Доля чи вибір?

...великих слів велика сила,та й більш нічого... Аж верне від отаких благеньких словес... Вибір....добро...вселенська Божа любов... Недавно говорив зі знайомим...по телефону... Вчора ввечері,під час приступу астми,в нього помер син. Сказав лиш..."Тримайся,брате... Йому вже легше...там...". Може треба було сказати йому про вибір? Про Божу ласку?

 

В моєї знайомої донька хвора на астму й на ще одну важку хворобу з дитинства! Жоден лікар не може їй допомогти! Утім, вона (порівняно зі мною глибоко віруюча людина) молиться й не втрачає надії, що Бог врятує її дитину. Є ще таке поняття: покарання або ж прокляття за гріхи батьків та предків. Й навіть за таке Бог може простити й врятувати. Принаймні за останній рік Бог почув спільну молитву багатьох віруючих й дав цій дитині деяке полегшення. Якщо ж у когось із нас-віруючих, незважаючи на сильну віру, щось трапиться непоправне чи не дай Боже помремо, отже, Бог випробовував нашу віру! Усі помирають рано чи пізно! НЕ для тіла маємо жити, а насамперед - для душі! Я не знаю, як проживу наступні дні, тижні: диявол шкодить мені щоденно, бо багато согрішив у житті. Але я молюся й не втрачаю надії. Адже головне спасіння душі! У кожного - свій хрест! Не бажаю опинитися у вашій шкурі й ой як не бажаю Вам потрапити у мою чи скажімо тіло цієї дитини, або ж матері, котра вже роками нерідко не досипає ночами!

Головне - спасіння душі! Необхідно зуміти довести творцю свою відданість і любов, так як це зробив він, зійшовши на землю у людськім тілі й давши розп’яти себе заради спасіння наших душ на хресному дереві! Запитаймо себе: А чи кожен з нас зміг би витримати такі муки й так принизитися перед іншими людьми? Слава Ісусу Христу! І Хай Бог нас благословить на добрий путь!

---------- Додано в 20:31 ---------- Попередній допис був написаний в 20:24 ----------

І ще одне! Знаю, що комусь із нас (тих, кого я назвав) важко, бо комусь із нас ще й намагаються через заздрість та злобу напакостити якісь чарівниці чи екстрасенси! То нам скласти руки і змиритися з цим? Сказати, що Бог, світ не справедливий? Хіба Бог не сильніший за цих слуг сатани? http://www.christusimperat.org/uk/node/16131 І в цьому далі, й далі переконуюся: Щира молитва таки сильніша за їхні найстрашніші прокльони чи заговори! Я сказав усе, що хотів сказати!

 

Кожному по вірі дасться.

 

Вибачте, але про "порівняння "мук" давайте не будемо.. Після того як я (на свою голову) випадково прочитала яким жахаючим тортурам і приниженням піддавали своїх жертв - невинних дівчат - серійні маньяки, і по скільки довгих днів і навіть тижнів вони чекали тої смерті... То вже краще знати заради чого, для якої мети ти так помираєш, промучившись півдня, аніж мучитись тижнями не знаючи для чого і кому це потрібно..
А що, смерть на палі для козака була менш болючою і принизливою? чи кожен з нас міг би піти на смерть настромленням на палю, як вони, або свідомо піти на смерть в роки вітчизняної війни, до речі, теж - заради нашого, нащадків, спільного блага, не свого особистого?..
Але навіть усвідомлюючи що бували і більші муки, зокрема, і заради спільного блага, розумію, що вчинки, жертви, муки смертних не можна рівняти з тими, боголюдськими. Тому - давайте краще і не будемо рівняти їх і використовувати як аргумент.

На тому світі, безумовно все воздасться. А на цьому... ще ні з якої віри у безрукого не виросла нова рука на місці ампутованої. Є фізичні межі, за які віра, на жаль, не діє. Хоча є дуже і дуже багато того простору де можливі дива, сотворені вірою.

