Доля чи вибір?

Я в житті багато провів опитувань. Дуже.
Найчастіше питання було:
- Я можу вам чимось допомогти?

Як ви гадаєте, скільки раз в житті мене так питали?

До речі таке питання ви скільки раз задавали? А вам?

 

Хотіла вам відповісти на питання, але не маю бажання нічим мірятися. І не маю потреби це робити.

 

Я?
Звиняйте, веду лише пару сайтів, громадську діяльність, власну бухгалтерію і дітей власних.
На Бога і долю не нарікаю, бо знаю, що зашпортування трапляються через власні недопрацювання. А 99% моїх маршрутів виконуються успішно.

---------- Додано в 07:33 ---------- Попередній допис був написаний в 07:32 ----------

Опитати - не штука. От, висновки з того опитування винести коректні...

 

Цей вислів Ромкові би сподобався:

ЧОРНИЙ ВОРОН

 

А хто спокусить сина людського - тому краще не родитися...
Як вам таке?

І він не виконав останнього наказу Ісуса - Іди і зроби те, що маєш зробити...

Так.

 

Доля залежить від вибору

 

Файно сказано, але не доведено

 

наших прапрапрабабусь і прапрапрапрадідусів.. а також нас з моменту усвідомлення себе (кому це вдається у 5 років, кому і у 35 не вдається), а ще від вождів наших країн ів розпочатих ними економічних чи зройних воєн, землетрусів, сонячної активності і клімату планети Земля.
Коротше, від усього.

 

що поробиш... вибираємо з того шо маємо... третього не дано...

 

так можна сказати про все

 

Ну а мені більше подобається пояснення цього питання Вадима Зеленда....

 

ну і як перемогли вже якись маятник?

 

мені більше подобається версія, що все шо з нами стається це наслідок наших вчинків

 

- на Вашу думку, після досягнення нами якого нашого віку починаються наслідки наших (якої давності) вчинків?

 

наслідки фізичних вчинків напевне зразу ж як навчиться їх здійснювати, а
тих які породжують добре чи погане напевне тоді, коли вона зрозуміє різницю між ними...

 

..ага, напевне саме тому дурням завжди щастить.
І тому відповідно наслідки будуть менші у того, хто прощає себе за помилки?.. - а не картає все життя.. бо докартатися може так, що сам собі організує/прикличе грандіозне покрання.
Власне, такі ж наслідки на налаштованість людини дає і сповідь.. той хто сповідався - перестає себе картати, отже - перестає собі створювати негативну реальність/покарання. Виходить так?..

 

отут я мав на увазі що так воно мало б бути, бо не можна судити того хто не розуміє що він зробив погане...

виходить так....
це як камінь з плечей має спасти.... тоді та сповідь щось дала....а інакше дурно ходив...
це похоже на перекладання своїх гріхів на чужі плечі, але якщо помагає отримати заспокоєння то чому б і ні....

 

Я розглядаю це не як перекладання, а як припинення "додаткового самопокарання" - безглуздого і руйнівного..
Це все одно що карати дитину, що попекла руку, доторкнувшись до праски в момент між тим як вона це зробила і дістала опіки. Безглуздо - вона вже покарана за свій вчинок, її хіба пожаліти і попросити зробити висновки, не забути про них на подальше..
Звісно, в реальності цей момент мікроскопічний, ми б не встигли.. а тут є дія людини - яка її повернеться колись, бо дія вже зроблена. То що дасть додаткове картання себе в проміжку між цими моментами?.. - а нічого, просто нашкодить додатково, імхо. Єдине, що людина може зробити - це висновки і нову дію, добру дію, кращу.
Картання себе не змінить наслідків зробленої дії, їх може змінити тільки зміна налаштування помислів, думок, нові дії - які принесуть нові наслідки.
Якось так.

 

я мав на увазі, що головне що воно діє.... а як ми то собі пояснюємо то вже справа кожного з нас...

так я це і мав на увазі... просто декому легше це зробити в церкві, а декому десь інакше...
питання тільки в тому чи просто це зробити?

п.с. щось вже не в тему получається....

 

дуже навіть в тему..
Уявіть собі, що в тій частині, де доля людини залежить від неї, діє два чинника: те що вона сама собі підсвідомо бажає (наприклад, підсвідомо бажає собі покарання за провину, бо не прощає себе), і від того, що її чекатиме незалежно від її бажань (ні від чого не залежний наслідок її негативного вчинку)

От і виходить, що той хто не прощає гріхів і помилок ні собі, ні іншим (і підсвідомо бажає покарання і собі, і іншим) - обтяжує собі долю додатково до того, що і так дасть наслідки (можливо, а можливо і пом'якшиться через накладення інших чинників, компенсацій, ми цього не знаємо).
Кажуть, небо завжди каже "так" - на кожну нашу підсвідому думку чи помисел щодо себе.