Допоможемо Зорянці Пророк

Я вас дуже розумію, бо і я і моя жінка несли хрест майже 4 роки, з двома бабусями. Одна з моєї сторони, друга з її. Але ж Роман і Люба ще не старі, і комусь може показатися ця думка.....не людською, але ж тре спробувати виховувати ще одну дитину?

 

Моя особиста думка така
Коли виборюєш що дня життя своєї дитини то про виховання ще однієї дитини навіть не зявляється думка.
А тим більш в нашій країні де людські інтереси мало захищені, в країні де виживати та шукати способи виживання потрібно тільки самому...

 

Хочу спитатись в киян...і не лише в киян,хто щось чув за оту клініку?
Клініка Уляни Лущик

 

Тепер я розумію чому ромко такий сумний завжди, дуже шкода його, як би міг підтримав! А проайсикью не думаю шото гарна ідею, шо всі почнуть діставати..

 

Це Ви про що?

 

Ну я гадаю непреємно коли тобі пишуть 20 чолвік одночасно і починають діставати одними і тимиш питаннями коли тобі зовсім не до тих питань зараз..

 

А у Вас прошу-пана діти є?
Ви їх носили під серцем, родили, покладали якісь надії, рахували перший зуб чи перший крок, не спали ночами ???
Залишити дитину щоб... жити???? Заради чого і для кого???
Коли я була вагітна, також думала що б я робила, якби моє дитя народилось не таке як усі... Довго думала..
Але коли вперше побачила дитя, то зрозуміла, що думки немають ніякого значення, є почуття абсолютної любові!
А ще є обовязок по відношенню до тих, кого народили!
І ще я вірю в те, що діти нам даються Богом, і він знає, коли саме і кому...

 

Топамакс,3 таблетки в день.


Рисполепт,3 таблетки в день


Нейротоп.3 таблетки в день.


Памперси "SENA"2 - 5-6 в день...

 

Есть.
Мальчик и ещё один мальчик.
И Вам того же желаю.

 

Панятнєнько....

ЗІ.Соррі,не втримався...

 

Ромко, не надо из меня монстра делать.

 

Може Ви і маєте рацію...може... Надії нема...але я ще не готовий...

 

Уточните у врача по поводу римекора.
Могу Вам по 70 рублей достать: Римекор таб. 20мг №30

 

http://www.youtube.com/watch?v=aResJby_Zwg

 

Включив 5-й канал...
Там.."Акценти"..
Одна фраза..
ЗА БОРТОМ...

 

Збираємось в Київ...
Черговий раз хапаємось за соломинку.
Хоча,поляки однозначно сказали,що..все...надії на одужання нема.Але,хоч би зняти агресію...
Не хочеться глушити психотропами:ліпонексом і т.д.Тому й ліс....
І так часом мусим зловживати..
Про Київ..
Є така клініка "Істина"...там згодились нас прийняти...
Справа в тому,що один пан передав гроші на лікування,але поставив умову,щоб ми пройшли обстеження в Москві.
В кількох спеціалістів+аналізи...і назад...один день...
Завелика напруга...ми зазвичай в дорозі викупляєм ціле купе..і накачуєм психотропами...
Не бачив сенсу....
Після Варшави і Вроцлава,де Зоряну обстежували кілька тижнів...кілька консультацій в Москві...нема сенсу...
То ж не екскурсія...то...страшна напруга...Ми відмовились.
І от,вони порадили нам Київ.
Рихтуємся...лапаюсь за всі замовлення...то ж проїзд...три тижні харчуватись...оплачено лиш лікування...
Голова пухне...
Сміюсь з себе..."швець без чобіт"..налаштовую ноути...переставляю вінду...а сам не маю...а там доведеться лиш з мобіли,якщо зможу поповнювати...бувати в неті...
Так що...мене тут не буде якийсь час....
та й так...

 

Те, що тебе не буде тут деякий час, ми переживемо.Аби тільки там змогли допомогти, щоб не просто гроші на вітер.Та й не в грошах справа(хоч і без них нікуди).Ми всі за вас переживаємо і дай , Боже, щоб допомогло...

 

Ну, з Богом! Щасти вам!

 

Дякую...
Але...надії мало...
Якби то була...ну хоча б...просто відстала дитина...
А то ж...без перервна напруга...
В любий момент..будь-який може щось статись...і готові завжди...
От...звичний вечір...набираю стоячи...готовий в будь-який момент скочити...і тримати...тримати...потім знов....
Зараз знов йдем надвір...і попереду безсонна ніч...звично...
Але то вдома...ліс поблизу..все звично..
а там...
От..їдем..щоб..хоч щось робити...
і ще гризота...чим її годувати там...чим зайняти...три тижні...і..три тижні без роботи..один з нею не дасть ради...по змінах....
Як довезти...
Голова сохне...

 

Збираюсь....
Пачку памперсів...більше не двигнем....лахи...ліки...ліки...ліки...
Толку від них....
Коли їхав у Варшаву,була надія.
На чудо....несподіване...на ЧУДО...
Рвав жили...товкся...замовлення...робота...
зараз просто тупа безпросвітність....втома і біль...
Позаду звична ніч.
Попереду звичний день....