 

Не вперше переконуюся, як в одному, так і в іншому!

Хоча я вдячний усім, з ким спілкуюся у розділі "Філософія та релігія". Може так хоч більше людей прийде до правильної віри, до справжнього Бога навернеться й спасеться!

А ще є у Біблії такі слова:
Кожній людині даються такі випробування, які вона зможе витримати!

 

Дуже слушно.

 

Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха.
(1Ів 1:7)

 

А дійсно, це факт! Причому не заперечний! Навіть на власному досвіді Бог дав ласку переконатися! Головне, вірити щиро! Бог не опускає того, хто його любить понад усе на цьому світі!

---------- Додано в 12:49 ---------- Попередній допис був написаний в 12:44 ----------

Але ж ніхто з нас не ідеальний і всі ми, на жаль, грішимо і словом, і думкою, і ділом! А покута за старі гріхи чи гріхи батьків (або ж випробування на віру) може тривати стільки, скільки Бог вважає за потрібне! Хтось по-справжньому приходить до віри у 5 років, хтось - у 29, а хтось - у 77 чи, скажімо, перед смертю!

 

Скажіть будь ласка, а як на Вашу думку можна в земному житті чогось "не витримати"?.. що тут мається на увазі?
(у мене є своя версія, хотілося б почути як Ви розумієте, що означає: людина не витримала)

 

Не витримала це: впала у відчай й збожеволіла, почала пиячити чи займатися розпустою, влаштовувати сімейні скандали, бо їй так чомусь легше, пішла красти чи займатися шахрайством, як це робить чимало, бо не знайшла іншого шляху прогодувати сім’ю або ж хотіла жити краще. Не витримала - це піддалася на провокацію з боку злої чи заздрісної людини, вчинила, як у Старому Завіті: око за око, зуб за зуб. Не витримала, це порушила одну із Заповідей Божих! Визнаймо, що всі ми - грішні й не всі випробування іноді можемо пройти до кінця чи так, як цього хоче Творець. Для цього й необхідно молитися Богу, аби дав нам сили духу, душевного спокою, мужності, витривалості, укріпив нашу віру та силу волі!

 

Хотіти жити краще- не означає - не витримати.....так само ,як займатись розпустою ,не означає - не витримати ,щось....
Витримка- не зводиться до простих слабкостей, а до більш духовних цінностей і манірство тут нідочого....

 

..а ті хто колоски збирав на колгоспному полі у тридцятих або виносив у кишенях зерно з колгоспного току - не витримали випробування?..
Вони ж формально крали у колгоспу.. чи як їм було вчинити, бачачи своїх голодних дітей і знаючи що це зерно у них вкрали ті в кого вони зараз можуть вкрасти щоб вижити (око за око?)?
Мабуть, "прогодувати" - це зараз у наш час сприймається не в буквальному сенсі, а більш широко. В сенсі "щоб гарно поїсти і гарно вдягнутися", не буквально - вижити і не вмерти з голоду.
В буквальному, якщо ніякого виходу немає, чи не більшим гріхом є бездіяльність у ставленні до безпомічних дітей, аніж крадіжка?. ММХО, я би теж "не витримала" і вкрала для дитини в подібній ситуації якби не могла ні заробити ні чого.

 

Фрезіє, по-моєму ви не добре розумієте поняття "страх Божий".

---------- Додано в 20:24 ---------- Попередній допис був написаний в 20:22 ----------

колгосп - то було наше, а не чуже.

