Доля чи вибір?

А по- моєму тут нема ніякої суперечності..
Міняєшся сам- міняється світ навколо тебе, тобто "твій" світ, особистий, сприйняття подій.
Коли я змінюю себе, то сусідський дядя чи тьотя не зобов"язані теж змінюватись, вони лишаються такими як і були...просто вони не входять в "мій" світ. В мене нема на них реакції...ніякої.

А для кого?

 

Якщо він буде стверджувати, що він християнин - тоді - НІ!

Я так не писав. Я писав, що завжди ставлю під сумнів будь-що сказане людиною. (а це не є ствердження, що все, що людина каже є оманою).

---------- Додано в 12:12 ---------- Попередній допис був написаний в 12:10 ----------

Угу. Я тільки за, якщо хтось перестане терпіти образи і порушення прав у свою сторону.

---------- Додано в 12:13 ---------- Попередній допис був написаний в 12:12 ----------

Якщо дивитися збоку - 100 % нічого не зміниться. Хіба метеорит впаде і все випалить.

---------- Додано в 12:18 ---------- Попередній допис був написаний в 12:13 ----------

Бог створив людям землю і забув про нас?

Цікаво куди ділися динозаври? Невже вони Богу не сподобалися?

А Мамонти? Ходили, травичку щипали. Потепліло і всі теж гигнули. Кажуть наші пращурі їх навіть їли. Кам'яні наконечники всілякі там... (Чому це не описано в творенні світу "від старого заповіту" Чи може він був не для всіх? )
То є шанс, що люди теж щезнуть? Тоді для кого Земля?

 

..ну якщо хтось продає британцям страву під назвою "свинячі крильця" - то вони таки отримують те, у що вірять, чи не так?

Я мала на увазі що зміни краще фіксуються не тим хто знаходиться у взаємодії взаємних змін, а тим хто спостерігає "збоку" і може порівняти "до" і "після".

На мою думку саме тому, що це є збірка узагальнюючих метафор, символів, міфів про творення світу (які є в тому чи іншому вигляді у кожного народу, у всі часи) в уявленнях іудейського народу (які їх отримали шляхом одкровень певних його представників і виходу їх на контакт з незвичайними джерелами інформації)- а не книга з палеонтології чи біології видів планети Земля.

 

Навіщо було описувати створення світу? На - є! Якщо в Біблії згадується лев, то варто згадати і ведмедя...

 

Так, справді дивно що у Біблії не згадано тих тварин, яких вже не було в природі на час виникнення писемності у ареалі проживання іудеїв. Не згадані тварини, які живуть далеко на глибинах океану чи у північних широтах і в Австралії.
..це свідчить або про те, що книги написані людьми від себе, або про те що люди не могли назвати словами і записати те, з чим ніколи раніш не стикалися. З цього приводу мені завжди згадується кадр з якогось фільма про Нострадамуса.. випадково вловила на ТБ уривок, всього фільму не бачила: коли показують підперезаного мотузкою Нострадамуса із навіженими очима, який бачить видіння подій ХХстоліття - як із звичайного вертольота вистрибують звичайні спецназівці і не знає якими словами ЦЕ описати у своєму тодішньому світі... і описує щось типу того як "громихаюче літаюче черево народжує із себе людей з плямистою шкірою"..

 

Чесно кажучи поняття не маю, що там описано, а що ні Не осилила)))

Так от і я про те...для кого ж, якщо не для людей?

 

Лукавите, але нехай!

 

Ви зустрічали гідного, щоб йому повністю довірити власне життя? Але чесно.

 

То вона не зовсім для людей. Точніше не тільки для людей, а для всіх тих, хто тут живе. Люди, як наглі сусіди, потісняють інших, але то таке, то включає поняття самого життя.

ні, бо те що ви описали, то потенційна можливість. Воно може статись, а може і не статись. А що я змінився - то це вже в минулом, бо це відбулось (і на той момент, коли те відбулося світ стояв на місці і не змінювався). Звісно мої внутрішні зміни якимось чином потенційно можуть на щось впливать в майбутньому. Наприклад, я не помру від раку легенів, здурію і когось пристрелю. І хтось помре від того, що я кинув палити. Але це лиш потенційна можливість, а їх безліч.

це наслідок життєдіяльності. Чи як ви хотіли, щоб кожен щось робив і при цьому нічого не мінялось? Проблема в тому, що люди 1 ланцюжок подій називають долею, а ланцюжків цих - нескінченна кількість і людина обирає який з ланцюгів вона буде проживати. Від колупання в носі до обирання місця, де ми хочемо жити - все це ланцюги подій, які обирає людина. Ніхто не народжується з королівськими манерами і всі помирають і розкладаються однаково. Залежить тільки від нас. Кожен відповідає за себе, а коли не можеш нести відповідальність, тоді вигадані боги та доля за тебе починають її нести. Бог і доля в цих випадках посередники вирішення проблем.

