Допоможемо Зорянці Пророк

я вже неадекватна, до обіда з молодшою 4 години пробула на дністровській тепер ось їду на орлика, старшу дочку госпіталізували ше вчора в 5 , до сих пір нічого, лежить під капельницею ніхто нічого не гворить, лікара лікуючого не вловити.
я готова заплатити будь які гроші лишеб дитині поставили нарешті діагноз, по крові явно є якийсь запальний процес але що то нам не кажуть ................
прошу в кого є контакти зателеіонуйте. бо в інтернеті мене уже не буде

 

в нас не апендецит , але все таки капають глюкозу, бо катетр в руку поставили , щоб не просто так ...

 

Водили Зоряну до Фільца...
Прогнози...на майбутнє...гм...такі
А час...йде....

 

струсанули мене...емоційно

 

Шановний, Ромку. Дозвольте мені вмішатись і відмітити, що прогнози, то річ невдячна, а тим більше, коли це стосується медицини.

В медицині не буває слова ні "ніколи", ні "завжди", настільки це все складно.
На все Божа воля і тільки він може дати супернайточніший прогноз, чого не робить ніколи, а значить в тому щось є.

Я б не забивав абсолютно собі голову прогнозами. Їх не дасть точно ніхто в світі. Потрібно жити, працювати, любити... щосекунди, щодня, роблячи все, що в наших силах, по максимуму.

А що нас чекає спереді - ніхто того не знає. Та відомо, що те, що нас чекає в майбутньому - є дуже залежне від нашого минулого і теперішнього, як і від кожної хвилини, чи часом долі-секунди життя.

То навіщо забігати дуже вперед, тим більше часом зовсім не відомо, а де власне перед, а де зад. Тоді і повертатись багато прийдется...
А воно оно надо? Життя, воно - тепер, зараз, вже...

 

Наразі ми далі покинуті самі на себе...
Фільц хоч признав,що з таким не стикався...і не знає,що робити...
Епілепсія є...є симптоми...постепілептичний стан...агресія..але настільки нетипова...що фактично невідомо,що робити...
Поки лікуєм...протиепілептичними..топамакс орфіріл...правда...результат поки...
Постійна напруга...якісь напливи на мозок...небезпека..що щось розіб’є..покалічиться...на вулиці може щось зробити оточуючим...
і найгірше,що невідомо в який момент..і що...Недавно перевернула коляску з немовлям...не впильнував...думав,що вмру з страху...
Тому в лісі...постійно в лісі...вже три роки...
І нема куди подітись..в нас немає жодного притулку..де б ми могли дати її хоч на кілька годин,щоб не боятись за неї...немає в нас такого...
В лісі..хоч відносний спокій...але...
Раніше хоч щось міг зробити по телефону...а тепер..повне затишшя...
Замкнутий круг...вже на грані...
Безвихідь..

 

Тримайтеся!!! Двері є завжди, інша справа, що відчинити складно, не говорячи про те, що для початку їх треба ЗНАЙТИ... Подам на Вас запит у скайп - може...спільно ті двері пошукаєм...

 

Так не можна казати. Звісно що не мені судити що можна, а що ні. Але будівельниками всього ж є ми самі. Може я передивилася фільму "Секрет", може я перечиталася психології на тему самонавіювання, але я переконана, що якщо дивитися на все позитивно то так воно і стане. Бодай на трішки.
НЕ можна втрачати надії, віри і оптимізму. НЕ МОЖНА. По собі знаю. Інколи люди дивуються мені...
Сьогодні ми охрещували Ясю і я заборонила всім в цей день говорити про будь-які проблеми з нею. Звісно знайшлися такі люди які викликали в мене бажання знайти та достати свою гостру сокиру... але то таке... Завжи потрібно вірити в краще. Це не просто слова які я написала і забула що писала... Я сама так живу.
Я навчилася своїм оптимізмом заражати оточуючих. Ніколи не можна опускати рук.
Коли я не знала чи Яся житиме я просто просила у Бога... багато людей просило за її життя. А спільна молитва творить чудеса.
Ромку, постарайтеся пошукати в Зорянці таланти, зацікавити її чимось... може тоді трішки спаде агресія.



Як і обіцялася показую свою донечку. Вона вже охрещена, того голови мої родичі мені не відірвуть.
Знайомтеся - Йоанна, або просто Яся.

 

Дуже добре розумію Ромка.То страшно...
Коли знаєш і хочеш вірити, а реальність показує інше - опускаються руки ....
Але я таке слово ТРЕБА.Треба жити, треба шукати вихід , треба допомагати....треба триматись..