 

[QUOTE='Фрезія]я би теж "не витримала" і вкрала для дитини в подібній ситуації якби не могла ні заробити ні чого.[/QUOTE]

Я далеко не праведник, але й мало чим відрізняюся від апостола Павла, коли він ще був Савлом (поки він ще не був апостолом й переслідував християн). Я знаю, що таке будь-який гріх, хоч і були такі, яких у житті не скоїв. Нерідко Бог навертає найбільших грішників, які добре усвідомлюють ціну гріха і покарання за нього. Такі випадки описані у книзі "Житіє святих". До речі, хвороби, неприємності, життєві труднощі - переважно і є покараннями за ті чи іші гріхи людини. Тому тепер через власне сумління і Страх Божий (це не означає боятися Бога, а відповідальності за скоєний гріх) я не волів би в житті робити щось подібне. Не буду зарікатися, але мабуть, лише через страшний голод у державі можливо зважився б на крадіжку (не можна зарікатися, адже зарікався й апостол Петро, що ніколи не відречеться від Христа). Але певен, що завжди можна знайти вихід й не красти, навіть через кризу.

Я часто хворів восени та взимку, часто постійно погано почувався й не зміг знайти причини. Диявол підказував йти до ворожки, мовляв Бог без такого посередника Тобі не поможе. Але я витримав й отримав полегшення через молитву. Моїй знайомій теж порадили повести дочку до екстрасенса, але ні матір, ані дитина не погодилися на це й далі шукають підтримки у Бога в молитві! Бог дає людині вибір: але хто вибирає його, щиро вірить, того він не ніколи не покине й в останній момент вирятує навіть із найстрашнішої біди!

 

як на мене то життя - це не доля і не вибір, хоча ми самі обираєио як жити, але все ж таки всі Співпадіння, котрі трапляються у нас в житті - вони і роблять наше життя, ну і звісно з власним вибором.
чому не доля - просте пояснення: в людини наприклад є вибір піти зараз гуляти, або сидіти вдома - від обставин які складуться довкола вона зробить свій вибір....

 

..але ж люди, які переконані що Бог їх в земному житті обов'язково тяжко покарає за гріхи і це буде нормально і справедливо - не ідентифікують свій страх, чи то "страх Божий", чи "страх покарання від Бога", чи ще щось.. Був наведений приклад, коли людина вірила що з нею нічого поганого не станеться (очевино, думаючи, що її гріхи не є піставою для того щоб "заслужити" автокатастрофу), бо її захищає Бог - і з нею справді нічого не сталося.
А якби людина вірила, що її Бог захищає, але покарає і "нашле" хворобу за якісь гріхи (бо хто з нас без гріха?), автомобільну аварію і т.і.?.. то що, так би і сталося?.. цілком можливо, бо у що віриш - часто, те і притягуєш. Повіриш що потрапиш у автомобільну аварію - потрапиш, не повіриш - не потрапиш?..

Тоді, мабуть, є сила позитивного/негативного мислення самої по собі людини, яка впливає на події життя, на самопочуття, а є - Божа воля щодо неї - незалежно від того чи думає, чи впевнена вона, що на неї в майбутньому чекає автомобільна аварія, хвороби і випробування як покарання за її гріхи, бо "вона на це - покарання - заслуговує", чи думає що у неї в житті все буде добре і вірить що Бог її так любить що не допустить нічого лихого в її життя, "бо вона на це заслуговує в очах милосердного Господа".

 

Не згоден. Віра може все, інша справа, що її просто завжди бракує.

 

То що, крадіжка колективного майна не вважається крадіжкою?..
..от, власне, на цьому принципі і виросли наступні покоління.. через ту всю радянську владу і її комуністичні започаткування..
і звичка прихватити те що типу "нічиє" (на кожному робочому місці - хоч скрепку чи викрутку) закріпилася так, що досі не викоренилася.

 

То правда, вважається. І на тому виросло покоління. При тому, сам колгосп крав у людей. На Західній Україні за Австро-Угорщини злодіїв не було, а якщо й був, то всі го знали, бо більше ніхто просто не крав. Совіти навчили красти....

 

вони спочатку примусили! "зламатися" - заради гинучих дітей.. і якби не це - багатьох з нас зараз не було б тут.. а вже потім ота подвійна мораль і розмите почуття власності почало роз"їдати суспільні норми, які все-таки пручалися трохи. За рахунок тих кого "недобили"..