Дорогими для мене стали схили Дніпра...

Відповідь: про що не сказав пупер

Маюнко, дякую вам!!! Ви велика молодчина! Прекрасне місто, прекрасний фото-репортаж, а від того - прекрасний настрій

 

Відповідь: про що не сказав пупер

дякую. але це ще не все. всі мали нагоду відпочити. тож я продовжу віртуальну екскурсію.

частина 2 прогулянки, шановні форумчани. знову високохудожньо намальований від руки план

 

Відповідь: про що не сказав пупер

тепер Микола Лисенко сидить ліворуч від нас, а ми рушаємо далі. це - вулиця Володимирська, вона довга-предовга і досить гарна. от вам приклад як вона виглядає, зупинимось помилуватись?



повернімо голови ліворуч. це - не просто місцина, де можна посидіти. суботніми вечорами, коли тепліє, тут регулярно відбуваються танці для людей похилого віку. чимало відвідувачів. веселенькі такі , жваві.

 

Відповідь: про що не сказав пупер

далі - тут-таки, ліворуч, Золоті Ворота. Золоті ворота — головна, урочиста брама стародавнього Києва.Кияни знову побачили стародавню пам`ятку 1832 року, коли К. Лохвицькій провів археологічні розкопки Золотих воріт. Згодом провадилися роботи з укріплення руїн: на окремих ділянках зроблено ремонт стародавньої кладки, зведено контрфорси, влаштовано металеві зв`язки, територію навколо залишків пам`ятки оточено чавунною огорожею. У такому вигляді Золоті ворота дійшли до нашого часу. Однак від атмосферних опадів пам`ятка руйнувалася й далі, що надзвичайно непокоїло вчених. 1970 року було прийнято рішення звести над залишками павільйон, який не тільки захищав би її, а й відтворював первісний вигляд споруди.

Реконструкція, що її закінчено 1982 року (реставратори — Є. Лопушинська, М. Холостенко, С. Висоцький), відтворює Золоті ворота у такому вигляді: основна частина — це вежа із зубцями заввишки 14 метрів; із зовнішнього фасаду вежа має додатковий виступ — "малу вежу"; проїзд воріт перекривається з одного боку підйомними дерев`яними воротами, обкутими металом, з другого — стулками воріт, виконаними за зразком стародавніх воріт що збереглися в пам`ятках Новгорода й Суздаля.

Надбрамну церкву відтворено у вигляді тринефного чотиристовпного однобанного храму. В архітектурному декорі фасадів використано орнаменти з цегли, властиві для давньоруських будівель того періоду.





а це - всередині, за брамою.

 

Відповідь: про що не сказав пупер

Romko, вам же подобається Гашек? спеціально для вас сфоткала.десь там і Швейк крокує. це також вулиця Володимирська.

 

Відповідь: про що не сказав пупер

от ми потроху прийшли і до Софійської площі.

оце - Софія Київська. частина її, точніше.
дзвіниця.Майже тисячу років здіймає до неба свої куполи велична Софія - земне втілення Премудрості Божої. Свята Софія Київська, стародавня резиденція київських митрополитів, відігравала провідну роль у долі православної Русі. Її історія тісно пов'язана з історією держави. Під сінню Святої Софії відбувались найвидатніші події у становленні державності.
На початку ХХ ст. тут, на Софійському майдані, проголошувались Універсали Центральної Ради, тут у 1991 р. Всеукраїнським народним віче підтримано Акт про державну незалежність України.

Храм пережив та побачив на своєму віку стільки, що про це можна говорити нескінченно. Софія Київська - це повна культурна скарбниця: тут і архітектура, і скульптура, і малярство, і ювелірне мистецтво зібрані в один потужний акорд.Зберігаючи національне надбання, долею Храму опікувались великі київські князі, гетьмани, митрополити, що були й ктиторами, й меценатами, і його захисниками.



напроти Софії - пам"ятник Богданові Хмельницькому

 

Відповідь: про що не сказав пупер

Колишній ресторан "Лейпціг". За традицією, офіціанти - тільки чоловіки.
А ще раніш - перший в Києві коктейль-хол (50-ті. Розповідав родич). І ходив Володимирською вулицею трамвай - на Солом"янку.

Вибачте, Маюнко, що вставив 5 копійок.

 

Відповідь: про що не сказав пупер

що значить "вибачте"? я радію допомозі. ДЯКУЮ.

