Доля чи вибір?

Майже 30 рорків працюю з людьми і в кінці-кінців прийшов до висновку, що є доля і є вибір. Доля може впливати на вибір, тільки не вибір на долю. Вибір стосується примітивних речей і особливого значення для долі не має.

 

..але ж буває і такий дрібний "вибір", який призводить до фатальної зустрічі: з майбутньою дружиною, з меценатом (для митця, чию майбутню велич він визначить), чи до фатального наслідку (вибір - піти за хлібом зараз чи увечері - піти зараз, а повернувшись, дізнатися що в сусіда вибухнув газ)...
Це ж теж - наш вибір, ми так вирішили в дрібному.. а це призвело до великих наслідків. Чи не наш, а ми його робимо "під впливом долі" - тоді під чиїм конкретно впливом ми це робимо, якої сили?

 

Все, що відбвається внаслідок прийняття рішення людиною, можна передбачити і змінити. Те, що відбувається внаслідок долі, передбачити і змінити неможливо. Те, що Ви навели для прикладу вверху - це ознаки долі.

 

Якби в мене не склалося з тою, яку б полюбив всім серцем і душею, я волів би залишитися самотнім назавжди, не створюючи сім’ї, з ким би мене не зводила доля, (не вона може зводити людей, а лише Бог). Адже любити одну людину, а бути з іншою - це вже йти проти самого себе. І Бог - милосердний. Він не змусить людину йти проти свого серця та душі, не стане нав’язувати віруючому чоловіку чи жінці людину, з якою вона за будь-яких умов не хоче створювати сім’ю. Принаймні так є від Нового Завіту. А ще у Біблії (посланнях апостола Петра та Євангелії) сказано приблизно таке. Краще залишитися одному: жінці без чоловіка, а чоловікові без жінки, ніж грішити та відриватися від Бога. Утім, там сказано, що людина має право одружитися, якщо їй важко бути самотньою. Вибір є! І його дає Бог! Є й у Бібілії обмеження, які пов’язані з людськими гріхами та основними морально-етичними нормами, які застосовують й у сучасному суспільстві.

У Біблії є інший приклад. Заради любові до Бога Авраам був готовий пожертвувати своїм улюбеним сином Ісааком. Але Бог не хотів смерті цієї дитини. Він лише випробовував Авраама на відданість йому, жертовність тв любов. Бог не змушує нікого вбивати! Натомість у Новому Завіті Творець приніс у жертву свого сина улюбленого, давши людям розп’яти Ісуса Христа за гріхи людства.

Бог може випробовувати людину на любов до себе, адже саме він створив світ й має владу над людством! Але дає людині вибрати між добром і злом! Інша справа, що опісля віддасть людині ту нагороду, на яку вона заслужила: небо або пекло! Іншого не дано.

Утім, скільки людей, стільки думок! І я поважаю думку кожного!

 

..взагалі-то я вжила ефектне слівце "фатальний" неправильно.. я мала на увазі - доленосний, не в сенсі що буде погане сімейне життя, ні! Для хорошого життя теж треба когось зустріти, а ця зустріч завжди залежить від дуже маленьких виборів - то наших чи не наших?. Ми обираємо, чи тому що так нам написано було вибрати оце-оце-оце- і в результаті зустріти саме оцю людину..