---------- Додано в 17:38 ---------- Попередній допис був написаний в 17:31 ----------

Ну тоді виходить що ВСЕ що ми робимо, змінює всіт. Я моргнув, закрив очі, кількість людей з закритими очима збільшилась - світ змінився)) (тільки це взагалі ні на що не вплива)
Я говорю про більш глобальні речі.

---------- Додано в 17:49 ---------- Попередній допис був написаний в 17:38 ----------

Нема таких. Одни "йог" ходив по воді, так про нього цілу книгу склали. А тут літає, і ніде про це ніхто не говорить.

Всі однаково взаємодіють. Бо закон на те й закон, що для всіх. Нема виключень, це закон природи, а не людиною вигаданий.

 

..ілюстрація до того що кожен бачить те, що готовий/хоче побачити..
Я не казала про польоти. Я казала про кілька сантиметрів. "Припіднятися" і "літати" - це різні речі. Я говорила про рывень володіння своїм тілом при однаковій дії на нього сили тяжіння: від "човгаючої ходи" перехожих - до балерини і йога, який може припідняти своє тіло над поверхнею. НЕ ЛІТАТИ.
***
…ЗНАМЕНИТЫЕ полёты йогов оказались далеки от легенд индийской древности, согласно которым йоги, ввиду отсутствия пассажирского авиатранспорта, путешествовали по воздуху из города в город. Выяснилось, что на дальние расстояния местные йоги перемещаться не могут и даже слетать за пивом в соседнюю комнату им не под силу. То, что они демонстрируют, — это сильный прыжок вверх и краткое зависание в воздухе. Но, безусловно, такое зрелище впечатляет.
http://www.forum.india-tour.ru/viewtopic.php?t=820

 

Та фокуси то. Коперфільд міг показати ще крутіше.

 

І "потрійний тулуп" фігуристів - фокуси, і Сергій Бубка фокуси показує, і балерини.. щось забагато Коперфілдів, нє ?
буває і віртуозність і повне невміння володіння тілом при одному і тому ж законі тяжіння, однаковому для всіх людей.

 

Тут я з Вами не погоджуюсь. Є діти - унікальні, вони вже народжуються особливими. І навіть незалежно від соціуму в який вони потрапляють, їх поведінка має чітку лінію. І дорослі, подекуди, ніяковіють від їх поведінки, почуття самогідності. Сподіваюсь, Ви мене зрозумієте, якщо Вам такі траплялись.
І ще одне по темі: «Від долі не втечеш» - народна мудрість.

 

Циганки - добрі психологи. Напевне достатньо знати що в Закарпатті багато хто заробляє роботою з лісом, щоб виректи одному дядькові: "ти передчасно помреш від дерева". ..але як можна вгадати що людина всерйоз поставиться до попередження, звільниться з роботи у лісі, але все одно настане день коли загине від крокви, яка випадково зірветься з даху під час будівництва хати?..
(що, знову: отримуємо те у що віримо?.. але є такі випадки, коли кажуть родичам - а людина про це не знає. і все одно справджується "доля").
І таких історій трохи є.
Хоча є і такі "пророцтва"-проникнення у таємницю долі, які не справджуються, можливо це все вірогідність і відсотки вірогідності.

.. (от зараз сиджу ошелешена після нейморвірного повороту подій у справах по роботі)
знаєте що я вам скажу про долю і вибір.. позитивне мислення творить такі дива, що це здається казкою і хочеться сказати що так не буває.

Я не знаю ЯК це діє в точності і які сили починають рухатися - але це діє.
Щиро бажаю всім почастіше повторювати про себе позитивні налаштування (які, до речі, пан Левко у темі про молитву і одужання наводив у теперішньому часі - в чому його не всі зрозуміли, але я то точно зрозуміла ) - і світ почне змінюватися, відгукуватися, щоразу легшим буде діалог з ним. Чи це входить у рамки долі - не знаю, але це робить бажаний вибір ефективнішим.
Можливо, це і є "по вірі воздасться" в дії?.. хтозна.

 

Фізіологічні особливості набуті під час тренувань не є ніяким дивом. Закон про силу тяжіння стверджує, що всі тіла Земля притягує з однаковою силою. Ніхто не стверджує що літать не можливо. Птахи он літають...літаки літають. Але всі взаємодіють з силою тяжіння однаково. Це як сонце. Воно не світить вам більше, а мені менше (коли ми стоїм один від одного на відстані 1 метру). Для всіх - однаково.
Як би людина не володіла своїм тілом, поглинути більше світла, ніж випромінює сонце, не вдасться. Як би не володів тілом, а все одно будеш падать з прискоренням в 9,81 м/с.

