Доля чи вибір?

А як вам таке: "Вибір Долі". Доля є але ми вибираємо яка з них стане нашою. I роблячи це свідомо, чи несвідомо, або ж підсвідомо, ми самі обираємо її.

 

Ні. Ніхто не може передбачити невиліковної хвороби. Особливо,коли немає ніяких підозр,щодо її появи. Ніхто не може передбачити катастрофи і запобігти їй. Ніхто не може передбачити. І це доля.

 

Випадок, збіг обставин. Передбачити можна курс валют, погоду чи якусь математичну функцію при даних аргументах. Життя ж набагато складніше, чим якась математична закономірність. Воно не підвладне жодній логічній функції. І саме цим воно прекрасне.

 

Але можна вибрати - що робити після виявлення хвороби.

Ромку, то може, ну їх на фіг ті правила дорожнього руху. А? правила безпеки на виробництві?

І може поясните, чому у нас у дорожньотранспортних пригодах гине в 10 разів більше народу, ніж у країна ЄС? Чому шахтарі гинуть в наш час тільки на пострадянському просторі і в Китаї?

 

слушне запитання.
От йде собі мужик, а я підбіг і дав копняка. Він обернувся, а я му кажу:
-мужик, це доля.

---------- Додано в 15:42 ---------- Попередній допис був написаний в 15:39 ----------

ото ви загнули... замахнулися на синопників і економічний курс країни, на святе? У нас курс непередбачуваний, як погода від наших синоптиків!

 

Миху,твоя доля - їсти дриглі.
Моя - пити каву.
Бо таке наше єство.
Та й всьо.

 

Ви можете відмовитись від кави, так же само як Мих від дриглів. Отже ви змінюєте свою долю, переступивши через свойо єство. Правда?

 

тобто, якщо колись щось не могли передбачити, наприклад, траєкторію руху метеориту, то це була така доля тих людей, а що зараз це вже не доля?
І якщо зараз передбачити чогось неможна, а колись буде можна, то це вже перестане бути долею?
Обмеженість можливостей передбачає неповноту знань про те що навколо відбувається. Все знає тільки Бог, залишилося тільки ним стати. Тобто ми не можемо робити вибір, бо ми не боги?
А що ж таке тоді вибір?

 

Нема вибору. Є ілюзія вибору.Зараз я,як завжди... в лісі.але ж міг не йти,перечекати приступи в хаті. Міг би піти десь погуляти...хм...в нічний клуб,скажім....залишивши все на дружину... Міг би взагалі спригнути з того всього і втекти подалі... Міг би прислухатись до порад і просто вбити малу,до того ж кількома способами...віддавши в інтернат на повільну смерть,або заколовши психотропами самостійно... Але,насправді це ілюзія... Насправді я не лишу...і буду в лісі доки призначено. Бо по іншомт я не зроблю... Бо вибору нема... Бо кожен з нас йде тою дорогою,яка призначена йому і робить крок в тому керунку,який диктує йому його доля. Інший зробить інший крок,в іншому напрямку,бо в нього інший склад характеру,інший хід думок...

 

Правда, Мих їсть дриглі раз, або два на рік.

 

есть притча
называется "Если Богу будет угодно"

Беседуя ночью с женой, ходжа сказал:

— Если завтра утром будет дождь, я пойду за дровами, а не будет дождя — буду пахать.

— Прибавь: если Богу будет угодно, — заметила жена.

А ходжа сказал:

— Ну что там! Либо этак, либо так, без работы не буду, что-нибудь да уж сделаю.

Когда утром вышел он за город, ему повстречались сипахи (воины в Османской империи).

— Эй ты, дяденька, — крикнули они ему, — поди сюда! Как проехать туда-то?

— Не знаю, — беззаботно сказал ходжа.

А грубые сипахи, не дав ходже опомниться, ударили его несколько раз.

— Ах ты такой-сякой, — закричали они, — марш вперёд, веди нас! — и погнали его вперёд.

Под дождём, в грязи, ходжа довёл их до города. А сам в полночь, избитый, усталый, полуживой, подошёл к своему дому и начал стучать:

— Кто там? — спросила жена.

— Открой, жена, это я, если Богу будет угодно, — пробормотал ходжа.

 

А Via Dolorossa-це судьба,доля,чи одночасно ї дїєвїсть волї?
Доля-це шлях ї кїнцева мета(ego simvia,veritas et vita))
Не ми часто вибираємо свою долю,проте повиннї свїдомо нести хрест свїй
Головне ким ми прийдемо...

 

Имели ли свободу выбора Адам и Ева?
Когда Бог создавал Адама, знал ли он, что тот согрешит?
Бог сказал Адаму и Еве: «Плодитесь и размножайтесь, наполняйте землю, возделывайте ее и господствуйте над морскими рыбами, над созданиями, летающими в небесах, и над всяким живым существом, которое передвигается по земле». Кроме того, Бог повелел человеку: «Ты можешь досыта есть со всех деревьев в саду. Но не ешь с дерева познания добра и зла, потому что в день, в который съешь с него, непременно умрешь» (Быт. 1:28; 2:16, 17). Стали бы вы побуждать своих детей взяться за какое-нибудь интереснейшее дело, зная, что оно обречено на провал? Стали бы вы специально планировать все так, чтобы ваши дети попали в беду, а потом еще и предупреждать их об опасности? Разумно ли тогда приписывать это Богу?
Если бы Бог предопределил и заранее знал, что Адам согрешит и к каким последствиям приведет его поступок, то это значило бы, что Бог намеренно положил начало всему тому злу, которое совершалось на протяжении всей истории человечества. Тогда Бог был бы повинен во всех войнах, преступлениях, болезнях, а также в безнравственности, угнетении, лжи и лицемерии. Но в Библии ясно говорится: «Ты Бог, не любящий нечестия» (Пс. 5:4). «Всякого, любящего насилие, ненавидит Его душа» (Пс. 11:5). «Бог, не могущий лгать» (Титу 1:2). «Он [назначенный Богом Мессианский Царь] избавит их души от угнетения и насилия, их кровь будет драгоценной в его глазах» (Пс. 72:14). «Бог есть любовь» (1*Иоан. 4:8). «Он любит праведность и справедливость» (Пс. 33:5).

 

"И даст ли вам любящий Отец вместо хлеба камень а вместо воды змею?!

 

Рома, как не стыдно! Ты ж христианин, и должен знать, что со времен бл. Августина церковь признает за человеком свободную волю, отрицая предначертанность всей его жизни, неслучайность случайностей. Хотя, они там еще до сих пор, вроде, чего-то спорят, сердешные.

 

То що там признає церква(хм..МП.КП...УГКЦ...УАПЦ...а також прочі секти)мене якось не колише...
Я бачу прояви життя перед собою....я живу в тому світі....і з власного досвіду можу сказати,що вибору нема.
Ні в кого.

життя...дуже складна штука...і я недаремно завжди повторюю те,що перед кожним з нас часом постає стіна...суцільна...непробивна...не зрушити її...не пробити...не перелізти...не обійти...
Можна до безконечності повторювати собі,що ми всесильні,що доля в наших руках...розмахувати руками...робити різні рухи...аж поки не впрешся лобом в ту стіну...і все...
Залишається лише чекати...
Доля..
В кожного вона своя..в одного легка..в іншого терниста...
І,знов ж таки...не ми її вибираєм..не ми...
Це сукупність подій в нашому житті,часом незначних...вчинків,теж незначних...відчуттів,від народження,які зробили нас тим,ким ми є...
І тому вибору не існуе апріорі.
Ми поступим в той,чи інший момент,як буде диктувати нам наше ЄСТВО,наш СТАН,збіг обставин,що має місце в ТОЙ МОМЕНТ.
І,все...а вся оця СУКУПНІСТЬ(ДОЛЯ) відома лиш ЙОМУ.
Потім...впершись лобом в ту стіну,ми думаєм: от,якби в той момент ми зробили не так,а ТАК,все могло б бути по-іншому.
Але вся сіль в тому,що в той момент ми робим те,що маєм робити...
І,змінити нічого неможливо...
Все вирішено за нас...

 

Romko, я в отпаде! Тебе уже можно писать очередную книгу для Священного писания, которую богословы непременно обязаны будут включить в канон. Экклизиаст будет плакать!

 

Просто є час розкидати камінння і є час його збирати(с)... От я й збираю...

 

Мдя..
Випадок виключаю зразу..
не буває випадку..
Апріорі.
А дії...хм....

 

Ісус заслужив померти мученицькою смертю?
Апостоли і послідовники Христа яких каменували і кидали на розтерзання диких звірів, на то заслуговували?
Мільйони дітей що загинули в наслідок війн на то заслуговували?
Бог не втручається в наші земні справи.