Допоможемо Зорянці Пророк

Все пробуєм...
ніякого інтересу.
Майже все виконує...але отак..від біди....

 

А як стосовно "репетитора" додому?
Яка зараз основна мета занять?
Ви писали, що будете возити, а куди?

 

Не знаю...
З осені в школу...в Брюховичі...але там на годинку...а "додому"...не знаю....
хто з нею раду дасть...
Минулого року приходила дівчина з психоневрологічного диспансера....то,після того,як Зоряна розбила її ж камеру об її ж голову...зникла.
Чомусь.
В Києві ми могли надіятись лиш на Максима.Логопед...я мусив чергувати під дверима.
Напоготові.
Та й так.

 

Аналогичные данные были получены Олдсом (1955) и Фуллером, Росволдом и Прибрамом (1957), которые резецировали медиобазаль-ьые отделы переднего мозга животного и наблюдали те же явления непрекращающейся еды, продолжавшейся и после насыщения животного. Близкие результаты были получены Стаммом (1955) на крысах после оперативного разрушения медиальных участков коры: раз начав перетаскивать разбросанных по клетке детенышей в гнездо, крыса не останавливалась при достижении нужного результата и продолжала переносить их с места на место.

Все эти факты, указывающие на глубокие нарушения сложных актов поведения при патологии медиобазальных отделов коры, получают подтверждение и в электрофизиологических исследованиях.

Так, Лишак и Граштиан (1957, 1958), Эди (1959), Мак Лин (1959) и др. показали, что изменение состояния организма, связанное с появлением ориентировочной реакции arousal reaction), сопровождается электрической активностью лимбической области. По мере привыкания (habituation) эта активация исчезает. Однако, когда животное, поставленное в условия проблемного ящика, дает ошибочное решение, не приводящее к эффекту, разряды появляются снова

Эти и другие данные дают основание предположить, что медиоба-зальные отделы коры, тесно связанные с нижележащими образованиями ретикулярной формации и гипоталамической областью, принимают участие в регуляции состояний организма и отражают происходящие в нем изменения. Образования лимбической области, гиппокамп и тесно связанные с ним лобные отделы мозга, по всем данным, работают в единой системе, что позволяет подойти к функции всех этих разделов больших полушарий с новой и очень существенной стороны.
http://gatchina3000.ru/literatura/luria_a_r/luria-2_05b.htm

Санітари психіатричних клінік мають бути дуже сильними, щоб могти протистояти фізичній силі хворих.. це не Ваш випадок, бо лікарі не визнають ніякого психіатричного діагнозу, вже відомо що джерело порушення десь у судинах.. але так вони, ті порушення у роботі мозку, чомусь часто спрацьовують: викликають гіперактивність, бажання рухатися без упину ,збільшують фізичну силу..
Думаю, що таким чином організм компенсує ті потрібні гормони.. чи що там.. що виділяється під час активності, руху - щоб компенсувати те, чого через порушення не виробляє мозок.. хоч то дилетанська думка, але я відчуваю що це має бути пов'язано.
Ось і своє "збудження в корі мозку" Андріано Челентано у відомому фільмі гамував рубанням дров.. хто-зна як ті організми самі себе регулюють.
Тому якщо є потреба - нехай рухається. А коли не можна гуляти надворі - може і справді якийсь нескладний маленький тренажер (типу степ- ) вдома завести?.. її потрібно викидати ту енергію - то нехай викидає.

Як викликати інтерес якщо його немає? - мабуть, задовольнитися тими секундами коли він є.
Може, спробувати чіпляти в лісі на якійсь галявині на деревах кольорові стрічки, зав'язані ледь-ледь на один раз? - а потім спробувати запропонувати познімати їх? - якщо хоча б дві стрічки буде розв'язано - це вже дасть моторику рухів.
Або так само на 1-2 хвилини (не довше!), але по 3-4 рази на день показувати якісь елементи з тих занять, які Вам рекомендували (я ж не в курсі що таким діткам рекомендують, які саме розвиваючі методики).. головне - не відбити охоту!
Інколи із зовсім маленькими спрацьовує коли дорослий захоплено вигукує: ух ти!! дивися що тут є!!.. - дитина несвідомо переймається захватом, емоційним станом і увагою дорослого.. дитячої уваги вистачає на 1 хвилину - але вона є! з неї все починається, з тієї хвилини.
Краще 3 хвилини на день (по 1 хвилині) з охотою (хоча б такою, викликаною через "ух ти!") аніж 10 хвилин "з-під палки". ІМХО. "тише едешь-дальше будешь", и "терпение и труд - все перетрут".
p.s. я розумію що радити легше всього.. але Ви вже таку маєте терплячість.. спробуйте шукати, підчікувати ті хвилини і кожну - використовувати по повній.
А ще вважаю дуже важливим проговорювання (як із зовсім малими дітками) всіх дій із персональним звертанням - щоб дитина відчувала увагу до неї, наприклад, навіть по дорозі в місті:" ось це - пошта, туди приносять листи. наприклад, дівчинка поїхала в гості і пише мамі листа.. А ось - возик, там маленька дитинка, вона спить і треба іти тихенько щоб її не збудити".. нехай не всі 100% сприймуться - але 5% сприйметься, я переконана. Це втомлює, я розумію.. але переконана що мовлення стає кращим коли до дитини постійно звертаються і все довколишнє розповідають. В будь-якому віці, так працює мозок. ІМХО.

