Допомога психолога?...

добре..
якщо взяти конкретний Ваш приклад..
Все гарно..мудро..толково сказано..

Але..великих слів велика сила..та й більш нічого...
Дуже сумніваюсь,що мені він би допоміг..
Мене тримає лиш Віра що Бог мене ще не покинув...

 

Так, психотерапевт - не Бог. Нажаль.
Вам допомагає Божа сила - це Ваш вибір. Та може комусь знадобиться допомога людини. Я лише хотіла розповісти, що і така допомога можлива .

 

Ох, тупая ж я... До сих пор в толк не возьму зачем тот психолог нужен в нашей жизни. В США, например, не принято искать сочувствия и поддержки у друзей, а у нас эти проблемы решаются в кругу близких друзей ...
Хм... Разве что друга-психолога завести...

 

у мене такий є.. навіть родич... кандидат психологічних наук... і шо? нич му не можу сказати... нашо мені, шоб вся родина, близька і далека, знала про мої проблеми...

 

Скажіть на форумі ))) якщо серйозно - то в психологів є типу етичний кодекс. Хоча... Головне, щоб людина була хороша".

 

так і роблю, кажу на форумі)

етичний кодекс є, не спорю, але чомусь дивина така щодо родичів він не діє... кому цікаво розповсюджувати чужі проблеми??? невже ви будете своїй трьойорідній бабці розказувати, що у вас на роботі є така пацієнтка, в якої проблеми в особистому житті.. ясно, що ні... а от сказати " а ви знаєте, наша Марічка з хлопцем розійшлася..йой.. вся родина вже думала, шо вони с поженять"

 

Значить такий він і психолог...

 

та ні, психолог хороший... от "шпіон" поганий..

 

Ні-ні! консультатн він не добрий, якщо піддається спокусі )))

 

розумієте, воно все підсвідомо... я не говорю про базікання і плітки...
але якщо ви дізнаєтесь якусь інфо з життя рідних, то звичайно зможете втримати її в середині, але поводитимесь по-іншому...а по поведінці людини можна стільки всього розказати...

от як моя подруга.. вона завжди сповідається перед святами в священика - свого тата.. як були підлітками, то ніхто з ровесників її не розумів.. мовляв якщо вона попробує курити чи алкоголь, стосунки з хлопцями... і все розказувати татові??
так, він не може її за таке посварити, бо слухав її як священик а не як батько...
а з іншої сторони, він собі буде знати ту інфу і вона відобразиться на стосунках в сімї...

 

Якщо це відобразиться лише на стосунках в сім"ї - це пів біди. Гірше, коли така безнаказана споваідь ввійде в привичку, яка може перерости у вседозволеність.
В будь-якому разі я завжди вважав і вважатиму, що найсильніша сповідь - це сповідь перед самим собою, своїм сумлінням і безпосередньо перед Богом.

 

Сьогодні випадково натрапила на собою ж створену тему і аж подивувалась! Згадала ті, направду, нелегкі для мене часи і серце аж тьохнуло. Але лиш на мить, бо згадала яка я зараз щаслива і широко усміхнулась
Дякую всім, хто намагався мені допомогти порадами. Скажу передусім, що до спеціаліста не пішла... На то було к-ка причин. З одного боку відчувала таку потребу — з іншого, хвилювалась (і судячи з усього, недарма), що могла потрапити *не до того* спеціаліста. Все-таки психологія — надто тонка річ... А ще, доволі серйозно давив сором і страх, що місто в нас не таке вже й велике і всі один одного знають... Не думаю, що я була одинока в таких роздумах. Підозрюю, чимало кого то стримує від походу до спеціаліста...
А ще. Ще я звільнилась з тої роботи, яка давала купу стресів і розлучилась з тою людиною, яка замість допомогти відверталась від мене. Повірте, було тяжко. Відчуття незреалізованості в роботі і самотності в особистому житті важко тиснуло. Поринула в навчання і в спілкування з найкращим другом. Зайнялась фотографією — марила тим давно. Тепер люди ходять і просять їм фотосесію провести Так приємно. Знайшла нове кохання! Життя чудове

причому робилось то без усвідомлення загальнорозтиражованого *необхідно щось змінити в житті*, а просто... Було багато вільного часу і спершу то всьо робилось з відчаю. Ходила і блякло клацала фотоапаратом. А потім перший цікавий кадр, перша обробка і пішло!

Розкладаючи тодішні події по полицях я збагнула — спершу треба, при можливості, позбутись стресогенних факторів (но так, а ще перед тим зрозуміти, що саме вони і є стресові), а потім старатись виліквати *рани*, спричинені стресом: знайти старого друга, побалакати, шукати компанії для розваг, хоббі для гаяння часу... Маю щастя, що змогла то зробити одна. Той хто немає — мусить мати другий шанс у вигляді психотерапевтів...
Будьте здорові і щасливі!

