Думки вголос-2

Каждой твари - по ХАРЕ! Хутин пуйло, лалалала-лала-ла-ла...

 

Хибні думки людей

Люди вважають, що добро і зло мають спільний корінь, аби виправдати неминучість зла.

Люди вважають, що несвідома жорстокість не є, власне, жорстокістю.

Люди вважають, ніби мають пріоритет стосовно інших істот, виявляючи при цьому примітивність власного мислення.

Люди вважають, що етика має біологічне підґрунтя, через що їхня еволюція тупцює на місці.

Люди схильні допускати вбивство у деяких випадках, однак, кожен виняток – це ознака невиразности та незрілости їхньої свідомости.

Люди вважають власну безпеку вартою жорстокости, проте залишаються беззахисними.

Люди розділяють власне буття на духовне й матеріальне, аби віддати перевагу останньому.

Люди вважають, що мораль, побудована на ієрархії, є найвищим мірилом їхньої зрілости, але це лише промовисте свідчення інфантильности.

Люди поділяють інших людей на близьких і далеких, і це відчуження породжує у них жорстокість і страх.

Люди гадають, що ненависть, страх, зло притаманні цілому Всесвіту, але це лише атрибути їхньої вбогости, які затримують розкриття інших якостей людини.

Люди бояться довіряти, починаючи з довіри до себе.

Люди не знають, що світ зміниться лише тоді, коли кожен довірятиме собі й іншим, а не ритуалам, які нав’язуються без нашої згоди.

Люди переносять власні незрілі й потворні стосунки, що опираються на виживання їхнього біологічного виду, на довколишнє природне середовище, а потім відкидають усе, що не вміщується у це прокрустове ложе.

Людям невідомо, що таке свобода, бо вони забули найважливіший принцип життя у Всесвіті: живи і давай жити іншим.

Люди навчились розпізнавати протилежності й узаконили боротьбу між ними, забувши про гармонію.

Errare humanum est – людині властиво помилятись. Але це стосується лише її розуму, а не серця.


© Г.Пагутяк, 2002
@Жорстокість існування@

 

Якби мені випав шанс загадати одне-єдине бажання, яке обов"язково виповниться, я би попросив, щоби всі без винятку люди були щасливі. Щасливі люди ніколи не сваряться, не лихословлять, нікого не ображають, не заздрять, і тим більше не воюють. В них відсутнє почуття ненависті чи злості. В них просто немає на це ні причин, ні часу, бо їм не вистачає часу творити добро і любити тих, що люблять їх.

 

Мудрый человек боится трёх вещей: бури на море, ночи безлунной и гнева спокойного человека.

 

в окультизм вдарились..

 

Умная женщина сама знает, когда ей быть дурочкой....

 

У певний момент, як би то було не гірко, доводиться усвідомити, що деякі люди залишаться тільки в твоєму серці, але не в твоєму житті.

 

Сильные не ищут замену человеку, который был им дорог, а смотрят в упор в ту пустоту, которая образовалась после его ухода. Слабые же в эту пустоту пытаются запихнуть кого угодно, лишь бы создать иллюзию, что в их жизни нет пустых мест.

 

Я просто хочу отримувати задоволення від життя! Я не хочу хамити, скандалити і щось комусь доводити. Не хочу витрачати час на спілкування з тими, хто мені неприємний, з людьми, які мене не розуміють, і намагатися достукатися до них. Не хочу намагатися вміщати свої думки в чужу голову. Мені ніколи цим займатися! Я хочу жити теперішнім, а не минулим чи майбутнім. Я просто хочу ЖИТИ! Радіти кожній миті, кожній усмішці перехожого, кожному дню, в незалежності від того, сонячний він чи дощовий. І дуже не хочеться розмінювати цю приголомшливе життя на порожнечу, дрібниці і нісенітницю ...

 

Ми кажемо: "Це - не головне", коли знаємо, що у нас немає іншого вибору, як примиритися.
Ми кажемо: "Я не піднімав трубку, бо був зайнятий", коли нам соромно признатися в тому, що чути цей голос більше не доставляє нам радості.
Ми кажемо: "Мені від тебе більше нічого не треба", коли не можемо отримати те, що хочемо.
Ми кажемо: "Тут холодно", коли нам необхідний чийсь дотик.
Ми кажемо: "Мені немає змісту більше жити", коли хочемо, щоб нас переконали в супротивному.
Ми кажемо: "Спасибі тобі за те, що ти є", коли не можемо сказати: "Я люблю тебе".
Ми кажемо: "Я нікому не потрібен (потрібна)", коли ми насправді не потрібні одній-єдиній людині.
Ми кажемо: "Я справлюся", коли соромимося попросити про допомогу.
Ми кажемо: "Ти хороший друг", коли забуваємо додати: "... але тобі не стати для мене кимось більшим".
Ми так багато всього говоримо, що коли на устах залишаються три останніх невитрачених слова, ми підтискаємо губи, дивимося в підлогу і мовчимо.
Ми сміємося над смертю і купуємо кілограми таблеток в аптеці.
Ми кажемо, що життя прекрасне і йдемо в магазин за ще однією пляшкою горілки.
Нам не важлива громадська думка, і ми постійно запитуємо: "як я виглядаю?".
Ми любимо самотність і міцно стискаємо в руці мобільник.

 

Locke, великий Ф.С. Фитцджеральд еще в эпоху великой депрессии написал:
- Трагедия - удел северных рас. Им не знакомо счастье всласть выплакаться.

 

найважливіше це життя. без грошей життя неможливе. отже, гроші ще більш важливіші за життя.

 

Здаєтся, моя карма мене наздожене дуже скоро. Хочу аби не так (((
А може вже наздогнала. Скоро буде видно ...