я почув грім. (Зрозуміло, що для ретельного, повного і справді чисто фізичного описання наука має вивчити мозок значно краще, ніж він вивчений зараз, але це вже деталі.)

А тепер я запитую: чи буде таке описання справді повним описання того факту, що я почув звук? Ні! Адже я конкретно РЕАЛЬНО ВІДЧУВ звук грому. Де в цьому описанні моє реальне відчуття? Можна відповісти, що відчуття зашифровано в тих фізичних процесах, які відбуваються в мозку. Але що з того? Ну, відбуваються там якісь процеси; але я РЕАЛЬНО ВІДЧУВ ЗВУК, а не якісь складні фізичні процеси в мозку. І тому, мабуть, вищезгадане описання ситуації слід доповнити такими твердженнями: внаслідок деяких законів природи, деякі об'єкти (наприклад, людський мозок) у певних ситуаціях породжують деякі реальні відчуття; в даному випадку була така ситуація, що породилося відчуття звуку.

Аналогічно можна міркувати не тільки про звук, а про будь-які відчуття (зір, нюх, смак, дотик, біль, оргазм тощо). І цілком аналогічно можна міркувати про думки та емоції - вони теж РЕАЛЬНО проходять через мене і не можуть бути зведені до тих фізичних процесів, які їм відповідають. Усі ці явища (відчуття, думки, емоції), які я узагальнено назву реальними відчуттями, якраз і є проявами існування душі. У наступному розділі стане зрозуміло, для чого вводити ще й поняття "душа", а не просто говорити про окремі реальні відчуття; а поки що приймемо без додаткових пояснень, що існує деяка субстанція, яку я називаю душею (або свідомістю) і яка є носієм вищезгаданих реальних відчуттів.

Для яснішого розуміння вищеописаного пропоную такий уявний експеримент. Уявіть собі, що з Вами відбулася така дивна подія: в якийсь момент Ви начебто знепритомніли, з цього моменту нічого не відчуваєте, не усвідомлюєте своїх думок та емоцій; але Ваше тіло продовжує поводитися так само, як раніше, включаючи навіть роботу мозку, так що інші люди не бачать, що з Вами відбулося щось особливе; адже Ви продовжуєте адекватно поводитися, відповідаєте на задані питання, в тому числі стверджуєте, що Ви щось відчуваєте. Ось така ситуація означала б, що припинила функціонувати Ваша душа, при тому що з Вами не відбулося нічого особливого з фізичної, біологічної і навіть психологічної точки зору. Ситуація, звісно, дуже дивна; але якщо Ви зуміли її уявити, значить Ви, мабуть, зрозуміли, про що я пишу.

 

2. НОСІЇ ДУШ. ДУШІ ЯК ОКРЕМІ ОДИНИЧНІ ОБ'ЄКТИ

Отже, я реально відчуваю свої власні відчуття. Але я не можу з такою ж упевненістю заявляти про існування реальних відчуттів інших людей, бо я не відчуваю чужих відчуттів. Проте гіпотеза про їх існування здається дуже розумною, адже люди подібні між собою біологічно, так що доречно вважати, що вони подібні між собою також існуванням душі.

Отже, будемо вважати, що в кожної людини є своя душа. Звернемо увагу на те, що кожна душа відчуває тільки свої реальні відчуття; і разом з тим, вона може відчувати одночасно кілька своїх відчуттів (наприклад, бачити пейзаж і чути звуки, а разом з тим про щось думати). Звідси потреба виділяти саме душі (а не окремі відчуття) як фундаментальні одиничні об'єкти; кожна душа оперує своїм власним набором відчуттів. Кожна людина має свою душу, яка є чітко окресленим зв'язним одиничним об'єктом, окремим від інших душ.

Далі будемо розглядати інші живі організми (крім людей), міркуючи про те, які з них мають душу. Слід підкреслити, що це питання неможливо дослідити надійними науковими методами. Наука може описувати відчуття живих організмів у тому сенсі, в якому ми можемо спостерігати ці відчуття, виходячи з поведінки організмів і процесів, які в них відбуваються. Питання ж про те, чи є ці відчуття реальними в тому сенсі, як я намагався пояснити в розділі 1, завжди залишатиметься туманним. Як уже згадувалося, навіть існування душі в інших людей, крім мене, легко може бути поставлене мною під сумнів; звісно, цілком аналогічно читач може поставити під сумнів існування моєї душі: навіть при тому, що я наполегливо роз'яснюю реальність моїх відчуттів, можна припустити, що це просто мій мозок так працює, що видає на публіку ці роз'яснення, а насправді я такий фантом, як описано в останньому абзаці розділу 1. Але, застосовуючи сміливу аналогію, ми домовилися вважати, що кожна людина має душу. Аналогічними методами вигадаємо якусь теорію про те, хто ще її має. У подальшому тексті цього розділу деякі місця виглядатимуть дуже ненауково, але, враховуючи роз'яснення цього абзацу, слід визнати це цілком нормальним.

