Думки вголос-2

Ромко!
Тебе легче становится от выплёскивания негатива?
Мне так не не очень нравится Твой негатив, Ты большего заслуживаешь, чем вёдра помоев выливать на людей и тащиться, как я тут двор зловонием пропитал...

 

Не подобається - постав в ігнор.
Мені якось глибоко начхати на твою думку.

 

В другом беда.
Тебе не на меня чихать, а на всех, кто вокруг.
Не к Тебе претензии, а на Твой внутренний негатив, который Тебя как тайский червь изнутри жрёт.
Ты себя ненавидишь. Не нас, нет. Себя.
Мы еще хотим жить, а Ты - нет. И моё преимущество, что Тебе говорю сейчас это.
Ты ничего не знаешь обо мне, а потому не суди.

 

Я ніколи не забуваю тих,хто зробив мені боляче.
І тому повторюю - чхати мені саме на твою думку.
Іди ти...в ігнор.

 

Есть на свете человек такой, Полковник, Тебя лично знает.
Уважает Тебя.
Чихай на мои мысли и думки, делай, что хочешь, я лишних килограммов не прибавлю, но и не похудею.
А Ты, Ромко, не там врагов ищешь, если они Тебе нужны.

 

О последнем стакане...
воды

Ну, кто стакан воды тебе подаст,
Когда наступит
Миг последней жажды,
Когда уже, что прожито – не важно,
Да, и стакан -
Уже в последний раз…
Кто пот тебе на маковке утрёт,
Когда вспотев –
Испивши из стакана –
Ты просипишь: а, может, ещё рано
Моей душе
Подняться в свой полёт
Кто на коляске вывезет тебя
Ещё раз
Захлебнуться мокрым ветром…
И кто беретик старенький - из фетра
Поправит,
Твою лысину храня…
Не приведи, Господь, мне встретить час,
Когда
Не дотянусь я до стакана…
И судна под кроватью - капитаном
Почувствую себя,
Хотя бы раз…
Позволь мне в счёт того, что не просил –
Не стать для тех,
Кто мной любим безмерно,
Тем чемоданом, треплющим всем нервы,
Что бросить жалко
И тащить нет сил…

Файфер

 

Безсилля.
Воно вбиває...
Коли нічим не можеш допомогти своїй дитині,бо вже нема куди йти,а попереду нові приступи і очікування найстрашнішого.
І неможливо відійти.неможливо щось робити,бо дзвінок Люби:
-Вона впала!
- Вона вдарила!
і тепе...
і зриваюсь,лечу....
Безсилля....
Навіть не фізичне.
Часом йду в спортзал,тлумлю грушу,до дзюр,тягаю жилізо,поки є сил...часом,лязяючи з малою,мрію про то,щоб попались пару борзих...вбив б...але то не вихід...
Тут,виливаю ту безпросвітність в нападках на совдеп,бо,таки,дійсно,першопричина того всього в безнадійній відсталості нашої медицини і відсутності нормальних умов для неї....
І повна безпросвітність попереду...чорно.
Що б не робив - нема сенсу,нема сенсу...нема сенсу...
Ех..думки вголос,ніч.
Нині потовкла голову,пішла скорше спати...
Йду покемарю.
Ніч...всюди,у всьому...ніч.

 

При Сталіні такого небуло(с)

 

http://youtu.be/FvkTUC8B4Do

 

Дивлюсь "Секретні матеріяли"
І,мимоволі звертаю увагу на фон.
На котрому автори не акцентують увагу.
Це лиш фон.
Буття "загниваючого Заходу".
Дивлюсь на їхні морги,з холодильними камерами-шухлядами,в які акуратно кладуть тіла.
В чорних целофанових мішках,на замочок.
І згадую морг на Пекарській,судової екпертизи,де я знайшов свого тата.
Високі стелажі,з широкими полицями.
Тіла звалені накупу,деякі голі,декотрі одягнені,жінки,чоловіки,діти.
Впереміж...
Тато лежав на столі.
На ньому була дубльонка,її ще не встигли зняти.
Весь в крові,ніхто й не подумав обтерти(впав).
Навколо трупний сморід,задуха,ніхто й не думає про вентиляцію(не кажучи вже про холод).





---------- Додано в 09:10 ---------- Попередній допис був написаний в 09:00 ----------

Або інший кадр.
Притулок для неповносправних дітей.
В кожного своя кімнатка,шторки,картини,телевізор...
Малдер зі Скалі відвідують одного хлопця.
І..о жах!...одна з нянь підвищила голос на вихованця...
Її звільнили з роботи.
Направду,містика і фантастика...

---------- Додано в 09:24 ---------- Попередній допис був написаний в 09:10 ----------

А лікарні?
Згадую наш іститут нейрохірургії...ненавяжчівий сервіс....

---------- Додано в 09:25 ---------- Попередній допис був написаний в 09:24 ----------

А лікарні?
Згадую наш іститут нейрохірургії...ненавяжчівий сервіс....

