Доля чи вибір?

Наше - відношення до долі.

 

Думай.не думай,але,якщо стане перед тобою мур..то нічого не поможе...

 

Як знати ?
Бо й перед муром вибір є - можна сидіти і плакати, можна сидіти і молитись, можна дертись на той мур, можна об нього головою битись, або битись в істериці, можна волати на всю горлянку і кликати на допомогу, можна розвернутись і піти назад.....

 

І нічого не зміниться...
бо,якщо мур має бути,він виросте ще раз..
І ще раз..і ще...
і не дітись від нього...

 

кожен? - а чого тоді на недбалість лікарів нарікаєш - адже ж то була божа воля?
Чи твоя логіка як дишло - як твої помилки - то божа воля+фатум, а як чужі....

 

Таки фатум...
навіть в тому,що живу в дибільній державі,з невігласами лікарями,які некомпетентні у всьому..це теж фатум...
А помилка...
помилка лиш одна...
коли послухав лікарів...
але і на те була Його воля

 

Нагадав собі таку історію, коли викладач каже до студентів:
"Бог - Творець. І є Всемогутнім"
... а студент відповідає:
"Так. Бог може все. Крім одного: побити шісткою туза"

 

доречі, молитись можна не лише сидячи...

 

Я думаю, що Боже передбачення є вище від нашого людського розуміння!!

Якщо провести паралель, то і зрада Адама і Єви також була передбачена Богом, ще задовго до їх створення. Вірю, Бог наперед бачив їхню зраду, тому що наперед приготував Агнця,"...що призначений був іще перед закладинами світу"1Петр.1:20 і через котрого зможе повернути Собі втрачених дітей-людей.

Ісус знав про цей Його план, хоча в Нього також була свобода вибору, інакше би Він не казав, що Сам від себе кладе життя за людей:
Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його... .Ів.10.18

Так і з Юдою.
Бог, знаючи усі глибин людського характеру, передбачив, що з"явиться такий образ, котрий зможе зрадити Ісуса Христа.
Юда, став, просто, втіленням цього образу.
Несправедливості Божої в цьому нема ані скільки, Юда мав свій вільний вибір, він як особистість не був приречений, на те, щоб зрадити Ісуса.
Він не став Юдою- зрадником в той момент, коли зрадив, але, перебуваючи разом з Господом, постійно допускав в своє серце гріх користолюбства, що і привело до такого плачевного результату.
В кінці його серце наскільки зачерствіло, що навіть пряме Ісусове застереження на Тайній вечері ніяк не вплинуло на нього.

Образ Юди- це образ користолюбства, котрий розвинувся в присутності Божій, це зараз для нас живих також є і застереженням, щоб не допускати користолюбство, а також будь-який інший гріх у своє серце, щоб не оглухнути духовно через це.

 

можливо не зовсім по темі, але...
рівень аналізу дійсності....
я от помітив таку штуку.. на певні теми люди не можуть вести дискусію (з кимось, чи з собою), або взагалі, або не можуть перейти через якусь межу... практично всі ми по певній темі не можемо відкинуте якесь табу... яке по певним особливостям сформоване в нас протягом життя. і коли хтось зачіпає ТАКІ теми, або в цих темах зачіпає "гострі кути" ми відмовляємось це все слухати, сприймати. тим самим заганєм себе в рамки, стримуюи розвиток? чи, навпаки, оберігаємо свою свідомість?

 

Це вибір, причому свідомий. Можна поїхати одною дорогою, а можна іншою.

 