 

Ромку а якщо якісь заняття скажімо дерева з бісеру чи якісь складні пазли , те що займає багато часу і потребує усваги ?
Можем щось попідбирати .
А ще ми конатктуємо з психоневрологією з диспансером і даєм їм матеріали для творчих може з ними поговорити вони б порадили щось по заняттям

 

Вона прості скласти не дуже...
Терпіння не вистарчає....особливо,як багато часу.
Багато часу вона може ходити...гонити...

http://www.youtube.com/watch?v=WHcY5nI4yk8

Отак...з 20 кеме...і спробуй-но зупинитись...

Та ми починали там....
І навіть числимся...

 

Вже три доби,як на передовій. Ні секунди спокою. Безперевний крик,поривання кудись бігти і страшна агресія. Її не знімає навіть Ліпонекс...вирубує на годину...і по новому. Нема вже мови про поїздки в центр,просто про перебування між людьми. Вереск,вигуки і намагання когось вдарити,кинути камінь. Тому постійно в лісі...нині вже 5-й захід. Десь з 70 кеме нині...Здається я розумію в чім причина. В Києві, в "Істині",зробили свою роботу,розблокували судини,заставили кров циркулювати швидше...але...збільшилась і агресія... В мозку попалені зв'язки...і нормально він функціунувати не може... І що робити...не знаю...

 

Зорянка, З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!

​

 

Щиро вітаю Зорянку з днем народження!!!

Видужуй, дитинко, і живи спокійно, татко з мамою тебе дуже люблять!!!

Нехай Бог тебе охороняє!

 

Гасим азалептином... Тупик. Страшно...

 

Невідомість...
Спалахи частішають,роблятся сильнішими.
Агресія.
Повна неадекватність і неконтрольованість.
Небезпека....постійна напруга.
Збільшили дозування всіх препаратів.
І почали давати Азалептин..

Страшно...але більш нічим вгамувати не можна....
На годину.
Тесть...хворий раком...з болями...не міг встати добу.
Не знаю,що робити....не знаю...

 

Дійсно страшно...Коли НЕ ЗНАЄШ, НЕ МОЖЕШ і НІХТО не знає як допомогти..чим..Якби я могла..якби ми могли..нажаль.Тримайся , Ромко.Що ще тут скажеш?Ми будемо молитися за вас .

 

Пане Ромку, як ви, як Зорянка, як тесть себе почуває?
Молюся за вас усіх.

 

Дякую,Слава. Тесть сі чує найліпше. Він вже три роки,як ВДОМА

 

Ромку, як Ви?
дивлюся по датах дописів, то весь серпень Зоряні було гірше? Ви не питали порад у Лущик?

 

Вони гнуть своє...
Місяць в них...місяць вдома...хоча б з рік...

 

Так,перебування в клініці "Істина" дало ефект. Вони...уколами,герудотерапією трохи прискорили кругообіг крові в мозку. Зоряна стала набагато жвавіша,активніша...і небезпечніша. Агресія і неконтрольованість зросла в багато разів. Тому й гамуєм такими страшними ліками. Вона надзвичайно небезпечна. Виходу не бачу. Ліс. Наразі лиш тут безпечно.

 

Майже годину приступу...
Крик...дикий...в просвітленнях каже,що болить голова...
Тримав за ноги,щоб в конвульсіях не вдарилась до чогось.
Все на мені труситься.
Сьогодні це вже третій.
І нікого поряд...ні лікарів...нікого...садимо таблетки...обезболюючі...все,що під руками.
Зараз єнчить з болю,а ми плачем від безсилля...
Трохи відійде і в ліс.
Та й так....

 

Розпач бере від безсилля допомогти, порадити, просто підставити плече в скрутну годину.Ромчику, ми з тобою, ми просимо Бога допомогти вам, молимося...що ми можемо зробити для вас?Я плачу......

 

Дякую,Іра...
просто...таки не знаю,що робити...
Та й нічого не порадиш...
Для чого нявкнув...фік його знає...то щодня...таке.
Зараз в ліс...
Буду сперечатись в фільозофських гілках....хм...