 

Такі думки були б теж і результатом роботи із спеціалістом. Мабуть скорше, але гарантії немає...

п.с. як тут заробити психологу

 

Oh, join the club, Viola... І мені кепсько останнім часом, але шо тут поробиш? Треба просто перечекати і не наробити дурниць. Я, наприклад, переглядаю фільми і мультики, порегочу, то й кращає

 

Та, здається, до родича і не рекомендують. Чистоти контакту не буде.

Фахівець допоможе швидше усвідомити вашу проблему, а от навчити........ Потрібна купа часу, грошей та і залежить який фахівець. А Леві, найкращий письменник серед психотерапевтів, дає можливість відчути, посмакувати, усвідомити, спробувати. Він дає механізми для самостійного освоєння. Тільки читати його треба повільно і вдумливо, це серйозна праця. Звичайно, виникнуть питання, а з ними можна і до психотерапевта. Тільки відповідеого рівня, з сертифікатами професійноі асоціаціі.

Наскільки мені відомо, психотерапія, як окрема професія, зараз мало де визнана. Психотерапевти багатьох краін ведуть за це боротьбу. Після визнання відкриється доступ до страхових фондів і бенефітів.
Психіатр і психолог можуть визначити стан або встановити діагноз, а психотерапію вони робити не навчені. Психотерапевта цілеспрямовано кілька років вчать різним технікам корекціі, а потім супервізують. Цілком цивілізований шлях, людина повинна бути впевнена, що звертається до спеціаліста, який знає свою справу і має сертифікат професійноі асоціаціі. Взагалі, при першій зустрічі з психотерапевтом треба виясняти його рівень, це така сама послуга, як і всі інші. Ви ж не купляєту у магазині перше-ліпше взуття чи одяг. Ви приміряєте, придивляєтесь і тільки потім робите вибір.

 

сер"йозне питання...
зараз буде непояснюване в подальшому імхо...
отже, лікувати душевні хвороби таблетками - нонсенс, а так як всі хвороби на вищому рівні - душевні, то... не обманюйте себе. можна локально вплинути на ситуацію, коли вона є критичною. часто це є необхідно, але вилікувати таким способом ніколи не вдасться.
про псих...ів:
коли ви у важкому емоційному стані вам потрібна "правильна" людина. "правильна" конкретно для вас і в цей момент. не факт, якщо звернетесь до супердосвідченного спеціаліста, що він буде для вас "правильним". особисто для мене часто такими людьми були і є люди похилого віку (якось вже так ставалось).
про енергію:
.. дуже класно написав консультант - пост №95
про тенденції:
якими цілями ми живемо? до чого прагнемо? нмд, це.. спокій. всі хочуть стабільну високооплачувану роботу (можна навіть менш оплачувану, але щоб ніяких сюрпризів, щоб "все ровно"), стабільну сім"ю, щоб ніколи ніяких сварок і конфліктів і саме головне.. щоб не відрізнятись від інших, щоб все було "як в людей" (хоча ні в кого не буває "як в людей", але всі так хочуть). і коли людина починає наближатись до таких умов, починає отримувати те чого хотіла, маєте депресії, в "розвинутих" країнах, де стан стабільності досягається легше, це переростає в вищу форму - суїцид. подивіться на всю Європу, США - самогубства, безпліддя, збочення, ожиріння і т.д. цілі нації вироджуються, бо немає руху, немає життя. все вичерпали свій потенціал. немає розвитку, бо нікому нічого не треба, всі у свої "капсулах комфорту". так шо антидепресанти без рецепту - це ще квіточки. і насправді ідеальний варіант для людства з його пріоритетами - це матриця.
вихід.. розвиток. якщо відчуваєте, що нема розвитку, насторожіться. розвиток повинен бути у всьому: у духовному плані, стосунках, на роботі. ставте собі цілі і рухайтесь вперед, жертвуйте комфортом і стабільністю заради життя.

 

напевне пора звільнятись з роботи, бо мені тут комфортно і спокійно, то ж не життя .
а треба так динамічно, щоб аж іскри із очей, ось тоді і загрози депресії не буде

 

накаркала
напевне буду звільнятись

 

нагадаю психотерапевти працюють з психiчно здоровими людьми. пiгулками i антидепресантами лiкують психiатри а не психотерапевти. психолог це не психотерапевт.
психотерапевти бувають рiзними, працюють в рiзних напрямках i звичайно серед них iснують хорошi i не дуже. Звичайно щоб звернутися до психотерапевта треба мати трохи смiливостi , з нашим то ставленням до слова психо*
Сам проходив терапiю тому можу порадити класного психотерапевта який працюе у гештальт напрямку. пишiть на мило через форум. менi допомiг , допоможе i вам.

 

Застановлюсь,що це лише моє скромне ІМХО,але,на мою думку допомога психотерапевта можлива і реальна лише тоді,коли людина,звертаючись до психотерапевта,вірить в те,що той їй допоможе... Особисто я не вірю...