Доля чи вибір?

Та чому неможе?
Якщо хтось так нагрішив, що без спокутування іншого йому не спастися?

 

тому що райські умови ззовні, без раю в серці робить з людини тварину...
випробування потрібні...

 

Людину (дійсно ЛЮДИНУ) ніякі умови не зроблять твариною, а хто вже в душі тварина, то йому, як правило, і ніякі випробування не допоможуть. Такий і не зрозуміє нічого, бо завжди впевнений в своїй правоті і бездоганності.

 

Без якого раю в серці....це ви про що?
Якщо про про любов доброту і тому подібні речі,....так я згідна.....а рай-це не стан душі..... і ви не можете однозначно таке стверджувати......Раю не може бути в серці по одній простій причині....ми не знаємо,який він?Уявляти можемо , а знати ні....

Кому?

 

+100
Пригадую старий радянський фільм "Мертвий сезон", де нацисти розробляли газ "Ер-ийч" для обробки людей. Якщо людину обробити тим газом - вона стає щасливою: щаслива що небо синє, що трава зелена, працює до виснаження отримуючи за це тарілку "поживного супу із бобів" і наніч жінку, якщо добре працював. Повна ідилія і рай в душі. Чи не такий "рай в душі" мається на увазі? Багато людей є релігійними чи політичними зомбі, ходять наче в тумані і повторюють те, що їм понашіптували, часто повторюють бездумно. Думаю Бог дав нам розум і мишлення не просто так, а щоби ми це використовували, а не сліпо повторювали почуте.
Три роки тому, коли я чудом вижив після автокатастрофи (не з моєї вини) і через майже рік нерухомості вийшов надвір на милицях місцеві релігійні бабульки з усмішкою і радістю на обличчі казали: ти повинен бути щасливим, що з тобою теке трапилося. Власне не те що вижив, а те що постраждав. Бо Бог тебе так випробував і дав тобі страждання, бо він випробовує тих, кого любить. Ось таке їхнє трактування любові. За такі слова хотілося за допомогою милиць вчинити над ними фізичну розправу з нанесенням тілесних ушкоджень середньої важкості , але дивлячись на їх поважний вік і старечі маразми цього не зробив.

 

Ви маєте на увазі, після того коли вона сформувалася внаслідок випробувань/загартувань її сили волі? Адже лише сила волі і сила духу дозволяють ЛЮДИНІ опиратися деградації - якщо тепличні умови цьому сприяють, опиратися підлості - якщо з нею простіше вижити, і т.д.
Щоб могти опиратися умовам і діяти всупереч їм - потрібно мати інструмент. А цей інструмент "виготовляється" в процесі становлення, виховується оточенням, обставинами, а пізніше - і самою людиною в собі - або не виховується (згадайте мамелюків, чи "рабську психологію" - коли дитина раба нормально сприймає рабство, загублених в джунглях "асоціально-неморальних", "ніяких" дітей - які не є ЛЮДИНОЮ і реагують на умови, а не діють всупереч ним)..

От з такої точки зору якраз тяжке фізичне випробування (те що з Вами сталося) і є шансом зміцнити силу духу.. адже я впевнена, що Ви морально стали набагато сильнішим після трагедії, відбувалася переоцінка цінностей і те що Ви пізнали страждання - зробило Вас іншою людиною..
Втім, є випадки коли люди, витримавши якісь надлюдські страждання, навпаки, "ламаються".. і стають психічно вразливішими до болю чи ще чогось - аніж ДО того що з ними сталося.. складно це все.

 

якраз, то є і стан душі.

багатьом.

 

Не зрозуміла.. тобто, хтось інший має спокутувати чиюсь провину, і тим самим його спасти?.. А себе?..
І як то буде виглядати на Страшному Суді? Наприклад, вбивцю спасе його дитина, яка дуже страждала (через нього і його тяжкі гріхи) - бо на неї впали хвороби?.. і обоє підуть в рай?.. чи вбивця - у пекло, а дитина - в рай, а кому тоді потрібні були її страждання і спокута, раз все одно - в пекло.. абсурдно якось.

 

людина не є з дитиниства такою якою вона є зараз, вона змінюється, до розвитку чи деградації
залежить від неї,
людину яку забезпечать всім необхідним - чи залишиться в неї бажання до ініціативи, бажань, дій,
розвитку?
якщо дитині задовольняти всі її потреби, то ким вона стане?

чи будре вам добре після воскресіння без любимої чи рідної людини, якщо ви попадете в рай?
це буде пекло - вічне життя без когось, а рай і пекло твориться зараз.

---------- Додано в 18:25 ---------- Попередній допис був написаний в 18:21 ----------

всім хто шукає щось нове

 

Як Христос нічого не забрав? Не зрозумів про що Ви?
А хіба, спастися не означає звільнитися від прокляття?

