Доля чи вибір?

Доля чи вибір? Божий задум чи людський задум? Наша воля чи Божа воля? Чому відбувається так чи інакше?
Прочитав я попередні дописи і зробив свій висновок: кожен десь в чомусь правий, і водночас в чомусь не правий. Опускатися до дискусій з цих питань з точки зору релігії - значить закидають шапками і сильно віруючі і атеїсти. Бо як би хто не виявляв свої великої набожності чи то від справжньої віри, що в серці, чи від бездумної зазомбованості різними сектами і псевдопроповідниками - ніхто, погодьтеся, не вправі показувати себе істиною в останній інстанції ніби він до кінця пізнав і зрозумів сутність Бога, Того що з нічого створив весь Всесвіт, кожну пилинку і кожну живу істоту. Якщо хтось стверджує себе істиною, то є певні медичні заклади, де якщо не вилікують, то сильно притупляють медикаментами синдром Наполеона.
Якщо пробувати вияснити це питання по простому, на пальцях, то мабуть існує і те і інше, і доля і вибір. Наскільки я, темний, розумію Біблію, то Бог створив людину зовсім не для страждань (це моя така думка), а показав їй шлях як потрібно правильно жити. І все. І більше Він в основному не вмішується в наше життя, ну хіба в певні моменти, про час, місце і спосіб таких втручань ми інколи можемо здогадуватися, а інколи і ні. А це що стається з нами чи доброго, чи поганого - тут місце і долі і вибору в тій чи іншій пропорції. Наприклад: водій порушив правила обгону, виїхав на зустрічну в непідходящий момент і сталася автокатастрофа. Тут є маленька частинка долі (в цей момент на зустрічній опинилася машина), але в більшій частині вибір водія. Він міг і повинен був правильно оцінити ситуацію і передбачити можливі наслідки. Але таким був його вибір. З точки зору зустрічної машини: водій чемно, по правилах вів машину, поряд з ним дрімали зморені дорогою пасажири, хтось можливо будував райдужні плани принаймі на цей день і тут бац.... і всі загинули. Який, скажіть будь-ласка, вибір вони мали? Тут на 100 відсотків доля і тільки доля. І я глибоко сумніваюся, що таким був Божий задум щодо цієї події. Хоча..... Ні, на буду категорично стверджувати, бо тоді сам стану виявляти наполеонівські замашки

 

Не так. Писалося не про це...

Кому Бог дозволив випробувати людину? (Хіба Бог випробовував? Але все було з його відома..)

(людину хтось попереджував, що це лише заклАд двох на небі?)

Ще слова з Біблії - І вклав Бог в уста людини....

 

Тобто вони собі там в ігри бавляться, а ми тут ніби як шахматні фігури - ходять нами, як хочуть?

 

Я тут подумав - нам до повного щастя тільки адміна бракує...

Ось візьмемо форум. Кожен щось пише, показує. Робить свій вибір - що написати, коли... Але нашою долею керує таки адмін. Натисне кнопочку і все закінчиться (для когось, або для всіх.) Адмін створив праила і просто є! Але якщо хтось думає, що він може тут на форумі писати все, що хоче і буде по "ЙОГО", то думаю він уже помиляється...

Таке порівняння

Свято

---------- Додано в 11:41 ---------- Попередній допис був написаний в 11:39 ----------

Ні. Ми наче маємо шахматну дошку. І можемо в межах неї робити бажані ходи. Але - дошка - це доля. Ми не можемо вийти за її межі. Ми навіть не можемо іноді зробити інший хід (пішак) Бо такі правила...

 

У притчі, яку я зацитувала. У людей в човні був вибір: підпливти чи ні, люди у човні підпливли щоб врятувати чоловіка, їм здавалося що це була їх воля і їх вибір, що вони самі захотіли підпливти.
Але Бог пізніше сказав тому чоловікові щоб Він двічі направляв до нього допомогу/тих людей у човні. То чия в цьому випадку воля виявилася?

Обіцяв лише порятунок душі.
Але ж порятунок душі не приніс порятунку для земного тіла і земних проблем. Бо

 

А може Ви не приняли цей порятунок?
Бо в Писані пише що приніс...