Але раз така петрушка з "фатальним" (в сенсі, помилковим) вибором.. Хвилиночку, що значить "Бог посилає"?.. Ви приходите в компанію, Вам закрутила голову красива вертихвісточка, Ви закохалися з першого погляду, вибрали, але після якогось часу осмисленішого пізнання тієї жінки як людини, зрозуміли що ця людина - не Ваша, що Ви полюбили не її саму - а придуманий Вами образ, то що - одружуватися з нею, бо її "було послано"? чи жити все життя з людиною, яку було обрано через відсутність досвіду розбиратися в людях, бо назад вже не повернешся? Тобто, невже вказує на те що це "послано" - оте незнання людей чи перший потяг (ще добре, як розуму.. а як - суто тіла? чи з відчаю від довгої самотності, від комплексів чи будь-яких причин які не є істиною любов'ю до людини, а лише переносом на неї своїх психологічних проблем і залежності від неї?)
Щодо того "що Бог поєднав", то я не чула випадку коли б священник сказав що Бог отаке от поєднувати не буде, бо Він - проти.
В Бога чомусь не можна запитати - хоче він такий шлюб поєднувати чи ні.. більшість просто ідуть - і всіх їх просто єднають.. а дізнатися яку б пару Бог хотів поєднати священним шлюбом (не люди самі між собою вирішили що вони - пара, достойна шлюбу, а Бог вирішив і Сам їм сказав - бодай через священника - що їх можна шлюбувати, а оцю пару - він не поєднує і не схвалює), по суті, неможливо..

Дякую, приємно чути про повагу до думки кожного.
..тільки в мене ще немає однієї визначеної думки, я намагаюся не просто завчити напам'ять (те що і так знаю на пам'ять), а осягнути і зрозуміти вповні, не поверхово.

 

Є у житті випадки, коли щось заважає людям бути разом! Є якісь фактори або причини, навіть нам достеменно відомі! Буває таке: Бог ніби й не проти конкретного союзу, але вочевидь хоче, аби хтось із тих двох, або ж навіть обидва змінилися на краще й не дозволить їм з’єднатися, доки не вважатиме це за потрібне. Не стану деталізувати випадки. Адже це особисте життя кожного.

Утім, Бог проти того, щоб порядна віруюча жінка стала дружиною лицеміра, котрий прикидується добреньким й таки дпооможе їй розібратися, якщо вона проситиме його про допомогу. А християнка завжди проситиме. Це все дуже складно.

Принаймні знаю одне. Кого Бог найбільше любить, тим найбільше дорожить, того найбільше випробовує й карає, аби не дати впасти у важчий гріх.

Читав про випадок. Учні спитали Ісуса:

Чому життя таке несправедливе до цього безрукого каліки?

Христос відповів:

"Якби був здоровим, півсвіту з мечем би обійшов і погубив!"

Якби мене Бог не надоумлював, аби навернути до віри, то хтозна, чи змінився б я на краще. Бог мені допомагав усвідомлювати, як треба працювати над собою, хоча давав мені можливість вибирати між добром і злом. Я завдяки йому й далі вперто йшов до свої мети й, маю намір далі боротися за спасіння своєї душі!

Тепер мої стосунки стали духовно кращими із близькими людьми і я сам обираю тепер, з ким спілкуватися, а з ким - ні! Хоча у чомусь мій вибір може підкоригуваьти Бог,щосб підказати. Треба лише просити й відповідь з часом прийде!

 

І таке чув....
І те,що біль і страждання - вияв Божої ласки...теж...
І не сприйму того.
Тепер вже ніколи.
Щераз повторю те,в чому переконаний.

Ми їдем тою дорогою...
І стається те,що має статися...
Це потім ми беремся за голову:якби я пішов туди,все було б по іншому...
Бог запланував наше життя наперед... Він наперед знає що ми виберемо.

 

По-моєму, це "народна творчість".. в Біблії немає такого епізоду, якщо я не помиляюся. Люди самі додумали те, чому їм треба було знайти хоч якесь пояснення... щоб не мучитися цими питаннями без відповіді.