Приклад є у вас?
От в Спарті, якщо людина народжувалась з якимимсь дефектами, то вона відразу летіла зі скелі. Там, напевне, "унікальні" не народжувались. Хоть поведінка таких людей в Спарті мала чітку вертикальну лінію. То напевне доля в тих дітей була такою...Вмерти через пару днів після народження.

Гарна рабська приказка.

Хтось бажає провести експеремент: коли трапляється невдача чи якісь розчарування, повторити разів 10 "така моя доля, тут нічого не зробиш"?

 

У "Майстрі і Маргариті" двоє з тих, хто твердили що вони господарі своєї долі і все в їх руках, дуже скоро пересвідчилися, що обривати життя може той хто його підвісив, і не тоді коли вони думають - а тоді коли це має статися.. "Никому просто так кирпич на голову не падает". (с)
Те що нас із Вами народили і првели у цей світ, не спитавшись, це вже певна несвобода. Чи рабство це?.. ні, це наша доля: народитися і жити в цьому часі. Повторюй чи ні - а факт є фактом.
Ну і що?.. чому так не хочеться визнавати що є речі, від нас незалежні? - які ми звемо "долею" (бо те що залежить звемо результатами наших зусиль - хоча часто приписуємо собі більшу частину складного невидимого процесу).

 

Деякі "трюки" або "фокуси" Коперфільда...

"...Вообще-то психика человека всегда пытается «спрятаться» за удобное объяснение. И даже у людей, которые вроде бы должны иметь свободное от шор миропонимание. Такое «прятанье» мне пришлось наблюдать после выступления Дэвида Копперфильда. Это было последнее моё посещение его выступлений до моего отъезда. Оно состоялось в пригороде Сан-Франциско, и наши друзья пригласили туда меня и Светлану. К сожалению, Светлана так и не смогла приехать в США, так как власти отказались ей выдать новое разрешение на въезд в страну, что, в принципе, было нарушением, но об этом будет сказано позже. Билеты друзья купили за несколько месяцев до представления, и когда стало ясно, что у Светланы не получится приехать в Сан-Франциско, я предложил её билет Михаилу Дехта, который, кстати, никогда не был на представлении Дэвида Копперфильда. Дэвид Копперфильд в тот день демонстрировал много интересного, как реальные вещи, так и трюки из багажа иллюзионистов. Каждое реальное действо требовало больших запасов потенциала и сопровождалось большой нагрузкой и поэтому, после реальных деяний, Дэвид Коперфильд показывал трюки из своего богатого репертуара. И это понятно. И вот, он демонстрирует на сцене реальное действие. Я это действие видел в первый раз.

На большом экране в зале демонстрируется прямой эфир с берега Тихого океана, с одного из островов Гавайского архипелага. Камера в зале и камера прямого эфира с Гавайских островов синхронизируются. На экране в зале все зрители наблюдают берег океана, песок прибрежной полосы, на который с шуршанием накатываются волны и с таким же шуршанием откатываются назад, оставляя за собой полосу мокрого песка. На прибрежный песок кладётся довольно-таки большой кусок белого полотна. Всё это камера в прямом эфире демонстрирует на экран зала. Дэвид Копперфильд становится спиной к залу и несколько раз бросает в зал наполненный воздухом шар, который скачет от ряда к ряду до тех пор, пока кто-нибудь из зрителей его не поймает. Счастливчик выходит на сцену, затем ещё один, ещё один и ещё. Набрав, таким образом, четыре-пять человек, Дэвид Копперфильд просит своего помощника сделать на поляроид его фотографию с этой группой людей, просит их всех подписать эту общую фотографию, кладёт её в карман своего пиджака, заходит за специальную ширму, через которую виден его силуэт, в клубе дыма исчезает из зала и... в тоже самое мгновение поднимается из-под покрывала на гавайском берегу, достаёт только что сделанную фотографию в зале со всеми подписями!..

Думаю, нет необходимости говорить, что Дэвид Копперфильд продемонстрировал тогда телепортацию из зала на берег одного из островов Гавайского архипелага. Большинство зрителей зала восприняли телепортацию, как классный «трюк», и всё... Для зрителей так проще, не надо ломать голову над тем, чтобы думать! Отличное зрелище и всё! Но Михаил Дехта был не просто обывателем, он был свидетелем и участником многих невероятных событий и должен был бы реагировать несколько по-другому. Когда же я спросил его о впечатлении от телепортации, меня удивил его ответ. Он заявил о том, что, мол, трюк был неплохим! Михаил даже в мыслях не допускал того, что всё происходящее было реальным!