 

А ось ще деякі Ясині світлини.
ЇЇ перша знимка зроблена в реанімації... зроблена щоб показати мені і заспокоїти мене... щоправда після зобаченого спокій не появився... лише радість що вона жива
так і засинала обнімаючи знимкар... бажаючи йому надобраніч...

А на цій знимці я вперше взяла її на руки. Руки дуже тремтіли... я боялася зашкодити мацьопству... вона була ну дуже маленькою і худенькою На знимці з реанімації вона ще повненька...


А цю знимку я зробила для пропорції, щоб колись показати Ясі якою маленькою вона була... голова завбільшки з телефон.


Форумляни, дякую Вам ще раз що ви не залишилися байдужими до того, що спіткало мене. Ви дуже мені допомогли: емоційно, психологічно, фінансово і порадами. В такій ситуації для люлдини є важливим знати що вона не одна. Дякуючи Вам я це знала і відчувала.
Ми з Ясею щиро ВАМ вдячні.

 

Андріасю, ваша дитина просто ангелик, в прямому значенні просто божественне створіння... отак дивлюсь на вас обох і сльози на очі находять, від радості.. і може ще від якогось жіночого розуміння вас... воістину ви для мене уособлення всіх матерів що вибороли свої право на материнство, місце для своєї дитинки в цьому світі, виброли за неї (і з нею) право на життя, право бути особистістю, на любов, розуміння, підтримку...

Лише Богові відомо для чого він дає випробування і труднощі... але я точно знаю, що той шлях який пройшли ви є прикладом для наслідування для багатьох жінок... ви вселяєте віру і надію і показуєте, що дійсно важливо в цьому світі, а що лише хвилинна суєта!
Міцного здоровя і благополуччя вам вашій красуні-донечці! Все у вас є і буде добре!

 

Адріано, все і у Ваших руках теж! Бог не карає, Бог дає людині право вибору...Причина хворіб легень у проблемі, котра буквально "не дає дихати". Проблеми можуть бути різні. Часто причиною хвороби дитини є думка мами про аборт - закладається система знищення. Також - образа. Це буквально отрута для всіх... Хвороба дитини - це знак батькам. Коли Ви її вирішите - хвороба піде, вона більше не буде потрібна...
(за книгою В.Синельнікова "Возлюби болезнь свою". Впевнена, що вона Вам допоможе, там всі відповіді тим, хто хоче бути справді здоровим).
ВІРЮ У НАЙКРАЩЕ!!!

 

Шановні форумчани! Біда ніколи не питає стукати їй до нашої оселі чи зачекати до кращих часів.
Про біду нашого форумчанина Ромки, хворобу його доньки Зоряни Ви всі знаєте.
Зараз сім'я Романа опинилась в дуже сутожному становищі. Здоров'я Зоряни погіршується. Потрібна термінова консультація лікарів. Спеціалісти знаходяться в Польші. Але в сім'ї нема коштів навіть на відкриття візи. Я вже не кажу про дорогу, проживання, оплату послуг. Допомогу держави годі чекати. Одна надія на чуйність людей.
Якщо є добра воля, чуйне серце, можливість, допоможемо Зорянці зупинити хворобу!

 

Шановні!
Щодо самого проживання у Польщі, встигнемо влаштувати усе крим дороги сюди. (назад до кордону не буде проблем)
Правда, незнаємо теж як буде з цінами ліків, але в нас вони чомусь таки дешевші ніж в Україні.
Але як писав рівнянин, найважливша зараз віза - тобто кошти їй відкриття, бо запрошення вже Роман має.
Кожна копейка в ціні !

 

Напишіть куди відсилати гроші.

 

Зараз Зоряна дуже важка...постійна напруга...не спить вночі...
Постійна агресія,постійне намагання зробити шкоду,щось розтрощити..когось вдарити...
Збільшили дози всіх ліків майже до максимуму...постійно памперси...
Ми вимотані до краю...
Я майже постійно в лісі...там трохи спокійніше...
І...зв’язаний по руках і ногах...а витрати постійні...
І напруга..постійна...

 

Може знову попросити мартіні використати його вебгаманець для збору коштів ?

 

Ромині рахунки в WEBMONEY:

E377719265284 Євро
U333245768891 Гривня
Z177601942635 долар
R345668217131 рубль

 

Ромко....підтримаю як тільки зможу....тримайся...все буде добре....
Бог дає людині стільки випробувань, скільки вона точно може виримати...вірю що сил уже нема, але спільна молитва і зусилля непройдуть намарно...Бог є....