..то по Вашому нещасливий шлюб - то кара така для двох людей?..
.. і в тій карі виростають діти, які бачать що батьки разом бо відбувають покарання..
По ідеї, можна і слід навчитися любити всіх, і нам даються такі ситуації, згодна.. правда, комусь потрібно навчитися казати "так", а комусь - і "ні", комусь - гнучкості, а комусь - і твердості.. ми можемо тільки потім збагнути, не спочатку.
Так, навіть у нещасливому шлюбі можна на практиці вчитися любити "ворога свого". Але як полюбити нелюбу чужу жінку, якою виявляється часом та, з ким одружився через помилку.. або навпаки, якщо проста любов до ближнього не передбачає спільного сну, сексу і спільної трапези лице в лице та побуту, адже ми живемо в домі і кохаємося з тими з ким цього направду хочемо - а не з будь-якою чужою нам людиною, хоч би в житті ставилися до неї з любов'ю, турботою і співчуттям...
Якщо шлюб береться двома людьми, які мають однакові наміри і сприймають його однаково як сакральне дійство і таїнство на щляху їх "духовного спасіння" - тоді у них є набагато більше змоги чомусь навчитися і водночас не бути нещасливим подружжям, якщо час від часу собі це нагадувати.
А коли вони полюбили одне одного просто тому, що поряд більш нікого не було, а потреба когось любити- була, і одружилися бо біологічний і соціальний час диктував своє (статистика невмолима: з віком самотні жінки залишаються все більш самотніми, якщо вчасно не вийшли заміж, а чи не найвище призначення жінки - продовжити нитку життя на землі? бо інакше не буде тих душ, які мають "спасатися" в самотності і безшлюбності.. ) - то як можна розглядати такий "шлюб поневолі" (через автоматичний штамп: хочете жити разом? - одружуйтеся - все, це шлюб) рівним глибоко Свідомому Шлюбу, духовному таїнству?

 

[/COLOR]

Вповні нам усе може пояснити святе Письмо: як Старий, так і Новий Завіт! Я ще навіть не все до кінця розумію, але намагаюся зрозуміти й укріпити свою віру в Ісуса Христа! У Завітах дуже багато добрих зерен. До прикладу, у Старому Завіті є "Книга мудрості", "Приповідки", Псалми", "Книга Йова" та чимало інших цікавих речей. Й безумовно особливим і цінним для віруючих є Новий Завіт: усі чотири Євангелії, Послання Апостолів та Одкровення Івана Христителя! Біблія - це чудесна книга! Уважно читаючи її, людина укріпляє свою віру, стає більш впевненою у своєму виборі та релігійних поглядах на життя, адже писали її святі люди, пророки та мудреці. Таких праведних людей у наш час неможливо знайти!

Відповіді на запитання людині Бог завжди допоможе відшукати: необхідно лише щиро та з вірою просити, благати про допомогу у молитві. Й наміри, про які ви просите мають бути добрими, щирими. Й необхідно вірити, що Бог допоможе. Руку ампутовану Господь не поверне, але душу поранену гріхами, прокляттями вилікує! Й витягнути людину важкої хвороби може! Головне вірити Йому!

У Новому Завіті Ісус Христос ділиться з нами молитвою Отче Наш Помічними у Старому Завіті є Псалми 50, 90 та 120! Церква пропонує молитися Вірую, Богородице Діво, Нехай воскресне Бог, Достойно єсть. Це я про власний досвід.

Саме читанням Святого Письма та щоденною молитвою (десятки разів удень) я випросив у Бога, що він допоміг мені укріпити свою віру, піднятися з колін, позбутися поганих звичок, змінити на краще ставлення до людей, навчився прощати й не тримати зла. Багато хто хотів і досі прагне вирішувати за мене, прагне підкорити "невблаганній" долі, але Господь не дав цього зробити, бо я навколішки благав про те, аби допоміг мені. Молитва і щирі прохання до Бога допомагають навіть у скрутну хвилину. Я міг би дуже багато втратити, якби не Господь Бог. З часом Бог допомагає відшукати усі відповіді на запитання. Головне щиро молитися. Деякі відповіді приходять за лічені дні, а деякі - роками. І я впевнений, що він допоможе мені не втратити душу!

Бог не змушує нас читати Біблію і молитися. Це ми робимо за покликом і вибором серця свого. Дуже багато у житті можна змінити завдяки щирій вірі і молитві, що й свідчить про можливість обирати у житті!

"Жінко! Твоя віра спасла тебе!" - сказав Ісус одній жінці. Про це читаємо в Євангелії. І це не лише їй Христос говорив такі слова.