Я приняв Христа за Господа, Він зробив мене новим створінням у Собі. Все старе пройшло, пройшло те прокляття, котре було на моєму житті і котре вело до смерті і замість того прийшло Боже благословіння в Ісусі Христі!!!!

 

Вискажу чисто свою думку. Не кажу, що вона є 100% істиною.

Нічого не зникає безслідно. Будь-яке зло, чи добро має наслідки. Або у народі ще кажуть: за все треба платити.

Уявім чисто гіпотетичну ситуацію. Був чоловік-убивця і в нього народилася дитина.
Можливо долею так передбачено, що він сам спокутує перед Богом своє зло. Але він взяв і застрілився - вчинив самогубство. Все. На Страшному суді, по ідеї, він піде в пекло. Стан його душі дуже поганий. Сам спокутувати він не зможе ні вже у цьому світі, ні у тамтому світі, бо гріх дуже тяжкий. А, як я вже казав, у світі за все тре платити. І от ту покуту може понести його найближчий родич. Який немає багато гріхів власних. Таким чином, вони двоє спасуться. Правда тому терплячому родичу вздасться значно більше. І якщо той грішник буде останнім, але в раю, то той, що терпів буде також в раю, але далеко не останній.

Згрішив Адам, а скільком тепер тре терпіти?

 

Не обов'язково після випробувань. Знаю немало сімей, де не було випробувань, де життя було з любов'ю, в злагоді і розумному достатку. І вони виховали чудових дітей, культурних, виважених, готових допомогти людям. Цим дітям вже по 22-25 років. Вони часто їдуть волонтерами, ходять на толоки прибирати ліс чи парк. І я би не сказав що вони надто релігійні люди. Звичайно, що віруючі, але в такій мірі як абсолютна більшість, без будь-якого фанатизму.

В певній мірі то так. Я мав надто багато часу, щоби переосмислити цінності. Я став в певній мірі злішим. Злішим до брехні, неправди, несправедливості, невігластва і фанатизму у будь-яких проявах. І водночас добрішим до всього іншого. І ще - втратив почуття страху. Не скажу, що був до того боягузом, але перестав боятися кому би то не було казати всю правду в очі, і відстоювати свою думку. Перестав виправдовуватися перед кимось за те, за що не повинен оправдовуватися. Колись дехто пробував мене нагло використати, а я бачучи те старався якось делікатно виправдатися і вигадувати якусь вагому причину відмовити, щоби відмовити і не образити нахабу. А часто і не відмовляв, а робив в ущерб собі. Тепер на наїзди: "Ти мусиш те то і те то" - відповідаю: "Я в цьому житті мушу тільки вмерти в назначений час, а все решто не мушу, а робитиму хіба лише з доброї свої волі". Таким чином втратив багато так званих "друзів". Зате маю двох справжніх Друзів. Якщо я комусь з них подзвоню серед ночі і скажу: "Мені негайно потрібна твоя допомога!", то будь хто з них навіть будучи хворим з температурою прибіжить пішки серед ночі в зливу чи мороз з Привокзальної на Сихів і навіть не спитається для чого я його серед ночі потурбував. Так само в разі чого поступаю і я.

 

Шкода,що я не є вашим другом(тільки вірно зрозумійте...)взагалі ваші думки мені дуже близькі і вони правильні(але то для нас з вами) для декого це може й абсурд...але то вже не наші проблеми......Шось я лепечу від того тягару...
А є отаке- Стусове.
Василь Стус

***

Терпи, терпи — терпець тебе шліфує,
сталить твій дух — тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб'є з власної тропи.
На ній і стій, і стрій — допоки скону,
допоки світу й сонця — стій і стій.
Хай шлях — до раю, пекла чи полону —
усе пройди і винести зумій.
Торуй свій шлях — той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе навіки вік.
До нього змалку ти заповідався
до нього сам Господь тебе прирік.

 

А чому би і ні? Хіба для того є якісь перешкоди?

 

Ні.

(кожен відповідає за свій гріх, за своє життя - бо написано - витягни колоду із свого ока, а не заглядай за тріскою в чужому. І ще - кожен спасатиметься сам... Ніякого колективізму, бо про них пише - вони йдуть широкою дорогою)

Сарказм:

Так само, як св'ященник відпускає гріх...

Питання.
Яке прокляття? Бога над Адамом і Євою?
Чому тоді люди не живуть вічно після смерті Христа?
То в чому прокляття?
До речі.
Як би мала виглядати людина, яка не з'їла плід із дерева знань? Ваше бачення?

---------- Додано в 00:19 ---------- Попередній допис був написаний в 00:15 ----------

Дуже гарне питання. Сам не раз наводив такий приклад іншим. Гадаю відповідь в кожнії людині - чи готова вона боротися за вічне життя в якому будуть такі почуття.

---------- Додано в 00:23 ---------- Попередній допис був написаний в 00:19 ----------

Блін, як класно сказано...