Це про що пише Ромко має свою назву – предестинація. Ця течія виникла в кальвінізмі і в навіть у 20 ст. знайшлась група вчених, готових підтримати цю теорію про призначення людства.
Якщо все розписане наперед, якщо у нас немає вибору і що б ми не робили, як би не жили все одно кінцевий результат вже визначений. Тоді насувається одне єдине питання – що тоді дає нам, віруючим християнам прихід Христа, його смерть заради нашого спасіння?
Виходить, що ця жертва була просто беззмістовним кровопролиттям? Самогубством, якщо хочете?
Бог дає нам всім вибір. Як у дрібних справах так і у глобальних. Просто є речі на які ми особисто не маємо безпосереднього впливу, але опосередковано можемо вносити свою лепту навіть не підозрюючи про це.
От гарно зацитовано було з Ліни Костенко: Єдине, що від нас іще залежить – принаймні вік прожити, як належить. (с)
Ми робимо вибір щодня, щогодини, щохвилини і так продовжується роками, а все йде до одного – прожити відпущене достойно, з вірою, що Бог правильно оцінить наші зусилля і що ми правильно прочитаємо ті знаки, які він нам посилає і зробимо правильний вибір.
Вибір є, якщо б його не було – не варто би було жити. Наше життя це як американський серіал – кожна серія окрема історія, головні герої ті самі, другорядні міняються. От тільки сценарій пишеться находу і сценаристами є самі актори.
Ромку, боротись чи не боротись, то залежить від нас. Бог нікого не змушує – він пропонує варіанти.

 

Де доля, а де вільний вибір. Моя думка така, що є доля і є вільний вибір. Бо якщо б не було вільного вибору, не було б ні гріха, і не було б відповідальності за гріх. У Святому Письмі сказано, що жодної волосинки з тебе не впаде без Божої волі. Тобто є і вільна воля вибору і є доля. Доля - це широка дорога, на цій дорозі є різне - є ями глибокі, а є рівнина, ця дорога не постійно рівною, вона нелегк, дорога життя. Від долі не втечеш, вона є єдина, дана Господом. Що від нас залежить? Де є наш той вільний вибір? Наш вільний вибір - це те як ми будемо проходити, або обходити ті перешкоди, наше відношення і сприйняття тієї дороги. Ця вузенька стежинка, яка є в межах тієї широкої дороги і проходить наше життя. Ми завжди маємо вибір якою стежинкою ми йдемо по дорозі. Я думаю, що Господь умовно дає найкращу стежинку, щоб пройти цю дорогу, але ми грішні відхиляємося від курсу і маємо від того багато біди. Чим дальше ми відхиляємося від стежинки, приготованої Богом, тим дальше ми від Бога і тим більше ми терпимо. Терпіння - це шанс навернутися і наближитися до ідеальної стежинки. Так ми і живемо.

 

Але ми їдем тою дорогою...
І стається те,що має статися...
Це потім ми беремся за голову:якби я пішов туди,все було б по іншому...
Бог запланував наше життя наперед... Він наперед знає що ми виберемо.

 

Людина планує, а Бог керує....Доля є в кожної людини і вирішена вона ще задовго до народження самої людини...Єдине, що залишається - це з гідністтю приймати те, що нам Бог посилає...і не важливо чи це проблеми, чи добробут...ми повинні бути вдячні за все!!!І ще потрібно завжди залишатися Людиною-це основне..

 

Ви знаєте, я навіть дивлюся по-собі: все, що зі мною сталося, я вважаю, що це доля і Бог так покерував. Якби я не зустріла свого чоловіка, я б не мала зараз синочка. Якби я не розійшлася з чоловіком, хоч як я цього не хотіла і оминала постійно - я б не мала того, що зараз маю: роботу, нових друзів, різних знайомств, навіть б тут на ЛФ я б не була.... Не знаю, що Бог приготував для мене на майбутнє, але на свою долю я не нарікаю і дякую Йому за все кожного дня.

 

Є така річ. То не тільки Ви помітили . Кажуть, дядько Фрейд то першим зауважив. А якщо багато людей незалежно один від одного доходять однакових висновків щодо спостережень......

То є натикання на психологічну систему захисту людини.
І в принципі, з тим треба обережно . Бо якщо зруйнувати той захист, що людина має, і не створити при цьому їй новий, то може бути зле...

 

... на ексклюзив в жодному разі не претендую :no:

... ну але ж ТРЕБА? нє?(с)

 

Хм...Щоб відповісти на це запитання, спочатку треба дати правдиву відповідь на інше запитання - НАВІЩО?

 

Бачите,навіть тут вибір...
Але Ви його зробите...
І зробите,так,як зробите..не по- ншому...

Бесполезно учить чему-то -
Все уйдет, как вода в песок.
Бесполезно считать минуты -
Все исполнится точно в срок,

http://forum.lvivport.com/showpost.php?p=453727&postcount=1869