Насамперед скажу, що мені видається дуже доречним визнавати існування душі в усіх ссавців, птахів, плазунів, земноводних і риб. Ці класи тварин мають дуже багато спільного з людиною, і їх мозок досить розвинений для того, щоб здавалося, що в питаннях реальності відчуттів ці тварини теж аналогічні до людини.

Тепер підійдемо з іншого боку, визначаючи, які живі організми, на мою думку, не мають душі. Я схильний думати, що необхідною умовою існування душі в живого організму є наявність нервової системи, тобто хто не має нервової системи, той не має душі. Зокрема, рослини не мають душі. Намагаючися заперечити, можна зауважити, що рослини багато що відчувають, просто механізм відчуттів у них такий, що не потребує нервової системи. Але я схильний думати, що відчуття рослин не є реальними (в сенсі, роз'ясненому в розділі 1). Чому? Бо в них нема нервової системи. Ось такий, якщо хочете, культ нервової системи; таке моє інтуїтивне уявлення, і воно цілком виправдане на тому рівні обґрунтувань, на якому ми змушені залишатись. Втім, трохи нижче я наведу ще деякі пояснення.

Тепер подумаємо про тих тварин, які мають нервову систему (а це всі тварини, крім одноклітинних, губок і деяких інших дуже простих організмів). Можна припустити, що всі вони мають душу. Але тоді виникають деякі неясності, пов'язані з тим, що деякі прості тварини мають дифузну нервову систему, тобто не мають мозку, а мають натомість багато нервових вузлів, жоден з яких не є головним. Прикладом такої тварини є гідра. Якщо розрізати гідру на дві частини, то кожна частина може вижити, функціонуючи як повноцінний організм. Якщо гідра має душу, то виходить, що при розрізанні гідри ця душа розщеплюється на дві окремі душі. Це виглядає дещо дивно. Адже ми вже обговорювали, наскільки чіткою є відокремленість душі від інших душ; так що повинен бути якийсь конкретний момент розщеплення душі розрізаної гідри. Чи розумно припускати існування такого конкретного моменту в контексті такого механічного процесу, як розрізання? В принципі можна щось придумати, але, по-моєму, це виглядає неприродно.

Інший вихід з положення - припустити, що гідра з самого початку має багато душ: у кожного нервового вузла своя душа. Але тоді виникають такі міркування: якщо окремі частини організму гідри можуть мати свою персональну душу, то, мабуть, у більш розвинених організмів тим паче окремі частини можуть мати свою душу. Наприклад, чому б у такому разі не наділити душею спинний мозок людини? Доведеться вважати, що мій спинний мозок - це така субстанція, яка окремо від мене теж щось реально відчуває. Не подобається мені така гіпотеза. Тому залишається зупинитися на припущенні, що все-таки в гідри нема душі; я заявляю це з меншою впевненістю, ніж про відсутність душі в рослин, але все-таки схиляюся до такої думки.

Тепер, як я обіцяв вище, знову повернемося до питання про рослини (а також про тварин без нервової системи, оскільки до них міркування цього абзацу так само застосовні). Міркування тут будуть схожі на міркування про гідру. Якщо в рослини є душа, то з якою частиною рослини вона пов'язана (у тварини - з мозком)? Якщо відірвати від рослини якусь частину, то чи з'явиться в цієї частини своя душа (а частина ж то може розростись у повноцінну рослину)? Легко бачити, що ці питання ведуть до такої ж парадоксальності, як і питання про розрізану гідру. Більш того, парадоксальність іще суттєвіша, бо нема ніякої нервової системи і тому нема до чого причепити душу; душа ніби розповзається по всій рослині, і при відпаданні від рослини навіть дуже дрібних частин ніби виходить, що душа вже розщеплюється.

Отже, претендентами на моє визнання наявності душі залишаються ті тварини, які мають мозок або хоча б головний нервовий вузол. На цьому етапі я припиню процес відсіювання претендентів і скажу, що якраз усі такі тварини, на мою думку, мають душу. Зокрема, сюди ввійшли комахи.

І нарешті, трохи замислимося про штучні (кібернетичні) організми. Розвиток комп'ютерної техніки може на якомусь етапі призвести до появи таких роботів, які поводитимуться справді дуже подібно до людей або інших тварин. Чи матимуть такі роботи душу? Який рівень досконалості комп'ютера чи робота потрібний для того, щоб у нього була душа? З цього приводу мені вже навіть не хочеться висловлювати жодних конкретних здогадок. Можливо, роботи не можуть мати душі; а можливо, можуть. Не зрозуміло, як саме діють ті закони природи, якими визначається, хто має душу. Можливо, це мають бути виключно білкові тіла, але також можливо, що такого обмеження нема. Це питання про роботів - іще один привід усвідомити, наскільки важко піддаються аналізу питання про існування душ у різних істот.