Дослідження говірок

Та хіба у Львові - то життя?!
От у Дзембронському мегаполісі..

 

terRen, це факт

 

А чого б мали не розуміти? Це дещо дивне запитання. Те покоління, яке у школі не вчило російської, то хіба написання може "хромати".

 

Факт чого???

чи

 

20 слів та висловів, які зрозуміє кожен закарпатець

Важливо розуміти, що закарпатський діалект неоднорідний. У двох гірських селах можуть говорити по-різному, через що знайомитися з місцевою культурою ще цікавіше. Одні території мають більше запозичень з угорської мови, інші – з румунської чи словацької.

Позирати – Дивитися
Пак го зазвідаю – Потім його спитаю
Шваблики – сірники
Нич не є – нічого немає
Віган – Сукня
Не миригуйся, поїдеме на біціглях – Не нервуйся, поїдемо на велосипеді
Палачінта – Млинець
Што сь ниська паранний! – Який ти сьогодні гарний!
Штрімфлі – Шкарпетки
Не фіглюй з мене – Не жартуй з мене
Чичка – Квітка
Не реви, ушито то добрі – Не плач, все добре
Лобда – М’яч
Лем через рік полубив ми ся тот дітвак – Лиш через рік мені сподобався той малий
Гарадичі – Сходи
Уповіш ми правду – Скажи мені правду
Цімбор – Друг
Нико се не знав – Ніхто не знав цього
Топанки – туфлі
Мацур - Кіт

 

Ще кілька слів:
Скусник - митець, художник
Клебан - капелюх чи шапка
Кедь - якщо
Збіща - неохрещена дитина
Боканчі - черевики
Бродник - мандрівник
Гачі - штани
Хосен - користь
Стравниця - кухня
Діяруш - записник, щоденник
Пугар - кварта чи склянка
Штемпелик - чарочка
Паленка - горілка
Потя - пташеня
Фриштик - сніданок
Домінія - земельна власність
Наремно - завзято
Уйош - піджак
Твар - обличчя

 

Ти шо, звар'ював?! – гуцульські вислови, які стали частиною мистецтва

"Єк бим була рахувала,
Кілько разів дала,
Курси була би скінчила,
Пенцию вже мала!"

...

 

— Ви не уявляєте, як дивно говорять закарпатці! — розповідає родичка з Тернопільщини.
«На вечерю затовчемо крумплі» — знаєте, що це означає?..
То вони просто хотіли замн’єцькати мандибурки

 

Роман Періжок
·
Ласкава бойківська бесіда

Січень 25, 2017 від Галина Пагутяк

Бойки вперті, волелюбні, невибагливі в побуті, одежа їхня дуже проста, здебільшого біла, у вишитті переважає чорна барва.Здавалося б, говір їхній теж суворий і без прикрас, однак у жодному українському діалекті немає таких дивовижних пестливих слів, і не лише іменників, а й прикметників та прислівників.І не хіба в піснях, а й у звичайній розмові.Ця незвичайна лагідність аж світиться любов’ю до простих речей, людей, звірят, і шкода, що багато з українців не має змоги відчути на собі магічну дію бойківської бесіди.Єдиний, хто досліджував цю тему – Володимир Сольчаник, професор Дрогобицької української гімназії ім. Івана Франка у 20-30 роках минулого століття.Для позначення кореня він використовував слово «пень», а суфікса – «наросток».Ще Ян Щасний Гербурт на початку 17 століття у коротенькому вірші «Пастуше» використав аж троє пестливих слів: іменники – черодийка (череда) дідойко ( від дід) і прислівник – хорошойко.(» А був то дідойко, мав ся хорошойко»). Письменники визбирують цікаві забуті слова, мало звертаючи уваги на те, щоб творити на основі простих слів – нові словесні форми. У фольклорних записах бойківських пісень не завжди знайдеш максимально емоційно забарвлені слова, бо у розмови інший ритм і більше свободи.
Бог – Божечка, Богойко, Бозя
Родина: дитина – дітиночка,( дітинойка), мама – мамунця, мамунцуня, тато – татунцьо, татунцуньо.
Тварини: кіт – котя, котятко, котяточко, котусик, коцурик, кіточка, .Пес- песя, песятко,песюньо.Теля – телятина, телятко, теляточко.Риба – рибочка
Імена: Маруся – Марисуня, Марушуня, Марусечка.Іван- Івасик, Івасуньо,Микола – Микольцьо, Миколайчик, Михайло – Михайлочок,Михасик, Михасуньо.
Речі: ложка – лижочка, таріль – тарільчик,конар – конарик, галузка – галузина, сонце – сонічко, сонінько
Гризота – гризотонька, гризоточка
Але найбільш привабливо звучать прикметники:
Ладний ( гарний)- ладненький, ладненечкий;
Файний – файнезний, файненечкий
Добрий – добрезний, добренький, добренечкий.
Відприкметникові прислівники теж мають пестливі суфікси: темненечко, файнезно,зимненечко.
Я не виписувала цих слів зі словника.Я чую їх кожного разу, коли приїжджаю до свого родинного Урожа. Мені здається, що діти, а не дорослі давали назви польовим квітам: мороз, зозулька, конопелька, бусячий огень, Боже тіло.