 

Я написала:

Можливо, десь у Писанні написано що ті хто прийняв порятунок від Христа, не захворіють, не потраплять в аварію, не народяться у сім'ї зі спадковими хворобами чи в країні де триває війна і гинуть люди.. але в більшості йдеться про блага для душі, земне життя від прийняття віри не обов'язково має змінитися у бік успішності соціальної, і навпаки: соціальний успіх і міцне здоров'я зовсім не означають що це все людина заслужила своїм праведним життям. Чіткого однозначного зв'язку між цим немає, на мою думку, хоча часто бачимо що той хто просить і вірить - отримує те, що потребує, про що просив.

 

Що цікаво, що тут всі говорять бздури, ліш я адін файний і правдивий, нє, Ромко?

Муруй стіну дальше. Сиди в засідці... Тільки памятай, ніхто на тебе не нападає, то ти сам придумав.

 

Ти висловлюєш свою думку,я свою.
Я вважаю,що маю рацію,ти - аналогічно.
Правда,я ще й наголошую,що

 

а притча про тих людей-рятівників?
Бо так ще й можна поговорити про човен, весла, воду.

---------- Додано в 14:43 ---------- Попередній допис був написаний в 14:38 ----------

Та йой...
Достатньо ж зробити приписку:

і гріх - не гріх.

 

Почитуй Біблію, тоді менше буде отсєбятіни і більше розумітимеш іших.

 

Залежить, з яким настрОєм читати. Якщо впертися чолом і зі старту повторювати мантри "то не я, то не я" - можна з тим самим успіхом комікси переглядати. Все демотиватором буде.

 

Приклад Марії може бути відповіддю.
Бог міг просто прийти і сказати, що все, ти вагітна й не чекати на її "нехай зі мною станеться по твоїй волі". А чекав. Тобто для Бога наш вибір є важливий.

 

Десь читав - Біблія має 4 етапи:

Ознайомчий,
Дорікаючий,
Навчаючий,
Підтримуючий.

Головне пройти другий...

 

Ці слова не значать, що Він вкладає постійно.
Християни вам посвідчать, що кожен із них мав такий досвід, коли Бог щось вкладав їм в уста, аби вони це говорили, але... вони були відкриті на це, вони визнавали перед ним і перед собою, що вони не знають, що сказати, що їхні можливості замалі, аби вони могли відповісти й просили в Бога помочі. І саме тоді Бог міг "вкласти в уста". Але це аж ніяк не нищить саму людину, бо вона свідома того, що з нею відбувається і чому саме.

Трохи плутано написала, може, то поясню на прикладі.
Я розмовляю з людиною, яка має біду. Однак мої можливості зрозуміти корінь біди або її суть обмежені, і я це відчуваю й розумію, що не можу допомогти. Тоді прошу в Бога допомогти цій людині, і якщо Його воля, то через мене. А ні, то послати тій людині когось, хто їй допоможе. І тут під час подальшої розмови Господь дає мені таку думку, до якої я би сама ніколи не дійшла. І так, говорю ніби я, але насправді не я.
Такі речі допомагають дуже багато усвідомити. І про вибір, і про нашу обмеженість, і про те, яким нахабним є намагання людини окреслювати Бога, вкладати Його у власні рамки.

 

Тобто ви визнаєте, що доля втручається у ваш вибір?

(адже в Бога може бути своє бачення чи допомагати цій людині...)

 

Ви свідомо применшуєте Бога?
Ніхто не втручається в мій вибір. Аби зрозуміти написане вище, треба розуміти, що Бог є особа, і стосунки з людиною є також, як з особою. А не ставитися до Бога та людей, як до предметів.

 

Доля і вибір живуть поряд...

Ми можемо робити вибір, якщо доля нам дасть той вибір. А доля може дати або не дати, враховуючи наш попередній вибір.

Так і живем.

 

Я знаю що він є.

А що значить применшувати Бога? (та ще й свідомо - як це?)

 

Обмежувати в людські рамки. Називати долею.