Доля чи вибір?

Я думаю що Його всемогутність не в тому заключається.

 

Я? Сумнів? Та де таке ти вичитав?

От ти - сумніваєшся, бо підтримуєш Хайяму, який сказав:

Я ж кажу, що Його Воля у всьому і наш вільний вибір є у межах Його допуску.

А Бог дав людині вибір і це навіть видно з молитви "Отче наш". Чому людина закликає: "Хай буде воля Твоя? Тому що то є наш вибір, ми хочемо, щоб була Його воля. А можемо й не хотіти. Наприклад? Адам і Єва. Бог заборонив їсти плід, а вони в супереч Його волі - з"їли. Чому? Бо вони мали вільний вибір. Вони не були роботами, бо якщо б вони не мали вільного вибору, вони б ніколи не їли того плоду.

Напевно віра й полягає у тому, що ми СВІДОМО, а не примусово вибираємо. Вчимося правильно вибирати, згідно Його волі, а не згідно чиєїсь іншої(власної у тому числі) волі. Вільна воля вибору є дана Богом людині, щоб виробити свідомість і тверду віру.
Ось моя думка, а не не те, що сапієнс може.... сапієнс може, та лише у рамках можливого, яка дане Богом.

 

І атеїсти...і віруючі..і не дуже...живуть..страждають..вмирають однаково...я вже казав

 

Гадаю, що і те, і те правильно. Одне іншого не виключає. В контексті безкінечності....

 

Не знаю, Ромку, може ми про різних богів говоримо, чи шо..., або Ви собі придумали свого бога...?

Я вірю, що Його воля щодо нас людей записана в Його Слові, де Господь чітко і ясно говорить про те чи маємо ми вибір, чи ні:

"...життя та смерть дав я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє..." Повт.30:19

 

Ну і ?

Що ти хочеш тим сказати? Буває навіть, що віруючий страждає більше, ніж атеїст.
Чому? Та тому що нагорода на небі, а не у цьому житті. Хіба чим менше людина страждає тим вона ближча до Бога?

 

І про це вже я писав...
Процитую себе....хм...о...

І ще...і ще..
хм...і ще..
І...як ілюстрація...

 

А все, через то, що ти думаєш, що хто вірує має мати рай вже тут, на землі.
Прочитай про багатого Лазаря та бідного, що сидів під брамою, там все сказано. Про Царство Небесне таки немало сказано у Святому Письмі, але дійсно передати словами то важко.

 

І що тут влучного? Те, що автор цих слів САМ вирішив, хто не буде в раю? без Бога?

 

Був час,коли я до церкви ходив щодня... І не пропускав жодної служби Божої... Потім...менше.... Потім...проблеми з дитиною...і роздуми на самоті...волання до Неба...поможи...врятуй... Оці мої переконання не на пустому місці з'явились,за ними роки...болю...надії...розчарувань...сподівань...сліз...самотності...безсонних ночей...і думок... Оці переконання - то я. Весь. От і все. Є Бог. Він - все. В кожного з нас своя доля. Призначена і прораховувана Ним до секунди. І всі наші терзання,роздуми,сумніви,переконання,вчинки - це частка тої долі. Один ходить в церкву(мечеть,синагогу,буддистьський храм),вбачаючи в цьому панацею від всього ,інший не вірить ні в що,ще інший... Але нікому не уникнути своєї долі...і не змінити її... Що написано,тому бути...

 

Мушу з вами не погодитись, тому що якщо нема вибору, і все написано за нас, і не змінити долі, то як можна судити вбивцю, чи маньяка ? Якщо все так як ви написали , то він це мусів зробити і нема в цьому його вини. Якщо ви вірете в Нього, то який смисл віри, якщо все прораховано ?

 

Якщо людина чинить вбивство, то ти вважаєш, що то так написано, і що на то Божа воля?

 

Тут ти правду сказав. Твої переконання - це ти. Часом власні переконання заважають пізнати істину.

 

Істина? А хто може сказати,що пізнав істину? Хто ДІЙСНО може сказати,що пізнав істину? Найвидатніші уми людства признавали,що...зрештою це висловив ще Сократ однією фразою... Віра це інше...і ніхто мені не закине,що я вірю в Нього...в Його всемогутність...але в Його всемогутність. І її прояви нам показує життя. От це і є істина. А не те,що намагаються втовкмачити з церковних амвонів,чи ті ж СЄ зі своїми брошурками.... А ТАМ...ніхто звідти не вертався...

 

Хм...а вбивця от так,в один момент раптом взяв і став вбивцею? Ні,цьому передувало багато моментів в його житті,вчинки,події,збіги обставин,думки,почуття,сукупність яких і зробила його тим,ким він став. Оця сукупність і є долею....

 

То вже тема окремої розмови. Істина у тому, що її, істину, тре шукати, а власні дуже тверді переконання можуть просто завести у тупик, а істина ніколи не заводить у тупик. Якщо ти бачиш, що у тебе тупикова ситуація, значить то не істина. ІМХО.

 

А як же Його воля і людське "ніщо"?

 

Вона не є тупикова. Я просто не надягаю рожевих окулярів,не уповаю безмірно на Бога(що є гріхом,хіба не пам'ятаєш?). Я сприймаю життя таким,яким воно є,не називаючи те,чим Зоряна обмащує памперси і все довкола себе чиколядою і манною небесною. Знаю просто,що на все Його воля і всьому прийде кінець. Коли призначено Ним. Не раніше. І не пізніше. Ось вона...моя істина...

 

Оця сукупність не є долею, а сукупністю його вчинків, думок, почуттів, його вибором.

 

Я думаю, що за можливість вибирати треба боротися - подивіться по життю, вічно підсовують, на вибір, всяку фігню а щось добре необхідно самому шукати
вчитися реалізовувати вибір - треба знати закони життя, акумулювати ресурси для здійснення вибору.

Щоб змінювати реальність треба бути сильним інакше вибір ніби є, а коли стається біда, то уникнути її не можем а хочемо, хто собі погане вибирає