А якщо підкорятися долі й плисти за течією, опустити руки, нарікати на життя, плакати й злитися на людей, як, на жаль, робить більшість із нас, (хоча це робимо майже всі ми у хвилини слабкості, але потім піднімаємося з колін), то нащо тоді надіятися? Бог не поведе нас за ручку. Ми самі маємо потягнутися до Нього!

А диявол хоче, аби ми підкорялися долі й вірили в її неминучість: жили, немов у фільмі "Матриця", як біороботи, страждали через нерозділене кохання, маленьку зарплату, труднощі на роботі, впадали у відчай, коїли злочини, впадали у пияцтво та розпусту, деградували, прагнули насамперед матеріального збагачення. А ще він хоче, аби ми повірили, що Бога немає, а є щось інше. Заради тілесних пристрастей людина губить свою душу! На мою думку, маємо вчитися розділяти, що ставити на перше місце, а що на друге! Маємо бути господарями власних доль! Адже якщо диявол може нашкодити тілу віруючої людини, то її душу Господь допоможе врятувати вірою та молитвою! Господь дає нам можливість обирати!

 

На рахунок - знає наперед - це точно, Його мудрість настільки сильна, що Він може визначити наперед усі наші подальші дії.
Але на рахунок - запланував - не погоджуюсь. Я не вірю в долю, фатум. Життя людини не може бути спланованим, інакше віра в Бога немає змісту.

 

І не надійся!!!
За те, що Ти вибрав, Ти і відповісиш перед Богом.

 

Я вже відповідаю.
Так.
Я вибрав.
Біль і муки своєї дитини.
Сльози дружини.
Постійну напругу,біль і ізоляцію від світу.
Нічні прогулянки цвинтаром.
Радий,що ти вибрав інше.

 

Кому відповідаєш?

 

Перед Богом.
Не знаю,як буде там.
Але тут,крім болю не чекаю вже нічого.

 

А ніхто ніколи не зауважував, що якщо нічого не робити, то проблеми забуваються, а якщо нічого не робити довгий термін - їх набагато меншає. От і висновок: людина творець свого щастя. Багато хто може оспорити таке рішення, ссилаючись на те, що при просьбі до Бога щось ніби допомагає...але якщо подивитись на те з наукової точки зору то підсвідомість, інтуіція і є цією допомогою.

 

дивлячись, які проблеми

у більшій мірі - так, але є речі, які, нажаль, не залежать від нашого щастятворення...

 

То,якщо йдеться про проблеми.
Чиряк на носі,скажем,незданий залік і теде...
Такі проблеми можна і не вирішувати...
минеться само...

 

таки допомагає але це не означає, що Бог вирішуватиме за нас наші проблеми.

 

Він вже вирішив...
Знати б як....

 

Уявіть собі що Ви їдете до горизонту. Все що перед Вами - майбутнє. Коли Ви повертаєте, майбутнє міняється. В більшості випадків дорогу закриває туман нашої свідомості і переконань. Обабіч дороги дві високі стіни - рамки які накладені на нас суспільством. Швидкість така, що крупні перешкоди що виринають із туману вже нема змоги обминути...
Дорога позаду розділена на якусь кількість дистанцій - це попередні втілення. Умови з якими ми стартуємо в цьому житті залежать від наших попередніх поїздок. Те чого ми прагнемо як правило знаходиться поза автострадою. Але машину яка вже набрала швидкість важко повернути.
Крім цього всього на автостраді життя водій бачить мільйони машин які мчаться так само як і він кудись вперед. Краще їхати туди де всі, а то зараз почну повертати, ще в аварію попаду?
Дехто зупиняється, встановлює потужніші фари, таким їхати легше. Є такі в кого і фари потужніші і туману менше. Є машини які їдуть за ними,а є водіїї, які сигналять: "Ти що витворяєш? Не порушуй правил дорожнього руху".
Те як ми будемо їхати далі залежить від нас - чи ми зупиняємось для заправки, ремонту, зміни комплектуючих, для того щоб купити карту, чи в шаленому темпі власних ілюзій мчимо кудись вперед...
Ху. Сам не думав що таке напишу