Допоможи собі сам...

Як каже мій знайомий, настрій... ні то корову церкати, ні то бульбу мотичити...

 

Ой не завжди. Тільки що дивився футбол, Мнчестер Юнайтед, який міцно закріпився на першому місці проти Вулвергемптона - безнадійного аутсайдера. Останні перемогли. В Манчестера не виходило абсолютно нічого. Коментатори так і сказали - це не їх день.
Знаю з власного досвіду коли грав футбол - коли не везло, міг змазати з лінії воріт.
І це не тільки спорт. Подібні ситуаці мають місце в будь-якому аспекті життя.

 

А що таке "не везе"? Як на мене, в тому теж є причини. Саме по собі "не везе" без причини не буває.

 

Так.

Це не ключова фраза, але як приклад. В нашій країні ще треба мабуть робити знижку на саму країну. Чому стільки бідних, обездолених, хворих? Більше, ніж в нормальних країнах. А здавалося б що складного? Давайте всі просто позитивно мислити і щезнуть всі проблеми, заживемо краще Америки (чи в кого який ідеал). Мені здається що немає диму без вогню. Чому дурний - бо бідний, а чому бідний - бо дурний. Інакше це все просто самообман.

 

Бо кожен про свою паню тільки дбає. Відношення до неповносправних яке? У звичайних людей яке? То про державу нічого й говорити.

 

Помогти можеш сам собі тоді коли зміниш своє відношення до того що є довкола тебе і що тебе чи б’є чи прибиває чи лякає, чи тут оберіть собі будь-яке інше дієслово.

Одного разу равін по-радіо говорив як треба спілкуватись з гордими людьми і чому гординя так сильно нераз нас опановує. Так он він сказав що коли ти говориш з іншою людиною з якої пиха аж пре, і ти відчуваєш що тебе від нього починає злосити треба зупинитись і нічого не доказувати, а просто послухати себе. Заспокоїти себе, опанувати і не розпалювати в собі гнів. А подумати позитивно що якщо інша людина тебе не хоче почути, не хоче розуміти то може воно і не треба. Може просто варто пожаліти його і почати говорити так щоб він сам зрозумів безглуздність своїх закидів чи нападів на вас.
У мене на роботі є дуже арогантний молодий співпрацівник і дуже обмежений і перестрашений бос. Для них я чужа в їхньому оточенні але нажаль у мене більший досвід за плечима в нашій справі ніж у них обох. І коли одного разу мені треба було перевірити як зробив роботу мій співпрацівник і я побачила що робота зовсім не зроблена, а проект треба здавати я йому про це сказала. У відповідь він мене звинуватив що я некомпетентна і не знаю про що говорю. Тоді начальник захотів довідатись чи воно справді так і скликав нараду. У мене було дві можливості доводити молодому що він не правий і вказати конкретно на помилки або доказувати себе перед начальством, яке автоматично стає на сторону молодого.
Я згадавши слова равіна задумалась і вирішила використати похвалу замість того щоб доказувати що я права. Я застосувала так званий метод канапки, бо спочатку сказала похвалу, потім виклала всі недоробки і помилки які мус виправити і закінчила свою розмову знову ж таки похвалою. Ані одни ані інший не могли вже нічого сказати і тільки начальник в кінці сказав аби молодий не стидався просити мене о поміч.

І ще я зауважила що наслідки українського виховання дуже даються в знаки. Онте бажання зробити когось винним, бо ж не може бути так щоб не було винних. Таке відношення до людей дуже затруює наше життя.

 

Ні, почекайте. Любить себе? Любить ближнього? Це ж ваші заповіді.

Я деколи буваю у відпустці за кордоном, і в мене позитивне мислення саме собою з'являється, а саме гірше після цього - повертатися в Україну, в мене 2 тижні депресія, а тиждень мені взагалі в голові не вкладається як можна так жити.

 

Вотак!!!!!!!!

У мене найрозумніша старостіна!

Хто проти, буде мати справу з Михом!

 

ну от я і кажу - працювати треба, щоб депресії не було. Я коли повертаюся з-за кордону, в мене два тижні стільки роботи, що депресія замахається за мною містом літати або з моїми пальцями по клаві. А там гляди - й акліматизувався

 

Мої?
Друга заповідь Любові неможлива без першої.
"дбає про свою паню" - це не любов, це крайній егоїзм, де на інших наплювати. На жаль.
"дбає про свою паню" - це Я на першому місці, це Я там, де має бут БОГ.

---------- Додано в 03:12 ---------- Попередній допис був написаний в 03:12 ----------

Недаремно вона моя найдорожча кумася.

 

В зависимости от времени года.
Радуюсь своему лесу, озеру у дома и реке Тобол, Иртыш.
1. Загружаю в машину рыбацкие причиндалы или (охотничье зимой) и отдыхать.
2. Вставляю в тык домочадцам. (они привыкли) А я восстанавливаю слух после леталок.
3. Медовая неделя с женой.
4. С неохотой втягиваюсь в работу.
Не мало важное, отсыпаюсь, привыкаю к воде.