 

Відповідь: про що не сказав пупер

До війни був ресторан "Прага". Потім - офіційно "Київ" (деякий час), в народі - "Сьоме Небо"

За проектом, на фасаді постаменту мали бути фігури поляка, єврея, татарина і ще когось. З міркувань політкоректності їх не поставили. Ескіз експонується в музейному залі Софії.
Ще довго думали, як зорієнтувати Богдана та коня: щоби хвіст не був обернений ані на будинок митрополіта або ще кудись...

 

Відповідь: про що не сказав пупер

ідемо далі...
переходимо через дорогу, будьте пильними. йдемо тільки на зелене світло!
йшли-йшли. недовго. хвилин 5 і вийшли до Михайлівської площі. от - Михайлівський Золотоверхий. популярне місце серед молодят у день весілля.
трошки про нього.Споруджений 1108 — 1113 на території Михайлівського Золотоверхого монастиря внуком Ярослава Мудрого київським князем Святополком Ізяславичем. Хрестово-купольний шестистовпний храм з трьома нефами та одним позолоченим куполом. На поч. 20 ст. храм — 7-купольний .М. З. с. було збудовано з каміння і цегли-плінфи на вапняно-цем`яковому розчині технікою "мішаної кладки" з використанням голосників у пазухах склепінь. Стіни собору прикрашали мозаїки і фрески.

В 1934 — 1935 собор було розібрано у зв`язку з проектом будівництва на цьому місці урядового центру. Частина фресок і мозаїк збереглася. В Софійському соборі зберігалися: "Євхаристія", "Стефан і Фаддей" — фрагменти постатей святих; фрески — сцени з "Благовіщення", постать святого Захарії та ін. Мозаїка "Дмитро Солунський" і верхня частина фрескової постаті Самуїла — в Третьяковській галереї і Рос. музеї в Ленінграді (сучаний Санкт-Петербург). У лютому 2004 року Міністерство культури Росії ухвалило рішення про повернення фресок Україні й восени 2004 передачу фресок було завершено.

Імена художників, які створили мозаїки і фрески М. З. с., невідомі. Ймовірно, в роботах брав участь давньорус. майстер Аліпій з Києво-Печерського монастиря. Загальна площа мозаїк, що збереглися, — 45 кв. м. Написи на мозаїках собору зроблено старослов`ян. мовою. Крім мозаїк і фресок, збереглися дві шиферні плити кінця 1 ст. з рельєфним зображенням вершників.



Княгиня Ольга.І. П. Кавалерідзе разом з Ф. П. Балавенським, П. В. Сниткиним та В. Н. Ринковим встановили на Михайлівській площі пам'ятник княгині Ольги.

На постаменті з рожевого граніту, у центрі, розмістили скульптурне зображення княгині; зліва, на підвищенні, знаходився вказуючий на "святі гори київські" апостол Андрій Первозванний, справа на підвищенні сиділи просвітителі слов'янських народів Кирило та Мефодій. Під статуєю княгині напис: "Сия первая вниде в Царство Небесное от Руси, сию бо хвалят рустие сынове яко начальницу", нижче сусідствувала інша: "Дар Государя Императора городу Киеву. Лето от Р. Х. 1911". І справді, частину грошей на спорудження пам'ятника виділив Микола Романов.

Відкриття пам'ятника відбулось 4 вересня 1911 року. Святкування було досить скромне, адже в одній з київських лікарень вмирав Петро Аркадієвич Столипін.
Беручи до уваги, що на спорудження пам'ятника Шевченку були зібрані чималі гроші, для нього виділили скромне, хоча привабливе місце на Караваєвській ( нині - Льва Толстого ) площі.

У серпні 1909 року освятили закладку пам'ятника княгині. Оголосили конкурс. Перший проект-переможець роботи Ф. П. Балавенського з часом відкинули, але Балавенський, все ж таки, став співавтором проекту роботи І. П. Кавалерідзе. Красивий пам'ятник прожив коротесеньке життя.

Із-зі помсти за те, що княгиня зайняла місце поета, на пам'ятник повісили бирку "жахливого твору". До того ж, діяльність Військово-Історичного Товариства зв'язали з "чорносотенними кругами". У 1919 році статую княгині скинули з п'єдестал. У березні 1923 року зняли статуї апостола та просвітників, у 1926 році демонтували постамент та знищили затишний сквер.

Пам'ятник відбудували, викопавши з-під клумби на його місці статую княгині, у 1996 році за тими же самими кресленнями, за якими цей пам'ятник за таких невдалих обставин збудували 1911 року.

 

Відповідь: про що не сказав пупер

Полностью с Вами согласна!!!
Пупер не прочувствовал дух и атмосферу города, а просто изложил свое субъективное видение Киева.
А в Киеве главное - это его атмосфера, ее надо ощутить, именно ощутить и пропустить через себя. Все таки Киев - это душевный город, когда это поймешь
ЗЫ Я когда бываю в Киеве не обращаю внимание на палатки с шаурмой и алкашей возле туалета недалеко от Киево-Печерской Лавры. Надо быть выше всего этого

 

Відповідь: про що не сказав пупер

На дзвінниці встановлено унікальний музичний "інструмент" - карійон (карільйон) - клавіатура (побільше фортепіанної) з приводом на дзвони. Щоправда, не доводилося послухати музику, яка розкрила би усі можливості карійона.

 

Відповідь: про що не сказав пупер

звернемо ліворуч, і перед тим як спуститись Андріївським Узвозом, завітаємо на місце, де починається вулиця Велика Житомирська. в народі називається В/Ж дорогою подивіться на цю багатовічну липу. їй дууууууже багато років. за нею, трохи правіше стоїть Національний Музей Історії України. мені там дійсно сподобалось!



ідемо поки що цією дорогою



зупинимось тутки.це - урочище Кожум"якин Яр. колись тут був район ремісників.нині - новобудови, а їх закривають пагорби, порослі деревами.



пройдемось метрів 20 вперед, тією ж дорогою... отака тут панорамка невиличка на Поділ.

 

Відповідь: про що не сказав пупер

Неймовірно! і мудра і гарна! Маюнко мій вам уклін.

 

Відповідь: про що не сказав пупер

Водить, водить нас невтомна Маюнка...
Ніч надворі, а Маюнчини фото такі світлі...
І де це ми блукаємо ???


Центр Києва з висоти пташиного польоту
(2002 рік. Не сателітарне !)

Велике фото (5 Мбайт): http://www.digitalglobe.com/images/qb/kiev_indsquare_mar17_2002_dg.jpg

 

Відповідь: про що не сказав пупер

а тепер нарешті Андріївський Узвіз. дещо нагалує Вернісаж у Львові, але значно більший, чи то пак - довший

Пролягає від Контрактової площі до Володимирської вулиці та Десятинної вулиці. Верхня частина Андріївського узвозу виникла на шляху, який вже за часів Київської Русі зв`язував Старий Київ (Гору) із Подолом, пролягаючи між Андріївською (Уздихальницею) та Замковою (Хоревицею, Старокиївською горою, згодом Киселівкою) горами. За доби середньовіччя відгалуження Андріївського узвозу було прокладено і до замку на горі Киселівка. У 1711 за наказом тодішнього київського губернатора проїзд між Замковою та Андріївською горами було розширено, і він став придатним для користування не лише для пішоходів і вершників, а і для проїзду запряжених кіньми й волами возів. Назву узвіз одержав, імовірно, у 18 ст. від Андріївської церкви (збудована у 1744 — 1754, арх. В.Растреллі). У 1920 перейменований на вул. Г. В. Лівера. У 1944 було прийнято рішення про повернення йому історичної назви; у 1957 — прийнято повторне рішення. До Андріївського узвозу прилучаються: вулиці Покровська — Боричів Тік — Фролівська і Воздвиженська.

Існує легенда, відповідно до котрої місце, де тепер тече Дніпро, було морем. Коли св. Андрій прийшов у Київ і побудував на горі, де зараз стоїть Андріївська церква, хрест, то все море спливло униз. Але деяка частина його залишилася і сховалася під Андріївською горою. Коли пізніше тут побудували церкву, то під престолом відкрилася криниця. В Андріївской церкві нема дзвонів, тому що, за легендою, при першому ж ударі вода прокинулася б і залила не тільки Київ, але і все Лівобірежжя.

Основна забудова вулиці виконана в 90-х рр. 19-го ст. і на початку 20 ст. Нині, відтворений у стародавньому виді, узвіз — це місце виставки-продажу живопису і виробів народної творчості під відкритим небом. Андріївський узвіз називають київським Монмартром. У будь-який день, у будь-яку погоду ви завжди побачите тут декілька художників, що демонструють свої роботи, зразки прикладного мистецтва — прикраси, посуд із скла і керамики, кумедні фігурки з дерева, іграшки, медалі, монети і багато чого іншого. Тут також виступають співаки й артисти. На Андріївському узвозі багато невеликих барів і кафе, де можна відпочити.

подивіться праворуч:от вона-красуня Андріївська церква. бачили б ви, яке там світло всередині!!!дух перехоплює.



тепер ліворуч:біля входу до "галереї 36". просто стіна мені подобається.



