Допоможи собі сам...

Хто не читав книжку Ірвінга Стоуна "Жага життя" про Вінсента Ван Гога, то вона дуже доречна в цій темі. Це книжка про великий талант - тому акценти трохи зміщені, але все-рівно дуже корисно для всіх і кожного.

Кажуть що книжка (і взагалі традиційна біографія Ван Гога) переповнена вимислами, але я чомусь вірю, вона просто ріже на шматки, про глибоко нещасну людину, яка бескінечно шукала своє місце в житті. І навіть важко зрозуміти чому Ван Гог був таким нещасним, він же мав чудову родину, небідну, поважну, з хорошим смаком. Зазвичай така передумова ключову роль грає в житті. Але батько-священник чомусь не допоміг синові реалізуватись як проповіднику, а дядьки-торговці живописом чомусь не допомогли йому стати художником. Він раз за разом змінював своє життя, рід занять і обстановку, раз за разом намагався налагодити особисте життя, не боявся змін одним словом, і не зациклювався, але все-рівно його незмінно чекав крах, нерозуміння, зневіра, зневага, голод, душевні метання.

З чим це пов'язано? Я думаю просто доля така. А всі, хто без кінця і краю пропагують позитивне мислення і т.д. і ставлять себе в приклад - так це теж їхня доля. Хтось вирішив змінити життя і змінив - така була його доля, а хтось вирішив - і не змінив - це теж було написано йому на роду. Так що не переоцінюйте своїх сил, дорогі друзі, якщо ви думаєте що допомогли собі самі.

 

Иии...... Всі знаэмо шо боги з Одісеєм зробили і як му помагали . Але шо б з ним стало якби він не чіплявся за життя і не ліз так вперто назад в Ітаку. Так шо пробивати головою стінку варто, а там може нам і зверху поможуть

 

Це стереотип. Що я хотів донести в попередньому пості - те, що ви вирішите пробивати головою стінку було заплановано задовго до того, як ви самі це вирішили. Я в це вірю, а ви будете в то вірити чи ні - то ваша справа.

 

Моя. То я в то вірити таки не буду

 

Не вірю я в долю. Її вигадали ті, хто опустив руки й не бореться. Для виправдання своєї життєвоі позиції.

---------- Додано в 05:28 ---------- Попередній допис був написаний в 05:21 ----------

Сказано: стукайте і відчинять, просіть і буде вам дано.
Але ж то таки треба стукати й просити. Дійсно то робити, а не на словах.
Чоловік, котрий закопав свої таланти, теж би міг усе зіпхати на долю. Однак це був саме його вибір - закопати й не діяти. А міг зробити інший вибір. І наслідки б тоді були інші. Від нашого вибору, вибору нашого сусіда, інших людей залежить дуже багато.
А коли людина не має душевного спокою, не вміє знайти миру в собі та зі собою - це не доля, це брак праці над собою.

 

Так ви ж теж виправдовуєте свою життєву позицію, і взагалі це холівар.

 

Люблю холівари

Так нам свої позиції виправдовувати то і не треба. Вона сама по собі прекрасна і ніхто в ній нас упрікнути не може .
Всяке створіння чи нежива система тягнеться до кращого, до вдосконалення. Так є і так буде і того виправдовувати не потрібно. А от хто спинився на шляху до досконалості - той хай і виправдовується.

В долю я таки вірю, але не вірю шо не можу її поміняти. Шось там для мене зверханаписали, але, пригадується, давали резинку і олівця з собою в той світ.

 

Моя думка...

Життя має дві складові. Постійну і перемінну. Постійне - це те, що ми не можемо міняти. Наприклад, якщо людина народилася інвалідом на ноги, то вона хоть пляцком хай ляже, чемпіоном по бігу вже не стане. Якщо людина захворіла, а це призвело до якоїсь паталогії... Я не вірю, що президентом країни стає будь-хто, як художником з світовим іменем. Енштейнами народжуються(в молоді роки він з фізики нє блєстав).
Доля - є те, що тобі дано: місце і час народження, батьки, умови, а вже як то людина все використає і примножить таланти - то вже залежить від неї.

 

Ага, а нам свої не треба виправдовувати. Тоді це або не холівар, або байдуже одним на других.

 

Краще друге. Аби тілки двоє таких не поженилися

 

Я думаю фаталісти мають більш звеличені потяги в житті, прагматики приземлені і повсякденні.

 

Е-е-е...Миху...
Сам собі суперечиш...
Значицця,по твоєму так.
Ти родився в енному місці.
То,чому б тобі не стати президентом?
Ну,хоча б якимсь прем"єром зателепаним?
Га?

 

Наприклад, народився негром і став президентом США.

 

Тобто людина, яка виконала завдання свого пана - зберегла талант (а йому нічого не було сказано про примноження талантів, лише про збереження на час відсутності пана) ще й була жорстоко покарана.
А ті що вклали таланти "в справу" і заробили на тому, вони взагалі могли прогоріти і втратити те, що їм пан велів зберегти, хіба ні?

 

Дмитро Халаджі голосно би засміявся. Він звісно не інвалід з народження, але болячку мав - най Бог милує.

 

Бо така його доля....
Але,кажут,він не негр,а узбек?

 

не лише доля. Якщо би він сидів на печі.... то навряд чи чогось досяг.
І навпаки, будь нєгром приклонних годов... а рускій би не вивчив...

 

Нє...таки узбек...

 

Ну і не чемпіон світу, нє?

То як багато хто хоче стати мілйонером і багато хто зі шкіри вилазить, ну але як не дано....

---------- Додано в 15:13 ---------- Попередній допис був написаний в 15:11 ----------

нє, таки фотошоп...

 

Нє...доля....