---------- Додано в 00:26 ---------- Попередній допис був написаний в 00:23 ----------

То не лепет, то взаємопідтримка. Бо десь там написано - і впізнаєте ви їх по їхньому ставленню між собою...

 

Вловив слово "виправдовуватись"...подумалось про себе...за що?... За що я маю оправдовуватись?... Але намагаюсь. Перед самим собою. Перед своєю дитиною... Шукаю оправдань...не знаходжу... І прошу пробачення... В неї...подумки...весь час... За те,що не зміг...не встиг...не зумів... За її біль...за вкрадене дитинство...за всі муки,що вона терпить...і кінця не видно...хоч так прошу Бога... Про кінець. Для нас двох... Бо без неї не піду. Виправдання...їх нема. Як і прощення. Самому собі. Ще намагаюсь борюкатись...а сам...пливу за течією. Сказав древній :"Дайте мені точку опори і я переверну світ". Нема точки... Біль...темрява...попіл... "Жодного просвітку...жодної шпари..." . Найстрашніше,коли вмирає надія. Мені байдуже,що хто подумає...дякую,що Ви є...хоч є кому що сказати... Буду плисти далі... Вибору таки нема.

 

Дорогий Ромку! Вам то якраз і нема в чому виправдовуватися ні перед ким, навіть перед собою. Ви робити навіть більше, ніж може зробити не те що люблячий батько, але і будь-яка людина в світі. Не знаю, чи ще хтось зміг би випити ту гірку чашу, чи зміг би вистояти і протриматися хоча би короткий час. Я схиляю голову перед Вашою мужністю і стійкістю. Тримайтеся, ми з Вами і молимося за Вас і Зорянку.

 

Спастися-звільнитися від прокляття , що є смерть друга.
А всі ті, хто на діла Закону покладається, вони під прокляттям. Бо написано: Проклятий усякий, хто не триває в усьому, що написано в книзі Закону, щоб чинити оте! (Гал 3/10)

Та станеться, коли ти не будеш слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб додержувати виконання всіх Його заповідей та постанов Його, що я сьогодні наказую тобі, то прийдуть на тебе всі оці прокляття.....(Втор 28( 15-45)

Який результат Божого прокляття? З Біблії ми бачимо-що це смерть.
Нам би хотілося, щоб фізичне страждання вже для нас закінчилося, але кінець його прийде лише з поверненням Христа.
Ми несемо на собі наслідки гріхів наших батьків.
Моя особисто думка-гріховна поведінка людей впливає на їх гени.Проходить зміна від кращого до гіршого. Організм слабне. Уількість років життя зменшується. Починаються хвороби. Відомо, що люди, які часто заздрять частіше хворіють на серцеві захворювання. І т.д.
Апостол писав про останні часи, що вони будуть важкі. Чому-люди будуть деградувати.Вони будуть батькам непокірні, самолюбні, і т.д. Що вже видно навіть зараз.
Коли порівняти гостинність Авраама і гостинність наших днів?

Коли Бог пройшов перед Мойсеєм Він сказав:
І перейшов Господь перед лицем його, та й викликнув: Господь, Господь, Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий,
що дотримує милість для тисяч, що вибачає провину й переступ та гріх, та певне не вважає чистим винуватого, бо карає провину батьків на дітях, і на дітях дітей, і на третіх, і на четвертих поколіннях. (Исх 34/6)
Господь прощає нас в Імя Ісуса. Але наслідки своїх гріхів ми можемо понести.

---------- Додано в 22:32 ---------- Попередній допис був написаний в 22:26 ----------

Якби Адам і Єва не з їли б з дерева-вони би жили і не бачили смерті. В їх характері не зявився б егоїхм і бажання відокремитись від Бога.
Вони би любили один одного абсолютно і не перевалювали провину один на одного.
Вони би не боялися Бога.Вони би не старішали і малим би близьке спілкування з Богом. Вся планета земля не бачила би наслідків прокляття.
Люди були би подібні ангелам і мали б характер наближений до Ісуса.

---------- Додано в 22:45 ---------- Попередній допис був написаний в 22:32 ----------

Рай сам по собі нічого-просто дивовижно гарне місце, якщо там нема Христа.
Задумайтесь-для чого вам рай?
-щоб насолоджуватися життям
-чи щоб спілкуватися з Христом?
Христос сказав- Не прийдет Царство приметнім образом.Царство небесное внутри вас есть.
Що обіцяв Христос Своїм послідовникам-Духа Святого.
Він сказав:
Ісус відповів і до нього сказав: Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього(Іоан 14/23)

 

Просто деякі люди утотожнюють рай з Царством Господнім!!!!!
А рай (як ви сказали)-то просто місце -гарне,недоторкане.....
А Царство Боже...глибинне поняття і далеко не кожному дано його збагнути, а тим паче відчути.......

 

Ми були створені для спілкування з Богом.
Ми живемо зараз-щоб шукати Бога, пізнати Його.
Яка мета була у Бога, коли Він створив людину і наш всесвіт?