Доля чи вибір?

Як сказати... Цар Соломон був багатою людиною, але це йому не шкодило. Бог не забороняє бути багатим, головне не за рахунок обману, шахрайства, грабежів та інших видів зла.

 

Слушна думка! Але я мав на увазі інше. Коли казав "Як собі постелиш.." - мав на увазі духовний аспект: незважаючи ні на що нам слід спробувати підійти до різних ситуацій мудро, виважено, виконуючи наскільки це буде можливо Заповіді Божі, морально-етичні норми суспільства. На мою думку, слід вибирати якийсь один кращий варіант із кількох запропонованих Богом, а відтак життям, людьми, обставинами, які складаються навколо. Головне - до кінця залишатися людиною й мати власну думку! Інша справа, з ким із нею ділитися й де і як її висловлювати, а десь чи взагалі висловлювати.

Недарма в Євангелії від Матфея написано:
Не давайте святого псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не пороздирали й вас". - прорік Ісус Христос

...бо так, на жаль, нерідко трапляється у житті!

 

Згоден.
Але як бути з притчею про верблюда та вушко голки?

 

як мені не зраджує паміть, то в притчі ідеться про матеріальне благо, котре стає вище від Бога, це дуже тонка грань, коли людина перестає заробляти на прожиття, чи для досягнення якоїсь мети (Бог поклав людині на серце збудувати Дитячий будинок, ну тут яким би ти щирим бідним не був, а без забезпечення ніч не вийде). А починає заробляти, для виконання власних забаганок, які вважає достатком (десь на форумі, я вже казав що таке достаток, то коли ти маєш хліб і воду, а не коли ти думаєш куди подіти гроші).
Та й давайте розціним, що таке багатство?
може коли в тебе є на кусок мяса, це вже багатство? бо дехто не має на хліб?
чи ми оперуєм поняттями міліардів і дрібних гривень
От коли ви дасьте відповідь на таке просте питання, що таке багатство, можна буде думати про те, що ж таке багатий верблюд і голчине вушко (не було в єрусалимі таких воріт, байка 11-го століття (це я до того, що може хтось у то вірить))

 

Якщо так думати, то тільки бомжі заслуговують на Царство Боже. Такі як ми багаті, то за часів Соломона можливо вважались би жеьраками.

 

Жил богатый человек. Около ворот его дома поселился странствующий монах, йог, - бедный в рубище. И каждый раз, когда богатый возвращался домой вечером, бедный демонстративно выкладывал столько камешков, сколько раз согрешил этот богатый человек. Он посвятил себя подсчету грехов этого человека и молился за него. И так случилось, что они умерли в один день. И предстали перед Богом. Бог говорит богатому человеку: "Ты в Рай", а этому монаху говорит: "А ты - в Ад". Тогда богатый человек говорит: "Господи, да тебя что-то неправильно информировали. Это же святой человек. Каждый раз, когда я шел мимо него, я угрызался, что я вот веду такой образ жизни, а этот нищий, голодный - он посвящал всю жизнь тому, чтобы подсчитывать мои грехи, молиться за меня, и каждый раз я испытывал укоры совести, и все. Он - святой человек. Почему так?.." Бог отвечает: "Вот ты испытывал укоры совести. Поэтому ты будешь в Раю. А он, прибавляя еще один камень, испытывал вожделение от того, что он наблюдает за твоими грехами, сам будучи святым. Вот он и пойдет в Ад".
притча

 

Мені подобається пояснення Аквінаса, що до подібних запитань.

Сатана, не може передумати, бо це суперечить уявленню про вічність.

 

з моїх позицій, коли Ісус казав юнакові лишити всі багатства і йти за ним, то тільки для того, щоб перевірити чи той юнак може це зробити. Тобто потім юнак міг і користуватися тим добром. Суть у тому, що прив'язка до добра робить нас багатими верблюдами, які тягнуть кожен раз все більше і більше поки не помруть.

Щось як у фільмі про те як один мав звільняти інших і завжди розказував про рюкзак який легшає, перестає тягнути нас вниз

Лише той хто може відв'язатися може йти за Ісусом.

---------- Додано в 16:30 ---------- Попередній допис був написаний в 16:26 ----------

тобто, що вони поза часом і диявол грішить перед Богом і отримує покарання в один і той самий момент?
п.с. правда тоді більшість відповідей повинні бути змінені.

 

справа не в моменті, а в сутності самого Сатани, при тому часу нема.
Якщо тут можна передумати, стати кращим, то там то неможливо, бо часу там нема.

 

тобто виправдатися і змінитися нема коли, а згрішити є?

 

неможна ні одне, ні друге напевно.
Що стосується Сатани, то він був з самого початку таким.

 

Блудний син теж ішов на завжди... (може)

П.С. - мені Сатана не цікавий з точки зору інтересу - мене цікавлять тільки його вразливі сторони...

---------- Додано в 18:08 ---------- Попередній допис був написаний в 18:06 ----------

Хто сказав? самонароджений, чи що?

 

нєєєє
сатана, був вищим від ангелів, то як він міг бути таким з початку?
поняття вибору і поняття часу - абсолютно ніяк не зв'язані і це доводиться вибором сатани грішити, вибором ангелів іти за ним, вибором Бога сотворити людство і вибором Христа вмерти за нього. Часу там немає, тобто відміняються стандартні поняття минулого майбутнього та теперішнього. Але вводяться нові поняття, які нам, людям які виховались у часі, або не дано зрозуміти, або я ще не знайшов пояснення ("я" може бути кожним)

 

Як на мене, доля існує у рамках нашого беззахисного існування. Життя має певний сценарій, який не складно підкорегувати чи переписати. Але назмінним залишиться те, що ми все ж народились, маємо інтереси, страхи, бажаня, мрії ... І усе це всього лиш вкладається у рамки, так званої, програми нашого життя - долі ...

 

У тій притчі йдеться про земний час, а не про вічність.

а він не є ні само, ні народжений.
я думаю, що він просто створений.

А що до "хто сказав", то по-моєму десь про це є у Біблії. Знайду - напишу.

---------- Додано в 21:03 ---------- Попередній допис був написаний в 21:00 ----------

а чому ні? що заваджало?

О тут погоджуюся.
Я так і написав, мені подобається пояснення Аквінаса, але як воно там, хто його знає.

 

тобто він не вибирав бути таким, а хто Бог?

 

Чому у вас такий висновок?

 

не подобається
але...
питання в іншому - Бог створив людей, сказав - плодіться і розмножуйтесь, наповняйте землю. Це - доля людства.
Але - не їжте з дерева пізнання добра і зла, бо помрете...
Отже, в мене питання (повторюсть у питанні, але мене це дійсно цікавить) - чи планувалося для людства смертне життя з усіма наслідками (хвороби, страждання)? Чи, можливо, - безсмертя, якого ми, людство, не вберегли?
Яка насправді була доля людства - жити щасливо, чи животіти і померти?
Як ви гадаєте?

 

Отже, є два варіанти.

або не їсти плід і жити вічно, або зїсти плід і вмерти.

В будь-якому випадку ціль, для людини, приготована Богом - жити вічно. Бо якщо Господь задумав, то так і буде.

Але шляхів до вічності і щастя було два. Один - не впадати у гріх, інший - впасти, але вийти з нього. Людина пішла по важчому шляху.

 

Боюся ніц просто не буває , не говорячи про такі серйозні теми...

---------- Додано в 03:41 ---------- Попередній допис був написаний в 03:35 ----------

Тре подумати...

Запізно для швидких відповідей...