Ему тоже было проще думать так, несмотря на то, что даже самый простой анализ продемонстрированной телепортации однозначно говорит о том, что всё было реальным. У Дэвида Копперфильда нет брата-близнеца, у него есть младший брат, но не брат-близнец, и который внешне сильно от него отличается. Можно допустить наличие у него абсолютного двойника (что сомнительно), но голос, манера говорить, мимика и жестикуляция появившегося на берегу Тихого океана человека были абсолютно такими же, как и у самого Дэвида. Который, ко всему прочему, достал из внешнего кармана своего пиджака и показал сидящим в зале в пригороде Сан-Франциска фото, сделанное им в зале, со всеми подписями тех людей из зала, с которыми он сфотографировался на глазах у всех сидящих в зале. Фотография, сделанная поляроидом — особая фотография! Всегда существует только в одном экземпляре. Даже если допустить, что использовался особый поляроид, совмещённый с цифровой фотокамерой, изображение с которой мгновенно было передано на Гавайи, там её должны были распечатать, поместить в нечто похожее на фотографию, сделанную поляроидом и каким-то невероятным образом поместить во внешний карман чудо-двойника, полностью закопанного в песке, то, каким же образом, на этой фотографии оказались подписи всех тех, кто был на этой фотографии! Ведь Дэвид Копперфильд ни на минуту не отдавал эту фотографию кому-то либо из своего персонала в зале...

Можно ещё долго описывать невозможность другого объяснения кроме одного — телепортация. И вот Михаил Дехта, человек, который должен был понимать, по крайней мере, что к чему, предпочёл закрыть глаза на очевидное. Так чего требовать от простого обывателя, малообразованного и далёкого от понимания таких явлений? А ничего другого ожидать не приходится — проще повесить ярлык «трюк» и пойти потом спокойно спать, удивляясь тому, до чего додумались нынешние иллюзионисты и тому, как «далеко» шагнул технический «прогресс» человечества!.."
Николай Левашов "Зеркало моей души" т.2

 

"Під лежачий камінь вода не тече" - народна мудрість.

Речі, які від нас не залежні, залежні від чогось іншого. Нема нічого повністю незалежного. ВСЕ від чогось залежить. Тільки те, що від мене не залежить, я не називаю долею. Доречі, багато чого, що від нас НЕ залежить, на нас НЕ впливає. Від мене не залежить, що робиться на Марсі зараз...та воно мені й ні до чого.
Я згодн з тим, що нічого так просто не буває. Але я не згоден з тим, що то є якийсь план, і ми граємо якийсь сценарій у чиємусь фільмі. Кирпич просто так на голову не впаде, бо треба
1) той, хто зробить кирпич;
2) той, хто підніме кирпич туди, звідки він міг впасти;
3) той, хто кине кирпич.
Як мінімум треба шоб було 3 зв"язаних фактори. Якби я жив самотнім в пустелі, то кирпич би мені на голову точно не впав (хіба шо метеорит назвати кирпичем).
Я стверджую лише одне: люди не герої якогось роману, ми самі можемо щось робити, а не граємо тільки по сценарію. З нами трапляються цікаві збіги, бо ми не самотні в проявленні своїх дій.

2 vov66 - Цікаве психологічне явище. Звісно, сказать і повірить, що то трюк - легше. Але, якщо хтось запевняє, що то не є трюк, то хай доведе це. Галілей не був згідним, що Земля є центром всесвіту і він це довів. Якщо є якісь доведення про те, що Коперфілд літає чи телепортується - будь-ласка, я готовий вислухать. І якщо воно хоть трохи реальне, я готовий повірить в таку можливість. Але на даний момент, виходячи з тих знань, що я маю, я б сказав що то не є можливим для Коперфільда, то є просто трюк.

 

ТАК! Ще й як можемо.
Але чи це все до певної міри, до певних ключових моментів - чи їх не існує?.
Цікаво, в яких межах ми "самі можемо", а в яких - до яких ідемо ніби і самі, але врешті-решт приходимо в певну точку "сценарію", чи їх не існує?..

(з п.А в п.Б можна: їхати, протанцювати брейк-дансом, вальсом, дати крюк чи пройти прямо, піти на захід земної кулі і вийти до п.Б зі сходу, чи ще якось дістатися.. чи є такі "опорні пункти" А і Б між якими ми вільні у виборі, чи їх немає і все-все - абсолютна воля і випадковість тільки нашого вибору?)

...так от і виходить, що "випадковість" - то закономірність, яка станеться обов'язково.. просто ми не знаємо коли і з ким. То оце "коли і з ким" - хіба не доля того, з ким це станеться?..

 

Так змінювались мої емоції, поки я читала кілька сторінок теми...
:girl_cray:І чого я сюди заглянула??? Це теж була доля, чи вибір, бо зацікавила тема?...
Все, пішла купляти фарбу для волося - буду фарбуватися в блондинку:pull-pigtails:.
Визнаю, я нічого з дискусії не зрозуміла.:girl_flag_of_truce: