Доля чи вибір?

Ніколи не задумавлись чому у Англелів нема вибору?
Так... просто цікаво... що нарід думає стосовно вибору

 

Юдеї стверджують, що Ангели не мають вибору.

Але тоді у мене просте запитання: яким чином ангел Сатана повстав проти Бога?

 

Во, власне, чув думку, що ангели, так як і люди, мали вибір. Коли Люцифер повстав, він зібрав значну частину ангелів під своїм проводом і всі вони були скинуті додолу.
Людина ж фактично теж згрішила, тобто ми б теж мали бути скинуті додолу і горіти в пеклі, але оскільки людину на гріх підштовхув сатана, то Бог дав людині можливість покаятись. А ангели зробили свій вибір добровільно коли ставали в лави Люцифера... Тому у них такої можливості нема...
Цю думку взяв із дискусії теологів, нажаль не можу підтвердити місцями Писання

 

Цікаво......................

 

А хіба я не те саме сказала?щоправда дещо в іншій інтерпретації.

---------- Додано в 14:47 ---------- Попередній допис був написаний в 14:41 ----------

Вірним буде наш вибір чи ні...можна зрозуміти...,варто лише дослухатись до власного сумління,воно як третє око,"намісник" Бога, а ми настільки марнославні,що де там дослухатись до сумління .
Взагалі щодо сумління і його проявів,певне треба окрему гілку заводити....

 

Це якщо людина його не спалила. Сумління дуже леко спалити, тоді людина просто духовно мертва

 

Або пропити,є масса варіантів....Але це точно,тоді людина перестає бути людиною.Сумління як суцільний не розривний ланцюжок, як домінант нашого морального обліку.

 

Якщо все, що в нашому житті відбувається - доля, тоді ми біороботи. Навіщо всі ті потуги - стремління до праведності, до досконалості...То нікому не треба. І Син Божий на хресті вмер даремно - бо все наше життя і так вже розписано від першого до останнього подиху, то навіщо були ті страждання? Якась відсутність послідовності в Бога. Перше запрограмував всім долю, а тоді давай свого Сина катувати...Мракі.

 

Доля-це не завжди вибір і вибір-це не завжди доля.
Хто вигадав сам термін доля...треба докорінно докопатись а тоді замислитись.
Доля (божество) — Доля (Стріча) - Богиня, яка визначає призначення людини, тому при народженні наділяє немовлят всіма чеснотами, пророкує їм майбутнє. Доля, як і Мокоша, є втіленням Матері Лади. Вона має відає про все, що було, є і буде з кожною людиною. Доля визначає, чого потрібно навчитися кожній людській душі, коли вона у черговий раз повертається на Землю. Долю завжди треба умилостивлювати принесенням їй подарунків. Дослівно доля означає "частина, частка". Має і свою зворотну сторону - Недолю, якою обертається до людей, які зраджують Рідну Віру, закони Права і предківський Звичай-Покон. Восени на свято Долі (24 листопада) дівчата готують кашу і в горщику виносять за поріг, закликаючи її "Доле, Доле, йди до нас кашу їсти !". 1-2 лютого відбувається Стрітення - Зима зустрічається з Весною.У цей день співаються пісні-замовляння на тепло та добре літо, відбуваються гадання. "Доленько, Доле, дай мені збіжжя, теплу одежу ще й силу ведмежу".

Богиня доброї долі; уявляється в образі вродливої молодої жінки, яка пряде міцну рівну золоту нитку людської долі. Символами Долі є веретено, прясельце, клубок ниток.

У Велесовій Книзі Доля-Стріча має ще ім'я Ясна. Вона згадується при народженні Дажбожих онуків "вже Ясна тче йому" (дошка 16), тобто мова йде про нитку життя, яку тче Богиня; Стріча (Перуниця) також є жіночою блискавичною потугою поруч з Перуном, що уособлює чоловічу громову потугу (дошки 7-В, 28).

В пожертву Долі приносилася: каша, вовна, нитки, вино, хустки, посуд, стрічки, хліб, мед, молоко.
[ред.]
Посилання

http://alatyr.org.ua/obrazy/index.htm?obraz=13

 

але оскільки людину на гріх підштовхув сатана, то Бог дав людині можливість покаятись. А ангели зробили свій вибір добровільно коли ставали в лави Люцифера... Тому у них такої можливості нема...
Цю думку взяв із дискусії теологів, нажаль не можу підтвердити місцями Писання

Доброго вечора, вибачаюсь, що не можу правельно процетувати думку яку хочу коментувати, незнайду як це зробити)

Чи не вважаєте ви, що теологи в дискусії, трішки помилились, і ангели і люди, створені по образу і подобі Божій, тому і право вибору в них єдине, коли говорити, що ангели пішли за Люцефером осмислено, а нас спокусили, чи не є це вигороджуванням...? Ми так само осмислено це робили і робимо...
Щодо теми взагалі.
Як на мене коли говоримо про характеристики людини, типу права вибирати, чи чогось іншого... спочатку треба визначити спільне розуміння людини, що ми є в чому наша суть, і тоді може і питання зніметься, або принаймні матимем одне русло розмови...?

 

суть в кожного різна як і різне його розуміння, просто тому що кожен з нас слова розуміє по-різному.

 

Люди- так!
А ангели...???? Де Ви таке про ангелів вичитали...

 

Не плутайте тепле з м'яким

У серці Сатани гріх зародився через заздрість до Божого престолу. Він захотів стати як Бог. У серці Єви гріх зародився через спокусу Сатани, до цього вона навіть не уявляла, що Божий наказ можна не слухати.

Саме тому, Ангели вибирали самі свій шлях кому служити, Люди ж буди спокушені... але я не думаю, що ми маєм достатньо даних щоб дискутувати на цю тему, та й в принципі вона нам не дає абсолютно нічого, лише певну обізнаність....Як все було дізнаємось Там, коли сидітимем у Новому Єрусалимі славлячи нашого Творця

 

У мене часом така аналогія напрощується.. що ця історія з "яблуком" подібна до того, чим найоголовнішим відрізняється тварина від людини.. От, скажімо, мавпа не відає чи вона зло робить чи добро у своїх джунглях - вона судить лише по реакції, чи її за це каратимуть чи ні (якщо у неї є господар-людина), чи це її вигідно для себе чи ні, може виробитися комплекс рефлексів у її стосунках з людиною чи ієрархією зграї, але сама по собі вона не замислюється над своїми вчинками, не аналізує саму себе з точки зору моральності своїх вчинків.
Але от якби вона "з'їла яблуко" - то почала б аналізувати і замислюватися: "а чи добро я зробила чи зло?" - отже, втратила б свій тваринний "рай" і безтурботне життя. Життя б її ускладнилося необхідністю ставити своїм діям оцінку і контролювати їх ще чимось окрім інстинкту (який діє автоматично) і свідомої користі для себе.

 

А хто його знає в чому полягає першопричина такої поведінки Сатани? Якщо Бог Всемогутній і Всемилостивий, то міг би зробити так, щоб Єва не впала в гріх, будучи спокушеною змієм, і не спокусила б Адама, і Сатану вчасно міг би зупинити... Якщо Бог допустив до цього, то видно на все є Воля Божа і тільки Він знає Істину.

 

На те він і обділив людину РОЗУМОМ і дав їй право вибору......далебі.....не хотів аби людина була:

Певне в такий спосіб(або один із способів)хотів переконатись наскільки сильно людина довіряє йому і на скільки сильно осмислює наслідки по скоєному....
Господь всесильний і це безапляційно, а ми з вами створені на його подобу.......і маємо розуміти його мету щодо нас......а вона не просто зводиться до даної нам долі(шо має бути те буде....)ні!!!!!!!насправді ми маємо в дечому вибів, як колись Єва.
Єдине,що нам заважає цей вибір реалізувати, це "змій" на дереві,що висить і спокушає,так само як і Єву колись дуже давно....Це імхо і є моє заключення ....прешопочаток долі чи вибору криється ще в далекі часи раю,все почалось відтоді,тобто був вибір тоді в Адама і Єви є він і зараз у нас з вами.

 

«… католическое учение твердо стоит на том, что воля благих ангелов утверждена во благе, а воля демонов упорствует во зле.
Дело в том, что причину этого упорства следует усматривать не в тяжести греха, а в состоянии их природы или расположения. В самом деле, Дамаскин говорит, что «смерть для людей является тем же, что падение для ангелов». Из этого ясно, что все смертные грехи людей, тяжкие и не очень, простительны перед лицом смерти, тогда как после смерти они уже более не прощаются и сохраняются навсегда.
Итак, чтобы выявить причину такого упорства, следует вспомнить, что желательная способность во всём распределена сообразно способности постижения, которая движется первой как своим двигателем. Притом, коль скоро чувство схватывает частные предметы, а ум – универсалии, чувственные пожелания направлены на частные блага, в то время как воля – на всеобщее благо, о чем было сказано выше. Затем, постижение ангела отличается от человеческого в том отношении, что ангел своим умом постигает неподвижно (подобным образом и мы неподвижно схватываем первые начала, которые являются объектом навыка «интеллигенции»), тогда как человек своим разумом постигает в движении, переходя от одного рассмотрения к другому, при этом всегда имея возможность выбора перехода к любой из двух противоположностей. Следовательно, человеческая воля прилепляется к вещи в движении и в силах оставить её и прилепиться к противоположности, тогда как воля ангела прилепляется твёрдо и неподвижно. Таким образом, если рассматривать его волю до осуществления выбора, то она может свободно прилепляться к одной из противоположностей (а именно в тех вещах, которые он делает не согласно своей природе), но если после того, как он единожды избрал, то она прилепляется неподвижно. Поэтому обычно и говорят, что свободная воля человека свободна в выборе противоположного как до, так и после выбора, а свободная воля ангела свободна в выборе противоположного лишь перед выбором, но никак не после. Поэтому благие ангелы, [единожды] прилепившись к справедливости, утвердились в ней, в то время как злые, согрешив, упорствуют в грехе».

(св. Тома Аквінський, "Сума теології", I частина, питання 64, 2-й корпус)​

Це - аргумент природи ангелів. Але є ще аргумент їхнього стану: як відомо, ангели перебувають не в часі, а у вічності. Якщо вони дійшли до якоїсь точки (наприклад, гріха), то це все – фінал, назад дороги немає, тому що це вічність. Тут немає часу. Тут все існує наче одна мить, як спалах, але ця мить, цей спалах – вічний, він ніколи не зникає. А покаяння – це зміна. Покаяння – це бажання виправитися і саме виправлення. Але як виправляти, якщо часу немає?
Нам, поки ми на землі, покаяння доступне, але в пеклі, наприклад, це неможливо, тому що пекло – поза часом.

І ще один штрих для кращого розуміння питання: якщо один раз змінити своє становище у вічності, то це наВІЧНО, а не тимчасово. А якщо це вічно, то вже змінити нічого не можна, тому що це ВІЧНО. Простий приклад: коли ми говоримо, що Бог любить нас вічно, то це означає, що ніколи не було, немає і ніколи не буде такого моменту часу (нехай навіть найменшого), щоб Бог нас не любив. Тому що його любов – ВІЧНА. Він полюбив із самого початку і повороту назад немає. Те ж саме стосується гріха злих ангелів: вони із самого початку згрішили і це вже наВІЧНО, тому що гріх був зроблений у вічності.

Дивне у вас запитання.
"Що таке людина, що Ти про неї пам'ятаєш? Або син людський, що Ти навідуєшся до нього? Ти вчинив його мало що меншим від ангелів" (Пс.8:5-6).
Як могли б ангели бути духовними розумними істотами, якби не були створені на образ і подобу Божу?

 

Ну не факт, ми не знаємо чи в Раю був час. Сам часовий механізм міг виникнути внаслідок гріхопадіння Адама, хоча поки я ще сам не докінця це усвідомлюю. В раю час не був потрібен, оскільки Адам і Єва постійно преебували у присутності Божій, чим же тоді це відрізнялось від першого світу? Чи можемо ми стверджувати що цей світ уже був підвласний часу-простору? я не думаю, тому що закони там існували інші (відсутність старіння, як для прикладу). Себто гріх який вчинив Адам та Єва теж може відноситись до гріхів зробkених поза часом.

p.s. Хоча існував уже всесвіт таким який ми його знаєм...

 

Включіть логіку: якщо Бог творив шість днів (образних, звичайно, днів, але йдеться про ПРОМІЖКИ часу), то це не означає, що Він творив ВІЧНО. Вічність і шість днів - це різні речі. Час почався зі створення Всесвіту, а тому рай ЯК СТАН ДУШІ (а не місце перебування; не будьте подібними до Свідків Єгови, які духовні речі сприймають грубо матеріально) існував У ЧАСІ. І людина згрішила У ЧАСІ. Якби вона згрішила у вічності - не було б покаяння.
Ангели були створені ще ДО створення Всесвіту (пор. Йов.38:7), тобто ще тоді, коли не було ЧАСУ, а була ВІЧНІСТЬ.