Допомога психолога?...

Відповідь: Допомога психолога?...

Цьому повинен навчити фахівець. Причому індивідуально.
За популярними книжечками типу Володимира Леві ніфіга не опануєте. Він подає матеріал цікаво, але абсолютно безсистемно.

 

Відповідь: Допомога психолога?...

У медичному, звичайно. Коли вже "самолiчення": сон, відпочинок або розслаблення вже не допомагають.

Додано через 9 хвилин

Його думання не відповідає Європейським. Без побічних ефектів нейролептіков, звичайно, не буває, але вони несравнімо менше, ніж в цих два надзвичайно старих і вже практично нєїспользуємих в Европе препаратov. Спектр сучасних нейролептіков: Risperdal (Risperidon), Zyprexa (Olantzapin), Seroquel (Ketiapin), Zeldox (Tsiprasidoni), Abilify (Aripipratsol) тa Leponex (Klotsapiin). В кожного - своє свідчення і своя вираженість побічних ефектів. Найбільш потужний - Leponex, найменша кількість побічних ефектів (але і найслабкіший) - Seroquel.

 

Відповідь: Допомога психолога?...

Оце Alexey Titievsk видав "дорожню карту" українським медикаментозним токсикоманам !
Чи зараз вже "колесами не закидуються" ?

 

Відповідь: Допомога психолога?...

Неплохо б було! В цих же препаратів ейфорітічеської дії немає. Відразу б всіх наркоманів і відучили б..

 

Відповідь: Допомога психолога?...

У 70-ті роки молодь практивувала коктейлі з таблеток (основа - дімедрол, піпольфен, ще щось + аналгетики + зовсім з іншої опери).
Моя мама - невропатолог - просто не вірила, в голові не вкладалося, чому і як та суміш діє. Були справжні "гурмани" - "а так не пробували ?".

Я сам не бавився, але хлопці прибігали полистати мамин фаркмакологічний довідник.

А багато хто закидував угорський антидепресант без заспокіливого ефекту. Тільки бухати під ним було не можна.

 

Відповідь: Допомога психолога?...

дуже вам дякую.
сподіваюсь, це допоможе

 

Відповідь: Допомога психолога?...

Згадалося...
Славетна Долішня(майже не дивлячись на дитину),безапеляційно призначила галаперідол.У малої почалась страшна реакція(алергія,температура).лице і тіло розпухло.
Ми зразу перестали давати.
А лікуючий лікар з трепетом заявила
-Як ви посміли!Це ж САМА:eek: долішня призначила!

 

Відповідь: Допомога психолога?...

Гм... коли моя мама захищала кандидатську, я постійно чув згадки про професора Долішнього (перша половина 70-х рр.) - чи то Франківськ, чи то Тернопіль). Голова комісії чи головний опонент.
Може ця пані - його дочка / невістка ? Принаймні батько був дуже досвідченим невропатологом.

 

Відповідь: Допомога психолога?...

Один зі стовпів психіатрії у Львові.Доцент.

 

Відповідь: Допомога психолога?...

Дозволю собі розповісти про одну з найкращих робіт мого покійного друга - психотерапевта. Це взагалі настільки вищий пілотаж, що він сам не повірив.

Пацієнтка - інтелігентна пенсіонерка, піаністка, мати мого колеги. Їхня родина в повному складі (8 душ) готувалася до еміграції (1989 р). Раптом помирає батько колеги (чоловік піаністки). В неї - мікроінсульт, контрактура пальців правої руки, глибока депресія. А документи вже оформлюються, через 3 місяці їхати. Пані не хоче жити, не те що їхати.

Колега попросив звести з Гуру.
Той відразу каже: чого ви від мене хочете ? В її голові погоріло 1/4 частина транзисторів. З ЧИМ я працюватиму ???
Хлопець благає спробувати. Я теж докидую 5 копійок "Ну можна же їй ну не те щоби збрехати, але втлумачити, що в Америці в неї більше шансів вилікуватися - аби вона перенесла переїзд [а тоді - через Ізраїльську візу - Австрія - Італія, табір в Галлполі кілька місяців і тільки потім - Америка].

Лікар подумав і взявся. Слово + рефлексотерапія.
На перший сеанс її практично несли на руках. На другому - проявився інтерес до життя.

Коли я їх проводжав (через 3 місяці після лікування) - пані виглядала як Королева-мати - на обличчі - вираз спокою та власної гідності.
Вона мені сказала "Спасибі тобі за лікаря. А Богу - за те, що в мене такі сини. Приїжджай до нас !"

Ось так працював справжній Майстер.
Не кандидат, не доцент. Зав. відділенням. Ліцензія на приватну практику з "лікування неврозів та аддикцій" (алкоголь, тютюн, ожиріння).