Маючи таке багатство, я не шукаю собі на голову ні суржику, ні «непозбувної бентеги».Мені дуже пощастило народитись у світі, де лаялись: « Аби тобі добро було».Де казали не «підберезник», а «козар – козарик».І далі кажуть.

Але все частіше зазираю у словники і знаходжу слова, які майже не використовують: копилях, попельник, тарафелька, читина, матина, нанашка.Хоч знаю, що вони означають.

Івана Франка в радянські часи редагували, підганяли під літературну норму.
Мені подобається занурюватись у мовну стихію бойківської говірки і брати звідти ще теплі й живі слова, тим часом львівський балак мені чужий, загострий.Як моїм землякам літературна мова.Вони казали: «Не говори по-панськи».По місцевій говірці впізнавали, з якого людина села, але тепер мені досить, що у Бойківщині я нігди не буду чужа.Я не розумію, як людина може змінити материнську мову на якогось примітивного покруча російської мови, аби бути своєю серед таких самих мовних калік.

Народний стрій с.Велдіж, Долинського повіту (тепер с.Шевченкове).

Знимка з колекції Romek Pavluk.

 

Сергій Притула

/Відео/

Закарпатська мова?

Звіт про давно переданий броньований дефендер від бійців 128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада (15 огшб).
Подивіться, це дуже смішно.

Дякую, що донатите @prytulafoundation, ми такого транспорту плануємо завезти ще багато.

З днем волонтера принагідно!
У нас зараз, таке враження, що уся країна - волонтери і у цьому наша сила та єдність!

 

Говірку з Мостищини визнали нематеріальною культурною спадщиною України



Надсянську говірку із Мостищини внесли до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Про це повідомив у Facebook голова Львівської ОВА Максим Козицький.

У Львівській області Надсянську говірку практикують у селі Старява та Заверхи, а також частково у сусідніх селах які розміщені у прикордонній смузі Львівської області, зокрема у Мистичах та Цикові. Її вживають люди як старшого, так і молодшого віку.

«Це одних з архаїчних говорів галицько-буковинської групи південно-західного наріччя, має звукові перетворення, своєрідну лексику та діалекти», – зазначив голова ОВА.

Максим Козицький зауважив, що незабаром Національний перелік може поповнитись ще трьома елементами зі Львівщини – традицією Глинянського візерункового текстилю, весільними обрядовими піснями Бойківщини «Ладкання» та Сокальською сорочкою.

Як повідомляв Львівський портал, раніше до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України внесли мистецтво виготовлення Яворівської дерев’яної забавки, традицію приготування Яворівського пирога та створення об’ємної сферичної різдвяної звізди села Мацьковичі.

 

Йо, то є чи не найпоширеніші вигуки:

"Ти шо, звар'ював?" – Ти шо, з глузду з'їхав?

"Тумане вісімнацітий, штубак остатний" – так кажуть на неосвічену людину, невігласа.

"Не пашталаґай" – Не говори.

"Оферма" – "Ледаща жінка"

"Гнила Оферма" – "Безнадійне ледащо".

"КрИжі" – Хребет. Спина.

Кілька гуцульських перлів, які не відразу зрозумієш про що йдеться:

"Почурєй сльозьми по твАрі" – А ну нехай сльози покотяться по обличчю.

"Падоньку мій гіркій" – Нещаслива моя година.

"Ґруньке" – Гори.

"Мене такій в сирИдині туск узЄв" – Душа заболіла.

"Йой то фист, я б умліла", – Оце сильно, я б втратила свідомість.
(Це доречно вжити у відповідь на якусь драматичну історію з життя.)

"Повтирай твар, – зачамкавси" – Витри лице, – заївся.

"Пасах" – Придане для молодого чи молодої.

"Ковткє" – Сережки.

"Під" – Горище.

"Маржина" – Корова.

"Афини, ґОґодзи" – Чорниці, брусниці.

"Коніруват" – Зловживати добротою.

"Бир-бир-бир" – так кличуть овець.
----------------------------------------------
"Фертик" – Кінець "Йо" – "Так!

 

Читаю переклад з англійської на українську.
Для американського діалекту штату Мен перекладач підшукав український відповідник.
От як звучало в перекладі.

На тебе й так люди ґавляться. А буде їх іше більш, коли друга зміна вироїться з фабрик Страяра та Бутільєра.
– Дякую. Вельми люб’язно з вашого боку.
Холодний погляд не потеплішав.
– А ти ніц не маракуєш, авжеж? – кинув він і зник всередині.

Добре, що існує інтернет, і можна знайти незрозуміле слово.

Маракувати – тямити (М. Кропивницький)

 

Подібне до Маракувати є "кумекати"

 

Та в нас в такому випадку кажуть не тільки кумекати, але й петрати, киркилювати (роздумувати).

Є слово "допенькати" - Ти, кажись, так і не допенькав.

А в молодіжному сленгові, уже із російської: рубити, сікти. Він в цьому рубить (січе) нехило.

 

мудрі люди взяли за основу для підручників центральноукраїнську говірку )

 

View: https://www.youtube.com/watch?v=eqaIXoAcbv0