біля свого помешкання, Андріївський узвіз,13(нині музей М.А.Булгакова) сидить він-самий, автор "Днів Турбіних", у яких він писав про київ "Город", з великої літери. відкриття (офіційне) пам"ятника відбулось порівняно нещодавно.не без курйозів - не без легкої руки всіма улюбленого мера Черновецького.



на андріївському Узвозі можна біля кожного будинку спинятись.



але,як сказав Борис, вже ніч надворі(скоро буде, бо у нас же прогулянка віртуальна)...
уявімо, що дошкандибали донизу. просто зверну вашу увагу ось на що:



Борисе, сподіваюсь на ваш коментар до останнього фото. власного , на жаль , не можу зробити за браком інформації...

 

Відповідь: про що не сказав пупер

Я вже сплю... Тому теж кину цитату (без перекладу):

 

Відповідь: про що не сказав пупер

на Контрактовій площі і на Подолі очі розбігаються... почну наступного разу. бо це "вже зовсім інша історія".

покажу вам тільки свою мрію. і одного з її натхненників.

НАУКМА - Могилянка



Григорій Сковорода.сумує, що сонце заходить.




тут на сьогодні наша екскурсія завершена. бо у вашого екскурсовода вже очі зліпаються. дякую всім за увагу, терпіння і допомогу,Борисе

 

Відповідь: про що не сказав пупер

Монастир заснований 1889 року Великою княгинею О.П.Романовою (в чернецтві - Анастасія), розміщується на Кудрявці. Монастир був закритий радянською владою 1923 року і з жовтня 1941 року поновив свою роботу. В дорадянський час черниці монастиря спеціалізувалися на допомозі хворим, а під час війни - пораненим в боях. В монастирський комплекс, зпроектований архітектором В.М.Ніколаєвим), входять Покровська церква (1899), Микільський собор (1896-1906, ідея та первісне креслення належить сину засновниці - П.М.Романову, архітектор В.М.Ніколаєв), келії, корпуса монастирської лікарні. Територія монастиря огороджена стіною (до нинішньої території не потрапило кілька корпусів лікарняного призначення, готель тощо), головний вхід через браму з боку Бехтерівського пров.. На території монастиря похована засновниця монастиря О.П.Романова та її онука - Софія Петрівна. Розміщується монастир в Бехтеревському провулку, №15. Між монастирем і вулицею Львівською (нині - Артема) існувала Вознесенська церква і погост при ній (зруйновані в радянський час, на їхньому місці житлова забудова).




Легенда
Колись на місці обітелі знаходився великий сад, де любив усамітнюватися для молитви преподобний схиієромонах Феофіл, подвижник Китаївської пустині (пом.1853 р.). Утримувачу саду Йосипу Диковському, який поважав преподобного, подвижник передрік заснування тут жіночого монастиря, чиєю будівницею та управительнецею буде "царственна жінка". Передречення збулося - у 1889 році тут виник монастир і його засновницею стала велика княгиня.


Служіння
11 січня 1889 року відбулося освячення місця майбутнього монастиря: тут були закладені домова церква та покої княгині. Цей день вважається офіційною датою заснування. В обітелі, крім власне монастирських будівель, була створена ціла система благочинних закладів. Тут діяли безкоштовна аптека та амбулаторія (приймала в день до 500 хворих), жіноча стаціонарна лікарня, церковно-парафіяльна школа для дівчат, майстерні, странноприймальний дім, притулки для вдов та дівок, які бажали жити в монастирі не приймаючи постригу, для сиріт, для невиліковних жінок, для сліпих. Медичні заклади монастиря відповідали останньому слову тодішньої науки та техніки. Саме тут з`явився перший в Києві рентгеновський апарат. Обов`язки сестер милосердя виконували самі черниці. Сама О.П.Романова, яка колись була асистенткою відомого С.П.Боткін, допомагала під час хірургічних операцій. В монастирських медичних закладах працювали кращі київські лікарі, зокрема Д.К.Заболотний. Смертність серед паціентів складала всього 4%. Після поновлення діяльності у 1942 році при понастирі поновила свою діяльність амбулаторія, а після визволення столиці - відкрито госпіталь для поранених бійців. За роки радянської влади з понад 30 монастирських будівель у монастиря залишилося всього 7, решта або зруйновано, або передано іншим організаціям.

 

Відповідь: про що не сказав пупер

Точно Кепу конкуренція.
:D:D:D
Продовжуйте, Андрійку, а Кепа ми на пенсію відправимо. :D:D:D