Або чоловіка Насправді тут ше багато чого залежить від жінки. Та від обох залежить. Якшо чоловік заробляє більше, ніж жінка то то рідко призведе до проблеми. Бо так заведено і то вважається нормальним. Рідко який чоловік буде притикати жінці шо він "її годує" (хотя к.....лів шо раз то більше). Якшо успішній жінці-начальниці попадеться якась розмазня то вона рано чи пізно його або кине або перетворить в домашнього улюбленця . Якшо попадеться не розмазня - то або вони обоє адекватні і люблять один одного або вони розведені Зі сторони чоловіка в якого жінка заробляє більше - навіть якшо вона йому не притикає того, але в нього є комплекс меншовартості то він сам до проблеми доведе. ---------- Додано в 11:38 ---------- Попередній допис був написаний в 11:32 ---------- Загалом моя позиція проста як двері. Чим більше може жінка - тим краще для сім"ї (те саме чоловіка стосується). Але, чим більше може жінка - тим більша ймовірність шо вона колись захоче іншого чоловіка (під стать собі). І тут вже треба чоловіку вачати і клювом не щолкати.
То мене так розсмішило. Що мається на увазі під "домашнім улюбленцем"? Якщо чесно, то мене дуже вразило, під яким тиском стереотипів ми живемо. І як піддаємось владі і силі грошей. Тобто - в кого гаманець, той має більше прав. Що саме по собі є життєвою правдою. Але якщо це діє і в сім"ї, між людьми, котрі обіцяли один одному себе і в щасті, і в горі, в багатстві і в бідності - якось не по собі стає...
Ну типу живе в хаті, багато не бухає, секс нормальний - от і добре. А сімю я і сама забезпечу. Хай собі відпочиває, аби на ліво не ходив. Прав має більше той в кого більше обовязків (або ше є варіант хто нагліший). Такий вплив грошей є тільки тоді коли їх мало, або коли люди сильно жадні. Якшо і чоловік і жінка нормально заробляють то від того хто заробляє більше нічого сособо не залежить. Та стереотип то ше не значить погано. Жінка ж за життя ше має встигнути народити дітей, вигодувати їх і доглядати активно в їх младєнцеском віці. Ясно шо то дуже мішає карєрі і зароблянню грошей. То й не дивно шо чоловік має мати стабільний заробіток і бажано більший (шоб хватало поки жінка в декреті і відпустці по догляду за дитиною). Шо тут поганого. Обіцянка-цяцянка. А життя - се ля ві.
Знову ж таки - а де тут любов? Нічого, але саме це - не стереотип. Ми ж не про жінку, котра ціле життя в декреті говоримо. Життя ми собі самі будуємо.
Я ж думав ми про сімю, а то ми про любов . Якшо серйозно - то там де любов там таких питань певне не виникає (принаймі не часто і не критичні). Та чого ж все життя. Але вродити і виростити двійко-трійко діте то справа не проста. То ж як мінімум 2-3 роки часу займе, а в ідеалі значно більше. На скільки я собі уявляю то суміщати таке з начальствуванієм не дуже просто. Лае раз мова зайшла про дітей. Жінка начальник - дуже добре, але якшо вона каже шо "а як ти собі уявляєш ми дітей маємо завести, я ж посаду мушу через то втратити".... ну то звеняйте нашо мені така жінка.
Мене, наприклад, вражає ще інший стереотип. Жінка-начальник - сприймається як щось мало не ексклюзивне (хоча досить поширене навіть в Україні). Дехто може і буркнути, що, мовляв, не жіноча робота це. І водночас, жінка-муляр на будові, жінка-шпалоукладальниця на залізниці, жінка-робітник в гарячому ливарному чи прокатному цеху - все ОК.
Ура! (Я рада, що це сказала не я). Бо там, де любов і розуміння, ніхто не буде права ділити, і думати, в кого більше прав на більший кавалок м"яса у борщі. Бо завжди буде думати про людину поруч.
Знаю кілька родин, де подружжя з появою дітей вирішувало, що вигідніше чоловікові йти у відпустку по догляду за ними. В дружини світить зростання в кар'єрі, чи не може відлучатися із-за потенційної втрати замовників, чи просто більше заробляє - у відпустку іде чоловік. Нічого страшного.
Та я ж не кажу шо то шось страшне. Але є речі від яких не втечеш. Я б, наприклад, дуже б не хотів шоб моя майбутня жінка працювала за компютером в період вагітності. Та взагалі б не хотів шоб вона в той період працювала. Хіба шо від скуки. Робота начальника повязана з відповідальністю і стресами. Нашо таке вагітній жінці?. А то вже пів року ушло долой. Далі по народженню дитину ж треба годувати (якшо молоко є то не годувати то трохи для мене дивно. То ж здоровя дитини). А в мене годувати певно не получиться . Та і взагалі я сумніваюся шо зможу дати дитині більше тепла чим жінка. бо то мама та ше й жінка, а то тато (чоловік) . куди не крути - різні люди . То я б казав шо не варто красти в дитини материнське тепло. Звісно шо якшо собі вибити неповний робочий день і гнучкий графік то можна і працювати і дитину глядіти. Та і думаю я б в пригоді став бо може б зміг працювати з дому і з гнучким графіком. Але якшо жінці доведеться працювати по 8 і більше годин і нервуватися на роботі .... яка ж вона буде додому приходити? На кому розряджатися? Вот.....