 

Неосталіністи Москви обурені німецьким серіалом про злочини ЧА

 

У кожного своя правда
Німецький телеканал зняв фільм про війну, який світова спільнота сприйняла неоднозначно.

Друга світова війна закінчилася майже 70 років тому, а розмови про неї все не вщухають. Очевидців і учасників тих страшних подій щорік меншає, але є анали історії. А її, як відомо, за всіх часів любили змінювати й переписувати - як кому вигідно. Не наводитимемо приклади-кожна людина "родом з СРСР" з цим зіштовхувалася, порівнюючи шкільну програму свою й нинішню...
Стійка асоціація
Раніше все просто:наші - герої, німці - вороги,так було написано в книжках, газетах і шкільних підручниках, і не одне покоління більш як двох десятків країн виросло із чітким переконанням у цьому. І навіть нині у свідомості багатьох із цих людей Німеччина може асоціюватися з фашизмом, хоча самі німці вважають, що давно спокутували свою вину(соціальні програми, благодійні організації, виплати пенсій і допомог, допомога "дітям війни" і колишнім в"язням концтаборів).
Імовірно, щоб показати світові, що навіть у той жахливий час "не всі німці були фашистами", на початку цього року німецький канал ZDF зняв трисерійний фільм за назвою "Наші матері, наші батьки", що розповідає про важку долю п"ятьох німців, друзів, які пройшли всі тяготи війни.
Усім відомо: ніщо так не впливає на масову свідомість, як кінематограф...
Суспільний резонанс
На батьківщині картина мала великий успіх: впливове видання Der Spiegel назвало її "подією року", фільм подивилися понад 21 мільйон глядачів. Ще б пак, головні герої - прості симпатичні люди , вбивають не з власної волі, гвалтують - теж "зважаючи на обставини", а одна з дівчат взагалі закохується в єврея... Їхні вчинки так чи інакше виправдані, а щиросердні переживання і життєві драми змушують глядача співчувати перипетіям їхньої долі. Крім того, творці стрічки наголошуть на тому, що противник - радянські й польскі солдати, так само як і партизани - зовсім не були такими вже білими й пухнастими воїнами-визволителями.
У Польщі й Росії поривів авторів, утім, не оцінили, і фільм зустріли в штики. Занадто свіжа ще пам"ять про звірства нацистів , спалені села, десятки мільйонів убитих, післявоєнну розруху. У кожній третій родині є загиблі на тій війні, і ненависть до загарбників у формі вермахту виховувалася в кожному новому поколінні. Не дивно, що польській посол у Берліні Єжі Марганський направив керівництву ZDF відкритого листа з протестом, а російсьий МЗС надіслав ноту із жорсткою критикою та настійним "побажанням" надалі під час зйомок подібних картин дотримуватися історичної точності... Відреагували навіть зазвичай стримані британці. Газета Daily Telegrapf написала, що "німецька воєнна драма прагне розширити відповідаьність за голокост", а щотижневик The Economist зазначив: "фільм є спробою ревізії Третього Рейху".
Дивитися чи не дивитися?
Як нам стало відомо, невдовзі й у нашого глядача з"явиться можливість подивитися стрічку, що набула широкого розголосу. В Україні демонструватиме( перепрошую за спізнілий допис на форум, демонстрація вже відбулася в серпні ) її телеканал "Мега". Ми зв"язалися з керівництвом канала і з"ясували, що у зв"язку з аж ніяк не однозначними відгуками воно спочатку вагалося закуповувати фільм, адже Україна постраждала під час війни чи не більше від всіх інших держав... Але, зрештою, було ухвалено рішення: українці повинні мати можливість побачити те, що спричинило такий резонанс у сусідів.
Генеральний директор канала Олексій Мустафін в інтерв"ю нашому виданню висловив сподівання, що телеаудиторія канала "Мега" досить зріла, щоб адекватно сприйняти цю "поживу для розуму", той, хто знає історію свого народу, світову історію, дивиться кіно й читає книжки, відрізнить правду від вимислу. Звичайно, хтось, можливо, вимкне на половині серії, гнівно вигукнвши, що "такого не може бути", когось захопить сюжетна й любовна лінії, які, до речі, прописані досить захоплююче (художню цінність стрічки доволі високо оцінили критики), хтось дізнається для себе щось нове...
Джерело: газета "Голос України № 135 24 липня 2013р.

 

Ви воювали після 1991 року в якійсь гарячій точці?

 

Придивіться пане, як гілка називається?
Авжеж, Вам - "визволителям" подобається все завуальовувати під танок "маленьких лебедів", і як сказав поет:"Всё хорошо под сиянием лунным.."

 

Поговорю з ким завгодно,про що завгодно.
Безплатно.

 

Вы со мною не знакомы, чтобы сметь судить.
Чистоту совести не Вам определять и взвешивать.

Я поперек Украины ни слова не сказал и не полужеста не сделал.
А Вам она - кость в горле.
Скорее я прав, чем Вы.

Ваши аргументы будут рассмотрены. Давайте.
И не забудьте разницу между украинцами и хохлами.