 

про психосоматику чули?виразка шлунку(язва желудка)....доречi icнують припущення нарахунок виникнення злоякiсних i доброякiсних пухлин....

 

При будь-якій скарзі на стан здоровья першим лікарем має бути терапевт, який вже визначить які обстеження слід пройти. Якщо ж всі вони виявляться в межах норми, то варто замислитись над тим, що річ, дійсно, у психосоматиці. Вже давно відомий (і перевіренний) факт, що душевні (псіхо-душа) страждання приносять і страшні фізичні муки.
Але добра новина в тому, що з цим можна боротись.

Я в цій темі говорю не як спеціаліст, а швидше як співчутливий порадник .
можу порадити Вам таку інформацію для роздумів
http://forums.rusmedserv.com/showthread.php?t=19321 "Правильний психотерапевт"
http://forums.rusmedserv.com/showthread.php?t=63946&highlight=%DF%EB%EE%EC "Видатні психотерапевти"

Крім того є чудовий психотерапевт Ірвін Ялом, який написав багато дуже цікавих книжок, які дозволяють зрозуміти суть психотерапевтичного лікування. Я б радила починати з його книги Лечение от любви и другие психотерапевтические новеллы
http://bookz.ru/authors/irvin-alom/le4enie-_251.html

Бажаю Вам удачі і успіху!

 

Дуже дякую за лінку! Давно хотіла щось подібне почитати. Просто не можу відірватись!

 

І я дуже дякую

 

Я страшенно рада, що вам сподобалось . Інші книги Ялома також дуже цікаві і пізнавальні.

 

Прочитав першу новелу...
В житті спілкувався з багатьма психотерапевтами...
Скажу одне...
Всі вони зводять все до одного:змініть ставлення...до життя...до подій,що в ньому стаються...які вплинули на стан душі.
Коротше,сидячи по вуха в г...переконайте себе,що то солодка і файна чиколядка...
Не знаю..хіба для людей з слабкою психікою...
нереально....
Інша справа...заповнити життя щоденною працею,що допоможе забутись..
Це реальний шлях..і відповідальність за людей,що потребують твоєї допомоги..так..це теж реальний шлях виходу з депресії...
Правда,з тою кількістю вихідних.які в нас... гм...грядуть...
теж важко...

 

не знаю... не зі всім погоджусь... кожна ж людина індивідуальна... мене щоденна рутинна та й навіть цікава праця виснажує і заганяє в депресію... душа бажає свята, веселощів, сміху, радості...
така в мене вдача.. про мене кажуть, що як ще не висміяла свою "дозу" сміху, то до вечора висміє, придумуючи щось смішне, жартуючи з кимось і подібне.. такою була моя прабабуся, бабуся, тітоньки... розказувала тітка, що як мала була, ходила в друге село до старших класів... прізвища ж по селах повторяються і вчителька спочатку не знала, чия тота Марічка, що часто мішає їй проводити уроки, сміючись в кулачок разом з подружкою, і не в силі стримати голосний дзвінкий сміх... але пару раз почула як та сміється, вчителька сказала:" Аааа! Ну я вже знаю чия ти дитина!"
і в мене так... не раз падала з крісла чи ліжка як комедію дивилась малою... дорослішаю - вже не те... проблеми, турботи, іноді щось таке що повністю перевертає щось всередині... зараз вже не так смішно з всього...
єдине, що залишилось бажання смішити інших... так приємно бачити коли людину наповнює дзвінким радісним сміхом...

а коли депресія - то повний сум.. іноді до сліз... потім починається процес примирення з обставинами... потім взагалі можу забути про проблеми і знов сміятися.. або хоча б веселити...

і я завжди знаю, що весь мій стан і настрій залежить від того, як я в даний час відношусь до ситуації... а якби хтось навчив мене міняти оте своє ставлення, то то було б на краще...

 

Ромко, поки що Ви розумієте роль психотерапевтів на анекдотичному рівні . Ну, знаєте, є такий анектод:
-Ходив до психотерапевда з приводу свого енуреза?
-Ходив
-І що? Позбувся енуреза?!
- Ні. Але тепер я ним пишаюсь

Це один з можливих варіантів. Перший крок.
Але не забувайте, що змінивши погляд на якусь одну обставину життя Ви автоматично змінюєте погляд і на інші обставини.

Тільки це дуже не просто. Психотерапія - то не чари. То тяжка праця.

 

Угу...
7 років..водим малу..без жодного результату..дійсно анігдот..
шо психотерапевти,шо психологи,шо психоневрологи,шо психіатри..один ходячий анігдот...

 

Ці спеціалісти займаються дещо різними проблемами. Важливо обрати того, хто дійсно потрібен у конкретній ситуації. Від цього багато залежить.