 

Як прочитала Ваш допис аж на душі степліло, так часто батько говорив і робив...

 

И меня зацепило. Вспомнил отца.(царство ему небесное).
Не в тему, да надеюсь простят модераторы.
Он меня звал по имени и иногда сынко, а себя просил называть тятько. Так у них с отцом было заведено. Но так как слово это было устаревшее, я в итоге начал звать папка, повзрослев, отцом или батя. Вот така загигулина.

 

Яка різниця, обстановка ж не міняється від цього.

 

Типовий український пдхід до цієї хвороби.
Якщо в людини справді деппресія працювати вона просто не зможе.

ссия (от лат. deprimo «давить», «подавить») — это психическое расстройство, характеризующееся депрессивной триадой: снижением настроения, утратой способности переживать радость (ангедония), нарушениями мышления (негативные суждения, пессимистический взгляд на происходящее и т. д.) и двигательной заторможенностью. При депрессии снижена самооценка, наблюдается потеря интереса к жизни и привычной деятельности.

Как психическое расстройство является нарушением аффекта. При длительном течении времени (свыше четырех-шести месяцев) депрессия рассматривается как психическое заболевание. Депрессия хорошо поддаётся лечению, более чем в 80 % случаев наступает полное выздоровление, тем не менее, в настоящее время именно депрессия — наиболее распространённое психическое расстройство. Ею страдает 10 % населения в возрасте старше 40 лет. Из них 2/3 — женщины. Среди лиц старше 65 лет депрессия встречается в три раза чаще. В некоторых случаях человек, страдающий депрессией, начинает злоупотреблять алкоголем (или иными препаратами, воздействующими на ЦНС), уходит «с головой» в работу.

 

Тому я й говорю, що робити, щоб її НЕ БУЛО, а не як боротися, коли вона є...
Не за алгоритмом "є депресія - лікуємо роботою". А за алгоритмом - "багато працюємо - нема депресії".

 

Просто в нас часто плутають депресію і поганий настрій. Причому плутають як ті, хто страждає від цього (скільки разів можна почути щось на кшталт "ах, мене начальник налаяв і в мене депресія!"), так і ті, хто намагається радити чи "лікувати" в побутових умовах.
Від поганого або пригніченого настрою робота чи прогулянки чи зміна обстановки чи навіть смачна їжа помагає чудово. А от депресія вже потребує зовсім інших підходів

 

Так якщо депресія від обстановки самої? Нащо ці поради для журналу "Космополітен"? Ви як той спаніель, якого погуляти вивели, гасає кругами - повні штани радості і неможливо спинити.
Крім того в багатьох людей і від самої роботи депресія, бо вони змушені займатися справою, яка їм не по душі.

 

Варто додати.що більшість українців відчувають навряд чи добровільно відвідають психіатра.

 

Ок. Беруся писати всяку бредятіну в яку більшість не вірить, але.......

Людина може багато шо змінити в свому житті і не лише завдяки якимось паранормальним силам чи явищам.
Треба ставити перед собою цілі і іти до них (для початку хоть і звичайними методами, без допомоги всяких магів, карм, чакр і т.п.)
Тепера про "позитив". Кажуть шо успішні люди мають сильне біополе. Ше кажуть шо спорт зміцнює біополе. Охотно вірю. Але якшо хтось в біополе не вірить то подивимося на то з іншого боку. Займаєшся спортом = менше хворієш = більше часу приділяєш справам (сімя, робота, бізнес, коханка) = фізично сильніший = гарніший = більше коханок = Пазітіф.

Спілкуваися з хорошими людьми. Ну та певне шо ліпше чим з поганими. Погані ж тобі западло несподіване зроблять, або ж розкажуть шо ти нічого не можеш і нічого не вартий. Хороші такого певне не скажуть, а навпаки підтримують мораньно. Чи передається тобі при цьому частина їх анергії? А яка власне різниця?

Про негатив. Ну якшо ви маєте в собі негатив то він може бути різний. Вам може здаватися шо все навколо погано (енебо сіре, вулиця грязна, робота погана і т.д.) Як результат ви не хочете гнуляти, не хочете працювати, не маєте можливості робити те що вам хочеться, не хочете жити, не живете (повноцінно). А так би пішли на природу, стибзили смачне яблоко, зїздили б на вихідні в Карпати і були б щасливі цілий тиждень (мінімум)
Інший вид негативу - ви на когось злі і хочете зробити йому западло. Як результат - ви не маєте часу робити шось для себе бо робите шось погане для інших, ви наживаєте собі ворогів, інші теж вас не похвалять, ви помстилися, а толку? В вас всерівно нічого нема.

До чого я...... ? Аааа. не важно чи вірите ви в внутрішню енергію, біополе чакри, карми і таке інше. Навіть якшо все це дурня - ви всеодно нікуди не заїдете без гарного настрою, віри в себе і бажання змінити світ на краще.